Постанова
Іменем України
11 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 527/329/22
провадження № 61-3863ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Глобинська міська рада Кременчуцького району Полтавської області,
треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Василь Миколайович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - ОСОБА_3 , на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року у складі судді Левицької Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович В. М., про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «ім. Котовського», оскільки ОСОБА_4 згідно додатку № 1 до акту № 19 внесений до списку членів Колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП) «ім. Котовського» за № 311, що мають право на паювання земель, переданих у колективну власність згідно з Державним актом на право колективної власності на землю, виданого колективному сільськогосподарському підприємству «ім. Котовського» серія ПЛ-19, зареєстрованого за № 7 від 06 вересня 1995 року. Згідно з викопіювання Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, земельна частка (пай) ОСОБА_4 становить 3,98 га.
Зазначала, що на час смерті ОСОБА_4 вона була неповнолітньою, тому є такою, що прийняла спадщину на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України. Інша його донька - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини була повнолітньою, проте із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини не зверталася, отже, є такою, що не прийняла спадщину.
Позивач посилалася на те, що вона є спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину, проте нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки нею не подано правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд
- визнати за нею в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП «ім. Котовського», що розташована на території Глобинської міської територіальної громади Кременчуцького району Полтавської області (колишньої Землянківської сільської ради Глобинського району Полтавської області) площею 3,98 умовних кадастрових гектарів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що доньки померлого ОСОБА_4 : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги на його майно, які у встановленому законом порядку прийняли спадщину.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 у встановлений статтями 1273 1270 ЦК України строк відмовилася від прийняття спадщини, твердження представника ОСОБА_1 - адвоката Хромих Е. В. про те, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину, не відповідає встановленим обставинам.
Районний суд вважав, що у спорах про спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину, Глобинська міська рада Полтавської області не є належним відповідачем у справі.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хромих Е. В. залишено без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, отже, судове рішення є законним та обґрунтованими, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду про те, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, оскільки ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті батька, відтак, Глобинська міська рада Полтавської області, як орган місцевого самоврядування, не є належним відповідачем у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - ОСОБА_3 , мотивована тим, що позивачем правильно визначено відповідача у справі - Глобинську міську раду Кременчуцького району Полтавської області, оскільки спір стосується земельної частки, на яку мав право померлий ОСОБА_4 , розташованої на території Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Зазначають, що між ними відсутній будь-який спір щодо майна померлого ОСОБА_4 , отже, суди попередніх інстанцій неправильно визначили коло відповідачів у справі.
Крім того, звертають увагу на те, що ОСОБА_2 була лише зареєстрована з померлим ОСОБА_4 та фактично з ним не проживала.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вказують неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 10).
Згідно з довідкою № 02-36.10/502 від 16 вересня 2021 року, виданою Виконавчим комітетом Глобинської міської ради Полтавської області, ОСОБА_4 проживав та був зареєстрований в період з 27 січня 1987 року до 28 жовтня 1997 року за адресою: Полтавська область, Глобинський район., с. Корещина (а. с. 20).
Відповідно до довідки № 572/39-21 від 16 листопада 2021 року, виданої Відділом № 3 управління у Кременчуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_4 згідно з додатком № 1 до акту № 19 внесений до списку членів КСП «ім. Котовського» за № 311, що мають право на паювання земель, переданих у колективну власність згідно з Державним актом на право колективної власності на землю, виданого КСП «ім. Котовського» серія ПЛ-19, зареєстрованого за № 7 від 06 вересня 1995 року (а. с. 24).
З огляду на довідку № 1-16/2133 від 17 серпня 2021 року, видану нотаріусом Могильовського нотаріального округу Бобруйського району (Республіка Білорусь) Потаповою Е. А., спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилася, заповіти від його імені не посвідчувалися (а. с. 33).
Постановою від 10 грудня 2021 року приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович В. М. відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що нею не подано правовстановлюючий документ на спадкове майно (а. с. 35-36).
ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 11).
ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та копією свідоцтва про шлюб (а. с. 17-18).
Відповідно до довідки № 1.3.5/55 від 11 серпня 2021 року ОСОБА_4 проживав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 з 03 вересня 2003 року до 27 грудня 2009 року. В жилому приміщенні на день смерті також проживали (були зареєстровані по місцю проживання): ОСОБА_6 , 1967 року народження (не родич), ОСОБА_2 , 1991 року народження (донька), ОСОБА_1 , 1999 року народження (донька) (а. с. 19).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Згідно зі статтями 70, 71 Закону України «Про міжнародне приватне право» з урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Вибір права спадкодавцем буде недійсним, якщо після складання заповіту його громадянство змінилося.
Спадкування нерухомого майна регулюється правом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає державній реєстрації в Україні, - правом України.
Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович В. М., про визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом.
При цьому позивач зазначила Глобинську міську раду Кременчуцького району Полтавської області відповідачем у справі.
У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) зазначено, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням потрібного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
У цій справі предметом спору є визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті батька права на земельну частку (пай).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки № 1-16/2133 від 17 серпня 2021 року, виданої нотаріусом Могильовського нотаріального округу Бобруйського району, спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилася, заповіти від його імені не посвідчувалися.
При цьому на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який проживав (був зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_1 з 03 вересня 2003 року до 27 грудня 2009 року, разом з ним також проживали за вказаною адресою: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , що підтверджено відповідною довідкою.
Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_2 , яка на момент смерті ОСОБА_4 була повнолітньою, прийняла спадщину після смерті батька, відтак, є його спадкоємцем.
Твердження позивача про те, що вона є єдиним спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 не відповідає обставинам справи та спростовано наявними у ній документами, зокрема довідкою № 1.3.5/55 від 11 серпня 2021 року, виданою Горбацевицьким сільським виконавчим комітетом Бобруйського району Могилевської області.
Ураховуючи відсутність у матеріалах справи належних доказів проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , доводи заявників, викладені у касаційній скарзі щодо неприйняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , не заслуговують на увагу.
Зважаючи на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, неправильно визначивши коло відповідачів у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильними.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Крім того, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, вважаючи, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення, які відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 12 травня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Р. А. Лідовець Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник