ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року

м. Київ

справа № 523/15172/20

провадження № 61-14388св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Гудими Д. А., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Євген Анатолійович,

на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05 грудня

2022 року у складі судді Кремер І. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Кострицького В. В., Назарової М. В.,

у справі за позовом Одеської міської ради (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2), треті особи: ОСОБА_3 , юридичний департамент Одеської міської ради, про скасування рішень державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкта,

ухвалив постанову про таке:

I. Вступ

1. У жовтні 2020 рокупозивач звернувся до суду з позовом до відповідачів за участі третіх осіб про скасування рішень державного реєстратора та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкта.

2. Відповідачі в судове засідання в суді першої інстанції не з`явились.

3. Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Скасовано рішення державних реєстраторів про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції

в оскаржуваній частині скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовна вимога про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта задоволена.

5. Відповідач-2 оскаржила рішення судів попередніх інстанцій

в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),

у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.

З урахування закриття касаційного провадження в частині задоволення позову про скасування рішень державного реєстратора, справа в касаційному порядку переглядається в частині вимог про зобов`язання відповідача-1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта.

ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так:

- відповідачу-1 на підставі договору дарування від 11 березня 2016 року на праві власності належало 47/100 частини квартири на АДРЕСА_1 , загальною площею 40,4 кв. м

(далі - спірна квартира);

- 08 травня 2020 року на підставі технічного паспорта та довідки державним реєстратором прийнято рішення про зміни розділу, яким загальну площу квартири змінено з 40,4 кв. м на 45,5 кв. м;

- після безпідставної зміни розділу відповідач-1 відповідно до реєстру стала власником 47/100 частини спірної квартири, загальною площею

45,5 кв. м. Тобто площа самочинного будівництва становить 5,1 кв. м;

- 26 травня 2020 року відповідач-1 відчужила самочинно збудований об`єкт шляхом укладання договору дарування № 2877 та подарувала відповідачу-2 47/100 частини спірної квартири. Тобто до вказаного договору дарування не увійшли 5,1 кв. м самочинної прибудови;

- 26 травня 2020 року державним реєстратором на підставі зазначеного договору дарування прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за відповідачем-2 47/100 частини спірної квартири загальною площею 45,5 кв. м, тобто із захопленням самочинної прибудови;

- таким чином, у власності відповідача-2 знаходяться 47/100 частини спірної квартири, до складу якої увійшла самочинна прибудова площею

5,1 кв. м;

- 15 липня 2020 року департамент комунальної власності Одеської міської ради листом від 14 липня 2020 року № 01-18/802 повідомив, що відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства оглянуто земельну ділянку на АДРЕСА_1 . За результатом обстеження було встановлено, що вказана земельна ділянка використовується під розміщення житлового будинку. З фасадної частини будинку площа квартири № 4 збільшена за рахунок земель територіальної громади міста на 10 кв. м (тротуару загального користування) та використовується під розміщення прибудови до зазначеної квартири;

- позивач рішень щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за вказаною адресою не приймав;

- дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва прибудови за вказаною адресою не надавалась, тобто об`єкт є самочинно збудованим на землях територіальної громади м. Одеси та підлягає знесенню;

- наявність реєстрації речових прав на даний самочинно збудований (прибудований) об`єкт порушує права та законні інтереси територіальної громади м. Одеси як власника земельної ділянки, на якій розташована ця споруда (прибудова), оскільки перешкоджає здійсненню повноважень щодо володіння, користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою та створює умови для її незаконного використання відповідачем.

8. Враховуючи викладене, позивач просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 08 травня 2020 року № 52190060, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності відповідача-1 на спірну квартиру (реєстраційний номер: 740252051101);

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2020 року № 52377922, номер запису про право власності від 26 травня 2020 року № 36624515, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності відповідача-2 на спірну квартиру (реєстраційний номер: 740252051101);

- зобов`язати відповідача-1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта за адресою:

АДРЕСА_1 .

ІI. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси

від 05 грудня 2022 року позов задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. про реєстрацію змін розділу

від 08 травня 2020 року № 52190060, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності відповідача-1 на спірну квартиру (реєстраційний номер: 740252051101);.

Скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ярош О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2020 року № 52377922, номер запису про право власності від 26 травня 2020 року № 36624515, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності відповідача-2 на спірну квартиру (реєстраційний номер: 740252051101).

В іншій частині позову відмовлено.

10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що:

- ця земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, будь-яким особам у власність чи/або користування для будівництва прибудови за вказаною адресою не надавалась;

- рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. про реєстрацію змін розділу

від 08 травня 2020 року № 52190060 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 740252051101) порушує права територіальної громади

м. Одеси на земельну ділянку, на якій знаходиться цей самочинно збільшений об`єкт, та як таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на самочинно збудований (прибудований) об`єкт площею 5,1 кв. м;

- відповідачем-2 не надано всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації права власності на об`єкт площею 45,5 кв м, тому рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Ярош О. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 травня 2020 року № 52377922 підлягає скасуванню.

11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про знесення будівлі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів про те, що знесення не зашкодить конструкції будівлі в цілому. При цьому суд також враховав, що позивачем не доведено реальної небезпеки порушення його права власності чи законного володіння відповідачами.

IІІ. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

12. Постановою Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення суду першої інстанції

в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача-1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про її задоволення.

13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в оскарженій частині, апеляційний суд навів такі аргументи:

- висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що знесення не зашкодить конструкції будівлі, зроблені без врахування того, що ця обставина не спростовує статус будівництва як самочинного, що у відповідності до вимог чинного законодавства не підлягає правовому захисту;

- вказаний об`єкт загальною площею 5,1 кв. м є самочинним будівництвом, розташований на землях територіальної громади м. Одеси та перешкоджає реалізації громадою м. Одеси своїх повноважень як власника відповідної земельної ділянки, тому наявні правові підстави для зобов`язання відповідача-1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта.

ІV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу

14. У касаційній скарзі відповідач-2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

15. Касаційна скарга мотивована таким:

- суди не взяли до уваги те, що у матеріалах справи немає доказів, які

б свідчили про використання попередніх засобів реагування до відповідача-1 про приведення у відповідність до вимог чинного законодавства самочинної прибудови, притягнення її до відповідальності;

- також немає доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови;

- позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав;

- суди застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц,

від 19 березня 2024 року у справі № 915/1439/21, від 12 квітня 2021 року

у справі № 653/104/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду

від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22.

V. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

18. 03 грудня 2024 року позивач надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу та навів такі мотиви для відмови у її задоволенні:

- одночасне скасування рішень державних реєстраторів та знесення самочинно збудованого об`єкту є належним та ефективним способом захисту прав позивача;

- рішення суду про скасування рішення державного реєстратора забезпечить можливість внесення відомостей до реєстру та спростування раніше визнаного державою факту набуття права власності на самочинно збудований об`єкт;

- належним відповідачем у спорах про знесення об`єкта самочинного будівництва має виступати особа, яка його здійснила;

- практика Верховного Суду, на яку посилається відповідач-2, не

є релевантною до спірних правовідносин.

VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції

20. 28 жовтня 2024 року представник відповідача-2 - адвокат Скиба Є. А. подав касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

21. Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження.

22. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 03 грудня 2025 року.

23. Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-2 щодо перегляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про скасування рішень державного реєстратора.

VІІ. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

24. Відповідач-1 на підставі договору дарування від 11 березня 2016 року

№ 95 набула право власності на 47/100 частки спірної квартири.

25. На підставі технічного паспорта від 29 квітня 2020 року, серія та номер б/н та довідки від 29 квітня 2020 року, серія та номер: 121227 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. прийнято рішення про зміни розділу від 08 травня 2020 року № 52190060, яким загальну площу квартири 40,4 кв. м, житлову площу 24,5 кв. м змінено на загальну площу 45,5 кв. м, житлову 24,5 кв. м.

26. 26 травня 2020 року між відповідачами укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири, згідно з яким відповідач-1 подарувала (передала у власність), а ОСОБА_1 прийняла у дар

(у власність) 47/100 частки спірної квартири загальна площа якої 40,4 кв. м.

27. 26 травня 2020 року на підставі зазначеного вище договору приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 52377922, номер запису про право власності від 26 травня 2020 року № 36624515, яким зареєстровано за відповідачем-2 47/100 частки спірної квартири загальною площею 45,5 кв. м.

28. Відповідно до листа Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14 липня 2020 року № 01-18/802 відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства оглянуто земельну ділянку на

АДРЕСА_1 . За результатами обстеження було встановлено, що земельна ділянка за вказаною адресою використовується під розміщення житлового будинку. З фасадної частини будинку площа квартири № 4 збільшена за рахунок земель територіальної громади міста на 10 кв. м (тротуару загального користування) та використовується під розміщення прибудови до зазначеної квартири.

29. Згідно з актом огляду земельної ділянки від 09 липня 2020 року, складеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради убачається, що у департаменті відсутня інформація про прийняття рішення щодо відведення земельної ділянки за вказаною вище адресою, має місце забудова та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землекористування.

30. Згідно з листом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради №01-11/2755 від 24 травня 2020 року відповідно до інформації архіву та відділу загального листування департаменту дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (або будівельних паспортів) на реконструкцію приміщень за адресою: АДРЕСА_1 не значаться.

31. Відповідно до листа Головного управління держгеокадастру в Одеській області № 253/112-20 згідно з книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та договорів оренди станом на 31 грудня 2012 року у відділі відсутня інформація щодо реєстрації права власності (користування) на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

VІІІ. Позиція Верховного Суду

32. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд робить такі висновки.

Характер спірних правовідносин

33. У цій справі позивач зазначив, що об`єкт нерухомості є самочинно збудованим та знаходиться на землях територіальної громади, що

є підставою для судового захисту (див. пункт 7).

34. Позивач визначивши коло відповідачів заявив до кожного із них такі вимоги (див. пункт 8).

До відповідача-1:

- про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 08 травня 2020 року № 52190060, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності відповідача-1 на квартиру;

- зобов`язати відповідача-1 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта.

До відповідача-2:

- про скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності відповідача-2 на спірну квартиру.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача-1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

35. У цій справі дана вимога пред`явлена до відповідача-1, який постанову апеляційного суду, якою було задоволено цю вимогу в касаційному порядку не оскаржила.

36. Відповідач-2 не погодилася із висновками апеляційного суду і навела аргументи для відмови у задоволенні вказаної вимоги, яка пред`явлена до відповідача-1 (див. пункт 15).

37. Верховний Суд враховує, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК).

38. Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого особа (зокрема, позивач чи відповідач), самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення в касаційному порядку та в яких межах (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23).

39. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК).

40. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК).

41. Відповідач-2 в касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині заявлених позовних вимог до відповідача-1, яка при цьому не скористалася своїм правом подачі касаційної скарги чи приєднання до касаційної скарги (див. пункт 14-15), тобто погодилися з ним в частині заявлених до неї позовних вимог, тому оскаржені судові рішення в частині позовних вимог до відповідача-1 належить залишити без змін

42. Аналіз аргументів касаційної скарги також свідчить, що відповідач-2 не навела переконливих доводів, яким чином судові рішення порушують її права та інтереси, за умови, що відповідач-1 не оскаржила судові рішення.

43. Такі правові висновки щодо реалізації принципу диспозитивності

є сталими в практиці Верховного Суду (див., наприклад, постанови Верховного Суду від 10 січня 2025 року у справі № 760/19455/23 (провадження № 61-12238св24), від 19 березня 2025 року справі № 450/678/21(провадження № 61-12686св24, від від 04 жовтня 2023 року в справі № 761/18365/20 (провадження № 61-9164св23)).

44. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами попередніх інстанцій норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у зазначених відповідачем постановах.

ІX. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

45. Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

46. Незгода відповідача-2 із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).

47. Апеляційний суд належним чином оцінив відповідно до статті 89 ЦПК докази і дотримався норм статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.

48. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування судового рішення в оскарженій частині, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.

49. Враховуючи, що судове рішення в оскарженій частині підлягає залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Із цих підстав,

керуючись статтями 400 401 402 410 415 416 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Скиба Євген Анатолійович, залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 24 вересня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков