Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 523/5464/19

провадження № 61-21155св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

представник стягувача - адвокат Ніц Анатолій Сергійович,

боржник - ОСОБА_2 ,

представник боржника - адвокат Юрасов Микола Сергійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду у складі судді Таварткіладзе О. М. від 22 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст заяви

02 травня 2019 року Суворовським районним судом м. Одеси за заявою ОСОБА_1 було видано судовий наказ у справі № 523/5464/19, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_3 повноліття, починаючи з дня подання заяви до суду 04 квітня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси 02 травня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу.

В обґрунтування заяви посилалась на те, що її старший син ОСОБА_3 відвідував школу і мав закінчити навчальний семестр, скласти останній іспит у Сінгапурі. Сторони дійшли взаємної згоди, що вона повернеться до України з молодшим сином ОСОБА_4 21 травня 2018 року, а ОСОБА_1 повернеться до України зі старшим сином ОСОБА_3 приблизно наприкінці травня або на початку червня 2018 року. На виконання цих домовленостей сторонами взаємно один одному було надано дозволи на тимчасовий виїзд дітей до Республіки Сінгапур, країн Шенгенської зони та США у період з 17 травня 2018 року по 17 травня 2019 року. Вона надала ОСОБА_1 такий дозвіл з тією метою, щоб їх син ОСОБА_3 мав можливість без відриву від навчального процесу закінчити 2018 навчальний рік у Глобальній Індійській міжнародній школі. Після закінчення цього терміну, батько не повернув сина до України, у зв`язку з чим, вона звернулась до правоохоронних органів. На підставі викладеного, просила скасувати судовий наказ.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу задоволено частково. Поновлено строк ОСОБА_2 для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 02 травня 2019 року. Змінено судовий наказ від 02 травня 2019 року шляхом стягнення ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду - 04 квітня і до 17 травня 2019 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що перебування після 17 травня 2019 року за межами України ОСОБА_3 спільно з батьком ОСОБА_1 не узгоджено з ОСОБА_2 , тому судовий наказ повинен діяти лише до 17 травня 2019 року.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Ніца А. С. на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Узагальнені доводи касаційної скарги

Представник ОСОБА_1 - Ніц А. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки апеляційний суд не врахував вимоги статті 429 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.

Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 523/5464/19 з Суворовського районного суду міста Одеси.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 лютого 2020 вказану справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з пунктом 4 частиною першою статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

За приписами частини восьмої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.

Частиною третьою статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом.

Статтями 170 171 ЦПК України визначено підстави для скасування судового наказу за заявою боржника та регламентовано порядок розгляду таких заяв.

Разом з цим, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів (частина сьома статті 170 ЦПК України) або судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 Розділу V цього Кодексу (частина восьма статті 170 ЦПК України).

Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави для висновку, що визначеними законом способами захисту порушеного права стягувача у випадку не згоди із судовим наказом виданого відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України, в тому числі і виданого в порядку перегляду такого судового наказу за нововиявленими обставинами, є подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками перегляду такої заяви.

Установлено, що у липні 2019 року ОСОБА_2 (боржник) звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу Суворовського районного суду м. Одеси від 02 травня 2019 року.

16 вересня 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою задовольнивши частково заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу, змінив судовий наказ від 02 травня 2019 року, шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня подання заяви до суду - 04 квітня і до 17 травня 2019 року.

Відповідно до частини сьомої статті 429 ЦПК України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

ОСОБА_1 (стягувач), не погодившись із ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2019 року, звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою на вказану ухвалу суду першої інстанції від 16 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплює частина третя статті 2 ЦПК України, яка встановлює, що одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Аналізуючи наведені норми законодавства у їх сукупності, необхідно дійти висновку про те, що цивільне процесуальне законодавство містить у відповідній главі процесуального кодексу «Перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами» положення, які окремо регламентують та прямо передбачають право на оскарження судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлюючи, що таке судове рішення (рішення, ухвала, постанова) може бути переглянуте на загальних підставах.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») право на доступ до суду не є абсолютним (рішення ЄСПЛ у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»). Однак застосовані обмеження не можуть обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права. Більш того, обмеження не входить у сферу застосування статті 6 § 1, якщо не переслідує «законну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (Ashingdane v. the United Kingdom (Ашинґдейн проти Сполученого Королівства), § 57; Fayed v. the United Kingdom (Файєд проти Сполученого Королівства), § 65; Markovic and Others v. Italy (Марковіч та інші проти Італії) [ВП], § 99).

ЄСПЛ у своїй практиці також зазначає, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справі Zubacv. Croatia («Зубац проти Хорватії») від 05 квітня 2018 року).

Держава має забезпечити особі додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та оскільки право на апеляційне оскарження ухвали суду про задоволення заяви про перегляд судового рішення, ухваленого за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами врегульовано статтею 429 ЦПК України, то суд апеляційної інстанції не вправі відмовити стягувачу у перевірці її законності у встановлених процесуальним законодавством підстав.

Аналіз приписів розділу II ЦПК України дає підстави вважати, що право на скасування судового наказу має особа із правовим статусом боржника у справі, а стягувач за встановлених в указаній справі обставин може захистити своє порушене право на загальних підставах.

Апеляційний суд не врахував зазначених вимог закону та дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Ніца А. С. на ухвалу про перегляд за нововиявленими обставинами судового наказу від 02 травня 2019 року, вважаючи, що ця ухвала не підлягає перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону.

Частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун