№ 533/1069/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 533/1069/17

адміністративне провадження № К/9901/56901/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №533/1069/17

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року (колегія у складі: головуючого судді Дюкарєвої С.В., суддів: Перцової Т.С., Жигилія С.П.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовом до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: скасувати рішення відповідача від 20.10.2017 №156 та зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії за віком починаючи з жовтня 2016 року.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що він є пенсіонером за віком. Як тимчасово переміщена особа з листопада 2014 року проживав в м. Кременчук. 08.06.2017 позивач зареєстрував постійне місце проживання у власному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 та подав заяву про відмову від статусу тимчасово переміщеної особи, у зв`язку з чим УПСЗН Крюківського району м. Кременчука було скасовано його довідку внутрішньо переміщеної особи, а з жовтня 2016 року припинено виплату пенсії. Позивач звертався до відповідача із заявами про поновлення виплати пенсії, але листами від 26.06.2017 та від 25.07.2017 відповідач повідомив про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії у зв`язку із скасуванням статусу внутрішньо переміщеної особи. Під час судового розгляду справи відповідачем винесено рішення №156 від 20.10.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії з тих же підстав. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки зміна його місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме отримання пенсії.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №156 від 20.10.2017. Зобов`язано Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2016.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 скасовано в частині зобов`язання Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2016. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 08.06.2017. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках передбачених законом. Вказаним переліком не передбачено припинення виплати пенсії на підставі припинення нею статусу внутрішньо переміщеної особи. Не передбачено такої підстави й іншими Законами України. Суд відхилив посилання відповідача на Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування та Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які затверджено постановою КМУ №365 від 08.06.2016 року, оскільки дана постанова стосується здійснення відповідних виплат внутрішньо переміщеним особам; тому з часу скасування такого статусу у позивача вказані нормативні акти взагалі не регулюють порядок пенсійного забезпечення позивача.

6. В свою чергу, скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у с. Піски Козельщинського району Полтавської області і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи характер правовідносин між ним та УПФУ змінився, а відтак і їх законодавче регулювання також. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення відповідача від 20.10.2017 №156 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не погодилась з рішенням суду першої інстанції в частині зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.09.2016, оскільки підстави припинення виплати позивачу пенсії починаючи з цієї дати не були предметом оскарження у даній справі та не з`ясовувались судом в межах заявлених позовних вимог. Оскільки в межах спірних правовідносин поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 зумовлено реєстрацією позивачем постійного місця проживання у с. Піски Козельщинського району Полтавської області і відмови від статусу внутрішньо переміщеної особи, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача поновити йому виплату пенсії підлягають задоволенню саме з дати такої реєстрації 08.06.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У липні 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині скасування постанови суду першої інстанції та залишити в цій частині постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22.11.2017 в силі.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що пенсія являється особистим майном громадянина та повинна йому виплачуватись до смерті. Відносно нього діями відповідача та постановою апеляційного суду порушено Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», а також Конституцію України, якою гарантується свобода пересування громадян та вільний вибір місця проживання. Також, скаржник наголошує, що 01.03.2018 Верховним Судом відкрито провадження в зразковій справі про припинення виплат пенсії внутрішньо переміщеній особі. В порушення вимог п. 9 ст. 290 та п.п.1-3 ст. 291 КАС України судом апеляційної інстанції не зупинено провадження в даній справі, у зв`язку з чим висновки апеляційного суду в оскаржуваній постанові не відповідають позиції, викладеній в рішенні Верховного Суду в зразковій справі №805/402/18.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 20.07.2018 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

10. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2018, визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя (суддя-доповідач) Гриців М.І., Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

11. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018.

12. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., на підставі розпорядження в.о. начальника управління забезпечення автоматизованого документообігу суду секретаріату Касаційного адміністративного суду від 18.07.2019 № 1021/0/78-19, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Шарапи В.М., Тацій Л. В.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 23.10.2020.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є громадянином України, пенсіонером, ветераном праці (а.с.16, 18, 33).

15. З вересня 2014 року за фактичним місцем проживання, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, позивач перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за віком (а.с.30-47).

16. Рішенням міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №6-к від 18.08.2016 позивачу припинено виплату пенсії відповідно заяви (а.с.47).

17. На підставі вищевказаного рішення, розпорядженням Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №12573/06-05 від 31.08.2016 припинено виплату пенсії позивачу (а.с.94).

18. 08.06.2017 позивач зареєстрував постійне місце проживання за адресою: с. Піски Козельщинського району Полтавської області, в будинку, який належить йому на праві приватної власності (а.с.6, 9, 17).

19. На підставі заяви позивача про відмову від статусу внутрішньо переміщеної особи рішенням Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №45 від 23.06.2017 скасовано дію довідки про взяття позивача на облік як особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО (а.с.16).

20. Позивач звертався до відповідача із заявами про поновлення виплати пенсії в червні та липні 2017 року, однак відповідачем рішень за його зверненнями прийнято не було, листами від 26.06.2017, 25.07.2017 позивача повідомлено, що поновлення пенсії можливе тільки при поновленні довідки про статус внутрішньо переміщеної особи, так як відсутня його пенсійна справа в паперовій формі (а.с.13-15).

21. Позивач повторно звернувся із заявою про поновлення виплат пенсії, в результаті чого відповідачем винесено рішення №156 від 20.10.2017, яким позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії з тих же підстав, а саме, посилаючись на п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, відповідач вказав на відсутність у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У рішенні зазначено, що при аналізі документів, поданих ОСОБА_1 для поновлення виплати пенсії за новим місцем проживання з`ясовано, що є Рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача, виданої Управлінням соціального захисту населення Крюківського району за №45 від 23.06.2017. Поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливе при наданні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.92).

22. Вважаючи рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

25. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Основного Закону).

26. З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

27. Зокрема, відповідно до статті 7 цього Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

28. У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

29. Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

30. Згідно п.6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

31. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

32. За приписами п.7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

33. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

34. У статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

35. Відповідно до п.п. 4 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі, зокрема, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

36. За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

37. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

38. Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

39. Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

40. Водночас Верховний Суд зазначає, що відсутність у позивача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

41. У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

42. Зазначена правова позиція висловлена у Рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018

43. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії. Скасування довідки про взяття на облік як особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, не є підставою для припинення пенсії позивачу.

44. Аналогічна правова позиція також зазначена в постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №592/5928/17, від 09 квітня 2020 року у справі №185/3103/17(2-а/185/255/17).

45. Крім цього, згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України або підставою для їх обмеження. Таким чином, держава зобов`язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

46. За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо скасування рішення відповідача від 20.10.2017 № 156 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

47. Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

48. У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

49. У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

50. Що стосується строку поновлення виплати пенсій виплат, Верховний Суд зазначає наступне.

51. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

52. Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, тоді як припинення такої виплати було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

53. Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі № 573/1759/17 (К/9901/3564/18) та у рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18.

54. У зв`язку з вказаним, суд першої інстанції вірно вийшов за межі позовних вимог в частині строку поновлення виплати та поновив виплати пенсії з 01.09.2016, оскільки з листа відповідача від 17.11.2017 вбачається, що виплата пенсії позивачу припинена з 31.08.2016.

55. В свою чергу, суд апеляційної інстанції помилково пов`язує поновлення виплати пенсії позивача із реєстрацією його постійного місця проживання у с. Піски Козельщинського району Полтавської області і відмовою від статусу внутрішньо переміщеної особи та безпідставно дійшов висновку про зобов`язання відповідача поновити виплату ОСОБА_1 пенсії з дати такої реєстрації - 08.06.2017.

56. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції частково, однак з резолютивної частини постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018 вбачається, що апеляційний суд в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін не залишав, тобто фактично скасував рішення повністю. У зв`язку цим Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

57. При цьому, Верховний Суд не бере до уваги доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог п. 9 ст. 290 та п.п.1-3 ст. 291 КАС України у зв`язку з незупиненням провадження в даній справі до винесення рішення Верховного Суду в зразковій справі №805/402/18, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 291 КАС України суд, який розглядає типову справу, має право зупинити провадження за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою у випадку, якщо Верховним Судом відкрито провадження у відповідній зразковій справі, тобто зупинення провадження у типовій справі є правом суду, а не обов`язком.

58. Крім того, Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

59. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

60. За змістом статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

61. За подання касаційної скарги позивачем сплачено судовий збір у сумі 1280 грн., а тому у відповідності до ст. 139 КАС України сплачений позивачем за подання касаційної скарги судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст. 139 341 345 352 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року скасувати.

Постанову Козельщинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2017 року залишити в силі.

Стягнути з Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко В.М. Шарапа Л.В. Тацій