Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 523/18199/16-ц

провадження № 61-14798св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Богатова Марія Андріївна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 26 грудня 2019 року у складі судді Аліної С. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року у складі колегії суддів:

Князюка О. В., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку відповідач не утримує, а усі витрати на дитину несе лише позивач, у зв`язку із чим просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину до досягнення нею повноліття у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову.

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини - ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним та передачу дитини батькові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача, належним чином повідомленого про розгляд справи і від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач повинен утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а тому з нього підлягають стягнення аліменти у розмірі, який є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, а тому висновок суду першої інстанції про залишення його позову без розгляду є помилковим.

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2019 року скасовано у зв`язку з порушенням норм процесуального права та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щосуд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на дитину у розмірі 1 000 грн, однак розглянув справу відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування рішення та ухвалення нового.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини, а тому стягнення з нього аліментів є передчасним. Крім того, у період з 02 грудня 2016 року по 24 квітня 2018 року дитина проживала разом із батьком, а тому стягнення аліментів за цей період є помилковим.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 02 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 серпня 2008 року по 12 грудня 2016 року перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Станом на день ухвалення рішення дитина проживала разом із матір`ю.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною другою, третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж

50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Вимога про стягнення аліментів на дитину може бути подана до суду протягом усього строку існування права на утримання, тобто до досягнення дитиною повноліття.

За загальним правилом аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня подання позову на майбутнє.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що відповідач є працездатною та працевлаштованою особою, зобов`язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, та врахувавши, що стан здоров`я та матеріальні потреби дитини зумовлюють стягнення аліментів з відповідача на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів у визначеному розмірі.

Доводи касаційної скарги про наявність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд наголошує на тому, що відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Отже, установивши, що дитина проживає разом із матір`ю, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення аліментів на дитину з батька.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вирішив цей спір на підставі належним чином досліджених доказів і встановлених обставин справи та, урахувавши інтереси дитини, для благополуччя та повноцінного розвитку якої необхідним є забезпечення її коштами одним із батьків у незалежності від наявності між ними спору щодо особи-платника аліментів, дійшов правильного висновку про стягнення з батька на користь матері аліментів на утримання дочки.

При цьому у період вирішення спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини, остання не може перебувати без матеріального утримання.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року в справі № 583/5413/18 (провадження № 61-13942св19).

Доводи касаційної скарги про те, що у період з 02 грудня 2016 року по

24 квітня 2018 року дитина проживала разом із батьком зводяться до переоцінки доказів. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

Рішення суду першої інстанції не переглядається, оскільки скасоване судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Богатова Марія Андріївна, залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного суду від 03 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович