Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 530/602/19

провадження № 61-21558 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське»;

представник позивача - Мальченко Денис Володимирович;

відповідач - ОСОБА_1 ;

представник відповідача - ОСОБА_2 ;

третя особа - приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу касаційною скаргою приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року приватне сільськогосподарське підприємство «Комишанське» (далі - ПСП «Комишанське») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватне акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство-15339» (далі - ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339»), про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2005 року між ОСОБА_3 та ПСП «Комишанське» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 2,45 га, розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, за кадастровим номером 5321386400:00:051:0011. Право власності на земельну ділянку підтверджувалося державним актом на право приватної власності на землю ІІ-ПЛ № 033558. Згідно з умовами договору (пункт 8) договір укладено на 10 років з 17 травня 2005 року по 17 травня 2015 року. Вказаний договір було зареєстровано у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України (далі - ДП «Центр Державного земельного кадастру») 12 квітня 2007 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за номером 040755501405.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а 09 квітня 2008 року на ім`я спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно - земельну ділянку загальним розміром 2,45 га, що розташована на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

У зв`язку з переходом права власності заміна орендодавця земельної ділянки у вказаному договорі відбулася автоматично. Строк дії договору закінчився 17 травня 2015 року, проте ПСП «Комишанське» і після закінчення строку дії договору і на час подання позову продовжувало використовувати зазначену земельну ділянку, а також продовжувало виплачувати орендну плату відповідачу.

З метою продовження договору оренди землі 17 лютого 2015 року представникові ОСОБА_1 за дорученням - Турчин Г. Г. було вручено лист (клопотання) про поновлення договору оренди землі з трьома примірниками додаткової угоди. Проте відповіді щодо поновлення даного договору чи заперечення на його поновлення від відповідачки чи її представника не надійшло.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було отримано інформацію про те, що 27 жовтня 2016 року відповідачка уклала договір оренди землі з ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339».

Вказувало, що позивач належно виконував умови договору та після закінчення строку дії договору відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та 764 ЦК України, не отримавши заперечень від відповідачки, продовжував користуватися земельною ділянкою на попередніх умовах, вважаючи договір автоматично пролонгованим.

Ураховуючи викладене, ПСП «Комишанське» просило суд визнати укладеною на 10 років (до 2025 року) з орендною платою у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі за вибором орендодавця, про що сторони узгоджують до 20 грудня кожного року, додаткової угоди до договору оренди землі, укладеного 17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 від 17 травня 2015 року та зареєстрованого Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 квітня 2007 року за № 040755501406.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 липня 2019 року у складі судді Дем`янченка С. М. позов ПСП «Комишанське» задоволено. Визнано укладеним на 10 років (до 2025 року) з орендною платою у розмірі 8 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься орендарем у грошовій або в натуральній формі за вибором орендодавця, про що сторони узгоджують до 20 грудня кожного року, додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного 17 травня 2005 року між ПСП «Комишанське» та ОСОБА_1 від 17 травня 2015 року та зареєстрованого Зіньківським районним відділом Полтавської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 квітня 2007 року за № 040755501406. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було надано доказів про наявність заперечень щодо продовження користування орендарем земельною ділянкою та поновлення договору оренди землі на умовах, викладених у проекті додаткової угоди про внесення змін (поновлення) договору оренди землі (державна реєстрація від 12 квітня 2007 року за № 040755501405), яка була вручена стороні відповідача 17 лютого 2015 року. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна судом встановлено, що між відповідачем та ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» було укладено договір оренди землі від 27 жовтня 2016 року та зареєстровано держаним реєстратором Манойло Н. А. (Тарасівська сільська рада Зіньківського району Полтавської області) на ту ж саму земельну ділянку, якою користується позивач, що порушує переважне право позивача, який належно виконував умови договору, на поновлення договору оренди землі.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» задоволено. Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 26 липня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПСП «Комишанське» відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що за умовами укладеного договору оренди землі від 17 травня 2005 року, орендодавець - ОСОБА_3 та орендар - ПСП «Комишанське» за взаємною згодою визначили зміст пункту 40 договору, в якому встановили самостійну підставу для зміни умов договору або його розірвання - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи. Настання такої обставини за умовами договору не передбачає автоматичної заміни його сторони та потребує узгодження умов договору з новим власником земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що на час переходу права власності на орендовану земельну ділянку до відповідачки у 2008 році сторони не ініціювали внесення змін до існуючого договору оренди землі або його розірвання.

Пропозицію поновити договір оренди землі від 17 травня 2005 року на тих же самих умовах і на той же строк шляхом укладення додаткової угоди позивач вручив уповноваженому представнику відповідачки лише 17 лютого 2015 року. Відповідь на пропозицію укласти договір у належній письмовій формі протягом нормально необхідного для цього часу від ОСОБА_1 позивачем одержано не було, тому висновки суду першої інстанції про визнання такого договору укладеним є безпідставними.

Обираючи спосіб захисту прав, суд не дав належної оцінки факту перебування спірної земельної ділянки в оренді ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» за договором оренди землі від 26 жовтня 2016 року, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який є дійсним та ніким не оспорений, а, отже, такий спосіб захисту, як визнання судом укладеним договору з іншою особою одночасно не може бути визнаний ефективним, оскільки створює конфлікт прав та інтересів орендарів щодо однієї й тієї ж земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ПСП «Комишанське» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито та витребувано цивільну справу № 530/602/19 з Зіньківського районного суду Полтавської області.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач набула права та обов`язки за договором оренди землі, укладеного 17 травня 2005 року (державна реєстрація від 12 квітня 2007 року), та стала орендодавцем після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 у 2008 році.

Пунктом 37 договору оренди землі від 17 травня 2005 року передбачено підстави припинення дії договору: закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викуп земельної ділянки для суспільних потреб, ліквідація юридичної особи - орендаря. Відповідно до пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін, рішенням суду вимогу однієї зі сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків передбачених договором. Відповідно до пункту 39 вказаного договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Вважало, що товариством дотримано процедуру поновлення договору оренди землі, а заперечень від відповідача не надходило.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У березні 2020 року ОСОБА_1 та ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» подали відзиви на касаційну скаргу, в якому зазначили, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказували на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 травня 2005 року між ОСОБА_3 та ПСП «Комишанське» було укладено договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 2,45 га, розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, кадастровий номер 5321386400:00:051:0011, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ПЛ № 033558.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України, про що вчинено відповідний запис від 12 квітня 2007 року за № 040755501405.

Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 10 (десять) років з 17 травня 2005 року по 17 травня 2015 року. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09 квітня 2008 року право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 5321386400:00:051:0011, площею 2,4485 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області перейшло до спадкоємця ОСОБА_3 - його дружини ОСОБА_1 та Зіньківською районною державною адміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 184699 від 08.04.2008 року.

Умовами договору оренди землі від 17 травня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПСП «Комишанське», встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40).

17 лютого 2015 року ПСП «Комишанське» вручило представнику ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_4 пропозицію поновити договір оренди землі від 17 травня 2005 року (державна реєстрація у Зіньківському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр Державного Земельного кадастру» при Держкомземі України 12 квітня 2007 року за № 040755501405) на тих самих умовах і на той же строк відповідно до Закону України «Про оренду землі» шляхом укладення додаткової угоди.

21 жовтня 2016 року орендодавець ОСОБА_1 уклала договір оренди землі з ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» та за актом приймання-передачі земельної ділянки передала належну їй земельну ділянку, кадастровий номер 5321386400:00:051:0011, в оренду ПрАТ «Автотранспортне підприємство-15339» на строк 7 років до 31 грудня 2023 року. Даний договір був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав 26 жовтня 2016 року за № 17138508.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПСП «Комишанське» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Спір стосується виконання договірних зобов`язань, що зумовлює способи захисту прав.

Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про оренду землі» Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Згідно з пунктом 40 договору оренди землі перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізації юридичної особи орендаря є підставою для зміни умови або розірвання договору.

Відповідно до пункту 36 договору оренди землі зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Аналогічне положення містить і пункт 38 договору оренди землі про те, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Судом встановлено, що з часу переходу права власності на земельну ділянку до ОСОБА_1 жодна із сторін не ініціювала внесення змін до договору оренди землі від 17 травня 2005 року чи його розірвання, ОСОБА_1 як новий власник отримувала оренду плату від позивача, сторони продовжили виконання умов договору.

Разом з тим, не може залишатися в силі й рішення суду першої інстанції з огляду на таке.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді ПАТ «Автотранспортне підприємство-15339» за договором оренди землі від 26 жовтня 2016 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, він є дійсним та позивачем не оспорений, а визнання судом укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на ту саму земельну ділянку створює конфлікт прав та інтересів орендарів щодо однієї й тієї ж земельної ділянки.

Крім того, ПАТ «Автотранспортне підприємство-15339», яке є орендарем спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 26 жовтня 2016 року, є третьою особою.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково з ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення суду посилання на відсутність у позивача права на поновлення договору оренди землі від 17 травня 2005 року.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства «Комишанське» задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович