Постанова
Іменем України
30 червня 2023 року
м. Київ
справа № 523/9432/16-ц
провадження № 61-4130св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович Олена Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси у складі судді Кисельова В. К.
від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Князюка О. В., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., від 02 березня
2023 року.
Зміст заявлених позовних вимог
1. У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання заповіту та спадкових договорів недійсними.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він є двоюрідним онуком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно - дві квартири, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
3. Посилався на те, що після смерті двоюрідної бабусі йому стало відомо, що належні їй квартири вона заповіла ОСОБА_2 на підставі спадкових договорів, укладених 29 березня 2016 року. Крім того, на підставі заповіту, посвідченого у цей же день, що й спадкові договори (29 березня 2016 року), ОСОБА_3 заповіла відповідачці земельну ділянку, розташовану на землях Долматівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
4. Зосереджував увагу на тому, що зазначені правочини були вчинені спадкодавицею незадовго до її смерті та у стані, коли вона не могла усвідомлювати своїх дій та керувати ними, з огляду на похилий вік
ОСОБА_3 , а також наявний у неї хронічний психічний розлад
(з 1989 року ОСОБА_3 перебувала на диспансерному обліку у психіатра КУ «Міського психіатричного диспансеру» з указаним діагнозом).
5. З огляду на наведене та з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним спадковий договір реєстровий номер № 142 від 29 березня 2016 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_3 ; визнати недійсним спадковий договір реєстровий номер № 140 від 29 березня 2016 року, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_4 ; визнати недійсним заповіт на земельну ділянку, розташовану на землях Долматівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, складений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю. 29 березня 2016 року.
6. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 31 серпня 2017 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
7. ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що останні роки життя саме вона доглядала та опікувалася ОСОБА_3 , яка за це вирішила заповісти їй все своє майно.
8. Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу
Саганович О. Ю. пояснила суду обставини нотаріального посвідчення оспорюваних правочинів, зазначивши, що вони були посвідчені поза приміщенням робочого місця приватного нотаріуса, з огляду на похилий вік та хворобу ОСОБА_3 . При цьому стверджувала, що нею, в порядку статті 44 Закону України «Про нотаріат» проведені всі необхідні дії для визначення цивільної дієздатності, встановлені наміри сторін вчинити правочини та роз`яснено ОСОБА_3 правові наслідки цих правочинів. Зазначала, що підстав вважати ОСОБА_3 недієздатною у неї не було.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
10. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 142, посвідчений
29 березня 2016 року, складений ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_3 , - недійсним.
11. Визнано спадковий договір реєстровий номер № 140, посвідчений
29 березня 2016 року, складений ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_4 , - недійсним.
12. Визнано заповіт, складений ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю. 29 березня 2016 року та зареєстрований у реєстрі за № 144, - недійсним.
13. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у
ОСОБА_3 психічні захворювання абсолютно позбавляли її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також розуміти їх наслідки під час підписання оспорюваних правочинів, що відповідно до положень частини першої статті 255 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
15. Постановою Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року залишено без змін.
16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними є законним та обґрунтованим. При цьому судом зазначено, що прийнятий в якості доказу висновок судово-психіатричної експертизи узгоджується з іншими матеріалами справи, поясненнями свідків, є чітким, зрозумілим, категоричним, не ґрунтується на припущеннях, а тому підстави для визнання його необґрунтованим чи недопустимим відсутні.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 20 березня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі
№ 755/16032/15-ц, від 08 квітня 2022 року у справі № 554/7289/19 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суд першої інстанції ухвалою від 17 березня 2021 року необґрунтовано відхилив клопотання заявниці про повторне направлення справи для проведення судової посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи, а суд апеляційної інстанції ухвалою від 02 березня 2023 року необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання заявниці про призначення повторної судової посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що належним та допустим доказом, який підтверджує те, що особа на момент складання заповіту (укладення спадкового договору) не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, є висновок судово-психіатричної експертизи.
20. Заявниця вважає, що суди не врахували необхідності проведення повторної посмертної судової психіатричної експертизи, оскільки під час проведення першої експертизи експертами було витребувано медичні документи лише з КУ «Міський психіатричний диспансер», при цьому інші медичні документи, у тому числі медичні карта з медико-соціальної експертизи, експертами не досліджувались. З огляду на наведене, посилається на те, що прийнятий судами попередніх інстанцій висновок першої посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи не може вважатися обґрунтованим та достовірним.
21. Зосереджує увагу на тому, що призначаючи повторну експертизу у справі, суди визнали факт неналежності як доказу висновку першої посмертної комплексної психолого-психіатричної експертизи, однак не врахували відсутність у неї об'єктивної можливості здійснити оплату за проведення повторної експертизи (не отримання вчасно рахунку на оплату, необхідність часу для акумулювання коштів, відсутність граничної дати оплати).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
23. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/9432/16-ц, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про зупинення дії рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року та постанови Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
24. 14 червня 2023 року матеріали цивільної справи № 523/9432/16-ц надійшли на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 952/2014р. З заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
26. Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області у справі № 654/2844/16-ц від 04 жовтня 2016 року встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а саме що він є її двоюрідним онуком.
27. 29 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_3 після своєї смерті передає у власність, а ОСОБА_2 приймає після смерті відчужувача у власність квартиру АДРЕСА_3 . Договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., реєстровий номер № 142.
28. 29 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, за умовами якого ОСОБА_3 , після своєї смерті передає у власність, а ОСОБА_2 , приймає після смерті відчужувача у власність квартиру АДРЕСА_4 . Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., реєстровий номер № 140.
29. В цей же день ОСОБА_3 був складений заповіт, за умовами якого вона заповіла ОСОБА_2 сертифікат на право на земельну частку (пай) cepiї 0151750, виданий 04 жовтня 1999 року сільськогосподарським підприємством імені Горького села Долматівка Голопристанського району Херсонської області, розміром 6,52 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж земельної частки в натурі, а також все майно, де б воно не знаходилось, та з чого б воно не складалось, i взагалі все те, що на день смерті належати, та на що вона за законом матиме право.
30. Відповідно до висновку судово-психіатричних експертів № 244
від 12 червня 2018 року встановлено, що ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період життя страждала на хронічний психічний розлад у формі «Шизофренія, параноїчна, безперервний тип перебігу. Параноїчний синдром. Психопатоподібний тип дефекту», що абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також розуміти їх наслідки під час підписання спадкового договору реєстровий номер 142, посвідченого 29 березня 2016 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_3 ; спадкового договору реєстровий номер № 140, посвідченого 29 березня 2016 року, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю., предметом якого є квартира АДРЕСА_4 ; заповіту на земельну ділянку, розташовану на землях Долматівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, складеного ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О. Ю. 29 березня 2016 року за № 144.
31. Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні в суді першої інстанції пояснив, що він знає зі слів квартирантів, які проживали в квартирі ОСОБА_3 , що вони отримували від неї неадекватні листи, а також знає, що вона неодноразово лікувалась в психіатричній лікарні.
32. Свідок ОСОБА_6 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що вона є родичкою ОСОБА_7 , яка орендувала квартиру ОСОБА_3 , яка їй розповіла, що ОСОБА_3 при спілкуванні дуже часто змінювала настрій, то нормально спілкувалась, то говорила незрозуміло.
33. Свідок ОСОБА_7 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що вона орендувала квартиру ОСОБА_3 , проте вона вважала поведінку ОСОБА_3 дуже специфічною, оскільки остання дуже часто змінювала свій настрій і поведінку.
34. Свідок ОСОБА_8 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що вона відвідувала ОСОБА_3 у її квартирі, проте квартира перебувала в дуже антисанітарному стані. Під час бесіди ОСОБА_3 пояснила, що її сусіди бажають їй смерті, оскільки мають намір отримати її майно. Під час розмови по телефону ОСОБА_3 дуже різко змінювали свій настрій, у тому числі висловлювала певні погрози.
35. Свідок ОСОБА_9 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були дуже близькі, оскільки дружили багато років. Після смерті чоловіка ОСОБА_3 залишилась одинокою людиною, оскільки вона проживала одна. В зв`язку з чим, ОСОБА_2 надавала їй постійно допомогу, доглядала за нею. ОСОБА_3 пояснювала всім, що вона потребує стороннього догляду, та ОСОБА_2 буде її опікуном.
36. Свідок ОСОБА_10 , допитана в суді першої інстанції, яка є подругою ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_3 вона знає з 1983 року, оскільки проживали в одному дворі. Вона знала ОСОБА_3 , як нормальну людину, оскільки вони спільно ходили за отриманням пенсії.
37. Свідок ОСОБА_11 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що вона була знайома з ОСОБА_3 з 1976 року та вона не бачила в її діях
будь-яких ознак неадекватної поведінки.
38. Свідок ОСОБА_12 , допитана в суді першої інстанції, пояснила, що вона була знайома з ОСОБА_3 з 1995 року, яка була нормальною людиною, оскільки цікавилась політикою, читала багато газет та журналів. Під час бесіди вона розповідала, що залишилась одна, родичі їй не допомагають.
В березні пояснила, що за нею буде доглядати ОСОБА_2 .
39. Відповідно до медичної документації ОСОБА_3 з 1989 року знаходилась на диспансерному обліку у психіатра, у зв`язку із хронічним психічним розладом, а саме, страждала на «шизофренію, параноїчної форми, безперервний тип дії».
40. Окрім того, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні з 24 березня 1989 року по 01 червня 1989 року, 01 березня 1990 року по 15 травня 1990 року, 02 квітня 1996 року по 30 квітня 1996 року,
08 лютого 1997 року по 05 березня 1997 року, 13 грудня 2002 року по 20 січня 2003 року, 21 лютого 2005 року по 20 квітня 2005 року, 02 грудня 2006 року по 12 січня 2007 року, 01 квітня 2007 року по 28 квітня 2007 року, 08 травня
2007 року по 12 червня 2007 року, 15 грудня 2008 року по 06 січня 2009 року,
21 червня 2009 року по 14 липня 2009 року, 07 квітня 2010 року по 13 березня 2010 року, 26 червня 2012 року по 02 липня 2012 року, а також неодноразово консультувалась з лікарем-психіатром.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
41. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
42. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
43. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
45. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
46. Згідно з частиною першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
47. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
48. У частині другій статті 1257 ЦК України вказано, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
49. Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
50. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними визначенні статті 225 ЦК України. Частиною першою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
51. Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
52. Підставою для визнання правочину недійсним за статтею 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
53. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року в справі № 6-1531цс16, від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, та підтриманий у постановах Верховного Суду
від 14 листопада 2018 року в справі № 359/3849/14-ц, від 16 травня 2022 року в справі № 127/8183/19, від 27 травня 2022 року в справі № 752/5238/16-ц,
від 13 жовтня 2022 року в справі № 757/28174/18-ц.
54. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
55. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
56. Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
57. У той же час призначення експертизи судом є обов`язковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
58. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
59. Встановивши, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 в період свого життя страждала на хронічний психічний розлад у формі «Шизофренія, параноїчна, безперервний тип перебігу. Параноїчний синдром. Психопатоподібний тип дефекту» і це абсолютно позбавляло її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також розуміти їх наслідки під час підписання оспорюваних правочинів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених
29 березня 2016 року у такому стані правочинів недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.
60. Суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у тому числі зазначеному вище висновку
судово-психіатричної експертизи, та з огляду на те, що він узгоджується із іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, дійшли загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
61. Доводи касаційної скарги про те, що висновок експертизи не відповідає критеріям належності та достовірності, а тому не може бути прийнятий в якості доказу, не заслуговують на увагу, оскільки вказаний висновок є достатньо повним і однозначним. Належних, достатніх і допустимих доказів складення цього висновку з порушенням чинного законодавства відповідачкою не надано.
62. При цьому колегія суддів враховує, що з метою забезпечення права відповідачки на обґрунтування своїх заперечень проти заявлених позовних вимог ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 14 березня
2019 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 03 жовтня 2019 року, за клопотанням відповідачки по справі було призначено повторну судову посмертну комплексну психолого-психіатричну експертизу, яка не була проведена у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 покладеного на неї обов'язку з оплати вартості її проведення.
63. Відповідно до положень частини першої, другої, четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
64. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
65. Доводи касаційної скарги щодо відсутності об`єктивної можливості здійснити оплату вартості проведення повторної експертизи не заслуговують на увагу. Судом першої інстанції (ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 17 березня 2021 року), як і судом апеляційної інстанції (ухвала Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року), було надано правову оцінку обставинам, які зумовили неможливість проведення повторної
судово-психіатричної експертизи, та з урахуванням зібраних у справі доказів у їх сукупності обґрунтовано встановлено відсутність необхідності у призначенні повторної експертизи, зокрема на стадії апеляційного перегляду справи.
66. У цьому аспекті, колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій правильно враховано обізнаність відповідачки щодо необхідності оплатити повторну експертизу (встановлення такого обов`язку в ухвалі суду про призначення експертизи, неодноразове повідомлення відповідачки про необхідність здійснення відповідної оплати як безпосередньо експертною установою, так і судом, про що свідчить розписка ОСОБА_2 на копії відповідного клопотання експертів), а також відсутність клопотань про відстрочення оплати вартості експертизи, з наведенням об`єктивних причин, які перешкоджали проведенню оплати експертизи протягом тривалого часу.
67. Суди попередніх інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, надали належну правову оцінку усім доказам у справі у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про задоволення позову.
68. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належну правову оцінку.
69. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
70. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права із урахуванням встановлених у цій справі обставин.
71. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
72. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 02 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович