Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 524/4659/17

провадження № 61-16003св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач, відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

відповідач, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідач за зустрічним позовом - департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області,

треті особи: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Кременчуцької міської ради Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, про визнання нечинними та скасування декларацій, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання знести за власний рахунок самочинну добудову до квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання нечинними та скасування декларацій, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання привести квартиру до первісного стану,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2018 року у складі судді Кривич Ж. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2019 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт № ПТ 082170440969 від 13 лютого 2017 року та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності серії ПТ № 1421708227 , скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 , що проведена 30 травня 2016 року номер запису 14773097; зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знести за власний рахунок самочинну добудову до вказаної квартири.

В обгартування заявлених вимог посилався на те, що відповідачам належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 . Наприкінці 2013 року відповідачі здійснили самочинну добудову до неї з мансардним поверхом загальною площею 154,8 кв. м. Вважає добудову самочинною та такою, що підлягає знесенню. Внаслідок самочинної прибудови вся тала та дощова вода з даху відповідачів виливається до його подвір`я, а іноді - до квартири. Самочинне будівництво було вчинено до подання декларації про початок виконання робіт, а в ході його проведення було змінено геометричні межі забудови та вчинено будівництво мансардного поверху.

Посилаючись на вказані обставини, просив позов задовольнити.

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним зустрічним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати декларацію про початок виконання будівельних робіт № ПТ 082151770692 та декларацію про готовність до експлуатації об`єкта серії ПТ № 142152090901, видані ОСОБА_1 щодо реконструкції квартири АДРЕСА_2 ; скасувати державну реєстрацію ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_1 привести в первісний стан вказану квартиру шляхом знесення добудови до неї та паркану, який огороджує дану квартиру.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 здійснив добудову до належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_2 , яка виходить за існуючі раніше межі. Добудова здійснена без надання відповідного дозволу на виділення земельної ділянки для її будівництва, а отже є самочинною. Вважає, що декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації відповідачем отримані незаконно.

Посилаючись на вказані обставини, просив зустрічний позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами за первинним та зустрічним позовами не доведено обставин, на які вони посилались на обґрунтування своїх вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Полтавський апеляційний суд постановою від 30 липня 2019 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2018 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, відповіді на відзив, та їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 27 серпня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні його позову та постанова апеляційного суду є такими, що винесені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Розгляд справи судом першої інстанції відбувся без його та його представника участі незважаючи на те, що він подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи через участь в засіданні суду у кримінальній справі в якості захисника та про витребування документів в порядку статті 84 ЦПК України.

Однак, незважаючи на поважність причин неприбуття в засідання суд клопотання вцій частині залишив поза увагою як і в частині щодо витребування доказів, тим самим порушивши приписи статей 84 222 223 ЦПК України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані порушення районного суду незважаючи на те, що він указував на те як на одну з підстав для скасування рішення, жодним словом не надав оцінки вказаному доводу апеляційної скарги, що свідчить про неповноту дослідження справи апеляційним судом.

Розгляд даної справи апеляційним судом відбувався також з порушенням його прав, оскільки повістку про виклик у судове засідання він отримав лише у день цього судового засідання, що позбавило його можливості приймати участь у судовому засідання, висловлювати свої доводи та міркування з приводу заявлених позовних вимог.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 листопада 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2019 року ОСОБА_1 оскаржує лише в частині відмови у задоволенні його позову, тому судові рішення в частині вирішення зустрічних позовних вимог не є предметом касаційного перегляду відповідно до статті 400 ЦПК України.

24 вересня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 як представника ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований тим, що сам по собі факт не надання в рішенні апеляційного суду відповіді на аргумент ОСОБА_1 щодо проведення судового засідання у справі без його участі та щодо незадоволення судом першої інстанції клопотання про витребування документів, не може свідчити про неповноту дослідження справи. Адже суд апеляційної інстанції не зобов`язаний надавати вичерпну відповідь на кожне питання апелянта, тим паче що цей його аргумент є очевидно надуманим, оскільки витребувані ним документи були долучені до матеріалів справи ще до подання відповідного клопотання про витребування доказів.

Щодо доводів апелянта про отримання ним повістки про виклик у судове засідання апеляційного суду лише в день судового засідання, то вказане твердження не відповідає дійсності. ОСОБА_1 отримував повістку одночасно з ОСОБА_3 , однак намагається ввести в оману суд касаційної інстанції щодо неналежного повідомлення про судове засідання.

Розгляд справи апеляційним судом відкладався для забезпечення участі у ньому ОСОБА_1 , але він двічі не з`являвся у судове засідання.

09 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на його касаційну скаргу, мотивована тим, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

12 вересня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин п`ятої, восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 липня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 10 год. 15 хв. 22 липня 2019 року.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення повістку про виклик до суду ОСОБА_1 отримав 18 липня 2019 року.

Відповідно до протоколу судового засідання від 22 липня 2019 року у справі оголошено перерву до 30 липня 2019 року.

Згідно з частиною третьою статті 240 ЦПК України про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання в порядку, визначеному цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ,

від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ,

від 13 грудня 2011 року).

Матеріали справи не містять належного сповіщення апеляційним судом ОСОБА_1 про розгляд справи призначений на 11 год. 00 хв. 30 липня 2019 року, що відповідно до статей 240 368 372 ЦПК України є обов`язковим. Не є таким доказом і рекомендоване повідомлення про отримання ОСОБА_1 29 липня 2019 року судової повістки-повідомлення про розгляд справи призначений апеляційним судом на 11 год. 00 хв. 30 липня 2019 року, оскільки її отримання за день до розгляду справи не можна вважати завчасним повідомленням, яке є обов`язковим відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України.

Отже, аргументи касаційної скарги в зазначеній частині заслуговують на увагу.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду, оскільки апеляційний суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином (завчасно) повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтованість інших доводів касаційної скарги не підлягає перевірці з огляду на встановлене касаційним судом порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило