Постанова

Іменем України

03 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 530/12/18

провадження № 61-48942св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійнив вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Школьним Василем Андрійовичем на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Кузнєцової О. Ю., Чумак О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійнив вимог щодо предмета спору, - Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - ТУ ДСА України в Полтавській області), про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень та зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Позов обгрунтований тим, що 18 липня 2017 року рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 144 позивачу відмовлено у знятті статусу службового житла щодо квартири АДРЕСА_1 . Вважає рішення протиправним, оскільки ним порушено право на приватизацію.

Відповідно до ордера від 13 серпня 2014 року серії МР № 53, виданого Зіньківською міською радою Полтавської області йому, як судді Зіньківського районного суду, передано в користування службову квартиру, яка складається з трьох кімнат, площею 69,4 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Після отримання ордера сім`я позивача у складі 4 осіб, заселилася до квартири, де проживає до сьогодні.

04 квітня 2017 року позивач звернувся із заявою до міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області про виключення квартири із обліку службового житла та її приватизації.

Рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 14 квітня 2017 року № 75 вирішено звернутися до ТУ ДСА України в Полтавській області щодо з`ясування позиції щодо доцільності зняття статусу службового житла зі спірноїквартири.

Відповідь на звернення Зіньківською міською радою Полтавської області отримана 12 липня 2017 року.

Позивач отримав лист та копію рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 29 червня 2017 року № 129 про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_2 фактично не надала відповіді на звернення, а лише відреагувала з посиланням на лист ТУ ДСА України в Полтавській області.

18 липня 2017 року рішеннямВиконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області № 144 позивачу відмовлено у знятті статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Виконавчий комітетом Зіньківської міської ради Полтавської області порушив законодавство України.

Позивач просив визнати неправомірним та скасувати рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 «Про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 »; зобов`язати Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області зняти з обліку зі статусу службового житла, квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 серпня 2018 року позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 «Про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ».

Зобов`язано Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтаської області зняти з обліку з статусу службового житла квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яку відповідно до ордеру від 13 серпня 2014 року, серії МР № 53, виданого Зіньківською міською радою Полтавської області, передано ОСОБА_1 для її приватизації.

Стягнено з Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 704,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу - 14 054,80 грн та витрати, пов`язані з явкою до суду - 1 437,97 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Положенням про службове житло Зіньківської міської ради будь - які особливості чи умови приватизації службового житла не передбачені, будь - яких заборон Положення не містить.

Зіньківська міська рада, як власник спірного житла, участі в утриманні та капітальному ремонті квартири не бере. Водночас позивач витрачає кошти як на утримання квартири в належному стані, так і на загальні потреби будинку, в якому знаходиться службова квартира.

Позивач та члени його сім`ї мають гарантоване Конституцією України право на забезпечення житлом для постійного проживання за рахунок коштів місцевого бюджету, яке можливо реалізувати шляхом виключення спірної квартири з числа службових без врахування черговості на отримання житла в загальному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області задоволено. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 16 серпня 2018 року скасовано. Ухваленонове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати рішення, яке належить до компетенції іншого органу.

Орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, прийняв рішення, яким відмовив позивачу у задоволенні вимоги у знятті із квартири статусу службової, а тому це питання не може бути вирішено у судовому порядку, інакше буде суперечати принципу дискреційності повноважень органів місцевого самоврядування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2018 року ОСОБА_1 через адвоката Школьного В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду 29 листопада 2018 року, просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

У січні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

23 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Виконавчого комітету Зіньковецької міської ради Полтавської області на касаційну скаргу.

04 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що відповідно до статті 65-1 Житлового кодексу Української РСР наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

Підстави набуття у власність житла з числа державного чи громадського житлового фонду встановлені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 169 червня 1992 року № 2482-ХІІ (далі - Закон № 2482-ХІІ).

Рішенням Виконавчого комітету Зіньковецької міської ради Полтавської області про утримання в задоволенні заяви порушено конституційне право позивача на отримання безоплатної приватизації квартири.

Положення про службове житло, затверджене рішенням 39 сесії Зіньковецької міської ради Полтавської області від 13 грудня 2013 року (далі - Положення) не містить заборони на зняття статусу службового житла. Водночас у положенні визначено, що службове житло, яке придбане міською радою, може бути приватизоване відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 7 Положення про порядок надання службового житла й користування ним суддями, працівниками апаратів судів, працівниками Державної судової адміністрації України та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України, виключення жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування на підставі подання голови суду, Голови ДСА України, начальника територіального управління ДСА України або особи, яка виконує їх обов`язки. Висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на звернення до Виконавчого комітету Зіньковецької ради Полтавської області з клопотанням про виключення житлового приміщення з числа службових, не відповідає дійсності.

Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зазначивши, що орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, прийняв рішення, яким відмовив позивачу у знятті з квартири статусу службової, а тому вказане питання не може бути вирішено у судовому поядку, оскільки такі дії суду суперечать принципу дискреційності повноважень органів масцевого самоврядування. Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення права позивача на звернення з відповідним клопотанням, яке залишилося і залишається на сьогодні нерозглянутим по суті. Тобто орган місцевого самоврядування усунувся від своїх повноважень у прийнятті рішення за клопотаннням позивача.

Суд апеляційної інстанції помилково зазначив у описовій частині оскаржуваного рішення зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду у жовтні 2016 року, хочі він звернувся до суду з позовом у січні 2018 року.

Суд апеляціної інстанції під час ухвалення рішення у справі керувався нормами Житлового кодексу Української РСР в якому закладено ще радянську концепцію прав людии, яка відрізняється від концепції прав людини, відображених у Конституції України.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу Виконавчий комітет Зіньковецької міської ради Полтавської області просив відхилити касаційну скаргу, оскаржувану постанову залишити без змін. Вважає постанову апеляційної інстанції законною та обгрунтованою. ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення Виконачий комітет міської ради діяв лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пункту 6 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року N 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Отже, ОСОБА_2 є неналежним позивачем у справі.

Клопотання від Територіального управління державної судової адміністрації України в Полтавській області про виключення службового житлового приміщення із статусу службового до моменту прийняття оскаржуваного рішення до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області не надходило.

У відзиві на касаційну скаргу Територіальне управління державної судової адміністрації України в Полтавській області просить задовольнити касаційну скаргу, оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга є обгрунтованою, в ній викладені обставини, які можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у грудні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиви на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на Указом Президента України від 31 січня 2006 року № 79/2006 ОСОБА_1 призначено суддею Великобагачанського районного суду Полтавської області строком на п`ять років (а. с. 9).

Постановою Верховної Ради України від 07 лютого 2011 року № 3048-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді безстроково.

Указом Президента України від 09 грудня 2011 року № 1113/2011 ОСОБА_1 переведено у межах п`ятирічного строку з Великобагачанського районного суду на роботу на посаді судді Зіньківського районного суду.

Наказом голови Великобагачанського районного суду від 14 березня 2011 року № 5ос ОСОБА_1 зараховано на посаду судді Великобагачанського районного суду безстроково з 17 лютого 2011 року.

Рішенням Вищої ради юстиції від 13 березня 2012 року № 341/0/15-12 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Зіньківського районного суду строком на п`ять років, з 13 березня 2012 року до 12 березня 2017 року включно.

Рішенням зборів суддів Зіньківського районного суду від 15 квітня 2014 року № 1 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Зіньківського районного суду строком на один рік, з 15 квітня 2014 року до 15 квітня 2015 року включно.

Рішенням зборів суддів Зіньківського районного суду від 21 квітня 2015 року № 2 обрано суддю ОСОБА_1 на адміністративну посаду голови Зіньківського районного суду строком на два роки, з 21 квітня 2015 року по 21 квітня 2017 року включно.

Рішенням зборів суддів Зіньківського районного суду від 24 квітня 2017 року № 2 суддю ОСОБА_1 обрано на адміністративну посаду голови Зіньківського районного суду строком на три роки, з 24 квітня 2017 року до 23 квітня 2020 року включно.

14 лютого 2014 року зареєстровано право власності територіальної громади міста Зінькова в особі Зіньківської міської ради на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,4 кв. м.

13 серпня 2014 року рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради № 188 надано службову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 69,4 кв. м, яка складається з трьох кімнат, голові Зіньківського районного суду ОСОБА_1 , сім`я якого складається з чотирьох осіб та видано ордер на службову квартиру на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 19).

Цього ж дня ОСОБА_1 видано ордер на службове житлове приміщення № 53 серії МР - квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 20).

04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області з заявою про виключення квартири, яка була надана йому на підставі ордера від 13 серпня 2014 року № 53 серія МР, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , із обліку службового житла та її подальшої приватизації.

Рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 14 квітня 2017 року № 75 вирішено звернутися до ТУ ДСА України в Полтавській області щодо з`ясування позиції відносно доцільності зняття статусу службового житла з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка придбана за кошти міського бюджету.

22 травня 2017 року ТУ ДСА в Полтавській області повідомило міського голову про те, що вирішення цього питання знаходиться у його ж компетенції, так як квартира придбана за кошти місцевого бюджету.

29 червня 2017 року Виконавчий комітет Зіньківської міської ради, розглянувши лист ТУ ДСА в Полтавській області прийняв рішення утриматись від зняття статусу службового житла з квартири АДРЕСА_1 .

17 липня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Зіньківської міської ради Полтавської області щодо отримання належним чином завіреної копії рішення виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Виконавчого комітету Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 вирішено утриматися від зняття статусу службового житла з квартири АДРЕСА_1 .

17 жовтня 2017 року ОСОБА_1 повторно звернувся до міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області з заявою про виключення квартири, яка була надана йому на підставі ордера від 13 серпня 2014 року № 53 серія МР, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , із обліку службового житла та її подальшої приватизації.

27 листопада 2017 року ТУ ДСА України в Полтавській області своїм листом повідомило ОСОБА_1 , що не заперечують, відносно виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службового житла.

23 березня 2018 року ТУ ДСА в Полтавській області звернулося з клопотанням до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службового житла.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) післяпризначення напосаду суддя, який потребує поліпшенняжитлових умов, забезпечується службовимжитлом замісцем знаходженнясуду органами місцевогосамоврядування в порядку, визначеному КабінетомМіністрів України.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових.

Згідно з частиною першою статті 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.

Відповідно до частини першої статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно з частиною першою статті 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі Зіньківської міської ради, а ОСОБА_1 вона передана в статусі службової квартири напідставі ордеру від 13 серпня 2014 року, № 53 серія МР, виданого Зіньківською міською радою Полтавської області.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Згідно із пунктом 6 Положення про надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, виключення жилого примiщення з числа службових провадиться на пiдставi клопотання пiдприємства, установи, органiзацiї рiшенням виконавчого комiтету вiдповiдної районної, мiської, районної в мiстi Ради народних депутатiв.

Суди встановили, що 04 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до міського голови Зіньківської міської ради Полтавської області із заявою про виключення наданої квартири із обліку службового житла для її подальшої приватизації.

Суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що питання виключення житлового приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання відповідного органу, за яким житло закріплене, як службове.

ТУ ДСА в Полтавській області до Зіньківської міської ради Полтавської області не зверталося з клопотанням про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 зі статусу службового до винесення рішення Виконавчим комітетом Зіньківської міської ради Полтавської області від 18 липня 2017 року № 144 «Про утримання від зняття статусу службового житла щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ».

Із відповідним клопотанням ТУ ДСА в Полтавській області до Виконавчого комітету Зіньківської міської ради звернулося 23 березня 2018 року, тобто після винесення оскаржуваного рішення органом місцевого самоврядування.

Верховний Суд зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції, що орган місцевого самоврядування, як адміністративний орган, у межах своїх повноважень, прийняв рішення, то зазначене питання не може бути вирішено у судовому порядку, оскільки такі дії суду суперечать принципу дискреційності повноважень органів місцевого самоврядування, є необгрунтованим з огляду на таке.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, орган державної влади чи місцевого самоврядування має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції не вплинув на висновки суду про відмову в позові, тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи касаційної скарги, що оскаржуваним рішенням Виконавчого комітету Зіньковецької міської ради Полтавської області, яким ухвалено утриматися від зняття статусу службового житла з квартири АДРЕСА_1 є необгрунтованими, оскільки позивач не довів, що орган місцевого самоврядування порушив порядок вирішення вказаного питання відповідно до законодавства.

Аргументи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції помилково у описовій частині оскаржуваного рішення зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до суду у жовтні 2016 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом у січні 2018 року, не спростовують правильність та обгрунтованість ухваленого судового рішення.

Необгрунтованими є доводи касаційної скарги про правомірні законні очікування позивача на реалізацію права на зняття з обліку службової квартири та її подальшу приватизацію з огляду на встановлені обставини справи та законодавство, яке застосував суд апеляційної інстанції до спірних правовідносин.

Верховний Суд зазначає, що реалізація особою належного їй суб`єктивного права передбачає законність та обгрунтованість очікувань особи як легітимних і не може суперечити правовому порядку відповідно до принципу, закріпленого у частині другій статті 19 Конституції України.

Доводи касаційної скарги, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення у справі керувався нормами ЖК Української РСР, в якому закладена радянська концепція прав людини, є необгрунтованими, оскільки суд керувався нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вирішення спору у цій справі не порушило права позивача відповідно до принципів цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про право позивача на житло відповідно до статті 47 Конституції України, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є необгрунтованими, оскільки позивач не позбавлений права на житло, права на звернення до суду за захистом порушеного чи оспорюваного права в порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.

З огляду на викладене, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Школьним Василем Андрійовичем, залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик