Постанова

Іменем України

20 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 530/441/18

провадження № 61-15567св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» на рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року у складі судді Должко С. Р. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (далі - ПСП «Комишанське») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 17 травня 2005 року між підприємством та ОСОБА_1 був укладений договір оренди, належної на праві власності відповідачу земельної ділянки площею 2,4485 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області, строком на десять років, який зареєстровано у Державному реєстрі земель 12 квітня 2007 року за № 040755501406.

Посилаючись на належне виконання умов договору оренди та за відсутності заперечень орендаря, якого своєчасно повідомлено про намір продовжити термін дії договору оренди землі, продовження користування вказаною земельною ділянкою на попередніх умовах, ПСП «Комишанське» просило визнати поновленим, на тих же самих умовах і на той же самий строк (10 років) договір оренди земельної ділянки, укладений 17 травня 2005 року з ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано поновленим на тих же самих умовах і на той же самий строк (на 10 років) договір оренди землі, укладений 17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, а власник земельної ділянки ОСОБА_1 не висловила протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, будь-яких заперечень щодо такого використання, то строк дії укладеного 17 травня 2005 року між сторонами договору землі слід вважати поновленим на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», на тих же самих умовах і на той же самий строк.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» (далі - ПрАТ «АП-15339») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити .

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповністю враховано обставини, які мають значення для справи, зокрема не враховано, що повідомлення не власника спірної земельної ділянки, а його представника про намір продовжувати договірні відносини, свідчить про свідоме уникнення позивача від з`ясування волевиявлення власника земельної ділянки щодо питання поновлення договору оренди. ПСП «Комишанське» взагалі не вчинило жодних дій для з`ясування волевиявлення безпосередньо орендодавця ОСОБА_1 та дій, спрямованих на оформлення права оренди на земельну ділянку, а саме укладення додаткової угоди до договору оренди землі у визначені законодавством строки. Таким чином, оскільки позивач своїм правом на поновлення договору оренди вчасно не скористався, ПрАТ «АП-15339» не мало ніяких перешкод для укладення договору оренди спірної земельної ділянки, що також залишилося поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій та з урахуванням неправильного застосування норм матеріального права, призвело до ухвалення необґрунтованих рішень про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ПрАТ «АП-15339» здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Встановлено, що 17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,4485 га, яка належить відповідачу на праві власності та розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області. Вказаний договір зареєстровано у Державному реєстрі земель 12 квітня 2007 року за № 040755501406.

Договір оренди землі укладеного строком на десять років. Після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).

Листами від 17 лютого 2015 року та від 17 березня 2015 року ПСП «Комишанське» звернулося до ОСОБА_1 з пропозицією поновити договір оренди земельної ділянки від 17 травня 2005 року, на тих же самих умовах та на той же самий строк, шляхом укладення додаткової угоди, примірник якої отримано представником відповідача ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі довіреності виданої 09 жовтня 2012 року строком на 20 років.

Вказані листи позивача залишені ОСОБА_1 без будь-якого реагування.

Після закінчення строку дії договору оренди, ПСП «Комишанське» користується земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, вважаючи, що договір є поновленим на тих самих умовах, так як від відповідача не надходило жодного повідомлення про заперечення у поновлені договору оренди землі.

ОСОБА_1 своєчасно отримує орендну плату, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 26 жовтня 2015 року, від 27 листопада 2015 року, від 18 липня 2016 року, від 19 липня 2016 року, від 08 грудня 2016 року та від 09 грудня 2016 року, з підписом одержувача.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму при його поновлені на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, також ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Правові підстави поновлення договору оренди землі, крім положень статті 777 ЦК України, визначаються також статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка об`єднує два випадки поновлення договору оренди землі: укладання договору на новий строк з застосуванням переважного права орендаря перед іншими особами (частина 1-5 статті 33) та продовження договору за мовчазною згодою сторін на тих самих умовах та на той самий строк (частина шоста статті 33).

Так, відповідно до частини першої - п`ятої статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на невідповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною четвертою цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для продовження договірних орендних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди на поновлення договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах,(частина перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі) або пасивна згода сторін договору на продовження договору на тих самих умовах на той самий строк - пролонгація договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2 - 5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, у тому числі зі зміненими умовами договору; орендодавець протягом місяця погодив умови додаткової угоди або не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

При цьому, за системним аналізом статей 626, 777 ЦК України та частин 2-6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» для поновлення договору оренди землі з підстави продовження користування земельною ділянкою (частина шоста статті 33), необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором (частина перша статті 33 Закону України «Про оренду землі»); до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк (абзац другий частини першої статті 777 ЦК України); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»); орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У цьому випадку договір оренди земельної ділянки продовжується на той самий строк та на тих самих умовах.

Також необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення може мати прояв у «мовчазній згоді».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, враховуючи належне виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди та відсутність заперечень останнього.

Доводи касаційної скарги про те, що ПСП «Комишанське» повідомивши представника ОСОБА_1 , а не особисто власника земельної ділянки, про намір продовжити договірні відносини, свідомо уникнуло з`ясування волевиявлення відповідача щодо питання поновлення договору оренди, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно виданої ОСОБА_1 09 жовтня 2012 року довіреності ОСОБА_2 , відповідач уповноважила свого представника користуватися, управляти, передавати в оренду, позичку на розсуд уповноваженого належну їй на праві власності земельну ділянку площею 2,45 га, що розташована на території Тарасівської сільської ради Зінківського району Полтавської області, а також заключати від її імені договори оренди вказаної земельної ділянки, в усіх випадках, визначаючи терміни та інші умови на власний розсуд, отримувати орендну плату, тощо.

Не заслуговують на увагу доводи ПрАТ «АП-15339» щодо тривалого не укладення додаткової угоди до договору оренди, так як положення частин восьмої, одинадцятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачають можливість оскарження в суді наявне зволікання в укладенні додаткової угоди.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів та їх переоцінювати згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ухвалені у справі судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство-15339» залишити без задоволення.

Рішення Зінківського районного суду Полтавської області від 18 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко