Постанова

Іменем України

06 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 523/9329/19

провадження № 61-4641св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються - головний державний виконавець першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Офіцерова Людмила Леонідівна,

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції

в Одеській області (далі - перший Приморський ВДВС ГТУЮ в Одеській області) Офіцерової Л. Л., в якій просив:

- визнати бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. при виконанні рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом

у справі № 523/15770/16-ц неправомірною.

- зобов`язати головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГИУЮ Офіцерову Л. Л. усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню зазначеного рішення суду відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана скарга мотивована тим, що на виконанні у державного виконавця Офіцерової Л. Л. знаходиться виконавче провадження з виконання рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року про стягнення

в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 42 835 грн та в рівних частках 780 грн витрат на публікацію в пресі про виклик до суду.

Постановою державного виконавця від 02 серпня 2017 року винесена постанова про розшук майна боржника, а саме мотоцикла, що належить ОСОБА_2 . Проте в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про направлення цієї постанови до Відділу безпеки дорожнього руху Управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ВБДР УПД ГУНП в Одеській області) до виконання.

Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, скаржнику стало відомо, що ОСОБА_2 належить 51/400 частка в будівлі

АДРЕСА_1 , проте державним виконавцем не накладено арешт на дане майно.

Державний виконавець не вживає жодних дій щодо виконання рішення суду.

Невчиненням державним виконавцем виконавчих дій відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» більше двох років порушено його законні інтереси та право, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано бездіяльність головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. при виконанні рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом

у справі № 523/15770/16-ц неправомірною.

Зобов`язано головного державного виконавця зазначеного відділу

Офіцерову Л. Л. усунути порушення права шляхом вчинення виконавчих дій по виконанню рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року за виконавчим листом у справі № 523/15770/16-ц відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості скарги ОСОБА_1 та її доведеності, оскільки державним виконавцем не вчинено виконавчих дій, визначених положенням розділу VII Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року скасовано

й у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд виходив з того, що державний виконавець вчиняв всі передбачені законом заходи для реального виконання рішення суду.

Апеляційний суд не погодився з доводами скарги ОСОБА_1 та висновками суду першої інстанції, що:

державний виконавець не надсилав на адресу ВБДР УПД ГУНП в Одеській області постанову державного виконавця від 02 серпня 2017 року про розшук майна боржника, зокрема мотоцикла, оскільки державним виконавцем

02 серпня 2017 року за вих. № 33125 дана постанова надіслана на адресу ВБДР УПД ГУНП в Одеській області (а. с. 43) та вже з 15 серпня 2017 року вказаний мотоцикл значився у розшуку (а. с. 98);

державним виконавцем не накладено арешт на 51/400 частки будівлі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належать ОСОБА_2 , оскільки відповідно до постанови старшого державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцерової Л. Л. від

07 червня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (а. с. 37);

державний виконавець безпідставно не вживає заходи щодо звернення стягнення в рахунок боргу на частку, належну ОСОБА_2 (51/400 частки будівлі АДРЕСА_1 ), оскільки відповідно до частини сьомої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника. З урахуванням статті

8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», чинного на момент відкриття виконавчого провадження, 20 розмірів мінімальної заробітної плати становило 64 000 грн, а сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 за рішенням суду, складає 42 835 грн майнової шкоди (як солідарної) та 390 грн (в рівних частках з двох відповідачів від суми 780 грн) витрат на виклик до суду через оголошення в газеті, що в сумі складає 43 225 грн, яка є недопустимою для звернення стягнення на єдине житло боржника. Іншого житла, відповідно матеріалів справи, у боржника немає.

Суд апеляційної інстанції не погодився з доводами ОСОБА_1 про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана не стороною у справі, оскільки державний виконавець Офіцерова Л. Л., чиї дії оскаржуються ОСОБА_1., підпорядкований начальнику першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, який в силу статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» має право своєю постановою, у разі виявлення порушень, скасовувати постанови або інші процесуальні документи (або їх частину) державних виконавців, які йому підпорядковуються та зобов`язувати їх провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом, а тому має право звертатися до суду.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції ухилився від розгляду заяви від 07 лютого 2020 року про закриття апеляційного провадження. Суд апеляційної інстанції не забезпечив процесуальної рівності учасників справи перед законом, обмежив його право на справедливе судочинство та здійснив розгляд справи з порушенням вимог пункту 3 частини першої, частини другої статті 362 ЦПК України. Зважаючи на те, що учасники справи не оскаржували ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження особі, яка не являлася учасником справи.

Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні повідомлення про оголошення розшуку майна боржника за пунктом

2 постанови від 02 серпня 2017 року та доказ, що копія цієї постанови направлена до ВБДР УПД ГУНП в Одеській області до виконання; а також, що державним виконавцем не вчинено виконавчих дій, визначених положеннями VII Закону України «Про виконавче провадження. Суд апеляційної інстанції

у порушення вимог частини третьої статті 367 ЦПК України надав оцінку доказам, які не були подані до суду першої інстанції і суд не з`ясовував причини неможливості їх подання учасником справи до суду першої інстанції.

На момент розгляду справи апеляційним судом рішення Суворовського райсуду м. Одеси від 16 травня 2017 року залишалося невиконаним упродовж більше двох років 10 місяців. Ураховуючи, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження у розумінні пункту статті 6 Конвенції, суд апеляційної інстанції не розглядав питання надмірно тривалого невиконання судового рішення. Апеляційний суд не застосував практику Європейського суду

з прав людини про справедливе вирішення справи, зокрема про те, що тривалість виконання судового рішення має відповідати критерію «розумного строку» судового розгляду, оскільки є його складовою частиною («Romashov

v. Ukraine», № 67534/01, від 27 липня 2004 року).

Будівля АДРЕСА_1 , не являлася житлом, тому суд апеляційної інстанції помилково застосував частину сьому статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Висновок апеляційного суду про накладення державним виконавцем арешту на все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 , не відповідає положенням статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено порядок проведення арешту, опису і вилучення майна, оскільки питання щодо проведення державним виконавцем опису і вилучення арештованого майна апеляційний суд не розглядав.

Висновок апеляційного суду про те, що в зв`язку з підпорядкуванням державного виконавця Офіцерової Л. Л. начальнику першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області, тому він має право звернувся до суду, суперечить вимогам частини першої статті 352 ЦПК України.

У жовтні 2020 року перший Приморський ВДВС ГТУЮ в Одеській області подав до суду відзив, у якому просив оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.

Відзив мотивовано тим, що державним виконавцем проводилося перевірку майнового стану боржника не рідше один раз на два тижні щодо виявлення рахунків боржника, не рідше один раз на три місяці - щодо виявлення майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. ОСОБА_1 знаючи, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення для виконання виконавчого документу, намагається стягувати кошти з Державного казначейства за рахунок Державного бюджету України шляхом визнання дій державного виконавця неправомірними. За весь час, що виконавче провадження № 54048495 знаходиться на виконанні (з 02 червня 2017 року), ОСОБА_1 приходив до відділу державної виконавчої служби два рази, він не цікавиться ходом виконавчих дій. Державним виконавцем вживаються заходи щодо реального виконання рішення.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 11 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

В указаній ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що 30 травня 2017 року Суворовським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист № 523/15770/16-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 42 835 грн та в рівних частках 780 грн витрат на публікацію в пресі про виклик до суду.

Постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ

в Одеській області Офіцеровою Л. Л. від 02 червня 2017 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа (а. с. 7).

Постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ

в Одеській області Офіцеровою Л. Л. від 07 червня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а. с. 37-38).

Виходом за адресою місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , державним виконавцем встановлено, що боржник відсутній, про що складено акт від 14 червня 2017 року (а. с. 35).

Відповідно до довідки Відділу адресної довідкової роботи ГУ ДМС України

в Одеській області від 10 липня 2017 року ОСОБА_2 знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 67).

Постановою старшого державного виконавця Приморського ВДВС ГТУЮ

в Одеській області від 02 серпня 2017 року оголошено розшук майна боржника ОСОБА_2 , зокрема мотоциклу KAWASAKI VULCAN, д/н НОМЕР_1 (а. с. 10-11).

Згідно супровідного листа вказана постанова про розшук мотоцикла надіслана до ВБДР УПД ГУНП в Одеській області (а. с. 43).

Відповідно до карти обліку у БД мотоцикл KAWASAKI VULCAN, д/н НОМЕР_1 , належний ОСОБА_2 , значиться у розшуку з 15 серпня 2017 року (а .с. 98).

10 травня 2018 року та 29 жовтня 2018 року державний виконавець

Офіцерова Л. Л. зверталася з дорученням до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Вінницькій області та до Миргородського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції

в Полтавській області щодо з`ясування та перевірки належності земельної ділянки площею 1,9997 га, кадастровий номер 5323289200:00:006:0360, яка розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Шахворостівська с/рада боржнику ОСОБА_2 та здійснення опису та арешту вказаного майна для забезпечення виконання рішення суду (а. с. 47-48).

01 листопада 2018 року державний виконавець Офіцерова Л. Л. зверталася до Приморського районного суду м. Одеси про розшук ОСОБА_2 (а. с. 49-51).

Відповідно до інформації, яка надійшла на запит державного виконавця

06 червня 2019 року, відомості про місце роботи ОСОБА_2 , його заробітну плату, пенсію, джерело прибутку, номери рахунків відкритих в установах банку,

а також транспортні засоби в Пенсійному Фонді, Державної Фіскальної Служби України, МВС відсутні (а. с. 68-71).

Постановою головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцеровою Л. Л. від 05 липня 2019 року доручено Управлінню державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області провести арешт та опис нерухомого майна боржника, а саме: земельної ділянки за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Шахворостівська с/рада, площею 1,9997 га, кадастровий номер 5323289200:00:006:0360 (а. с. 57).

Постановою головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцеровою Л. Л. від 05 липня 2019 року оголошено

в розшук майно боржника ОСОБА_2 , а саме мотоцикла KAWASAKI VULCAN,

2001 року випуску, д/н НОМЕР_1 (а. с. 59).

30 липня 2019 року головний державний виконавець першого Приморського районного ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Офіцерова Л. Л. зверталася до ГУ Держгеокадастру в Одеській області, Південно-Українського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції сільського господарства в Одеській області, Приморського районного у м. Одесі Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ГУ ДМС в Одеській області, Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки з вимогою про надання інформації щодо боржника ОСОБА_2 (а. с. 65-66).

Постановою головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Офіцеровою Л. Л. від 08 серпня 2019 року доручено Миргородському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області провести арешт та опис нерухомого майна боржника, а саме: земельної ділянки за адресою: Полтавська область, Миргородський район, Шахворостівська с/рада, площею 1,9997 га, кадастровий номер 5323289200:00:006:0360 (а. с. 62).

Постановою головного державного виконавця першого Приморського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 12 вересня 2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ПАТ КБ «ПриватБанк», АБ «Південний»,

АО «Ощадбанк України», АТ «УкрСиббанк», АТ «Укрсоцбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_2 (а. с. 74-75).

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18 (провадження № 61-39095св18) вказано, що «належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дії, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України».

Відповідно до частини п`ятої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16-ц (провадження

№ 61-29115сво18) зазначено, що «аналіз глави 26 ЦК України дозволяє зробити висновок, що частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна. Тобто, частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав».

Тому помилковим є висновок апеляційного суду з посиланням на частину сьому статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» про відсутність бездіяльності державного виконавця у невжитті заходів щодо звернення стягнення на 51/400 частки боржника у праві спільної часткової власності на будівлю АДРЕСА_1 , оскільки частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що до Костянтинівського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з дорученням про перевірку інформації про наявність майна боржника ОСОБА_2 за адресою: по АДРЕСА_1 державний виконавець також не звертався.

За таких обставинсуд апеляційної інстанції помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 420,40 грн судового збору, у зв`язку з задоволенням якої судовий збір підлягає стягненню на його користь

з Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

Керуючись статтями 400 402 413 416 452 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року скасувати.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути з Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській областіна користь ОСОБА_1 420,40 грн витрат на сплату судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Одеського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук