Постанова
Іменем України
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 523/7110/18
провадження № 61-5457св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб`єкти оскарження: начальник Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Лавренюк Алла Олександрівна, державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Боржемський Сергій Іванович,
заінтересована особа (стягувач) - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, на постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Князюка О. В., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Перший Суворовський ВДВС м. Одеси ГТУЮ) Лавренюк А. О. та державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського І. С.
На обґрунтування скарги посилалася на таке.
Їй на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року належала квартира АДРЕСА_1 .
16 травня 2018 року ОСОБА_2 разом із трьома невідомими особами приїхав до неї та, погрожуючи зламати двері у квартирі, вимагав, щоб вона виселялася. У зв`язку з цими обставинами вона викликала поліцію та подала відповідну заяву про злочин.
19 травня 2018 року нею було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою 04 грудня 2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О. М. було зареєстровано право власності на спірну квартиру та видано ОСОБА_2 свідоцтво про придбання з торгів вказаної квартири.
Державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Суворовський ВДВС м. Одеси ГТУЮ) 31 травня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51271649 з виконання виконавчого листа від 02 березня 2010 року № 2-3810/09 про стягнення з неї на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») заборгованості у розмірі 778 746,33 грн.
Вважала, що електронні торги з продажу зазначеної квартири були проведені з порушенням вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки її не було повідомлено про оцінку квартири, унаслідок чого вона була позбавлена можливості оскаржити її.
Відповідно до звіту про вартість майна оцінка вартості спірної квартири становить 33 000,00 дол. США, тобто 858 000,00 грн, що свідчить про заниження її вартості. Державним виконавцем не залучено оцінювача і не здійснено оцінки нерухомого майна, яке належало їй, як боржнику.
Крім того, не проводилися фото та відеофіксація квартири, чим порушено пункт 2 розділу II наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 «Про затвердження Порядку реалізації арештованого майна».
Представником заявника було направлено адвокатський запит до Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ про надання інформації щодо виконавчого провадження і надання можливості ознайомитися з ним, проте ні інформації, ні можливості ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження надано не було.
З урахуванням викладеного та уточнення скарги ОСОБА_1 просила:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮБоржемського С. І., яка полягала у ненаправленні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719 їй, як боржнику, у встановлений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» строк;
- визнати неправомірним неповідомлення державним виконавцем її про оцінку вартості спірної квартири;
- визнати неправомірними дії державного виконавця з примусового виконання виконавчого листа від 11 січня 2011 року № 2-3243/10 у виконавчому провадженні № 50675719 до вручення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, а також у порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮБоржемського С. І. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 07 квітня 2017 року, яка винесена до вручення їй, як боржнику, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також у порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та Закону України «Про виконавче провадження»;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 20 квітня 2017 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта оцінювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена до вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірною передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1 без перевірки вручення їй постанови про відкриття виконавчого провадження;
- визнати неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів вказаної квартири до продажу земельної ділянки та будинку на АДРЕСА_2 ;
- визнати неправомірним підписання та направлення заявки начальником Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ на реалізацію арештованого майна і передачу організатору електронних торгів спірної квартири без перевірки вручення їй, як боржнику, постанови про відкриття виконавчого провадження та звіту про оцінку квартири;
- визнати неправомірним підписання заявки начальником Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮна реалізацію арештованого майна та надсилання її організатору торгів разом з документами, передбаченими пунктом 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна без фото, відеоматеріалів квартири боржника, що є порушенням розділу II пункту 2 Порядку реалізації арештованого майна від 29 вересня 2016 року № 2831/5; визнати неправомірним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 24 листопада 2017 року;
- визнати неправомірним затвердження начальником відділу державної виконавчої служби акта про реалізацію предмета іпотеки - спірної квартири від 24 листопада 2017 року;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 24 листопада 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника від 29 листопада 2017 року;
- визнати неправомірним нездійснення державним виконавцем огляду, опису, фото та відео фіксації квартири перед її продажем з електронних торгів;
визнати неправомірним неповідомлення державним виконавцем її, як боржника, про оцінку квартири.
Короткий зміст рішень судів
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського І. С., яка полягала у ненаправленні постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719 боржнику ОСОБА_1 у встановлений статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» строк, неправомірною.
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського С. І. від 20 квітня 2017 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, яка винесена до вручення боржнику ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року, а також у порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Визнано неправомірною передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1 без перевірки вручення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року та звіту про оцінку її квартири, а також в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Визнано неправомірним передачу на реалізацію з електронних торгів квартири АДРЕСА_1 , яка є постійним місцем проживання ОСОБА_1 в порушення статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» до продажу з торгів земельної ділянки та будинку, що на АДРЕСА_2 .
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні докази належного повідомлення державним виконавцем Каталєвської О. М. як боржника про відкриття виконавчого провадження, хоча початку проведення виконавчих дій має передувати повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження.
Оцінка спірної квартири була проведена з порушенням положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Крім того, спірна квартира, предмет іпотеки, є місцем постійного проживання ОСОБА_1 , придбана не за кредитні кошти, унаслідок чого на неї поширюються положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». У Першому Суворовському ВДВС м. Одеси ГТУЮ перебуває виконавче провадження за іншим кредитом ОСОБА_1 , який також забезпечений іпотекою, а саме земельною ділянкою та будинком на АДРЕСА_2 , а також земельною ділянкою на АДРЕСА_3 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не зазначила і не залучила інших заінтересованих осіб, а саме: ОСОБА_3 та Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»).
Незважаючи на вказані порушення, суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив її до розгляду.
21 серпня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» самостійно звернулось до суду першої інстанції із заявою про залучення до участі у справі.
Судом першої інстанції у порушення вимог процесуального законодавства не було витребувано та досліджено матеріали виконавчого провадження для повного, об`єктивного розгляду скарги та перевірки її доводів.
Постановою Верховного Суду від 15 липня 2020 року постанову Одеського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця, вона є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги. За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляду такої ухвали, є статті 375-378 ЦПК України.
Отже, положення зазначених норм не передбачають право суду апеляційної інстанції на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи з підстав, визначених вимогами статті 379 ЦПК України.
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 18 березня 2019 року скасовано.
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення начальника Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Лавренюк А. О. та державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського І. С. залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявниці було відомо про існування виконавчого провадження у квітні 2018 року, однак зі скаргою на дії та рішення начальника Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Лавренюк А. О. та державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського І. С. вона звернулася до суду лише 22 травня 2018 року, тобто з пропущенням встановленого законом строку, та не надала обґрунтованих пояснень щодо обставин пропущення строку.
Отже, у задоволенні клопотання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою необхідно відмовити та залишити скаргу на дії та рішення начальника Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Лавренюк А. О. та державного виконавця Першого Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ Боржемського І. С. без розгляду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У червні 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Павлишин Ю. М., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Суд апеляційної інстанції не застосовував норми частини другої статті 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлений судом.
Також не застосовував частину першу статті 127 ЦПК України, згідно з якою суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд апеляційної інстанції не встановив, коли вона була ознайомлена із виконавчим провадженням № 50675716, а лише зазначив, що їй було відомо про нього, тому судове рішення ґрунтується припущеннях.
Строк на оскарження дій та рішень державного виконавця може бути поновлений, а причини його пропуску з поважних причин, серед яких є перешкоди у заявника з ознайомленням з ВП № 50675719 та вини державної виконавчої служби, які унеможливили подання скарги у визначені процесуальним законом строки.
Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм статті 127 ЦПК України та частини другої 449 ЦПК України з питань поважності пропуску строку на оскарження рішень, дій, бездіяльності державної виконавчої служби у подібних правовідносинах.
Судові рішення оскаржуються з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: статті 127, частини другої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, недослідження доказів.
У серпні 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від державного виконавця Боржемського С. І., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
На обґрунтування відзиву посилався на те, що представник заявниці адвокат Павлишин Ю. М. підтвердив, що саме 13 квітня 2018 року ОСОБА_1 дізналась про існування виконавчого провадження № 50675719, в рамках якого було здійснено продаж квартири та видано ОСОБА_2 свідоцтво про право власності (придбання з торгів квартири АДРЕСА_1 ).
Вказані обставини підтверджується матеріалами виконавчих проваджень № 50675719 та № 51271649, належним чином дослідженні та оцінені судом апеляційної інстанції.
Твердження заявниці про відсутність висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинахспростовується постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Підставами відкриття касаційного провадження у цій справі є підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 листопада 2003 року належала квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 14).
11 липня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір на забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2007 року № 014/0034/74/78034. Предметом іпотеки є майнові права на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 44-50).
Також 11 липня 2007 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір на забезпечення виконання кредитного договору від 11 липня 2007 року № 014/0034/74/78034. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
02 березня 2010 року Суворовським районним судом м. Одеси АТ «Райффайзен Банк Аваль» виданий виконавчий лист № 2-3810/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості у розмірі 778 746,33 грн (т. 1, а. с. 57-58).
31 травня 2016 року державним виконавцем Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ відкрито виконавче провадження № 51271649 з виконання виконавчого листа від 02 березня 2010 року № 2-3810/09 (т. 1, а. с. 59).
Згідно зі звітом про вартість майна, виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю «Росла» вартість квартири АДРЕСА_1 становить 23 629,00 дол. США, що становить 620 756,00 грн (т. 1, а. с. 87).
Відповідно до протоколу про проведення електронних торгів від 26 жовтня 2017 року № 293215 переможцем торгів на майно - (іпотека, квартира АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_2 , вартість майна становить 471 774,56 грн (т. 1, а. с. 127-128).
24 листопада 2017 року державним виконавцем Суворовського ВДВС м. Одеси ГТУЮ складено акт про реалізацію предмета іпотеки (т. 1, а. с. 90-91).
Згідно зі свідоцтвом від 04 грудня 2017 року ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 15).
Судом апеляційної інстанції були витребувані матеріали виконавчих проваджень від 04 квітня 2016 року № 50675719 та від 31 березня 2016 року № 51271649.
У матеріалах виконавчого провадження № 51271649 є заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від 18 квітня 2018 року про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень від 08 липня 2013 року № 38721050, від 04 квітня 2016 року № 50675719 та від 31 травня 2016 року № 51271649.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до запиту від 15 травня 2018 року представника ОСОБА_1 - адвоката Павлишина Ю. М. заявниці з 13 квітня 2018 року було відомо про те, що спірна квартира зареєстрована за ОСОБА_2
18 квітня 2018 року представник заявниці ОСОБА_4 звернулася до виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень. Тобто, станом на 18 квітня 2018 року представнику заявниці було відомо про існування виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719.
Зі скаргою на дії державного виконавця вже інший представник заявниці звернувся лише 22 травня 2018 року, тобто з пропущенням строку, встановленого законом.
На обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, представник заявниці зазначив, що про порушення прав боржника під час виконавчого провадження стало відомо зі слів ОСОБА_2 лише 16 травня 2018 року.
Водночас адвокатський запит щодо умов продажу квартири в рамках виконавчого провадження був підписаний представником 15 травня 2018 року, а про право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру стало відомо 13 квітня 2018 року.
Таким чином, посилання заявниці на те, що 19 травня 2018 року вона отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за якою приватний нотаріус Ганченко О. М. 04 грудня 2017 року зареєструвала право власності на спірну квартиру та, ймовірно, видала ОСОБА_2 також свідоцтво про право власності (про придбання з торгів квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 ) спростовуються наявністю адвокатського запиту, в якому представник заявника зазначив ті ж самі відомості, але з посиланням на іншу дату - 13 квітня 2018 року, тобто на місяць раніше.
Відповідно до статті 239 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.
Отже, всі дії, вчинені представником особи, є обов`язковими для цієї особи та для її інших представників.
Державний виконавець направляв запит до Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області щодо адреси проживання ОСОБА_1 , з відповіді на який випливає, що остання з 06 лютого 2004 року зареєстрована на АДРЕСА_4 .
04 травня 2016 начальник відділу виконавчої служби направив директору Комунального підприємства «ЖКС «Північний» запит щодо ксерокопії паспорта ОСОБА_1 та виписку з домової книги квартири, де вона зареєстрована.
23 травня 2016 року, 01 вересня 2016 року, 27 січня 2017 року, 07 квітня 2017 року, 23 червня 2017 року державний виконавець у присутності представника ПАТ «Райффайзен банк Аваль» здійснював вихід за місцем проживання боржника, однак за місцем проживання боржник був відсутній.
Державним виконавцем направлялись на адресу боржника поштовими відправленнями з рекомендованими повідомленнями копії постанов від 07 квітня 2017 року про опис та арешт майна та від 20 квітня 2017 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності, а також копія висновку про оцінку майна.
Проте вказані постанови повертались на адресу виконавчої служби в зв`язку з закінченням терміну зберігання.
Також, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 51271649, яке було витребувано судом апеляційної інстанції, боржник ОСОБА_1 не отримувала кореспонденції, яка поверталась до виконавчої служби в зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Адреса проживання ОСОБА_1 не змінилась - АДРЕСА_4 , що підтверджувалось заявницею під час розгляду справи.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок щодо застосуванню статті 449 ЦПК України та зазначено, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. За змістом статті 127 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Відповідно до статті 126 ЦПК України у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах виконавчого провадження № 51271649 міститься заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 від 18 квітня 2018 року про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 04 квітня 2016 року № 50675719, а з 13 квітня 2018 року заявниці було відомо про те, що спірна квартира була зареєстрована за ОСОБА_2 .
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявниці було відомо про існування виконавчого провадження № 50675719 у квітні 2018 року, однак зі скаргою на дії державного виконавця заявниця звернулася до суду лише 22 травня 2018 року, тобто з пропуском встановленого законом строку, але не надала обґрунтованих пояснень щодо обставин пропуску строку, та залишив скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця без розгляду.
З цим висновком погоджується Верховний Суд у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм статті 127 ЦПК України та частини другої 449 ЦПК України з питань поважності пропуску строку на оскарження рішень, дій, бездіяльності державної виконавчої служби у подібних правовідносинах, Верховний Суд відхиляє, оскільки зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) та у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19), на які посилався суд апеляційної інстанції у цій справі відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним висновкам, зміст яких наведено вище.
Отже, доводи касаційної скарги у цій справі не дають підстав для скасування постанови Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року.
Верховний Суд також звертає увагу на таке.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до сталої судової практики у подібних справах, у випадку, якщо предметом розгляду справ за скаргами боржників є рішення, дії та/або бездіяльність державного чи приватного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, зокрема осіб, які набули право на арештоване майно божника, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення позову.
До схожих висновків дійшов, наприклад, Верховний Суд України у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 463/1204/15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц, Верховний Суд від 24 березня 2021 року у справі № 755/15712/19, від 26 травня 2021 року у справі № 727/2176/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 755/5532/20, від 27 липня 2022 року у справі № 524/7552/18 (провадження № 61-8108св21).
Отже, за загальним правилом, скарги боржників на рішення, дії та/або бездіяльність державного чи приватного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, повинні вирішуватися у порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, а тому такі скарги належить залишити без розгляду.
У цій справі суд апеляційної інстанції скаргу ОСОБА_1 також залишив без розгляду.
Тому, зважаючи на межі перегляду оскаржуваного рішення, передбачені статтею 400 ЦПК України, та результат вирішення скарги ОСОБА_1 , підстав для перегляду постанови Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Павлишин Юрій Миколайович, залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного суду від 23 травня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Яремко
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
Г. І. Усик