№ 523/6344/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 523/6344/21

провадження № 61-7909св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 травня 2022 року у складі судді Далеко К О. та постанови Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Позов мотивований тим, що її мати ? ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з відповідачем. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилась спадщина на її особисте майно та на частку у спільному майні подружжя з ОСОБА_2 .

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є вона та ОСОБА_2 , інших спадкоємців немає. За життя ОСОБА_3 заповітів не складала. У передбачений законом строк вона подала заяву про прийняття спадщини, відповідач також прийняв спадщину. Спадкова справа, заведена після смерті ОСОБА_3 , перебуває у провадженні Лиманської районної державної нотаріальної контори.

29 січня 2021 року через свого представника вона звернулась до державного нотаріуса з проханням призначити їй день та час для подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак листом від 02 лютого 2021 року державний нотаріус роз`яснив, що вона має надати оригінали документів про право власності спадкодавця на спадкове майно та лише після цього вона зможе звернутися із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Вказаних документів вона не має, оскільки відповідач їх утримує у себе.

Вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 із проханням вирішити питання поділу спадщини мирним шляхом, проте він відхиляв її пропозиції та взагалі уникає контактів з нею. Такі дії унеможливлюють оформлення спадщини в нотаріальному порядку, перешкоджають реалізації її права власності. Крім того, відповідач також перешкоджає позивачу користуватись спадковим майном, яке в силу закону належить їй з часу відкриття спадщини.

Оскільки вона є спадкоємцем першої черги після смерті матері, а частки кожного зі спадкоємців у спадщині є однаковими, існують законні підстави для судового захисту її права шляхом визнання права власності на частки нерухомого та рухомого майна у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на наступне майно:

1) 1/4 частку автомобіля марки «ГАЗ», модель 322132, 2001 року випуску, V двигуна НОМЕР_8, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

2) 1/4 частку автомобіля марки «МАЗ», модель 53366, 1993 року випуску, V двигуна НОМЕР_9, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;

3) 1/4 частку автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «CADDY», 2005 року випуску, V двигуна НОМЕР_10, реєстраційний номер НОМЕР_3 ;

4) 1/4 частку автомобіля марки «ГАЗ», модель 270514, 2005 року випуску, V двигуна НОМЕР_11, реєстраційний номер НОМЕР_4 ;

5) 1/4 частку автомобіля марки «IVECO», модель «FIAT», 1994 року випуску, V двигуна НОМЕР_12, реєстраційний номер НОМЕР_5 ;

6) 1/4 частку автомобіля марки «TOYOTA», модель «PRADO», 2006 року випуску, V двигуна НОМЕР_13, реєстраційний номер НОМЕР_6 ;

7) 1/4 частку автомобіля марки «ГАЗ», модель 2410, 1988 року випуску, V двигуна НОМЕР_14, реєстраційний номер НОМЕР_7 ;

8) 1/4 частку будівлі кафе, загальною площею 1124,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з будівлі кафе, А, а1, а2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1891541251101);

9) 1/4 частку жилого літнього типу приміщення, загальною площею 1709,5 кв. м, літньою житловою площею 970,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 821407751101);

10) 1/4 частку жилого приміщення літнього типу, загальною площею 530,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 821380551101);

11) 1/4 частку нежитлової будівлі, загальною площею 1721,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна -543170851101);

12) 1/4 частку нежитлових будівель, загальною площею 3484,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі Ч, загальною площею 1629 кв. м, нежитлової будівлі О, загальною площею 1403,2 кв. м, нежитлової будівлі Т, загальною площею 452,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 533976251101);

13) 2/8 частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3904 кв. м, яка складається з нежитлової будівлі А та нежитлової будівлі Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1951994151101);

14) 1/4 частку житлового будинку, загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 17,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку літера «А», веранди літера «а», сараю літера «Б», навісу літ «В», літньої кухні літера «Г», веранди літера «г», погрібу літера «пд(г)», огорожі №1, вимощення «І» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1583013751227);

15) 1/4 частку нежилого приміщення цокольного поверху та підвального приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1214,6 кв. м (реєстраційний номер майна - 16741910);

16) 1190/5000 частки нежилих будівель водної станції, загальною площею 1505,2 кв.м, площа земельної ділянки 4150 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 7387378);

17) 1/4 частку будівлі кафе, загальною площею 961,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 16276573);

18) 1/4 частку нежилої будівлі, загальною площею 914,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 16281169);

19) 5/20 часток нежитлових будівель, загальною площею 2926,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 11309881);

20) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0037, загальною площею 0,0985 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 428144151101);

21) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0035, загальною площею 0,0918 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 300008751101);

22) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0034, загальною площею 0,0995 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299858551101);

23) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0043, загальною площею 0,0806 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299520151101);

24) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0040, загальною площею 0,0964 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299456351101);

25) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0038, загальною площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299028751101);

26) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0045, загальною площею 0,0887 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 298134251101);

27) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номером 5110137600:31:009:0044, загальною площею 0,0394 га. з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 298024151101);

28) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0033, загальною площею 0,0996 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 291579051101);

29) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0046, загальною площею 0,0806 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 288243951101);

30) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0048, загальною площею 0,0825 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287876551101);

31) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0047, загальною площею 0,0923 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287342251101);

32) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0049, загальною площею 0,0936 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287302451101;

33) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0039, загальною площею 0,0866 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 282055251101);

34) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0041, загальною площею 0,0943 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 281912251101);

35) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5110137600:31:009:0036, загальною площею 0,0536 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 274710551101);

36) 1/4 частку земельної ділянки, кадастровий номер 5122783900:02:001:1624, загальною площею 0,0592 га. за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1770318351227);

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 11 350,00 грн та 454,00 грн судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову фактично є визнання права власності в порядку спадкування за законом на рухоме майно - 7 транспортних засобів, із яких: 5 транспортних засобів зареєстровані за померлою ОСОБА_3 , 2 транспортні засоби зареєстровані за відповідачем ОСОБА_2 . Право власності на наведені транспортні засоби набувалось під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі, а тому вказане рухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Отже, суд погоджується із доводами позивача про включення частки наведених транспортних засобів до складу спадкової маси, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що нерухоме майно, яке являється предметом позову, а саме: житловий будинок, загальною площею 42,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , а також земельна ділянка за цією ж адресою, зареєстровані на праві власності лише за відповідачем, проте це майно набувалось ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 . Факт реєстрації нерухомого майна, придбаного у період шлюбу, на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише особі, на ім`я якої зареєстроване. Таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, частки в якому є рівними, що не спростовано відповідачем.

Матеріалами справи підтверджується, що все інше нерухоме майно, яке входить до предмета позову, належить відповідачу та померлій ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, в рівних частках. Системний аналіз статей 355 356 368 ЦК України, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційних справ на майно, які були витребувані судом та досліджені у судовому засіданні, дають підстави для висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , при набутті права власності на наведене майно фактично визначили рівні частки в майні та набули його на праві спільної часткової власності. З огляду на викладене, на майно ОСОБА_3 , яке їй належить на праві спільної часткової власності, не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.

Доводи відповідача про те, що позивачем заявлені вимоги не до спадкового майна, котре належало ОСОБА_3 , а й щодо його майна, яке належить йому на праві власності, оскільки в позовних вимогах значиться видати позивачці частку від всього майна, а не від частки в спадковій масі, судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи та суперечать засадам визначення спільної часткової власності і спільної сумісної власності подружжя.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не визнавав та не визнає права ОСОБА_1 на спадкове майно, не надає правовстановлюючі документи на спадкове майно як спадкоємцю ОСОБА_1 , так і державному нотаріусу Лисак А. В. , чим створює перешкоди в оформленні спадкових прав, знайшли підтвердження. Крім того, відповідач ініціював спір про зміну місця зберігання спадкової справи, посилаючись на який нотаріус фактично відмовила в оформленні спадкових прав. Разом із тим, у подальшому ОСОБА_2 відмовився від позову (ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року по справі № 523/16618/20). Таким чином судом встановлено існування перешкод у ОСОБА_1 в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку. Зазначені перешкоди обумовлені як фактичною відмовою нотаріуса в оформленні права на спадщину, так і діями відповідача ОСОБА_2 .

Доводи ОСОБА_2 щодо неможливості задоволення позову з підстав перебування в провадженні Одеського апеляційного суду цивільної справи № 523/16862/17 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, частина яких є предметом позову, судом відхиляються, оскільки встановлено, що розгляд вказаної справи фактично перебуває на стадії визначення кола спадкоємців ОСОБА_3 та залучення їх до справи в якості правонаступників. На думку суду, вирішення заявленого позову, за наведених умов, ніяким чином не лише не порушує прав як відповідача, так і третіх осіб, які пред`являють окремі позовні вимоги щодо майна, зареєстрованого за ОСОБА_3 , а й навпаки нівелює процесуальні перешкоди у вирішенні справи апеляційним судом. Суд не вирішує питання законності набуття права власності ОСОБА_3 на майно, яке є предметом позову у справі № 523/16862/17, а лише захищає права спадкоємця ОСОБА_1 , яка позбавлена можливості оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Твердження відповідача про те, що нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом лише після виділення частки померлого у спільному майні, а ОСОБА_2 подав 33 позовних заяви про виділення його власності із спільного майна, судом відхиляються, з огляду на те, що майно, вказане у позовній заяві, належить сторонами на праві спільної сумісної власності та спільної часткової власності.

Судом відхилені доводи ОСОБА_2 про те, що в спадковій справі знаходяться відомості щодо 16 земельних ділянок та 16 об`єктів нерухомого майна, які знаходяться на вказаних земельних ділянках, а позивач хоче визнати право власності на об`єкти нерухомого майна без розподілу земельних ділянок, оскільки можливі спори між сторонами щодо порядку користування спадковим майном не є предметом цього позову.

Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо того, що він вважає себе неналежним відповідачем є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не оспорює дії нотаріуса, а стверджує про наявність перешкод в оформленні своїх спадкових прав у нотаріальному порядку.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що позивач фактично прийняла спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , однак у неї існують перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, внаслідок фактичної відмови нотаріусом у видачі свідоцтва, відсутності в неї всіх правовстановлюючих документів на спадкове майно, ненадання відповідачем правовстановлюючих документів на спадкове майно як нотаріусу, так і позивачу, невизнання відповідачем спадкових прав позивача на майно, а тому позов є обґрунтованим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно не врахував, що приватний нотаріус мав право оформити права на спадщину, тому саме нотаріус порушив права позивача, відповідач не оспорює права позивача на спадщину та є неналежним відповідачем у справі, не приймаються до уваги, оскільки дії ОСОБА_2 щодо створення перешкод у оформленні ОСОБА_1 права власності на спадкове майно після смерті матері, необхідно оцінити як недобросовісні, спрямовані на порушення прав та законних інтересів позивача, що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України.

Доводи ОСОБА_2 у апеляційній скарзі про те, що будівля у с. Нова Дофіновка Комінтернівського району Одеської області та земельна ділянка, на якій вона розташована, є його приватною власністю, що підтверджується показами свідків, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що докази витрат на правничу допомогу подані позивачем у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України п`ятиденний строк. Заява про надання доказів сплати судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, була заявлена адвокатом у судовому засіданні 27 травня 2022 року до закінчення судових дебатів. Оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, беручи до уваги складність справи, ціну позову, строк розгляду справи, суд вважає, що справедливим і співмірним є стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн на користь ОСОБА_1 . Суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню, тоді як ОСОБА_2 не заявив до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Аргументи учасників справи

25 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами, просив:

скасувати рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року та направити справу на новий розгляд;

скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року щодо перегляду додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 липня 2022 року та справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційні скарги мотивовані тим, що його було неправомірно позбавлено права на справедливий суд, зокрема приймати участь у судовому засіданні. Одеський апеляційний суд повідомив свій режим роботи в умовах воєнного стану з 09 березня 2022 року та відповідну інформацію оприлюднили у пресслужбі відомства. 19 вересня 2022 року на електронну поштову адресу суду апеляційної інстанції його представник направив заяву про те, що бажає особисто приймати участь у розгляді справи та просив без його участі справу не розглядати. 24 жовтня 2022 року він особисто направив заяву про проведення розгляду справи за його участі. 25 жовтня 2022 року об 11:36 год він та його представник, знаходячись в приміщенні Одеського апеляційного суду, зателефонували помічнику судді Драгомерецького М. М. та попросили на підставі пункту 7 розпорядження голови Одеського апеляційного суду від 02 березня 2022 року № 1 провести їх до залу судового засідання на слухання справи, на що помічник повідомив, що в зв`язку з тим, що вони подали заяву про слухання справи за їх участі, засідання у справі переноситься, про наступну дату судового засідання буде повідомлено додатково. 26-28, 31 жовтня 2022 року, 1, 2, 4, 7 листопада 2022 року він цікавився дату судового засідання, на що помічник судді повідомляв, що дату не визначено. 31 жовтня 2022 року він направив на електрону адресу суду запит щодо результатів розгляду, призначеного 25 жовтня 2022 року судового засідання.

В постанові апеляційного суду вказано, що справа розглядається без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце та за відсутності зави про відкладення розгляду. Разом з тим, апеляційний судом позбавлено його права брати участь у судових засіданнях.

Суди попередніх інстанції порушили вимоги статті 129-1 Конституції України щодо неправомірного позбавлення права на справедливий суд та незалучення в якості третьої особи нотаріуса, відмови суддею виконати свою ухвалу про витребування доказів з нотаріальної контори, а при надходженні речових доказів відмовити в приєднанні їх до матеріалів справи. Його позбавлено права відповідача допитати нотаріуса для встановлення обставин щодо існування перешкод для оформлення права на спадщину в нотаріальному порядку. Двічі ухвалами суду першої інстанції від 11 червня 2021 року та від 15 липня 2021 року витребовувалась у Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області засвідчена копію спадкової справи, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_3 , однак нотаріус надав справу з відсутністю цілого ряду документів. Після чого він подав клопотання про приєднання матеріалів, які не надав нотаріус, проте ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2021 року вказане клопотання залишено без розгляду, тоді як надані ним докази спростовують звернення позивача з відповідними позовними вимогами до нього.

Суд протиправно відмовив йому у задоволенні клопотань залучення співвідповідача та про заміну неналежного відповідача на належного - нотаріуса Комінтернівської державної нотаріальної контори. Суд першої інстанції в судовому рішенні вказує, що нотаріус відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину, проте ознайомившись з відповідним листом-роз`ясненням нотаріуса він не вбачає у змісті листа відмови. При цьому нотаріус може бути відповідачем у справах, у разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення, однак суд йому не роз`яснив чому при оскарженні дій нотаріуса відповідачем залучено саме його, а не нотаріуса.

В резолютивній частині рішення та постанови, визнаючи за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/4 майна, відсутні відомості щодо того, що вказане майно складається з часток майна, зареєстрованих за померлою ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, а вказано на 1/4 майна без зазначення з чого воно виділяється.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Зі змісту статті 357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні. Отже, резолютивну частину судового рішення в цій категорії справ має бути викладено наступним чином6 «Визначити, що частка померлого (П.І.Б.) в праві спільної сумісної власності на квартиру (будинок, садибу) становила».

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків, пояснення яких стосуються спадкової справи та не досліджено цілий ряд документів, зокрема договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Суд позбавив його права довести той факт, що позовні вимоги щодо нерухомого майна у с. Нова Дофинівка не мають жодного відношення до спадкового майна. Суду не надано жодних доказів, які б свідчили, що він не надав до нотаріальної контори якого небудь документа. Йому так і не роз`яснено на підставі якої норми закону його майно включено до спадкової маси.

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу, у якому просила рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду залишити без змін, а касаційні скарги ОСОБА_2 ? залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 разом зі своїм адвокатом чомусь не змогли в день судового засідання 25 жовтня 2022 року знайти в суді залу судового засідання. Оголошення поверху та зали судового засідання було вивішене 25 жовтня 2022 року на першому поверсі будівлі суду. Недбалість відповідача не може слугувати підставою для касаційного оскарження судових рішень. Аналіз матеріалів справи свідчить, що розгляд справи призначено на 25 жовтня 2022 року, про що належним чином повідомлено ОСОБА_2 . У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, причини неявки суду не повідомили. Доводи касаційної скарги про позбавлення права відповідача на участь у судовому засіданні є безпідставні.

За таких обставин суд обґрунтовано розглянув справу у призначений час. Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 04 травня 2022 року по справі № 521/619/20.

Інші аргументи ОСОБА_2 зводяться до переоцінки доказів або взагалі не є підставою касаційного оскарження, суперечать цивільному процесуальному законодавству та матеріалам справи. Відповідач є другим спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 , відтак належним відповідачем у справі. Встановлено судами, що відповідач не визнавав та не визнає права позивача на спадкове майно, не надає правовстановлюючі документи на спадкове майно як спадкоємцю ОСОБА_3 , так і державному нотаріусу Лисак А. В. , чим створює перешкоди в оформленні спадкових прав, ініціював спір про зміну місця зберігання спадкової справи, разом із тим у подальшому відмовився від позову (справа № 523/16618/20).

Щодо клопотання відповідача про виклик свідків, то обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Документами, наявними в матеріалах справи підтверджується, що житловий будинок та земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , були придбані та оформлені в період шлюбу померлої ОСОБА_3 та відповідача і є спільним сумісним майном подружжя. Право спільного майна подружжя не спростовується поясненнями свідків.

Відповідач був та залишається власником 1/2 частки у праві спільної часткової власності на перелічені об`єкти. Його частка не була предметом спору у справі.

28 вересня 2023 року ОСОБА_2 надіслав пояснення на відзив, в яких зазначає, що ОСОБА_1 не посилається навіть на аркуш справи, в якому відповідач не визнавав право власності позивача на спадкове майно. Так само ОСОБА_1 вказує про те, що він не надає правовстановлюючих документів на спадкове майно, однак не вказує коли вона до нього зверталась з таким проханням та на якому аркуші справи знаходиться його відмова надати документи. Натомість саме він наполягав у всіх інстанціях приєднати правовстановлюючі документи до матеріалів справи. У матеріалах судової справи (копія спадкової справи) знаходиться заява ОСОБА_2 до нотаріальної контори, на якій стоїть штемпель пошти від 02 лютого 2021 року про прийняття документів представниками нотаріальної кантори та опис вкладень 84 документи, що підтверджується і апеляційною скаргою. Суддя не приєднав до матеріалів справи речові докази , що спростовують саме звернення з позовними вимогами до нього.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що касаційні скарги подано з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18, постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 303/4849/16-ц).

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на касаційні скарги ОСОБА_2 .

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26 грудня 1985 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 .

Рухоме майно, а саме: автомобіль марки «ГАЗ», модель 322132, 2001 року випуску, V двигуна НОМЕР_8, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки «МАЗ», модель 53366, 1993 року випуску, V двигуна НОМЕР_9, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «CADDY», 2005 року випуску, V двигуна НОМЕР_10, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 ; автомобіль марки «ГАЗ», модель 270514, 2005 року випуску, V двигуна НОМЕР_11, реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 ; автомобіль марки «IVECO!, модель «FIAT», 1994 року випуску, V двигуна НОМЕР_12, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , ? зареєстровані за ОСОБА_3 .

Рухоме майно, а саме: автомобіль марки «TOYOTA», модель «PRADO», 2006 року випуску, V двигуна НОМЕР_13, реєстраційний номерний знак НОМЕР_6 ; автомобіль марки «ГАЗ», модель 2410, 1988 року випуску, V двигуна НОМЕР_14, реєстраційний номерний знак НОМЕР_7 , - зареєстровані за ОСОБА_2 .

Нерухоме майно, а саме: будівля кафе, загальною площею 1 124,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з будівлі кафе, А, а1, а2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1891541251101); жиле літнього типу приміщення, загальною площею 1 709,5 кв.м, літньою житловою площею 970,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 821407751101); жиле приміщення літнього типу, загальною площею 530,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 821380551101); нежитлова будівля, загальною площею 1 721,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 543170851101); нежитлова будівля, загальною площею 3 484,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з нежитлової будівлі Ч, загальною площею 1 629 кв.м, нежитлової будівлі О, загальною площею 1 403,2 кв.м, нежитлової будівлі Т, загальною площею 452,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 533976251101); нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 3 904 кв.м, яка складається з нежитлової будівлі А та нежитлової будівлі Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1951994151101); нежиле приміщення цокольного поверху та підвального приміщення, за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 1 214,6 кв.м (реєстраційний номер майна - 16741910); 4760/5000 частки нежилих будівель водної станції, загальною площею 1 505,2 кв.м, площа земельної ділянки 4 150 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 7387378); будівля кафе, загальною площею 961,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 16276573); нежила будівля, загальною площею 914,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 16281169); нежитлові будівлі, загальною площею 2 926,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна - 11309881); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0037, загальною площею 0,0985 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 428144151101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0035, загальною площею 0,0918 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 300008751101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0034, загальною площею 0,0995 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299858551101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0043, загальною площею 0,0806 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299520151101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0040, загальною площею 0,0964 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299456351101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0038, загальною площею 0,0995 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 299028751101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0045, загальною площею 0,0887 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 298134251101); земельна ділянка, кадастровий номером 5110137600:31:009:0044, загальною площею 0,0394 га з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 298024151101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0033, загальною площею 0,0996 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 291579051101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0046, загальною площею 0,0806 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 288243951101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0048, загальною площею 0,0825, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287876551101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0047, загальною площею 0,0923 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287342251101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0049, загальною площею 0,0936 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 287302451101; земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0039, загальною площею 0,0866 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 282055251101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0041, загальною площею 0,0943 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 281912251101); земельна ділянка, кадастровий номер 5110137600:31:009:0036, загальною площею 0,0536 га, за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 274710551101), - належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках (по 1/2 кожному).

Нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 17,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з житлового будинку літера «А», веранди літера «а», сараю літера «Б», навісу літ «В», літньої кухні літера «Г», веранди літера «г», погрібу літера «пд(г)», огорожі №1, вимощення «І» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1583013751227); земельна ділянка, кадастровий номер 5122783900:02:001:1624, загальною площею 0,0592 га за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1770318351227), - зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_2 .

Право власності на наведене майно набувалось під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в шлюбі.

07 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Куртєвій Х. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . Цього ж дня приватним нотаріусом Куртєвою Х. І. було заведено спадкову справу.

24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Куртєвій Х. І. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3

13 жовтня 2020 року було змінено місце зберігання спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , спадкова справа направлена за належністю. Нове місце зберігання - Лиманська районна державна нотаріальна контора.

Листами від 13 жовтня 2020 року державний нотаріус Лиманської районної державної нотаріальної контори Лисак А. В. повідомила ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про зміну місця зберігання спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 13 січня 2021 року державний нотаріус Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області Лисак А. В. повідомила ОСОБА_2 про неможливість направлення спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 на зберігання до Одеського міського нотаріального округу, оскільки справу заведено за місцем відкриття спадщини, за останнім місцем проживання спадкодавця.

Заявою від 27 січня 2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області, просила призначити ОСОБА_1 дату та час для подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Листом від 02 лютого 2021 року № 98/02-14 державний нотаріус Лисак А. В. повідомив адвокату Слободяник О. І., що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів (підпункт 4.12 пункту 4 глави 10 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції 22 лютого 2012 року № 296/5 в редакції від 09 лютого 2016 року); видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (Підпункт 4.15 пункту 4 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 в редакції від 09 лютого 2016 року; якщо у ОСОБА_1 є в наявності документи, які необхідні для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: документи, які підтверджують її родинні відносини із спадкодавцем, документи, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, після 03 лютого 2021 року вона може звернутися до нотаріальної контори для подачі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3

Заявою від 19 березня 2021 року представник ОСОБА_1 направив нотаріально посвідчені копії документів, які підтверджують її родинні відносини із спадкодавцем. Також зазначив, що ОСОБА_1 позбавлена можливості подати державному нотаріусу оригінали документів, що посвідчують право власності спадкодавця на спадкове майно, оскільки такі документи утримуються іншим спадкоємцем - ОСОБА_2 . При цьому, будь-які спроби ОСОБА_1 обговорити питання оформлення спадщини мирним шляхом ОСОБА_2 ігноруються, від перемовин та надання документів він ухиляється.

Листом від 25 березня 2021 року № 427/02-14 державний нотаріус Лисак А. В. повідомила адвокату Слободяник О. І., що його заява та додатки до неї долучені до спадкової справи ОСОБА_3 та прийняті до уваги. Із посиланням на статтю 1297 ЦК України, п. 4.10 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 №296/5, пояснила, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. До компетенції нотаріуса не відноситься примусове витребування документів у спадкоємців.

Заявою від 28 квітня 2021 року адвокат Слободяник О. І. повідомив Лиманську районну державну нотаріальну контору Одеської області, що ОСОБА_1 частково отримала в судах правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно. Просив призначити ОСОБА_1 дату та час для подання заяви про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на окремі об`єкти спадкового майна.

Заявою від 02 червня 2021 року адвокат Слободяник О. І. звернувся до Лиманської районної державної нотаріальної контори та повідомив, що 25 травня 2021 року його довірителька особисто звернулась до Лиманської державної нотаріальної контори Одеської області для подання заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, в ході особистого прийому державним нотаріусом було повідомлено, що на цей час існують перешкоди для прийняття від ОСОБА_1 заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки інший спадкоємець - ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Лиманської районної державної нотаріальної контори про зміну місця зберігання спадкової справи (справа № 523/16618/20). З огляду на необхідність розв`язання спору між спадкоємцями в судовому порядку, просив надати ОСОБА_1 письмову відповідь про наявність законних перешкод для видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .

Листом від 11 червня 2021 року № 861/02-14 державний нотаріус Лисак А. В. повідомив Слободяник О. І. , що згідно з матеріалів спадкової справи № 328/2020 щодо майна ОСОБА_3 в Комінтернівському районному суді Одеської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 328/2020 про зміну місця зберігання спадкової справи. Оформлення спадкових справ щодо майна ОСОБА_3 можливе лише після вирішення судом справи щодо місця зберігання спадкової справи.

Згідно з ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 23 листопада 2021 року провадження у справі № 523/16618/20 за позовом ОСОБА_2 до Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області про зміну місця зберігання спадкової справи закрито, у зв`язку із відмовою позивач від позову.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження

№ 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження

№ 61-12524сво21)). Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.) (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення права власності в нотаріальному порядку (див. зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2022 року у справі № 450/3258/17 (провадження № 61-13688св21).

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» СК України, цей кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Згідно з частиною першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Подібним чином питання спільної власності подружжя регулював і КпШС України, який був чинним до 01 січня 204 року, зокрема, у статтях 22, 24, 28 КпШС України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2022 року у справі № 495/6578/17 (провадження № 61-17462св21)).

Сутність презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте в період шлюбу, полягає в тому, що на певний об`єкт поширюється правовий режим спільного сумісного майна, що не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу. Проте за наявності спору така презумпція може бути спростована, тому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається саме на заінтересовану особу, яка її оспорює (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року у справі № 742/3129/21 (провадження № 61-9704св22)).

Згідно із частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (частина перша статті 1218 ЦК України).

Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах (частина перша статті 1226 ЦК України).

У статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

У справі, що переглядається:

суди встановили, що сторони у справі є спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 ; в позасудовому порядку ОСОБА_1 позбавлена була права реалізувати свої право на спадщину як спадкоємець першої черги після смерті матері; рухоме майно, яке є предметом позову, житловий будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , набуто подружжям ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 у період шлюбу. Відповідач презумпції спільності права власності подружжя на це майно не спростував;

тому правильним є висновок судів, що зазначене майно належало подружжю на праві спільної сумісної власності, а ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом після смерті ОСОБА_3 , має право вимоги визнання за нею права власності на її частку спадщини;

інше нерухоме майно належало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності у рівних частках, тобто подружжя при придбанні цього майна визначили частки у спільній власності на це майно. Тому на таке майно не поширюється режим спільної сумісної власності подружжя, а частка ОСОБА_3 у спільному майні входить до складу спадщини.

За таких обставин суди правильно визначили обсяг майна, який входить до складу спадщини, та зробили обґрунтований висновок про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на відповідні частки у праві спільної власності в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21)).

Необґрунтованим є посилання на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків, пояснення яких стосуються часу придбання майна, яке було оформлене і зареєстровано на ім`я відповідача, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України). Суди на підставі належних письмових доказів встановили, що таке майно набуто подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у період шлюбу. Тому презумпції спільності права власності подружжя на це майно не може бути спростована поясненнями свідків.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на те, що апеляційний суд розглянув справи без його участі, оскільки відповідно до довідки Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року фіксування судового процесу 25 жовтня 2022 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини другої статті 247 ЦПК України (у зв`язку з відсутністю учасників) (т. 16, а. с. 1). Заяв про відкладення розгляду справи не надходили. Доказів, які б спростовували вказані обставини, матеріали справи не містять. При цьому ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи (т. 15, а. с. 205).

Відповідно до частини першої статті 233 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Апеляційний суд врахував строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, обізнаність учасників про розгляд справи, наявність у справі достатніх матеріалів для її розгляду, а тому вважав можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Посилання в касаційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 та Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 303/4849/16-ц щодо застосування статті 365 ЦК України є необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суди застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші доводи касаційної скарги на судові рішення щодо суті спору не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Разом з тим, касаційна скарга щодо додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанцій, якою це рішення залишено без змін, не містить жодних доводів та відповідним їм підстав касаційної оскарження, тому з урахуванням принципу диспозитивності та меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених у статті 400 ЦПК України, колегія суддів ці судові рішення не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційних скарг, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 27 травня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

Д. А. Гудима

П. І. Пархоменко