Постанова

Іменем України

25 березня 2021 року

м. Київ

справа № 523/7796/19

провадження № 61-19629св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, ухвалене суддею Бузовським В. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позов обґрунтовано тим, що 04 липня 2016 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) було укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику позику, а той у свою чергу, зобов`язується повернути позичені кошти у повному обсязі у порядку й на умовах, визначених цим договором. Позика надається позикодавцем у безготівковій формі окремими частинами, розмір (сума) яких визначається сторонами у додаткових угодах до договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника та (або) на поточний рахунок дружини позичальника - ОСОБА_3 . Також умовами договору передбачено, що загальна сума позики, наданої позичальнику за цим договором, розмір (сума) окремих частин якої визначається у додаткових угодах до договору, підлягає поверненню позикодавцю у строк до 25 листопада 2018 року у повному обсязі, якщо інший строк повернення коштів не встановлений у відповідній додатковій угоді до договору.

Позивач зазначав, що до договору позики було укладено 47 додаткових угод на загальну суму 9 921 020 грн, із яких: 4 147 500 грн - окремими частинами було перераховано ним на відповідні рахунки ОСОБА_2 , а 5 773 530 грн - на рахунок дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки у передбачений договором строк - до 25 листопада 2018 року - кошти повернуті не були, то вказану суму позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 9 921 020 грн заборгованості за договором позики. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення судів мотивовані тим, що позичені за договором позики від 04 липня 2016 року та додатковими угодами до нього кошти у розмірі 9 921 020 грн у передбачений договором строк позичальником повернуті не були. Встановивши, що ці кошти були використані в інтересах сім`ї, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про солідарне стягнення цієї суми заборгованості з відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , у якій вона просить скасувати на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що в оскаржуваних судових рішеннях суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами норм процесуального права, зокрема у частині забезпечення судом першої інстанції дотримання принципу неупередженості, оскільки розподіл позовної заяви в Суворовському районному суді м. Одеси відбувся із порушенням вимог частини другої статті 14, частини першої статті 33 ЦПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України). Крім того, судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні її клопотання про призначення експертизи. Суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

10 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, а також якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає їх обґрунтованими з таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ) (частини перша - третя статті 14 ЦПК України).

Пунктами 1, 3 розділу VI «Реєстрація вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її руху» Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 зі змінами, внесеними на підставі рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 (далі-Положення, тут і далі - у редакції, чинній на час подачі позову до суду) передбачено, що вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується користувачами АСДС відповідно до їх функціональних обов`язків та реєструється в АСДС в день її надходження. Дата реєстрації та вхідний номер документа автоматично формуються АСДС відповідно до вимог інструкції з діловодства та цього Положення.

Згідно з пунктами 2.12, 3.4 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 17 грудня 2013 року № 173 (далі-Інструкція, тут і далі - у редакції, чинній на час подачі позову до суду) на першому аркуші вхідного документа у правому нижньому куті або вільному від тексту місці проставляється реєстраційний штамп (реєстраційна позначка), в якому зазначаються дата реєстрації, реєстраційний номер (та за необхідності - найменування суду) і підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа, а в разі необхідності - і час подання документа. Визначення судді (судді-доповідача чи колегії суддів) для розгляду конкретної справи здійснюється відповідно до процесуального законодавства України та Положення про АСДС.

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.

З матеріалів справи та доводів касаційної скарги вбачається, що позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована канцелярією Суворовського районного суду м. Одеси 20 травня 2019 року, про що свідчить вхідний штамп та підпис особи, яка здійснила реєстрацію документа на цій позовній заяві (а. с. 2). Разом із цим автоматизований розподіл цієї позовної заяви конкретному судді проведено 17 травня 2019 року о 16 год. 51 хв., про що свідчить відповідний протокол за підписом керівника апарату цього суду Іщенко О. В. (а. с. 106).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо існують обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Маючи сумніви в об`єктивності, неупередженості й безсторонності судді Бузовського В. В., який у результаті автоматизованого розподілу справ 17 травня 2019 року отримав для вирішення позовну заяву зареєстровану в суді 20 березня 2019 року, ОСОБА_3 заявила йому відвід.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси Сувертак І. В. від 14 серпня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід судді Бузовського В. В. відмовлено (а. с. 164 - 166). Ухвала суду мотивована тим, що доводи заявника є необґрунтованими, оскільки «штамп на позовній заяві жодного правового значення не має», «авторозподіл справи не порушено».

Вважаючи такі мотиви непереконливими, а також висловлюючи сумніви у неупередженості судді та наполягаючи на допущених порушеннях процесуального закону судом першої інстанції під час розподілу позовної заяви в Суворовському районному суді м. Одеси, ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу (а. с. 230а - 236а). Проте Одеській апеляційний суд в прийнятій 14 грудня 2020 року постанові необґрунтовано відхилив такі доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 .

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Згідно пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

З огляду на вищевикладені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що наведені ОСОБА_3 доводи щодо наявності підстав для відводу судді Суворовського районного суду м. Одеси Бузовського В. В. від участі у розгляді цієї справи є достатньо обґрунтованими та такими, що можуть викликати сумніви в неупередженості або об`єктивності судді при розгляді цієї справи.

При цьому не зважаючи на те, що у справі не встановлено, чи було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, чи сталися помилки при реєстрації документів, обставини справи можуть зародити, і як видно із заяв та скарг ОСОБА_3 , вже зародили сумніви у неупередженості або об`єктивності судді, інтереси правосуддя вимагають його відводу.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом із цим Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість інших доводів касаційної скарги з огляду на порушення судами норм процесуального права, що є підставою для обов`язкового скасування ухвалених у справі судових рішень.

Керуючись статтями 400 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров