ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 523/4865/18
провадження № 61-8705св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Суворовська Одеська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Островська Лілія Людвигівна, на постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Коновалової В. А., Карташова О. Ю., Стахової Н. В., і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -Суворовська Одеська державна нотаріальна контора, про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину частково недійсними.
2. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги є вона та її брат ОСОБА_2 . Мати померлого - ОСОБА_4 відмовилася від своєї частки у спадщині на користь відповідача.
3. Зазначала, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 встановлено додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька.
4. Звертала увагу, що вона є пенсіонеркою за віком та на момент смерті ОСОБА_3 була непрацездатною особою, тому є спадкоємцем першої черги та має право на обов`язкову частку у спадщині, однак пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме у зв`язку з тим, що є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України, з 02 вересня 2014 року проживала у м. Києві, а потім переїхала до м. Вінниці у зв`язку з навчанням сина, на час переїзду до м. Києва не мала при собі документів.
5. Вказувала, що звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак 22 лютого 2018 року отримала відмову.
6. Зауважувала, що вона перебувала у складних життєвих умовах, мала проблеми зі здоров`ям, не мала належного матеріального забезпечення, вказані обставини вважає об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій, спрямованих на оформлення спадщини.
7. 29 квітня 2020 року їй стало відомо про отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке позивачка вважає незаконним, оскільки незалежно від змісту заповіту має право на обов`язкову частку у спадщині.
8. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 11 листопада 2014 року приватним нотаріусом Ганченко О. М., реєстраційний номер 1437, частково недійсним; визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер 1217, видане 20 липня 2016 року ОСОБА_2 приватним нотаріусом Ганченко О. М., частково недійсним.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
9. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом двох місяців, з дня набрання рішенням законної сили. Визнано заповіт ОСОБА_3 , посвідчений 11 листопада 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1437, частково недійсним. Визнано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20 липня 2016 року, яке видано ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 1217 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М., частково недійсним.
10. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що причини пропуску строку для прийняття спадщини є поважними, а додатковий строк в два місяці з дня набрання рішенням законної сили є достатнім для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини. На момент складання заповіту, позивачка була повнолітньою непрацездатною особою, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_1 , яке видано 07 листопада 2014 року, а тому на підставі частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України незалежно від змісту заповіту, має право на частку спадкового майна.
11. Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року (з урахуванням ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2024 року про виправлення описки) заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 900,00 грн. В іншій частині вимог відмовлено.
12. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачкою на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, суд врахувавскладність справи, тривалість затраченого представником позивачки часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат, понесених на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 900,00 грн.
13. Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 705,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та сплатила судового збору у розмірі 705,00 грн, а після уточнення позову позивачка повинна була додатково сплатити 1 681,60 грн. Оскільки позов задоволено повністю, то суд дійшов висновку про наявність підстав стягнення з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору, вказавши, що за вимоги, які зазначені в уточненій позовній заяві, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
14. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
15. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачкою не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, які б перешкоджали їй звернутися до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини, що в силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком. Обставини, на які посилалася позивачка, а саме: відсутність у неї свідоцтва про смерть, документів, які підтверджують родинні зв`язки з батьком, не є причинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для подання заяви про прийняття спадщини у передбаченому законом порядку та у визначений строк. Оскільки вимога ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не підлягає задоволенню, то не підлягають задоволенню вимоги про визнання заповіту від 11 листопада 2014 року і свідоцтва про право на спадщину від 20 липня 2016 року частково недійсними.
16. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2023 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
17. Постановою Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2023 року скасовано.
18. Враховуючи, що заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року скасовано за результатами апеляційного пергляду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання заповіту і свідоцтва про право на спадщину частково недійсними, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
19. Керуючись принципами обґрунтованості, пропорційності та розумності, дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням заперечень представника позивачки, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн в суді першої інстанції та 7 000 грн в суді апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи касаційної скарги
20. 15 червня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Островська Л. Л., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року та залишити в силі заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року та додаткові рішення.
21. Підставами касаційного оскарження вказаних постанов суду апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те,
що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
22. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що у позивачки існували труднощі для прийняття спадщини, оскільки у період з червня 2015 року по грудень 2016 року в неї були відсутні документи, які підтверджували родинні стосунки з спадкодавцем, які знаходилися на тимчасово окупованій території у м. Донецьку. Також вона не мала свідоцтва про смерть спадкодавця, яке знаходилося у м. Одеса. Вона не мала змоги поїхати до м. Одеса, оскільки не мала коштів, а відповідач відмовився надавати свідоцтво про смерть батька.
23. Вказує, що суд апеляційної інстанції фактично переоцінив докази, які були надані та досліджені в суді першої інстанції.
24. Акцентує увагу на тому, що апеляційний суд залишив поза увагою її відзив на апеляційну скаргу, не врахував, що вона є непрацездатною особою, а відповідач не повідомив нотаріуса про те, що вона має право на спадкування.
25. Вказує, що у тексті постанови суду апеляційної інстанції вказав прізвище адвоката Бевза К. І., як представника відповідача, який не приймав участь у розгляді справи, водночас у суді апеляційної інстанції інтереси відповідача представляли інші адвокати.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
26. Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
27. Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанов Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року; відкрито касаційне провадження у цій справі; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постановиОдеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року(якою скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2023 року)до закінчення касаційного провадження.
28. 16 липня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
29. 25 липня 2024 року ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Бевза К. І., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.
30. Відзив на касаційну скаргу обґрунтований посиланням на те, що суд апеляційної інстанції прийняв постанову по суті спору, що відповідає висновкам Верховного Суду, та дійшов правильного висновку про те, що наведені позивачкою обставини не є об`єктивними перешкодами для прийняття спадщини. Звертає увагу, що позивачка була присутня на похороні батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає наведену заявницею практику Верховного Суду нерелевантною спірним правовідносинам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 6723.
32. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, що складається з домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 81,1 кв. м, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 18 вересня 2014 року, індексний номер 26987966, форма власності - приватна, орган державної реєстрації прав - реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції Одеської області, та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 вересня 2014 року індексний номер 26988287.
33. Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є: донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 .
34. ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 11 листопада 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М., зареєстрований в реєстрі за № 1437, яким заповів ОСОБА_2 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що за законом матиме право.
35. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 травня 2016 року визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у три місяці.
36. 18 липня 2016 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_2 .
37. 18 липня 2016 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. із заявою звернулася ОСОБА_4 , в якій повідомила, що їй відомо зміст заповіту. Повідомила, що до суду з питань поновлення строків на прийняття спадщини, оскарження заповіту та з питань поділу спільного майна подружжя звертатися не буде.
38. 20 липня 2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. на підставі заповіту від 11 листопада 2014 року видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1217. Спадщина, на яке видано це свідоцтво, складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
39. Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03 березня 2015 року № 3006004551 ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_2 .
40. ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: кв. АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 13 жовтня 2017 року.
41. 22 лютого 2018 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на належну обов`язкову частку майна у спадщині після померлого ОСОБА_3 звернулася ОСОБА_1 .
42. ОСОБА_1 просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом на належну обов`язкову частку майна у спадщині, що залишилася після смерті батька ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що на момент смерті спадкодавця була непрацездатною.
43. Листом від 22 лютого 2018 року № 18/02-14 приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. повідомила ОСОБА_1 , що на час звернення до нотаріуса останньою пропущено шестимісячний строк на прийняття спадщини щодо майна батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відмовила у прийнятті заяви через пропуск визначеного статтею 1270 ЦК України строку та рекомендувала звернутися до суду з питань встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
44. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
45. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
46. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
47. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
48. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
50. Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
51. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
52. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
53. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
54. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
55. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
56. Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
57. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
58. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
59. З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
60. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, наявність неприязних стосунків, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини тощо.
61. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, від 14 лютого 2024 року у справі № 357/8183/22.
62. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду (постанови Верховного Суду
від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 27 квітня 2023 року у справі
№ 750/13008/21, від 14 лютого 2024 року у справі № 754/3327/22).
63. Підстав для визнання заповіту недійсним у позовній заяві не наведено.
64. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
65. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
67. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
68. Встановивши, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_1 , яка була обізнана про смерть батька, звернулася до приватного нотаріуса із заявою проприйняття спадщини після його смерті лише 22 лютого 2018 року (шестимісячний строк на прийняття спадщини сплив 20 грудня 2015 року), тобто з тривалим пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачкою у позовній заяві причинам пропуску зазначеного строку (відсутність документів, які підтверджують її родинні зв`язки з батьком, відмова відповідача надати копію свідоцтва про смерть батька та необхідність його отримання у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, проживання у місті Києві та у м. Вінниці, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини), суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність об`єктивних підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
69. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наведені ОСОБА_1 обставини не є поважними причинами значного (більше двох років) пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
70. Суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, їх правовою кваліфікацією, повно і всебічно встановив обставини справи та надав належну правову оцінку наявним у справі доказам.
71. Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу є безпідставними, оскільки спростовується змістом постанови суду апеляційної інстанції.
72. Арґументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції у тексі постанови вказав прізвище адвоката Бевза К. І., як представника відповідача, а цей представник не приймав участі у розгляді справи, є безпідставними, оскільки представник відповідача - Бевза К. І. підписав і подав апеляційні скарги, про що і вказано в постанові суду апеляційної інстанції. Це підтверджується матеріалами справи. Водночас, в судовому засіданні 01 квітня 2024 року інтереси відповідача представляли адвокати Павленко А. Л. та Кобзар П. Ю., що підтверджується протоколом судового засідання № 2677406 та не заперечується стороною позивача.
73. Інші доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться в загальному до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів, яким апеляційний суд надав належну та обґрунтовану правову оцінку.
74. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
75. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції, питання вмотивованості висновків суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
76. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.
77. У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що позивачка була обізнана про смерть батька - ОСОБА_3 , що не заперечується нею, і не довела обставин, які б підтверджували наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкодили їй звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
78. Колегія суддів зауважує, що касаційна скарга не містить окремих доводів щодо скасування постанов Одеського апеляційного суду щодо судового збору та витрат на правову допомогу, заявниця посилалася лише на необхідність їх скасування, як похідних судових рішень. Водночас, з огляду на відсутність правових підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року по суті спору, зазначені доводи ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє.
79. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
80. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Островська Лілія Людвигівна, на постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 рокузалишити без задоволення.
2. Постанови Одеського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович