Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 530/1200/17-ц

провадження № 61-39675св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Воробйової І. А., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Зіньківська районна рада Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Григоренко Володимир Васильович, на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Абрамова П. С., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області про визнання наказу неправомірним та його скасування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 01 жовтня 2004 року обіймає посаду директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів.

Наказом відповідача від 27 квітня 2017 року «Про зміну істотних умов праці» їй повідомлено про те, що з 29 червня 2017 року змінено істотні умови праці та застосовано особливу форму трудового договору - контракт.

Наказом відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 28 серпня 2017 року її звільнено з посади директора школи внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважала, що вказаний наказ відповідача є незаконним та неправомірним, виданий з перевищенням повноважень. Зазначала, що контрактна форма трудового договору не носить обов`язкового характеру.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просиласкасувати наказ відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 28 серпня 2017 року № 122, поновити її на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області, стягнути з відповідача на її користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та зобов`язати начальника відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області анулювати запис в її трудовій книжці від 28 серпня 2017 року № 11 про звільнення її на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року у складі судді Должко С. Р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано наказ від 28 серпня 2017 року № 122 про звільнення з посади директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області неправомірним та незаконним, та скасовано його.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області.

Зобов`язано начальника відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області анулювати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 від 28 серпня 2017 року № 11 про звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України.

Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження того, що у відділі освіти Зіньківської районної державної адміністрації відбулися зміни в організації виробництва і праці, а тому дійшов висновку про те, що наказ відповідача про звільнення позивача не відповідає вимогам статті 32 КЗпП України, а позивач підлягає поновленню на роботі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року апеляційну скаргу Зіньківської районної ради Полтавської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач відмовилась від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці, якими, зокрема, є застосування особливої форми трудового договору - контракту, про зміни істотних умов праці позивача повідомлено за два місяці відповідно до вимог статті 32 КЗпП України, а тому відповідач правомірно звільнив позивача з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції розглянув спір без залучення до участі у розгляді справи Зінківської районної ради Полтавської області як засновника закладу Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зінківської районної ради Полтавської області, чим порушив права останньої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач правомірно звільнив її на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вказувала на те, що законодавством України не передбачено, що педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу виключно за контрактом. Отже, контрактна форма трудового договору не носить обов`язкового характеру.

При цьому зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки у тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

При цьому апеляційний суд не врахував рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2008 року у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України.

Також апеляційний суд неправомірно поновив Зіньківській районній раді Полтавської області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2018 року відділ освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області та Зіньківська районна рада Полтавської області подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 жовтня 2004 року обіймала посаду директора Зіньківського навчально-виховного комплексу № 2.

Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 28 листопада 2008 року «Про порядок призначення на посаду і звільнення керівників підприємств, установ, закладів, що є в спільній власності територіальних громад району» вирішено встановити, що керівники підприємств, установ, закладів спільної власності територіальних громад району, призначаються на посаду виключно на пленарних засіданнях районної ради за поданням галузевого відділу райдержадміністрації з послідуючим укладенням трудового контракту з дотриманням вимог КЗпП України.

Вказаним рішенням затверджено Положення про контракт з керівниками підприємств, установ, закладів, які належать до спільної власності територіальних громад Зіньківського району, при прийнятті/найманні/ на роботу та типову форму контракту.

Положення визначає основні вимоги до контрактів при прийнятті /найманні/ на роботу керівників підприємств, установ, закладів, які належать до спільної власності територіальних громад району, і розроблено з урахуванням вимог Кодексу законів про працю України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативних актів з цього питання.

Пунктами 1.3-1.4. розділу 1 Положення визначено, що призначення на роботу керівників підприємств, установ, організацій, які належать до спільної власності територіальних громад району, здійснюється шляхом укладення з ними контрактів. Контракт може бути укладений від 1 до 5 років.

Відповідно до пункту 2.1. Положення призначення та звільнення керівників підприємств, установ, закладів / далі підприємств/, які належать до спільної власності територіальних громад району, здійснюється відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за поданням відповідного галузевого управління (відділу) райдержадміністрації, погодженим головою райдержадміністрації, виключно на пленарних засіданнях районної ради шляхом укладення з ними трудових контрактів , а в період між пленарними засіданнями - розпорядженням голови районної ради про тимчасове призначення на посаду. Повноваження по підписанню контрактів надаються голові районної ради.

Рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 22 липня 2016 року внесено зміни до рішення Зіньківської районної ради від 28 листопада 2008 року «Про порядок призначення на посаду та звільнення керівників підприємств, установ, закладів, що є в спільній власності територіальних громад району» та доповнено пунктом 6, відповідно до якого керівники загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів, що відносяться до об`єктів спільної власності територіальних громад району, призначаються на посади і звільняються з посад відділом освіти районної державної адміністрації (крім опорних навчальних закладів).

Рішенням сесії Зіньківської районної ради Полтавської області від 22 липня 2016 року зобов`язано відділ освіти райдержадміністрації вирішити питання про укладення трудового контракту з директором Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 до 31 серпня 2016 року.

Згідно з рішенням Зіньківської районної ради Полтавської області від 23 листопада 2016 року затверджено в нових редакціях статути навчальних закладів району, серед яких і Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області.

Відповідно до пункту 1.4. Статуту Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 засновником навчального закладу є Зіньківська районна рада Полтавської області.

Пунктом 4.2 Статуту передбачено, що керівник навчального закладу призначається на посаду та звільняється з посади на умовах контракту відділом освіти Зіньківської районної державної адміністрації за погодженням із Зіньківською районною радою згідно чинного законодавства України.

Наказом відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації від 27 квітня 2017 року № 65 «Про зміну істотних умов праці» з 29 червня 2017 року ОСОБА_1 змінено істотні умови праці: застосовано особливу форму трудового договору - контракт. Покладено на головного спеціаліста відділу освіти Ниценко Л. М. обов`язок ознайомити ОСОБА_1 з вказаним наказом та отримати письмове підтвердження-згоду на укладення форми трудового договору - контракту від ОСОБА_1 до 25 червня 2017 року.

28 квітня 2017 року ОСОБА_1 була ознайомлена з вказаним наказом.

Відповідно до актів від 28 серпня 2017 року № 8 та № 9, складених комісією у складі: першого заступника голови Зіньківської районної державної адміністрації, начальника та заступника начальника відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації, головного спеціаліста відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації, директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області ОСОБА_1 відмовилась від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці, а саме на контрактній формі трудового договору та, відповідно, відмовилась від запропонованої посади вчителя зарубіжної літератури.

Наказом відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації від 28 серпня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області з 28 серпня 2017 року внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до статті 44 КЗпП України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Згідно з частиною четвертою статті 32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У пункті 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

У пунктах 7, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству (стаття 21 КЗпП України). Власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до статті 9 КЗпП України недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України. Відмова працівника укласти контракт може бути підставою для припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України у тому разі, коли відповідно до законодавства така форма трудового договору для даного працівника була обов`язкова.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), Конституційний Суд України, виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, визнав за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

Тим більше, контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

Отже, Конституційним Судом України надано тлумачення, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 КЗпП України щодо визначення сфери застосування контракту як особливої форми трудового договору, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963 «Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» посада директора загальноосвітнього навчального закладу (на якого поширюються умови оплати праці працівників установ і закладів освіти), відноситься до посад педагогічних працівників.

За змістом частини першої статті 26 Закону України «Про загальну середню освіту» трудові відносини в системі загальної середньої освіти регулюються законодавством України про працю, Законом України «Про освіту», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У справі, що переглядається, установлено, що позивач звільнена з посади директора Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зінківської районної ради Полтавської області з 28 серпня 2017 року внаслідок відмови від продовження роботи у зв`язку зі змінами істотних умов праці, а саме на контрактній формі трудового договору.

Застосування контрактної форми трудового договору в галузі освіти до 28 вересня 2017 року визначав Закон України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», який втратив чинність 28 вересня 2017 року у зв`язку з прийняттям Закону України «Про освіту» від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII.

Згідно з частиною третьою статті 54 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ«Про освіту», чинного на час виникнення спірних правовідносин, педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Виходячи із положень статті 20 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», який втратив чинність, але був чинним на час виникнення спірних правовідносин, законодавством про освіту (станом до 28 вересня 2017 року) була визначена сфера обов`язкового застосування контракту лише для керівників навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю.

Так, згідно з частиною другою статті 20 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти, обираються за конкурсом і призначаються на посаду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим центральним органам виконавчої влади, обираються за конкурсом і призначаються на посаду (за попереднім погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері освіти) відповідними центральними органами виконавчої влади шляхом укладання з ними контракту.

Частиною четвертою статті 20 вказаного Закону передбачено, що керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Необхідно зазначити, що Зіньківська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області знаходиться у комунальній власності. Засновником навчального закладу є Зіньківська районна рада Полтавської області (пункти 1.1, 1.4 Статуту).

Наведене залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції.

Посилаючись на те, що поширення сфери укладення контрактів на керівників комунальних закладів освіти здійснено відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України і узгоджується з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 1998 року № 12-рп/98, суд апеляційної інстанції не врахував, що контрактна форма трудового договору відповідно до законодавства України про освіту, чинного на час прийняття оскаржуваного наказу відділу освіти Зіньківської районної державної адміністрації Полтавської області від 28 серпня 2017 року, не була обов`язковою для керівників навчальних закладів, що є комунальній власності.

Зазначаючи, що чинним законодавством про працю передбачений порядок укладення контрактів з керівниками підприємств, що належать до комунальної власності, апеляційний суд не зазначив, який конкретно нормативно-правовий акт України передбачав обов`язкове укладення контракту з директором Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зінківської районної ради Полтавської області, яка знаходиться у комунальній власності.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Крім того, розглядаючи справу, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків, а саме, скасував рішення суду першої інстанції на тій підставі, що до участі у справі в якості сторони не була залучена Зінківська районна рада Полтавської області як засновник закладу Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зінківської районної ради Полтавської області, і разом з цим, відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 по суті, що у разі пред`явлення позову до зазначеної належної особи вже буде вказувати на певні встановлені преюдиційні обставини.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду першої інстанції також не може бути залишене в силі, оскільки воно ухвалено без належного з`ясування фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, та без залучення до участі у розгляді справи Зіньківської районної ради Полтавської області як засновника закладу Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 2 Зіньківської районної ради Полтавської області, чим порушено права останньої.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Григоренко Володимир Васильович, задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 07 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 травня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: Б. І. Гулько І. А. Воробйова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк