Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 532/2012/18

провадження № 61-3172св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чорбівська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

треті особи: Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року під головуванням судді Тесленко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Бутенко С. Б., Прядкіної О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, ОСОБА_2 , треті особи: Кобеляцька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

В вересні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину земельної частки (паю) площею 3,37 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району.

Вказувала, що згідно складеного ОСОБА_5 30 листопада 2015 року заповіту є спадкоємцем всього його майна, в тому числі 1/4 частини земельної частки (паю), що належала спадкодавцю на підставі сертифіката на земельну частку (пай).

Після звернення до нотаріальної контори для оформленням своїх спадкових прав, отримала постанову нотаріуса про відмову у здійсненні нотаріальної дії внаслідок відсутності оригіналу правовстановлюючого документа на спадкове майно, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх спадкових прав.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на 1/4 частину земельної частки (паю) площею 3,37 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказаний заповіт є чинним, інші спадкоємці з відповідними позовами про його недійсність до суду не звертались, натомість сама спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не відмовлялася від прийняття спадщини, здійснила дії по своєчасному зверненню до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, проте отримала відмову в здійсненні такої нотаріальної дії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Мендрина А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, адже матеріали справи не містять відомостей про вручення ОСОБА_2 повістки (виклику) на розгляд справи в судове засідання 21 жовтня 2019 року.

Судами не було перевірено факту внесення заповіту ОСОБА_5 від 30 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_1 до відповідного реєстру, а сам заповіт посвідчений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат».

Доводом касаційної скарги також є те, що у досліджуваних судами документах були відсутні відомості про категорії оспорюваних земель, оскільки вони не виділялись в натурі і не встановлена категорія земель і їх цільове призначення.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

28 травня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галушко С. С. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Однак, відзив надісланий до суду з пропуском строку, визначеного ухвалою суду від 29 квітня 2020 року про відкриття касаційного провадження, тобто після 27 травня 2020 року і він не містить клопотання про поновлення строку на його подання, а тому в силу вимог статей 126 395 ЦПК України даний відзив залишається без розгляду. Разом із цим, в установлений судом строк, відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Кобеляцького районного суду Полтавської області.

18 травня 2020 року цивільна справа № 532/2012/18 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 лютого 2021 року справу призначено колегії суддів у складі: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 1/4 частини права на земельну частку (пай) на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області розміром 3,37 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки у натурі (на місцевості).

За життя, 30 листопада 2015 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого заповів все своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що за законом матиме право і що буде належати йому на день смерті ОСОБА_1 .

Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконавчого комітету Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області та зареєстрований в реєстрі за № 25.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 до Кобеляцької державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулась як його рідна сестра ОСОБА_2 , так і та позивач ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори Русняк Р. В. від 01 вересня 2018 року відмовлено спадкоємцю ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на спадкове майно, а саме на 1/4 частину земельної частки (паю) у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадкове майно.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з частиною першою 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до статей 1233 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту представником не допускається.

За змістом статті 202 ЦК України (поняття і види правочинів) заповіт належить до односторонніх правочинів, і на нього поширюються положення глави 16 ЦК України - «Правочини», в тому числі щодо наслідків недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочинів.

Таким чином з огляду на вищенаведені фактичні обставини у справі та норми матеріального права колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що заповіт є чинним, інші спадкоємці на час розгляду справи судом першої інстанції з відповідними позовами про його недійсність до суду не звертались, натомість сама спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 не відмовлялася від прийняття спадщини, здійснила дії по своєчасному зверненню до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, проте отримала відмову в здійсненні такої нотаріальної дії.

Щодо доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а матеріали справи не містять жодних відомостей про вручення ОСОБА_2 повістки (виклику) на розгляд справи в судове засідання 21 жовтня 2019 року з огляду на те, Кобеляцьким районним судом Полтавської області на адресу компетентного суду Російської Федерації надсилалось судове доручення про вручення документів ОСОБА_2 та повідомлення про день судового розгляду в якому була зазначена резервна дата - 21 жовтня 2019 року о 10-00 год.

Згідно з частиною першою статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 05 вересня 2019 року звертався до місцевого суду із заявою про ознайомлення та зняття копій з матеріалів справи. Вказане право представник відповідача реалізував 05 вересня 2019 року, таким чином представнику відповідача було відомо про час та місце розгляду справи.

Крім того представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Мендрин А. В. було подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду та він приймав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів відхиляє вказаний довід касаційної скарги.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про те, що судами не було перевірено факту внесення заповіту ОСОБА_5 від 30 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_1 до відповідного реєстру не заслуговують на увагу, адже із наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що заповіт ОСОБА_5 є чинним, має номер у реєстрі нотаріальних дій - 25, номер у спадковому реєстрі - 58394185.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відхиляючи аналогічний за змістом довід апеляційної скарги правильно вказував, що місцевий суд розглядав позов в межах заявлених позивачем вимог і з огляду на характер спірних правовідносин, а також предмет спору, а перевірка вказаної обставини не відноситься до предмету доказування і не впливає на висновки щодо обґрунтованості чи не обґрунтованості таких вимог.

Аргумент касаційної скарги про те, що заповіт посвідчений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» також не заслуговує на увагу, адже на час розгляду справи судом першої інстанції питання про визнання заповіту недійсним порушене не було, у встановленому законом порядку залишений ОСОБА_5 заповіт недійсним не визнавався.

Колегія суддів перевірила інші доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький