Постанова

Іменем України

19 березня 2020 року

м. Київ

справа № 524/6314/17

провадження № 61-15607св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року у складі судді Андрієць Д. Д. та присяжних Тєлєгіної Н. Г., Петровського В. О. і постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності, встановлення піклування і призначення її піклувальником над рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 1992 року її брат ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями і перебуває на обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з приводу наркоманії та хронічного алкоголізму. На даний час ОСОБА_2 не працює, але має право на отримання пенсії. Через свій стан ОСОБА_2 потребує стороннього догляду та ставить себе та свою сім`ю у скрутне матеріальне становище.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заявником не доведено, що ОСОБА_2 страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, а також те, що своїми діями ОСОБА_2 ставить у скрутне матеріальне становище себе чи свою сім`ю. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають однією сім`єю та не ведуть спільне господарство. Заявником також не було надано доказів, які б давали підстави вважати, що на даний час ОСОБА_2 продовжує зловживати спиртними напоями.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що 30 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 . Під час судових дебатів у цій справі ОСОБА_2 просив суд повернути йому Ѕ частину вказаної квартири, що свідчить про те, що він потребує опіки.

Особи, які користуються недієздатністю ОСОБА_2 , відібрали у нього Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та звернулися до адвоката з метою його контролю при розгляді цієї справи, який ввів Глухова П. М. в оману щодо причин його виклику в судове засіданні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

17 вересня 2019 року справа № 524/6314/17 надійшла до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_2 .

З 21 лютого 1995 року ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з діагнозом «синдром залежності від алкоголю», що підтверджується листом Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру № 465 від 29 травня 2018 року.

30 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 з 04 листопада 2016 року. Зазначене також підтверджується копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс» від 08 жовтня 2018 року.

ОСОБА_2 також зареєстрований у вказаній квартирі, що підтверджується копією довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлорембудсервіс» від 08 жовтня 2018 року, однак за місцем реєстрації не проживає.

В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, який мотивовано тим, що з березня 2016 року ОСОБА_2 не проживає за місцем реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 29 від 15 січня 2018 року затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про доцільність призначення ОСОБА_1 піклувальником над ОСОБА_2 у разі обмеження цивільної дієздатності останнього. З висновку вбачається, що відповідно до медичних довідок ОСОБА_1 може виконувати обов`язки піклувальника, ніяких протипоказань не має. Відповідно до акта обстеження умов проживання майбутнього опікуна ОСОБА_1 проживає разом з братом ОСОБА_2 . Умови проживання задовільні. Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради керуючись статтями 55 56 58 62 63 ЦК України, пунктами 1.7, 2.4, 3.1, 3.2 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Міністерства соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року, вважав за доцільне призначити ОСОБА_1 піклувальником над ОСОБА_2 у разі обмеження цивільної дієздатності останнього.

04грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду зписьмовим клопотанням, в якому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки вона не є членом його сім`ї, спільноз ним не проживає, вони не пов`язані спільним побутом, не мають взаємних прав та обов`язків, тому ОСОБА_1 не є заявником у розумінні частини першої статті 296 ЦПК України.

Відповідно до довідки Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру № 465 від 29 травня 2018 року ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері з 21 лютого 1995 року з діагнозом «синдром залежності від алкоголю».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо і тим ставить себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу закріплене у Законі України «Про психіатричну допомогу», відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характер розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Аналогічні положення містяться у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (пункт 3.1.).

Відповідно до частини першої статті 296 ЦПК України заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім`ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Членами сім`ї є особи, які перебувають у шлюбі з фізичною особою, її діти, або будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи мають бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Згідно з частиною першою статті 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника або опікуна.

Звертаючись до суду із заявою про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 , встановлення над ним піклування і призначення піклувальника, ОСОБА_1 зазначала, що він зловживає спиртними напоями, не усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними, тому своїми діями ставить себе і свою сім'ю у скрутне матеріальне становище.

Разом з тим, суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю, не ведуть спільне господарство. Вказана обставина не заперечувалася учасниками справи.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають однією сім'єю, не ведуть спільне господарство, заявник не довела, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, та не надала докази, що вказана обставина призводить до скрутного матеріального становища його сім'ї, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, і стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 травня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 22 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук