№ 522/8907/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа №522/8907/18

адміністративне провадження № К/9901/8889/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 522/8907/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи - Міністерства культури України, про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року (прийняте у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Лук`янчук О.В.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, в якому просила:

- виключити з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради №3 від 20 вересня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2018 року адміністративний позов направлено для розгляду до Одеського окружного адміністративного суду на підставі п. 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 червня 2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до провадження та залишено її без руху.

09 січня 2018 року від позивачки до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (далі - відповідач 1), Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач 2), за участю третьої особи - Міністерства культури України (далі - Мінкульт, третя особа), в якій просила:

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване розпорядження має бути визнано нечинним на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №2а-549/11 від 05 вересня 2018 року.

Спірне розпорядження відповідача порушує вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року № 1181 «Деякі питання спорудження (створення) пам`ятників і монументів», наказу Держбуду України та Мінкультури України від 30 листопада 2004 року №231806 «Порядок спорудження (створення) пам`ятників і монументів» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 «Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України», оскільки пропозиції щодо включення щойно виявлених об`єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об`єктів культурної спадщини.

Позивачка вважає, що згідно пункту 3 статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» ця споруда не є і не може бути пам`яткою монументального мистецтва, оскільки є сучасним витвором з довільним трактуванням старовинного проекту та, відповідно, не підлягає державній реєстрації.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року в задоволенні позовної заяви відмовлено у повному обсязі.

4. Приймаючи такі рішення, в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження №3, суди не прийняли до уваги посилання позивачки на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року по справі 2а/549/11, оскільки вказана постанова не стосується розпорядження №3 та не містить зобов`язання щодо скасування вказаного розпорядження.

Суди встановили, що розпорядження № 3 винесено з метою виготовлення документації (облікової документації) та передачі цих документів для ініціювання питання щодо звернення до Міністерства культури України в частині внесення змін до державного реєстру нерухомих пам`яток України. За висновками судів розпорядження відповідача є тільки документом доручення щодо виготовлення облікової документації та не є актом суб`єкта владних повноважень, виданим в межах виконання управлінських та владних повноважень; як документ доручення він вичерпав свою дію після виготовлення облікової документації на пам`ятник «Засновникам Одеси».

Відмовляючи у задоволенні вимоги про виключення з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, суди зазначили, що матеріали справи не містять доказів щодо прийняття будь-якого документу про визнання об`єкта під назвою «Засновникам Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини та щодо включення його до державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 29 березня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради постановлене за межами компетенції та повноважень виконавчого органу міської ради. Повноваження щодо прийняття такого розпорядження належать обласній державній адміністрації за місцезнаходженням такого об`єкту. Орган місцевого самоврядування (міськрада) може лише надати пропозиції до обласної структури у сфері захисту культурної спадщини стосовно порушення питання про визнання споруди щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

Суди підміняють поняття протоколу обласної науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради іншим документом - протоколом № 2 від 16 серпня 2013 року Координаційної ради, яка є колегіальним дорадчим органом з питань охорони об`єктів культурної спадщини при виконавчому комітеті Одеської міської ради.

Позивачка вважає, що споруда з назвою пам`ятник «Засновникам Одеси» це копія зруйнованого пам`ятника «Катерини II», а тому не підлягає державній реєстрації, відповідно до частини третьої статті 13 ЗУ «Про охорону культурної спадщини».

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 березня 2019 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2 , суддів Гімона М.М., Бучик А.Ю.

7. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 13 червня 2023 року, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08 червня 2023 року № 622/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку», згідно з наказом Голови Верховного Суду від 08 червня 2023 року № 1723-к (№1723/0/5-23) «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату Верховного Суду», проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

8. 02 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради. Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради наголосило на тому, що воно в межах своєї компетенції має право складати облікову документацію на об`єкти культурної спадщини та видавати відповідні розпорядження щодо охорони об`єктів культурної спадщини.

9. Верховний Суд ухвалою від 08 листопада 2023 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 08 листопада 2023 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Cудами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до протоколу № 2 від 16 серпня 2013 року засідання колегіального дорадчого органу з питань охорони об`єктів культурної спадщини (координаційна рада) при виконавчому комітеті Одеської міської ради, затвердженого рішенням виконкому Одеської міської ради № 271 від 10 червня 2010 року, питанням номер 6 порядку денного було «Про ініціативу питання про включення в Державний реєстр нерухомих пам`яток України пам`ятника «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, який не є об`єктом культурної спадщини, за категорією монументального мистецтва та історії м. Одеси, та виготовлення необхідної документації для надання Міністерству культури України, у відповідності до діючого пам`ятко охоронного законодавства.

За результатами розгляду наданих архівних матеріалів, історичної довідки та обговорення даного питання було вирішено:

Згідно розробленого «Історико-архітектурного опорного плану, проекту зон охорони, визначення меж історичних ареалів», затвердженого наказом Міністерства культури та туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 пам`ятник «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, знаходиться в межах Центрального історичного ареалу м. Одеси, на території комплексної охоронної зони. Пам`ятник не занесено в списки об`єктів культурного спадку міста Одеси та Державний реєстр нерухомих об`єктів культурної спадщини України.

Цей об`єкт може відповідати критеріям, передбачених п. 11 (об`єкти культурної спадщини місцевого значення) Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Для ініціювання внесення змін в Державний Реєстр нерухомих об`єктів культурної спадщини України в частині внесення цього об`єкта в Державний Реєстр по категорії монументального мистецтва та історії м. Одеси необхідно виготовити відповідну документацію.

На підставі рішення Координаційної ради від 16 серпня 2013 року прийнятого за наслідками розгляду питання 6 порядку денного, Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 20 серпня 2013 року винесено розпорядження №3 «Про визнання пам`ятника «Засновникам міста Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення його до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (а.с. 7).

Судами попередніх інстанцій помилково зазначено, що датою розпорядження є 20 вересня 2013 року.

Вказаним розпорядженням:

1) згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано об`єкт монументального мистецтва - пам`ятник «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини;

2) для ініціювання внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України в частині включення даного об`єкта до Державного реєстру за категорією монументального мистецтва та історії міста Одеси виконати необхідну облікову документацію.

Не погоджуючись з правомірністю оскаржуваного розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

В касаційній скарзі позивачка просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд в суд першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Вказана вимога обґрунтована тим, що судові справи стосовно споруди «Засновникам Одеси» тривають вже 11 років та декілька разів судді Одеського апеляційного адміністративного суду виносили рішення, які потурають антидержавницьким силам. Крім того, учасником колегії вже вдруге був суддя Бітов А.І. На думку позивачки, ухвала про відмову в задоволенні відводу суддів є доказом зацікавленості П`ятого апеляційного адміністративного суду у розгляді саме цієї справи та небажання передати її на розгляд в іншу область.

Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 колегія суддів КАС ВС з`ясувала, що у січні 2019 року до суду апеляційної інстанції від позивачки надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. та всьому складу апеляційного суду. Заява вмотивована тим, що на думку ОСОБА_1 при розгляді питання щодо споруди «Засновникам Одеси», суд апеляційної інстанції при розгляді справи № 2а/549/11 та винесені постанови від 05 лютого 2018 року, незаконно застосував положення статті 2 КАС України та відступив від принципів верховенства права. Крім того, заявниця зазначила про наявну змову органів судової (в особі суддів апеляційного адміністративного суду) та місцевої влади.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року визнано необґрунтованим заявлений 31 січня 2019 року ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. Зупинено провадження у справі №522/8907/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року. Передано заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. для визначення судді для вирішення питання про відвід у порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року на підставі частини четвертої статті 36 КАС України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Бітова А.І., Лук`янчук О.В. у справі №522/8907/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року.

Відповідно до змісту частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З огляду на викладене наведені позивачкою в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості заяви про відвід колегії суддів.

Відносно наявності підстав для передачі справи на новий розгляд в суд першої інстанції, який не входить в судовий округ П`ятого апеляційного адміністративного суду, суд касаційної інстанції звертає увагу, що підстави для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд визначені статтею 353 КАС України.

Згідно із положеннями пункту 2 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими.

Колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про недопущення судом апеляційної інстанції порушення норми процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Крім того, колегія суддів КАС ВС зазначає, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Передача справ за підсудністю у випадках, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, здійснюється за розпорядженням голови суду (частина сьома статті 29 КАС України).

Підсумовуючи викладене колегія суддів КАС ВС зазначає, що передати справу на розгляд іншого адміністративного суду можливо у разі настання визначених умов (обставин), які відсутні у даній справі.

Стосовно інших доводів касаційної скарги колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

12. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» № 1805-III від 08 червня 2000 року (далі - Закон № 1805-III).

Стаття перша Закону № 1805-III (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження) надає визначення наступним термінам:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону N 1805-III, об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пп. а), б) частини першої статті 14 Закону N 1805-III занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Частиною другою статті 14 Закону № 1805-III визначено, що об`єкт культурної спадщини, до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

13. Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (далі - Порядок № 158) визначає процедуру обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та форм власності.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку № 158 (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження - 11 березня 2013 року) виявлення об`єктів культурної спадщини включає: натурне обстеження (дослідження), історико-архівні і бібліографічні дослідження, визначення предмета охорони, встановлення ступеня схоронності, первісного призначення, сучасного використання, фотофіксацію (у разі необхідності графічну фіксацію), виготовлення короткої історичної довідки та облікової картки.

Пункти 2.3.та 2.4. розділу ІІ Порядку № 158 передбачають, що на виявлені об`єкти культурної спадщини складається облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану забезпечують органи охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, відповідно до їх повноважень, зокрема виконують функції замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження об`єктів культурної спадщини з метою визначення наявності та культурної цінності об`єкта культурної спадщини, а також одержання нової інформації про ці об`єкти.

14. Зі змісту положень Розділу ІІ Порядку № 158 вбачається, що, зокрема, до повноважень виконавчих органів міських рад відноситься виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради, який здійснює у місті Одесі функції уповноваженого органу охорони культурної спадщини.

Тобто до компетенції Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради відноситься тільки виявлення об`єктів культурної спадщини, складання на них облікової картки, короткої історичної довідки, акта технічного стану.

В оскаржуваних рішеннях суди дійшли висновку, що Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради також має право подавати до Міністерства культури України облікову документацію із зверненням про внесення змін до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

З даним висновком колегія суддів КАС ВС погодитись не може, з огляду на наступне.

15. Згідно із пунктом 3.1. розділу ІІІ Порядку № 158 облікова картка об`єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об`єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов`язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760.

Пунктом 3.2. розділу ІІІ Порядку № 158 передбачено, що за результатами оцінки виявлених об`єктів культурної спадщини оформлюється протокол, в якому зазначається, яким саме критеріям відповідає (не відповідає) кожен об`єкт культурної спадщини.

Протокол є підставою для занесення (незанесення) об`єкта культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік), який ведеться за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі висновків, викладених в протоколі науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради, приймають рішення про занесення (незанесення) об`єктів культурної спадщини до Переліку.

Пункт 3.4. розділу ІІІ Порядку № 158: Перелік затверджується рішенням органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органами охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та у місячний строк після затвердження надсилається до Мінкультури України разом з протоколом науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради та документами, передбаченими у пункті 3.1 цього розділу.

Пункт 3.5. розділу ІІІ Порядку № 158: Про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку і набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у 30-денний строк рекомендованим листом з повідомленням про вручення направляють власнику цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі) письмове повідомлення за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку, про що здійснюється відповідний запис в журналі обліку видачі повідомлень про занесення об`єктів до Переліку об`єктів культурної спадщини за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

16. Враховуючи викладені норми права вбачається, що в даному випадку, після складання облікової картки об`єкта культурної спадщини, вона разом з короткою історичною довідкою, актом технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини мала бути подана за місцезнаходженням такого об`єкту на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини консультативної ради обласного органу охорони культурної спадщини. Зазначена консультативна рада оцінює відповідність кожного об`єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, про що складає протокол.

На підставі висновків, викладених в протоколі консультативної ради, обласний орган охорони культурної спадщини приймає рішення про занесення (незанесення) об`єктів культурної спадщини до Переліку. З моменту занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку, він набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Вказаний перелік у місячний строк після затвердження надсилається до Мінкультури України разом з протоколом науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради та документами.

17. Тобто, правовий статус щойно виявленого об`єкта культурної спадщини такий об`єкт, набуває у зв`язку та після здійснення компетентним органом відповідної процедури, і після внесення його (об`єкта) до Переліку.

Таким чином, прийняття розпорядження міською радою про визнання об`єкта монументального мистецтва - пам`ятника «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, не породжує будь-яких правових наслідків для статусу пам`ятника.

Судами попередніх інстанції зазначено в судових рішеннях, що розпорядженням Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради №3 від 20 серпня 2013 року №01-19/151р пам`ятник «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі визнано щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

Враховуючи викладене, оскаржуване розпорядження в частині пункту 1, яким згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано об`єкт монументального мистецтва - пам`ятник «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини, є протиправним та підлягає скасуванню.

18. Стосовно позовної вимоги ОСОБА_1 про виключення з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Рішення про занесення (незанесення) об`єктів культурної спадщини до Переліку приймають органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі висновків, викладених в протоколі науково-методичної, консультативної або наукової (вченої) ради.

Докази того, що Одеський обласний орган охорони культурної спадщини приймав рішення про занесення до переліку об`єктів культурної спадщини відсутні, що підтверджується поданим Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації відзивом на позовну заяву.

Розпорядження Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради №3 від 20 серпня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України» не є рішенням на підставі якого пам`ятник вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини та набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини.

Враховуючи відсутність рішення, яким спірний пам`ятник занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини, відсутня можливість та необхідність його виключення з Переліку об`єктів культурної спадщини.

З огляду на викладене, позовна вимога ОСОБА_1 про виключення з Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини споруди під назвою «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі задоволенню не підлягає.

Таким чином судами попередніх інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи, але помилково застосовано норми матеріального права, що унеможливило правильне вирішення справи по суті.

Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги та повноважень, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги позивачки, шляхом скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 розпорядження відповідача 1. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

19. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, за подання позовної заяви позивачка сплатила судовий збір у розмірі - 704,80 гривень (дублікат квитанції № 0.0.1078386812.1 від 07 липня 2018 року), за подання апеляційної скарги - 1057, 00 гривень (дублікат квитанції № 0.0.1200287540.1 від 30 листопада 2018 року), за подання касаційної скарги - 1 536,80 гривні (дублікат квитанції № 0.0.1306067860.1 від 23 березня 2019 року).

У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги, судові витрати, що складаються із судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради у розмірі 50 відсотків від сплаченої суми судового збору, що складає 1 648, 90 гривень.

Керуючись статтями 139 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 522/8907/18 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 1 розпорядження №3 від 20 серпня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано об`єкт монументального мистецтва - пам`ятник «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 розпорядження №3 від 20 серпня 2013 року №01-19/151р «Про визнання пам`ятника «Засновникам Одеси» на площі Катерининській у місті Одесі, як щойно виявленого об`єкта культурної спадщини та подальшого занесення до державного реєстру нерухомих пам`яток України», яким згідно з частиною другою статті 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнано об`єкт монументального мистецтва - пам`ятник «Засновникам міста Одеси» щойно виявленим об`єктом культурної спадщини.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року у справі № 522/8907/18 залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26343789, 65026, м. Одеса, вул. Катерининська, 14) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 648, 90 гривень, що дорівню 50 відсоткам від суми сплаченого судового збору в усіх інстанціях.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Стеценко С.Г

Тацій Л.В.