Постанова

Іменем України

19 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 524/343/15-ц

провадження № 61-18294св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) - Бакуліна Алла Вікторівна,

стягувач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Карпушина Г. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВДВС) Бакуліної А. В. (далі - державний виконавець), стягувач - ОСОБА_2 .

Скарга обґрунтована тим, що у провадженні ВДВС перебуває виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_3 .

Перебуваючи за кордоном, скаржник перераховував стягувачці ОСОБА_2 кошти через міжнародну платіжну систему «Western Union», які вона отримувала і використовувала на власний розсуд, не повідомляла виконавчу службу про їх отримання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість зі сплати аліментів. Дізнавшись про наявність боргу, він звернувся до державного виконавця із заявою про перерахунок боргу. Листом від 19 березня 2020 року йому відмовлено в обчисленні боргу з урахуванням сплачених ним коштів.

Просив визнати відмову державного виконавця у здійсненні перерахунку розміру заборгованості протиправною та зобов`язати державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами згідно з виконавчим листом № 524/343/15-ц з урахуванням здійснених ним платежів з-за кордону через компанію «Western Union».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця залишено без задоволення.

Судове рішення мотивоване тим, що скаржник не надав належних та допустимих доказів на перерахування коштів на погашення заборгованості зі сплати аліментів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 травня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення скарги. Визнано протиправною відмову державного виконавця у здійсненні перерахунку розміру заборгованості. Зобов`язано державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості за аліментами згідно з виконавчим листом №524/343/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 коштів у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 січня 2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття з урахуванням платежів, які були здійснені ОСОБА_1 через компанію "Western Union" на ім`я ОСОБА_2 за період з 28 квітня 2015 року по 21 серпня 2019 року згідно з листом компанії «Western Union» від 07 листопада 2019 року у грошовій одиниці євро згідно з офіційним курсом до грошової одиниці гривні на день платежу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у переказі призначення платежу не свідчить, що боржник не сплачував аліменти, оскільки відповідно до листа компанії «Western Union» від 07 листопада 2019 року грошові кошти перераховувалися саме на користь ОСОБА_2 .

Врахувавши рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що лист компанії «Western Union» від 07 листопада 2019 року підтверджує виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів, оскільки кошти надходили їх стягувачу.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон України «Про виконавче провадження» не визначає обов`язку боржника зазначати призначення платежу.

Твердження ОСОБА_2 , що кошти, які вона отримувала від скаржника через систему «Western Union», були використані нею для погашення особистих боргових зобов`язань останнього та лише частина коштів в розмірі 15 000,00 грн була погашена саме в рахунок сплати заборгованості за аліментами, є необґрунтованими, оскільки вона не надала жодних доказів на підтвердження того, що скаржник сплачував їй кошти на інші потреби, а не в рахунок аліментів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ВДВС засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, просило її скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що при здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за заявою ОСОБА_1 державний виконавець врахувала всі наявні документи, в тому числі, про перекази грошових коштів скаржником. З метою визначення призначення переказаних боржником коштів стягувачу, остання була викликана для надання пояснень. Відповідно до заяви ОСОБА_2 , наданої державному виконавцю, в рахунок сплати аліментів ОСОБА_1 переказав лише суму еквівалентну 15 000,00 грн, інші грошові кошти є сплатою за особистими борговими зобов`язаннями скаржника.

ВДВС посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги норми Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), а саме статті 19, 46, 47.

Відповідно до статті 47 Закону, яка регулює порядок виплати стягнутих грошових сум, грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Незважаючи на те, що обов`язку зазначати призначення платежу боржник не має, проте розподіл стягнутих коштів державний виконавець проводить згідно зі статтями 46, 47 Закону та зазначає не лише номер виконавчого провадження, але й повністю реквізити виконавчого документа, призначення платежу, на користь кого здійснюється перерахування стягнутих коштів.

У порушення статті 19 Закону боржник не повідомляв про повну або часткову сплату ним грошових коштів в рахунок аліментів, згідно з якою боржник не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний письмово повідомити державного виконавця про повну або часткову сплату.

Відповідно до частини першої статті 185 Сімейного кодексу України передбачено додаткові витрати на дітей. Державний виконавець, враховуючи наявні документи про здійснення грошових переказів боржником та заяву стягувача, не мав достатніх підстав вважати, що вказані перекази є саме коштами на погашення аліментних зобов`язань боржника, а не іншими витратами: додатковими витратами чи виконанням особистих грошових боргових зобов`язань боржника.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Фактичні обставини, встановлені судом першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів на утримання дітей задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кошти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22 січня 2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

У провадженні ВДВС перебуває виконавче провадження з примусового виконання рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 березня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей.

19 березня 2020 року Кременчуцький районний відділ державної виконавчої служби на адресу скаржника направив відповідь за вихідним № 16227 з розрахунком заборгованості зі сплати ним аліментів станом на 19 березня 2020 року.

Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ВДВС, просив здійснити перерахунок заборгованості за аліментами відповідно до виконавчого листа № 524/343/15-ц з урахуванням здійснених ним платежів з-за кордону через компанію «Western Union».

Відповідно до листа компанії «Western Union» від 07 листопада 2019 року ОСОБА_1 здійснював переказ коштів на ім`я ОСОБА_2 в період з 28 квітня 2014 року по 21серпня 2019 року у грошовій одиниці євро.

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, а саме статті 46, 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно зі статтею 71 СК України порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Згідно з пунктом 4 розділу XVIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що наданий скаржником лист компанії «Western Union» від 07 листопада 2019 року є належним доказом, що підтверджує систематичне перерахування грошових коштів на користь стягувача, що сукупно з рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 березня 2015 року про стягнення коштів на утримання дітей свідчить про переказ коштів скаржником саме на виконання боржником обов`язку зі сплати аліментів.

Доводи ОСОБА_2 , що кошти, які вона отримувала від боржника через систему «Western Union», були використані нею для погашення особистих боргових зобов`язань ОСОБА_1 , не підтверджені належними і допустимими доказами у справі, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги.

Щодо посилання ВДВС на незастосування судом статей 19, 46, 47 Закону, то Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Стаття 46 Закону регулює питаннячерговості задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення їх вимог.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

З матеріалів справи випливає та встановлено судом апеляційної інстанції, що боржник добровільно та систематично перераховував стягувачу грошові кошти у розмірах, що переважно узгоджуються з розрахунком суми щомісячних стягнень за його аліментними зобов`язаннями. Стягувач в суді не заперечувала, що отримала від боржника перекази саме в зазначених сумах. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про інші фінансові чи боргові взаємовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то суд встановив про переказ боржником вказаних коштів, як аліментів, безпосередньо стягувачу.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини та висновки у справі, доводи касаційної скарги щодо незастосування судом статей 19, 46, 47 Закону не є підставою для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, постанови суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцького районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко