№ 523/3696/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

15 червня 2022 року

м. Київ

справа № 523/3696/18-ц

провадження № 61-19068 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Бочевар Михайло Павлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бочевара Михайла Павловича, на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П. від 19 жовтня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 про захист порушеного права.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька є власником 21/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . 18 серпня 2020 року Державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності було зареєстровано її право власності на земельну ділянку, площею 0.0155 га за адресою: АДРЕСА_1 та надано кадастровий № 5110137600:68:015:0006.

Відповідно до статті 373 ЦК України як власник земельної ділянки та будинку, вона має право користуватися ними на свій розсуд, відповідно до їх цільового призначення, а також відповідно до статті 375 ЦК України має право та бажання провести реконструкцію своєї частини будинку, переобладнати комунальні зручності на земельній ділянці.

Проте, вона не може це зробити, оскільки відповідач без її згоди, без реєстрації користується її власністю, вселила чоловіка. При цьому вона тимчасово дозволила відповідачу користуватися будинком і звільнити при першій вимозі.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 , уточнивши у січні 2021 році позовні вимоги, просила суд захистити її право власності на 21/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано вказану частину домоволодіння, площею 0.0155 га, кадастровий № 5110137600:68:015:0006, зареєстровану на її ім`я в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності під номером 2151468051101 від 18 серпня 2020 року шляхом виселення ОСОБА_2 з належних їй частин домоволодіння

АДРЕСА_1 , які складаються з приміщень літ. 3-1, 3-2, та самовільно прибудованої літ. 3-3 плану, плану житлового будинку літ. «А», технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок станом на 13 серпня 2013 року та заборонити користуватися спірною земельною ділянкою.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Захищено право власності

ОСОБА_1 21/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташовано вказану частину домоволодіння, площею 0.0155 га, кадастровий № 5110137600:68:015:0006, зареєстровану на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 , громадянки України, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності під номером 2151468051101 від 18 серпня 2020 року шляхом виселення ОСОБА_2 з належних ОСОБА_1 21/50 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з приміщень літ. 3-1, 3-2, та самовільно прибудованої літ. 3-3 плану, плану житлового будинку літ. «А», технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок станом на 13 серпня 2013 року й заборонено користуватися земельною

ділянкою, зареєстрованою на ім`я ОСОБА_1 за кадастровим

№ 5110137600:68:015:0006.

30 липня 2021 року ОСОБА_2 оскаржила вказане судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху, запропоновано надати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 24 червня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не усунула недоліків поданої апеляційної скарги, про що зазначено в ухвалі суду від 18 серпня 2021 року, а саме суд зазначив, що копія ухвали направлялася за адресою місця проживання ОСОБА_2 , яку вона вказала в апеляційній скарзі, проте поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, суд указав, що заяв про продовження строку для усунення недоліків або повідомлення про зміну місця проживання заявник не направляла. Також зазначено, що ОСОБА_2 повинна була дотримуватися положень статей 43 44 ЦПК України, тобто користуватися правами добросовісно і не зловживати ними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Бочевар М. П., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до цього

ж суду.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу № 523/3696/18-ц з Суворовського районного суду м. Одеси, надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Бочевар М. П., обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, судом не надано належної оцінки всім його доводам і запереченням щодо належного оформлення його апеляційної скарги. Зазначив, що при ухваленні рішення Суворовського районного

суду м. Одеси від 24 червня 2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини, а повний текст рішення було складено 02 липня 2021 року, тому відповідно до частини першої статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження не пропущено, так як строк на оскарження обчислюється з моменту складання повного тексту рішення, а саме з 02 липня 2021 року.

Крім того, вказує, що ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги оскаржувала рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року, а в ухвалі від 18 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, апеляційний суд в мотивувальній частині зазначив, що ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на заочне рішення від 24 лютого

2021 року, чим пропустила строк на оскарження і не заявила клопотання про поновлення строку.

Таким чином, ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції позбавив відповідача доступу до правосуддя, на справедливий і публічний розгляд справи, встановленим законом, чим порушив статтю 6 Конвенції про захист і основоположних свобод людини.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Бочевара М. П., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30 липня 2021 року ОСОБА_2 оскаржила рішення Суворовського районного суду від 24 червня 2021 року в апеляційному порядку.

від 24 червня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання заявником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме суд зазначив, що копія ухвали направлялася за адресою місця проживання ОСОБА_2 , яку вона вказала в апеляційній скарзі, проте поштове повідомлення повернулося до суду з відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, суд указав, що заяв про продовження строку для усунення недоліків або повідомлення про зміну місця проживання заявник не направляла.

Проте із вказаними висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Стаття 2 ЦПК України передбачає, щозавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, у тому числі й про усунення перешкод у здійсненні невизнаного права шляхом зобов`язання вчинити певні дії, особа має суб`єктивне матеріальне право на їх задоволення.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте, такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE,

N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Отже, з вищевикладеного вбачається, що судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що при ухваленні рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року оголошено вступну та резолютивну частина, а повний текст рішення складено 02 липня 2021 року, а 30 липня 2021 року ОСОБА_2 оскаржила вказане судове рішення в апеляційному порядку, тобто в межах 30 денного строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідно до положень статті 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Таким чином, ураховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції було помилково винесено ухвалу від 18 серпня 2021 року про залишення апеляційної скарги ОСОБА_2 без руху, вказавши, що вона пропустила строк на оскарження і не звернулася з клопотання про поновлення вказаного строку та помилково винесено ухвалу від 19 жовтня 2021 року про повернення апеляційної скарги заявнику, чим позбавив відповідача доступу до правосуддя.

При цьому, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без руху, апеляційний суд в ухвалі від 18 серпня 2021 року з незрозумілих причин зазначив, що оскаржується заочне рішення суду від 24 лютого 2021 року, хоча оскаржуване рішення суд ухвалив 24 червня 2021 року і воно не було заочним.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Суд апеляційної інстанції не дотримався вимог цивільного процесуального закону, тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою і підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бочевара Михайла Павловича, задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк