Постанова

Іменем України

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 524/62/21

провадження № 61-2543св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського,

третя особа - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2021 року в складі судді Погрібняк О. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, третя особа - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Полтавській області, про визнання виробничого травмування, скасування акту, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 28 серпня 2019 року о 18:45 год на його робочому місці в приміщенні стадіону «Політехнік», де він працює сторожем Кременчуцького державного університету ім. М. Остроградського, між ним та ОСОБА_2 , який також є сторожем, виник виробничий конфлікт, у результаті якого позивачу завдано тяжкі тілесні ушкодження.

Працівники університету: лікар ОСОБА_3 та директор спорткомплексу ОСОБА_4 не надали йому медичної допомоги і не викликали карету швидкої медичної допомоги, а лише усно порекомендували звернутися самостійно до лікувального закладу.

Вказував, що незважаючи на сильний біль, він вимушений був пішки самостійно йти до лікарняного закладу, при цьому ніхто з працівників університету його не супроводжував.

Згідно з висновком експерта Кременчуцького міжрайонного відділення обласного бюро СМЕ за № 482 від 27 версеня 2019 року у нього виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці правого ока, перелому правої лицевої кістки та стінки правої гайморової пазухи, перелому крила клиновидної кістки, які утворилися від дії тупого предмету (не менше від одного удару), у вказаний строк і при вказаних обставинах відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні під час отримання.

У результаті цього він змушений був лікуватися та перебувати на лікарняних, витрачати кошти на лікування.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та призначено покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі. Проте на підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням йому іспитового строку в три роки.

Вважав, що вказаними діями ОСОБА_2 завдав йому моральної шкоди, компенсація якої, на його переконання, становить 300 000,00 грн, оскільки після отримання тяжких тілесних ушкоджень він тривалий час залишався у безпорадному стані, не може повноцінно їсти, оскільки будь-який рух щелепи викликає гострий та тривалий біль, також він змінив звичний спосіб свого життя, став багато часу витрачати на лікування, реабілітацію, пошук лікарських засобів і підбір корисної та легкої їжі.

Зазначав, що 20 листопада 2020 року він отримав від Кременчуцького державного університету ім. М. Остроградського акт розслідування нещасного випадку від 03 листопада 2020 року, що стався 28 серпня 2019 року о 18 год 50 хв., відповідно до якого нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом.

Із висновком комісії, викладеним в акті від 03 листопада 2020 року, він не згоден, оскільки вважає, що він суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме: при складанні акту не було взято до уваги, що він отримав тілесні ушкодження внаслідок небезпечного виробничого фактора, а саме агресивних дій іншого працівника, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків; у висновку не було надано правової оцінки тому, що жоден працівник університету не викликав швидку медичну допомогу, не викликав поліцію, не надав медичної допомоги, не допоміг йому дістатися до лікувального закладу.

Стверджував, що за своїх працівників повинен відповідати роботодавець, а саме Кременчуцький національний університет ім. М. Остроградського, як юридична особа, яка в особі своїх працівників та членів комісії по розслідуванню нещасного випадку грубо порушила вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337. Також роботодавець порушив вимоги частини другої статті 153 КЗпП України, статей 13, 18 Закону України «Про охорону праці».

Компенсацію моральної шкоди, яку йому спричинив роботодавець разом із його працівниками після того, як це зробив ОСОБА_2 , він оцінює в 200 000,00 грн. Всього розмір моральної шкоди оцінює так: 300 000,00 грн (компенсація моральної шкоди, яку завдав ОСОБА_2 ) та 200 000,00 грн (компенсація моральної шкоди, яка була завдана іншими працівниками роботодавця, після того, як йому було нанесено тяжкі тілесні ушкодження), а всього 500 000 грн.

ОСОБА_1 просив:

- визнати нещасний випадок з тяжкими тілесними ушкодженнями та тяжкими наслідками, який трапився з ним 28 серпня 2019 року о 18:45 год на робочому місці в приміщенні стадіону «Політехнік» Кременчуцького державного університету ім. М. Остроградського під час виконання трудових обов`язків, таким, що пов`язаний з виробництвом;

- визнати незаконним та скасувати акт форми Н-1/НП від 03 листопада 2020 року про розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 28 серпня 2019 року о 18 год 50 хв. у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, яким визнано нещасний випадок з ним ( ОСОБА_1 ), не пов`язаним з виробництвом;

- зобов`язати Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського провести спеціальне розслідування нещасного випадку, який трапився з ним ( ОСОБА_1 ) 28 серпня 2019 року о 18:45 год на робочому місці в приміщенні стадіону «Політехнік» Кременчуцького державного університету ім. М. Остроградського під час виконання ним трудових обов`язків та скласти акт за формою Н-1;

- стягнути з Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського 500 000,00 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції зазначив, що у позові ОСОБА_1 вказував причиною конфлікту з ОСОБА_2 суперечку, пов`язану з графіком роботи охоронників. Проте такий графік визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності працівників. У вироку Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 липня 2019 року у справі № 524/8466/19 встановлено, що 28 серпня 2019 року приблизно о 18:45 год на території спортивного комплексу «Політехнік» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського під час спілкування між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка, у ході якої вони висловлювали один одному словесні образи, внаслідок чого в ОСОБА_2 через отримані образи виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_2 , діючи з мотивів помсти за нанесені образи, правою рукою, стиснутою у кулак, наніс удар потерпілому в область обличчя справа. У вироку також вказано, що під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 надав пояснення, відповідно до яких 28 серпня 2019 року він заступив на чергування, яке повинно було б завершитись о 19 годині. Перед цим він телефонував ОСОБА_2 з проханням прийти раніше та змінити його, однак той відмовив йому в цьому. О 18:45 год прийшов ОСОБА_2 , який перебував у дуже збудженому стані. Він здав йому зміну та у них виник словесний конфлікт. У якийсь момент, коли він хотів уже йти додому, до нього підійшов обвинувачений та кулаком правої руки наніс один удар у праву частину обличчя. У судовому засіданні ОСОБА_2 вказав, що 28 серпня 2019 року позивач подзвонив йому та попросив підмінити його, на що ОСОБА_2 відмовив. Після відмови ОСОБА_1 став ображати ОСОБА_2 та його сім`ю. Саме через висловлені ОСОБА_1 образи виникла сварка. Вказував, що захищав свою честь і гідність.

Конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 28 серпня 2019 року відбувся під час перебування останнього на робочому місці, проте не стосувався належного виконання учасниками конфлікту їх трудових обов`язків, а виник з особистих мотивів помсти через висловлені образи. У зв`язку із цим комісією з розслідування нещасного випадку було правильно встановлено, що нещасний випадок зі сторожем відділу охорони і порядку КрНУ імені Михайла Остроградського ОСОБА_1 стався внаслідок заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою в результаті з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру. В акті розслідування нещасного випадку від 03 листопада 2020 року вказано, що він стався 28 серпня 2019 року о 18 год 50 хв. в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, однак цей випадок правильно визнано не пов`язаним з виробництвом. Тому вимоги позивача про визнання нещасного, який трапився із ним 28 серпня 2019 року о 18:45 год у приміщенні стадіону «Політехнік» Кременчуцького державного університету ім. М. Остроградського під час виконання трудових обов`язків, таким, що пов`язаний з виробництвом, визнання незаконним та скасування акту форми Н-1/НП від 03 листопада 2020 року про розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та зобов`язання провести спеціальне розслідування нещасного випадку та скласти акт за формою Н-1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до журналу прийому-здачі зміни сторожами на СК «Політехнік» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського ОСОБА_2 заступив на зміну 28 серпня 2019 року о 19 год 00 хв., а тому під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 о 18 год 45 хв. ОСОБА_2 не виконував свої службові обов`язки, завдана ним шкода не підлягає стягненню з Кременчуцького Національного університету імені Михайла Остроградського. Оскільки позивач, хоча і зазначив ОСОБА_2 відповідачем у справі, проте не заявив до нього позовних вимог та не просив стягнути з нього компенсацію завданої моральної шкоди, то вимоги позивача про стягнення компенсації моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався внаслідок заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень в результаті з`ясування з відповідачем ОСОБА_2 особистих стосунків невиробничого характеру, тобто є таким, що не пов`язаний з виробництвом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть. Пунктом 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМ України від 17 квітня 2019 року № 337, визначено обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються пов`язаними з виробництвом. Зокрема, згідно з підпунктом 17 цього пункту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під час виконання чи у зв`язку з виконанням трудових (посадових) обов`язків або дій в інтересах підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, визнається нещасним випадком, пов`язаним з виробництвом, крім випадків з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних органів. До висновків компетентних органів належить вирок суду у кримінальному провадженні щодо мотивів вчиненого кримінального правопорушення. Як встановлено вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 липня 2020 року у справі № 524/8466/19 тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_1 було завдано ОСОБА_2 з мотивів помсти, внаслідок висловлених на його адресу ОСОБА_1 образ, що не пов`язане з виконанням трудових обов`язків, та є особистим мотивом неприязні у стосунках невиробничого характеру. Встановивши такі обставини, комісія з розслідування нещасного випадку Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського дійшла обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання вказаного нещасного випадку пов`язаним з виробництвом та склала акт за формою

Н-1/НП, правомірність якого наведеними позивачем доводами не спростовується. Факту порушення ОСОБА_2 громадського порядку, запобігання якого ОСОБА_1 призвело до виникнення конфлікту, у справі не встановлено. Саме образливі висловлювання потерпілого ОСОБА_1 стали причиною умисного нанесення йому

ОСОБА_2 удару в обличчя, що потягло тяжкі тілесні ушкодження, а тому підстав пов`язувати такі дії з виробництвом відповідно до підпункту 17 пункту 52 Порядку немає.

Апеляційний суд зазначив, оскільки ОСОБА_2 під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не виконував своїх трудових обов`язків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за завдану позивачеві моральну шкоду на Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Матеріально-правових вимог до ОСОБА_2 позивачем не заявлено, тому, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції правильно відмовив у відшкодуванні позивачеві компенсації моральної шкоди.

Аргументи учасників

Короткий зміст доводів касаційної скарги та клопотань

У лютому 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог; стягнути судові витрати із Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що:

- суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 липня 2018 року у справі № 757/21855/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17, від 15червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц;

- суд першої інстанції необґрунтовано здійснив перевірку обставин і доказів, отриманих у рамках кримінального судочинства. Вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 липня 2020 року у справі № 524/8466/19 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України. ОСОБА_2 не викликав швидку медичну допомогу, не записав у журнал надзвичайну подію, яка сталася. Фактично позивач на робочому місці під час сумлінного виконання своїх функціональних обов`язків отримав тяжкі тілесні ушкодження тільки за те, що попросив ОСОБА_2 замінити його раніше, оскільки раніше у минулому заміняв обвинуваченого. Проте ОСОБА_2 відмовився змінювати його (позивача) та почав кричати нього. Причиною та підставою конфлікту був спір, безпосередньо пов`язаний з графіком роботи, та зауваження на адресу ОСОБА_2 , який через свій крик порушував громадський порядок на об`єкті. Ні начальник охорони університету, ні ОСОБА_2 не повідомили, чому не було записано в журналі охорони (при зміні чергування) факт нанесення тілесних ушкоджень позивачу та факт порушення громадського порядку;

- сторож Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградського ОСОБА_2 своїми діями завдав йому (позивачу) моральні страждання, компенсацію яких він оцінює у розмірі 300 000,00 грн;

- юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, тому наявні правові підстави для стягнення компенсації моральної шкоди безпосередньо з Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського на підставі статті 1172 ЦК України;

- Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, порушуючи пункт 8 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, не повідомив про нещасний випадок територіальні органи Держпраці;

- суди не досліджували обставин виробничого травмування позивача;

- із висновком комісії від 03 листопада 2020 року неможливо погодитись, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства України. При складанні акту та висновку від 03 листопада 2020 року комісія не взяла до уваги, що позивач отримав тілесні ушкодження внаслідок небезпечного виробничого фактору, а саме агресивних дій іншого працівника, що сталися у процесі виконання трудових обов`язків. У висновку лише частково були належним чином встановлені деякі обставини справи, а саме не було надано правової оцінки того, що жоден працівник університету не викликав швидку медичну допомогу, поліцію, не надав медичної допомоги, не поміг йому дістатися до лікувального заходу, залишивши його на виживання в безпорадному стані. При цьому в університеті є медичний пункт та транспорт, який теж ніхто не забажав використати для допомоги йому та доставки до медичного закладу. Винна особа ОСОБА_2 та інші працівники університету його виробниче травмування намагалися приховати, навіть цю подію вчасно не записали у відповідний журнал. Всі ці дії свідчать про протиправність дій працівників університету з метою приховування виробничого травмування. Тому за своїх працівників повинен відповідати роботодавець;

- докази свідчать про те, що ушкодження здоров`я, спричинене позивачу під час виконання трудових обов`язків, заподіяло моральні та фізичні страждання, які полягають в обмеженні можливості вести звичний спосіб життя, істотному зниженні життєвої активності, у відсутності можливості повною мірою реалізовувати свої наміри в професійній сфері, відчутті болю, у необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя, проходження лікування.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині посилання у касаційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2017 року у справі № 607/3774/16-к повернуто скаржнику.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 липня 2018 року у справі № 757/21855/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17, від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц, від 23 липня 2018 року у справі № 757/21855/16-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 11 березня 2009 року наказом ректора Кременчуцького національного університету імені М. Остроградського № 133-2 ОСОБА_1 прийнято на посаду сторожа.

Наказом в.о. ректора Кременчуцького національного університету імені М. Остроградського № 395-2 26 липня 2010 року ОСОБА_2 прийнято на посаду сторожа відділу охорони і порядку.

28 серпня 2019 приблизно о 18:45 год ОСОБА_2 перебував на території спортивного комплексу «Політехнік» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, за адресою: місто Кременчук, проспект Свободи, 56, разом із ОСОБА_1 . Під час спілкування між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка. У ході сварки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , висловлювали один одному словесні образи, внаслідок чого в ОСОБА_2 через отримані образи виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . З метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_2 , діючи з мотивів помсти за нанесені образи, правою рукою, стиснутою у кулак, наніс удар потерпілому в область обличчя справа, внаслідок чого ОСОБА_1 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: синця в ділянці правого ока, перелому правої вилицевої кістки та стінки правої гайморової пазухи, перелому крила клиновидної кістки, які утворилися від дії тупого предмету (не менше від одного удару), у вказаний строк і при вказаних обставинах та за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні під час отримання.

Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 липня 2020 року у справі № 524/8466/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КК України, та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк 3 роки. Цивільні позови прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_1 у розмірі 859,94 грн та на користь КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_1 , у розмірі 3 429,28 грн.

03 вересня 2019 року комісією, утвореною у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, складено акт № 13 про нещасний випадок невиробничого характеру, який трапився 28 серпня 2019 року о 18 год 50 хв. в СК «Політехнік», відповідно до якого комісія зробила висновок про те, що напад на потерпілого ОСОБА_1 іншою особою призвів до нещасного випадку невиробничого характеру.

Наказом в.о. ректора Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського № 04-1 від 17 січня 2020 для повторного розслідування нещасного випадку було створено комісію з розслідування нещасного випадку на підставі заяви ОСОБА_1 про проведення службового розслідування від 16 січня 2020 року.

25 серпня 2020 року комісією, утвореною у Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, складено акт № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру, який трапився 28 серпня 2019 року приблизно о 18 год 50 хв. в СК «Політехнік», відповідно до якого комісія зробила висновок про те, що, виходячи з обставин, які встановив суд, пояснювальної ОСОБА_1 , лікарняних листків, відповідей з медичних закладів, нещасний випадок, що трапився з ОСОБА_1 , не пов`язаний з виробництвом.

07 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав до Управління Держпраці у Полтавській області скаргу на акт № 15 про нещасний випадок невиробничого характеру від 25 серпня 2020 року, у відповідь на яку листом Управління Держпраці в Полтавській області від 22 вересня 2020 року № 16-м979/03/14-04/115 повідомлено, що скаргу розглянуто, відповідно до вимог пункту 55 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 16 вересня 2020 року, ректору Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського видано обов`язковий до виконання припис за формою Н-9 щодо проведення повторного розслідування цього нещасного випадку та оформлення матеріалів розслідування відповідно до вимог Порядку.

Наказом в. о. ректора Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського № 158-1 від 17 вересня 2020 року призначено комісію з розслідування обставин і причин нещасного випадку, який стався 28 серпня 2019 року в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського зі сторожем ОСОБА_1 .

Відповідно до акту розслідування нещасного випадку, що стався 28 серпня 2019 року о 18 год 50 хв. в Кременчуцькому національному університеті імені Михайла Остроградського, від 03 листопада 2020 форми Н-1/НП створена в університеті комісія провела розслідування нещасного випадку, що стався в спортивному комплексі «Політехнік» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, та дійшла висновку про те, що, враховуючи, що нещасний випадок з сторожем відділу охорони і порядку КрНУ імені Михайла Остроградського ОСОБА_1 стався внаслідок заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою в результаті з`ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що встановлено вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 липня 2020 року, згідно з підпунктом 17 пункту 52 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, нещасний випадок визнано не пов`язаним з виробництвом.

Згідно з журналом прийому-здачі зміни сторожами на СК «Політехнік» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського 28 серпня 2019 року ОСОБА_1 заступив на зміну о 7 год 00 хв. та здав зміну о 19 год 00 хв., ОСОБА_2 заступив на зміну 28 серпня 2019 року о 19 год 00 хв.

Відповідно до листа головного лікаря КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» від 10 лютого 2020 року № 04-05/330 голові комісії з розслідування нещасного випадку начальнику відділу охорони праці Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Цибульник Н. Н. позивач ОСОБА_1 перебував на лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії з 04 вересня 2019 року до 09 вересня 2019 року. Зі слів ОСОБА_1 , він отримав травму 28 серпня 2019 року близько 18.30 год при зміні чергування. При виписці із стаціонару пацієнтом була написана заява, в якій він зазначив, що травму отримав 28 серпня 2019 року у побуті. За характером травми неможливо встановити зв`язок отриманої травми (або його відсутність) з виробництвом.

13 липня 2020 року ОСОБА_1 складено розписку, якою він підтвердив, що отримав від дружини ОСОБА_2 ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків, пов`язаних із кримінальним провадженням. Вказав, що в цю суму входять витрати на правову допомогу, які він не буде заявляти під час кримінального судочинства. Претензій матеріального характеру не має.

Відповідно до пояснювальної записки ОСОБА_2 ректору Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського від 30 серпня 2019 року з 28 серпня 2019 року до 29 серпня 2019 року він заступив на зміну з 19.00 год 28 серпня 2019 року до 07.00 год 29 серпня 2019 року на чергування. 28 серпня 2019 року приблизно о 18.45 год у нього зі змінщиком ОСОБА_1 стався конфлікт з приводу його підміни.

ОСОБА_1 хотів, щоб ОСОБА_2 вийшов на роботу раніше і підмінив його, на що ОСОБА_2 відмовив, так як був зайнятий. Виник конфлікт, дійшло до нецензурної лайки з боку ОСОБА_1

ОСОБА_2 відштовхнув ОСОБА_1 та пішов на своє робоче місце.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ними своїх трудових обов`язків.

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17 (провадження № 61-19065св18) зазначено, що:

«стаття 153 КЗпП України визначає, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно з пунктом 5 частини 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до частини другою статті 36 цього Закону факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Згідно статті 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням із всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок) (діяв на момент настання нещасного випадку), який визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду економічної діяльності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах чи у фізичних осіб - підприємців, які відповідно до законодавства використовують найману працю (далі - підприємство), а також тих, що сталися з особами, які забезпечують себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (далі - особи, які забезпечують себе роботою самостійно).

Пунктом 7 Порядку передбачено, що розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров`я працівника або особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов`язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).

Відповідно до пункту 13 Порядку обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з`ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення чи пов`язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку.

За пунктом 14 Порядку визнаються пов`язаними з виробництвом нещасні випадки, що стались з працівниками під час виконання трудових обов`язків, а також ті, що стались у період: перебування на робочому місці, починаючи з прибуття працівника на підприємство до його вибуття, який фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого часу, підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва.

Відповідно до пункту 16 Порядку нещасні випадки, пов`язані із завданням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивство працівника під час виконання чи у зв`язку з виконанням ним трудових (посадових) обов`язків чи дій в інтересах підприємства незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до цього Порядку. Такі випадки визнаються пов`язаними з виробництвом (крім випадків, що сталися з особистих мотивів)».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається, суди встановили, що конфлікт між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у результаті якого позивачу заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, виник з особистих мотивів помсти, внаслідок висловлених на адресу ОСОБА_2 ОСОБА_1 образ, які не пов`язані з виконанням трудових обов`язків та є особистим мотивом неприязні у стосунках невиробничого характеру. Ці обставини також встановлені вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17 липня 2020 року у справі № 524/8466/19.

За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання вказаного нещасного випадку пов`язаним з виробництвом.

Суди встановили, що ОСОБА_2 під час заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не виконував своїх трудових обов`язків, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності за завдану позивачеві моральну шкоду на Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не заявив.

У зв`язку із наведеним суди зробили правильний висновок про відмову у відшкодуванні моральної шкоди.

Необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що нещасний випадок пов`язаний саме із виробництвом, оскільки факт порушення ОСОБА_2 громадського порядку, запобігти якому намагався ОСОБА_1 , призвів до виникнення конфлікту, у зв`язку з тим, що позивач цього не довів і судами таких обставин не встановлено. Саме образливі висловлювання потерпілого ОСОБА_1 стали причиною умисного нанесення йому ОСОБА_2 удару в обличчя, що потягло тяжкі тілесні ушкодження, тому підстав пов`язувати такі дії з виробництвом немає.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 635/3143/17, оскільки вони є нерелевантними. Зокрема, у справі № 635/3143/17 «вироком встановлено, що ОСОБА_2 пред`явив ОСОБА_1 претензії щодо охорони припаркованого автомобіля. […] Виникнення конфлікту на ґрунті претензій щодо неналежного виконання трудових обов`язків охоронником підприємства свідчить про відсутність підстав для застосування виключення, передбаченого пунктом 16 Порядку (щодо випадків, що сталися з особистих мотивів)».

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина перша статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без дотримання норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги та витрати на правову допомогу покладаються на особу, яка її подала.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 21 жовтня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар