ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 534/1318/17

провадження № 61-1821 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2018 року в складі судді Крикливого В. В. та на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року в складі колегії суддів Лобова О. А., Панченко О. О., Триголов В. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 і з урахуванням уточнених позовних вимог просила:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивача та ОСОБА_5 з червня 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати квартиру АДРЕСА_1 , та автомобіль марки Seat моделі Altea Stylence, д.н.з НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 і ОСОБА_5 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 9/10 часток цієї квартири та на 9/10 часток указаного автомобіля;

- усунути від спадкування ОСОБА_2 після смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 указувала, що проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 із червня 2012 року й до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . За цей час вони за спільні кошти придбали квартиру і відремонтували належний ОСОБА_5 автомобіль.

Оскільки з 2012 року ОСОБА_5 не працював, мав непостійний дохід, то спірне майно придбане й поліпшене за кошти позивача.

ОСОБА_1 уважала, що син спадкодавця ОСОБА_2 має бути усунений від спадкування, оскільки умисно ухилявся від надання допомоги батькові, коли той тяжко хворів і перебував у зв`язку з цим у безпорадному стані.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 04 червня 2018 року до участі в справі в якості співвідповідача залучена ОСОБА_3 , яка є співвласником спірного автомобіля.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не підтверджується належними та допустимими доказами, а підстави для усунення сина від спадкування відсутні, оскільки така вимога також не доведена позивачем у встановленому законом порядку.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення мсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 січня 2019 року адвокат Бойченко Г. В., ОСОБА_1 із пропуском строку на касаційне оскарження подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2018 року та на постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року та клопотання про зупинення їх виконання.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року поновлено адвокату Бойченко Г. В. і ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі. В задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до завершення розгляду касаційної скарги відмовлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 і адвокат Бойченко Г. В., яка діє в її інтересах, просять скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Указують, що показаннями свідків підтверджується факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , а рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на обставинах справи.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 23 червня 2009 року за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на автомобіль марки Seat моделі Altea Styleance, д.н.з НОМЕР_1 (далі - автомобіль).

Згідно з договором купівлі-продажу від 08 вересня 2012 року ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 , який діяв за згодою матері ОСОБА_3 , купив квартиру АДРЕСА_2 , за 238 568 грн. Квартира належала ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2000 року.

Відповідно до розписки від 08 вересня 2012 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_3 16 000 дол. США у рахунок продажу квартири.

До 21 травня 2013 року ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Згідно з договором купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1 за 171 000 грн. У пункті дев`ятому договору купівлі-продажу покупець підтвердив, що на час придбання квартири в зареєстрованому шлюбі не перебуває і однією сім`єю без реєстрації шлюбу ні з ким не проживає.

Із 28 травня 2015 року по 15 червня 2015 року ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, до складу спадщини входять квартира АДРЕСА_1 , та автомобіль.

Згідно з актом обстеження складу сім`ї від 06 червня 2017 року ОСОБА_5 і ОСОБА_1 проживали однією сім`єю по АДРЕСА_3 з червня 2012 року по 26 лютого 2017 року. Акт містить відбиток кутового штампу та круглої печатки «Для довідок» КЖЕП № 4 і підпис представника КЖЕП № 4 Севрюкової К. С., проте в матеріалах справи відсутні дані про її посаду та наявність у неї повноважень складати чи затверджувати такі акти.

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у суді першої інстанції дали показання, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Конституційний суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.

Указаний висновок неодноразово використовувався Верховним Судом, зокрема, в постановах від 18 березня 2019 року у справі № 357/6408/17, від 05 квітня 2019 року в справі № 387/938/17, від 16 травня 2019 року в справі № 467/404/17.

З`ясувавши, що не підтверджується належними та достатніми доказами факт проживання позивача з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї вимоги та, як наслідок, визнання за позивачем права власності на частину спірного майна.

Самі по собі показання свідків не можуть бути підставою для визнання вказаного факту, а тому доводи касаційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

Статтею 1264 ЦК України визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, проте на передбачені зазначеною нормою обставини як на підставу для задоволення позову ОСОБА_1 не посилається.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Оскількипозивач не довела в установленому законом порядку, що вона є особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, а також не зверталася з позовом про одержання права на спадкування, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність такої вимоги.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та адвоката Бойченко Ганни Володимирівни, яка діє в її інтересах, залишити без задоволення.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 червня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

М. М. Русинчук