ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 524/1219/17

провадження № 61-42021св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцька міська рада, міський голова Малецький Віталій Олексійович,

треті особи - заступник директора Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Лобода Валерій Сергійович, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 березня 2018 року в складі судді Кривич Ж. О. та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року в складі колегії суддів Абрамова П. С., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Кременчуцької міської ради, міського голови Малецького В. О. та з уточненням позовних вимог просила:

- визнати незаконним і скасувати розпорядження заступника директора Департамента - начальника управління професійно-технічної, загальної середньої та позашкільної освіти Лободи В. С. від 16 лютого 2017 року № 39 о/с про звільнення позивача з посади,

- поновити ОСОБА_1 на роботі на умовах, визначених контрактом від 01 вересня 2008 року,

- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу,

- установити факт існування щодо неї прямої дискримінації з боку відповідачів, наслідком якої стало незаконне звільнення з роботи.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що з вересня 2008 року працювала на посаді директора Кременчуцької гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

Наказом заступника директора Департаменту освіти від 16 лютого 2017 року № 39 о/с її достроково згідно пункту 5 контракту звільнено з посади директора гімназії за ініціативою роботодавця на підставі пункту 1 сатті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а саме за порушення правил перевезення учнів гімназії до міського палацу культури для проведення позашкільного заходу 27 січня 2017 року, в результаті чого кілька десятків учнів наразилися на реальну небезпеку їх життю та здоров`ю.

Уважаючи незаконним звільнення з огляду на те, що відповідальність за безпеку дітей та дотримання кількості пасажирів при перевезенні несе перевізник, а нею як директором гімназії вжито необхідних заходів щодо організації перевезення та призначено відповідальних осіб, просила задовольнити позов.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано розпорядження від 16 лютого 2017 року № 39 о/с про звільнення позивача з посади директора Кременчуцької гімназії № 5 ім. Т. Г. Шевченка Кременчуцької міської ради за одноразове грубе порушення трудових обов`язків керівником установи та визнано її звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України в зв`язку з ліквідацією навчального закладу.

Стягнуто з Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 142 021,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 9110,74 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача відсутнє одноразове грубе порушення трудових обов`язків, а тому звільнення з цієї підстави є незаконним, працівник підлягає поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки навчальний заклад на момент визнання незаконним розпорядження ліквідований, необхідно змінити підставу звільнення.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання факту існування щодо неї прямої дискримінації з боку відповідачів, суд виходив із недоведеності такої вимоги.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року апеляційну скаргу Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 березня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

07 серпня 2018 року Департамент освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчуа від 14 березня 2018 року та на постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року дана справ призначена до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині визнання незаконним і скасування розпорядження № 39 о/с від 16 лютого 2017 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Кременчуцької гімназії № 5 ім. Т. Г. Шевченка Кременчуцької міської ради, визнання її звільненою за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

Зазначає, що судові рішення прийняті на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, проте встановленим обставинам надана неправильна юридична оцінка.

Аналіз касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання факту існування прямої дискримінації в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.

Відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на дану касаційну скарг, в якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 вересня 2008 року між начальником Управління освіти виконкому Кременчуцької міської ради та ОСОБА_1 укладений контракт про призначення її на посаду директора Кременчуцької гімназії № 5 ім. Т. Г. Шевченка на строк до 28 серпня 2013 року.

Наказом начальника Управління від 30 травня 2013 року № 304 о/с строк дії контракту продовжений до 31 серпня 2018 року.

27 січня 2017 року в міському Палаці культури було заплановано проведення загальноміського позашкільного заходу - фінального етапу проєкту «Велика Асамблея «Армія Добра», організатором якого виступав Департамент освіти.

Гімназія власних транспортних засобів, придатних для перевезення організованих груп дітей, не має. Існує відома Департаменту освіти практика безоплатного замовлення автобусів для перевезення дітей у підприємств міста. Попередньо усно з керівниками підприємств було погоджено надання автобусів: для перевезення 40 учнів - КП «Кременчукводоканал», для перевезення 20 учнів - ПАТ «Кременчукгаз».

25 січня 2017 року керівники загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів з Депаратменту освіти отримали факсограму № 25 від 25 січня 2017 року про те, що 27 січня 2017 року о 13 год. в МПК відбудеться фінальний етап Великої асамблеї «Армії Добра» - танок «Дружби» та прохали забезпечити участь у заході представників навчальних закладів. В цей же день 25 січня 2017 року до адміністрацій КП «Кременчукводоканал» та ПАТ «Кременчукгаз» передані листи-замовлення на перевезення дітей.

Указана факсограма направлена до навчальних закладів за два дні до проведення конкурсу, що унеможливило організацію перевезення дітей до місця проведення заходу з дотриманням вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1997 року № 176, якими передбачено семиденний термін для повідомлення перевізника та трьохденний термін для повідомлення відповідного територіального підрозділу Державтоінспекції (поліції).

26 січня 2017 року директор гімназії видала наказ № 42 о/д «Про участь учнів гімназії у проєкті «Велика Асамблея «Армїї Добра», яким затвердила склад учнів - 66 учасників заходу, призначила відповідальними за їх безпеку 6 вчителів, контроль і відповідальність за участь дітей у заході поклала на заступника директора з виховної роботи ОСОБА_2 - особу, яка відповідно до посадової інструкції здійснює контроль за технікою безпеки під час проведення шкільних та позашкільних заходів за участю учнів гімназії.

26 січня 2017 року КП «Кременчукводоканал» повідомило про відсутність можливості надати автобус.

27 січня 2017 року учні Кременчуцької гімназії № 5 прийняли участь у позашкільному закладі - проєкті «Велика Асамблея «Армія Добра». Діти 5-10 класів поїхали до міського Палацу культури в супроводі ОСОБА_2 громадським транспортом, а діти 1-3 класів - автобусом ПАТ «Кременчукгаз» у супроводі інших педагогічних працівників.

Батьки учнів молодших класів, які очікували дітей на подвір`ї гімназії, стали свідками того, що частина дітей їхала стоячи в Автобусі ПАЗ-3205.

Автобус ПАЗ-3205 має кількість посадкових місць - 22 шт., загальну кількість місць - 37-41 шт.

30 січня 2017 року батьки дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 подали до Департаменту освіти скарги щодо неналежного перевезення дітей.

Під час службової перевірки комісія Департаменту освіти встановила, що перевезення дітей відбулося з порушеннями вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». ОСОБА_1 письмово пояснила, зокрема, що 27 січня 2017 року 38 учнів 1-3 класів гімназії були перевезені автобусом ПАТ «Кременчукгаз».

У висновку комісії зазначено про наступні допущені позивачем порушення: директор не видала наказ щодо організації маршруту та призначення для кожної групи з десяти дітей керівника, відповідального за їх супроводження, а для групи з 30 учнів медпрацівника; директор не уклала письмові договори на перевезення учнів; не погодила маршрут руху з органами національної поліції; в автобусі з кількістю місць для сидіння - 22 були перевезені 38 дітей.

Наказом заступника директора Департаменту освіти від 16 лютого 2017 року № 39 о/с достроково розірвано контракт із ОСОБА_1 на підставі пункту 5 контракту за ініціативою роботодавця та звільнено її з посади директора гімназії на підставі пункту 1 сатті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків.

Відповідно до наказу одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків визнані дії ОСОБА_1 з неналежної організації перевезення дітей, в результаті чого кілька десятків учнів наразилися на реальну небезпеку їх життю та здоров`ю.

Остаточне рішення перевезти всіх 38 дітей одночасно прийняв перевізник, на якого відповідно до статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та статті 145 «Правил надання послуг автомобільного пасажирського транспорту» покладений обов`язок забезпечити зручну та безпечну поїздку пасажирів.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судові рішення в оскаржуваній частині відповідають указаним вимогам закону частково.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року в справі № 6-33цс14, а також, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в справі № 727/3300/14-ц (провадження № 61-32373св18).

Положеннями частин першої, третьої статті 38 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що до перевезення організованих груп дітей (далі - груп дітей) відноситься одночасне перевезення групи з десяти і більше дітей, для яких замовником послуги призначається керівник, відповідальний за супроводження їх під час поїздки, а на групу з 30 і більше дітей призначається також медичний працівник. …Регулярні та нерегулярні перевезення груп дітей здійснюють за умови узгодження маршруту та розкладу руху із замовником та відповідними підрозділами Національної поліції. Максимальна кількість дітей та супроводжуючих осіб при перевезенні автобусом не повинна перевищувати кількості місць для сидіння в ньому, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу та визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Аналогічні вимоги містять пункти 64, 69, 70 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176.

Суд першої інстанції, встановивши, що позивач як директор закладу освіти є посадовою особою, відповідальною за створення безпечних умов навчального процесу та організацію безпечної участі школярів у позашкільних заходах, не забезпечила перевезення 38 учнів молодших класів гімназії 27 січня 2017 року до міського Палацу культури з дотриманням спеціальних правил перевезення організованих груп дітей, чим допустила порушення трудових обов`язків керівника навчального закладу.

Вирішуючи питання, чи є допущене позивачем порушення підставою для розірвання трудового договору згідно з пунктом 1 статті 41 КЗпП України за ознакою грубості, суд врахував, що рішення про перевезення 38 учнів у автобусі з кількістю сидячих місць 22 прийняла не ОСОБА_1 , а перевізник, а також що перевезення дітей за обставин, що склалися, громадським транспортом було більш небезпечним.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав уважати встановленим факт одноразового грубого порушення позивачем трудових обов`язків як підстави для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП України. При цьому вважав повно та всебічно з`ясованими обставини справи, що мають значення для вирішення спору, та виходив з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та можливих наслідків.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення обставин, правильність встановлення яких судом відповідач не заперечує, проте вважає неправильною оцінку встановлених обставин щодо характеру вчиненого ОСОБА_1 порушення як одноразового грубого, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Відповідно до статті 240-1 КЗпП України в разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» передбачено, що оплата праці педагогічних працівників здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту», цього Закону та інших актів законодавства.

Законом України «Про освіту» від 23 травня 1991 року в редакції, чинній на момент звільнення позивача, та Законом України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року в редакції, чинній на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, повноваження з нарахування та виплати заробітної плати педагогічним працівникам покладені на засновника навчального закладу.

Відповідно до статуту Кременчуцької гімназії № 5 ім. Т. Г. Шевченка в редакції, чинній на момент роботи та звільнення позивача, власником закладу є Кременчуцька міська рада.

Із огляду на викладене, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з Кременчуцької міської ради, а висновок судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення середнього заробітку з Департаменту освіти зроблений із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Із огляду на викладене, касаційна скарга підлягає частковому задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги про стягнення середнього заробітку з Департаменту освіти - скасуванню з ухваленням нового рішення та стягненя відповідної суми з Кременчуцької міської ради.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року в частині позовної вимоги ОСОБА_1 до Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцької міської ради та міського голови Малецького Віталія Олексійовича про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з Кременчуцької міської ради на користь ОСОБА_1 142 021,45 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчуа від 14 березня 2018 року та постанову апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, Кременчуцької міської ради та міського голови Малецького Віталія Олексійовича про визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі залишити без змін.

Із моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 14 березня 2018 року та постанова апеляційного суду Полтавської області від 05 липня 2018 року в скасованій частині втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

Є. В. Коротенко