Постанова

Іменем України

31 травня 2022 року

м. Київ

справа № 523/14800/16

провадження № 61-21526св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус Одеса»,

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош Олена Миколаївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус Одеса» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року в складі судді Малиновського О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус Одеса» (далі - ТОВ «Глобус Одеса»), третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М., про визнання недійсним акту приймання-передачі, скасування рішення про державну реєстрацію.

В обґрунтування позову вказав, що він випадково дізнався, що нежитлове приміщення кафе-бару, загальною площею 73,2 кв. м, що розташоване на території гідропарку « Лузанівка » у м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 172-а , яке належало йому на праві власності, за актом приймання-передачі від 20 липня 2013 року передано у власність відповідача, як частка його внеску в уставний капітал ТОВ «Глобус Одеса» під час його виходу з товариства.

Зазначений акт він не підписував, учасником вказаного товариства не був та не передавав належне йому майно у власність вказаної юридичної особи.

Видана довіреність на ім`я ОСОБА_2 , яким і вчинені дії щодо утворення ТОВ «Глобус Одеса» від його імені, є нікчемною, оскільки після посвідчення секретарем сільради вона не реєструвалась у реєстрі довіреностей.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним акт приймання-передачі від 20 липня 2013 року нежитлового приміщення кафе-бару, загальною площею 73,2 кв. м, що розташоване на території гідропарку « Лузанівка » в м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 172-а ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав власності ТОВ «Глобус Одеса» на вказане вище нежитлове приміщення.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано рішення від 17 лютого 2016 року № 28282001 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Глобус Одеса» на нежитлове приміщення кафе-бару, загальною площею 73,2 кв. м, що розташоване на території гідропарку «Лузанівка» в м. Одесі по вулиці Миколаївська дорога, 172-а номер запису про право власності від 15 лютого 2016 року № 13299100.

У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що акт приймання-передачі ТОВ «Глобус Одесса» спірного нежитлового приміщення від 20 липня 2013 року підписаний не його керівником, яким з 11 липня 2013 року є ОСОБА_3 , а іншою особою - ОСОБА_2 , тому не міг бути підставою для реєстрації права власності на вказане нерухоме майно за відповідачем.

Довіреність від 26 червня 2013 року, яка була видана ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2 не відповідає встановленій законом формі її посвідчення в частині уповноваження останнього представляти інтереси ОСОБА_1 щодо розпорядження нерухомим майном та корпоративними правами, а відтак в силу частини першої статті 219 ЦК України є нікчемною.

Цей спір виник між фізичною особою та юридичною особою з приводу нерухомого майна, тобто оспорюється правомірність такого набуття останнім, що вказує на наявність спору про право цивільне та відсутність корпоративного спору.

Строк позовної давності не пропущено, оскільки реєстрація права власності за товариством на спірний об`єкт нерухомості була здійснена 17 лютого 2016 року, і саме з вказаної дати об`єктивно були порушені права ОСОБА_1 як власника цього майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У грудні 2021 року ТОВ «Глобус Одеса» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 09 грудня 2020 року у справі № 922/476/20, від 10 вересня 2021 року у справі № 295/8610/15-ц, постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, тощо.

Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення неможливі у їх практичній реалізації державним реєстратором у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно через те, що ухвалені без врахування положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Звернувшись до суду з цим позовом у жовтні 2016 року про визнання недійсним акту приймання-передачі нерухомого майна від 20 липня 2013 року, ОСОБА_1 пропустив строк позовної давності.

Суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 04 листопада 2021 року та у порушення вимог процесуального закону розглянув справу за відсутності представника останнього.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2011 року, яке набуло законної сили 27 травня 2011 року (справа № 2-3202/2011) за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення кафе-бару, загальною площею 73,2 кв. м, що розташоване на території гідропарку «Лузанівка» у м. Одесі по вул. Миколаївська дорога, 172-а .

На підставі цього судового рішення 07 вересня 2011 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації» зареєструвало право власності ОСОБА_1 на вказане майно.

Довіреністю від 26 червня 2013 року, посвідченою секретарем Семенівської сільської ради Глухівського району Сумської області, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в усіх установах та організаціях з питань розпорядження вказаним нежитловим приміщенням.

Відповідно до протоколу установчих зборів засновників ТОВ «Глобус Одеса» від 03 липня 2013 року ОСОБА_1 в особі уповноваженого довіреністю від 03 липня 2013 року представника ОСОБА_2 є єдиним засновником товариства, його вклад становить 100 % статутного капіталу, сформованого зі спірного нежитлового приміщення.

05 липня 2013 року проведено державну реєстрацію юридичної особи та затверджено її статут, де зазначено, що єдиним учасником і засновником ТОВ «Глобус Одеса» є ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , а директором товариства - ОСОБА_2 .

Згідно із протоколом № 2 установчих зборів засновників ТОВ «Глобус Одеса» ОСОБА_1 було виключено зі складу учасників товариства на підставі нотаріально засвідченої заяви.

12 липня 2013 року ОСОБА_1 подав нотаріально засвідчену заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «Глобус Одеса» та зміну установчих документів товариства.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від 20 липня 2013 року у зв'язку з виходом зі складу учасників товариства ОСОБА_1 передав ТОВ «Глобус Одеса» в особі керівника ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення.

22 липня 2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Глобус Одеса», згідно із якою учасником товариства є ОСОБА_3

12 листопада 2015 року ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 продати спірне нерухоме майно і на підставі якої 19 грудня 2015 року право власності на це майно зареєстроване за ОСОБА_1

15 лютого 2016 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 20 липня 2013 року, підписаного ОСОБА_2 як керівником та ОСОБА_1 , здійснено реєстрацію права власності на спірне приміщення за ТОВ «Глобус Одеса».

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 лютого 2016 року № 28282001 проведено державну реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення за ТОВ «Глобус Одеса».

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Частиною третьою статті 80 ГК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном.

Згідно з частинами першою та третьою статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

Таким чином, справи у спорах щодо правочинів незалежно від їх суб'єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю спору між позивачем як вибувшим засновником і учасником ТОВ «Глобус Одеса» та вказаним товариством з приводу нерухомого майна, яке було передано йому за оскаржуваним актом приймання-передачі у зв'язку із виходом ОСОБА_1 зі складу учасників вказаного товариства.

Не заперечуючи того, що у період з 05 липня до 22 липня 2013 року він був єдиним засновником та учасником ТОВ «Глобус Одеса», позивач вказав, що його волевиявлення на передачу цього майна у статутний фонд товариства відбулось на підставі нікчемної довіреності та підробленого акту приймання-передачі майна.

01 серпня 2017 року відповідач подав до суд клопотання про закриття провадження у справі з тих підстав, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав відсутності між сторонами корпоративного спору.

З цим висновком погодився суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку.

Зважаючи на характер спірних правовідносин, а саме те, що спір у цій справі виник у межах господарських правовідносин щодо прав колишнього учасника господарського товариства на майно, яке товариство отримало у якості внеску у статутний фонд і вважає своєю власністю, Верховний Суд дійшов висновку, що цей спір є корпоративним і його розгляд повинен відбуватися за правилами господарського судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій помилково вирішили спір по суті, оскільки не врахували того, що правовідносини між учасниками справи виникли щодо розпорядження корпоративними правами колишнім учасником господарського товариства, а тому ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та відповідно до приписів статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

При цьому за обставин цієї справи помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вказаний спір виник між фізичною особою та юридичною особою з приводу правомірності набуття останнім нерухомого майна, що на переконання судів вказує на наявність приватноправового, а не корпоративного спору.

При вирішенні вказаного спору суди попередніх інстанцій неправильно визначились із характером спірних правовідносин та не врахували усі фактичні обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України.

З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України (у редакції Закону № 460-IX) роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 256 409 410 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус Одеса» задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 червня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус Одеса», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ярош Олена Миколаївна, про визнання недійсним акту приймання-передачі, скасування рішення про державну реєстрацію закрити.

Повідомити ОСОБА_1 , що розгляд вказаної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд за заявою позивача вправі постановити в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович