№ 534/1762/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 січня 2022 року

м. Київ

справа № 534/1762/18

провадження № 61-7298св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Горішньоплавнівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2019 року у складі судді ОСОБА_9 та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - Горішньоплавнівський МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області) про оскарження постанови про перевірку законності виконавчого провадження.

Позовну заяву мотивував тим, що він не міг своєчасно дізнатися про винесення постанови про перевірку законності виконавчого провадження, оскільки Горішньоплавнівський МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області направляв листи на адресу, за якою він на цей час не проживає. Вказував, що про зміну місця проживання органи виконавчої служби він повідомляв.

Позивач вважав, що постанова від 29 жовтня 2018 року, яка винесена в. о. начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітовою Ю. М., містить завідомо неправдиву інформацію. Державний виконавець Улозовський Д. Є. порушив порядок повідомлення сторін виконавчого провадження, передбачений частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не направив на його адресу рекомендованим листом постанову про відкриття виконавчого провадження № 56389934, виклик боржника на 23 травня 2018 року ним також не було своєчасно отримано.

Державний виконавець Улозовський Д. Є. не мав вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла, в якому був зареєстрований позивач, тому вважав дії виконавця щодо спроби проникнути до житла, незаконними, здійсненими в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Вважав, що державний виконавець не мав жодних підстав для нарахування заборгованості за аліментами за період з 01 січня 2012 року до 10 травня 2015 року, оскільки стягувач ОСОБА_2 не просила стягувати з нього аліменти за минулий час. Крім того, державний виконавець Улозовський Д. Є. в постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, зазначив стягнення із заробітної плати 70 % замість 50 % до моменту погашення заборгованості.

Вказаними діями державний виконавець порушив порядок звернення стягнення на заробітну плату, передбачений частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Також вважав, що державний виконавець не мав законних прав на застосування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України, у праві керування транспортними засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та не мав права вносити відомості в реєстр боржників про його як боржника.

Позивач вважав, що при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні № 56389934, державний виконавець Улозовський Д. Є. допустив порушення чинного законодавства, що носять систематичний характер, та які, як вважав позивач, дають підстави підозрювати його у зловживанні службовим становищем з метою отримання неправомірної вигоди для себе та для третіх осіб.

Протиправні дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. позбавили його можливості працювати за попереднім місцем роботи в Публічному акціонерному товаристві «Київгаз» (далі - ПАТ «Київгаз») в м. Києві.

За результатами перевірки дій державного виконавця Улозовського Д. Є. під час здійснення ним виконавчого провадження № 56389934 виконуюча обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ в Полтавській області Тітова Ю. М. в своїй постанові зазначила, що Улозовський Д. Є. виніс вмотивовані постанови і вчинив ще ряд виконавчих дій відповідно до закону, проте позивач вважав, що Тітова Ю. М. внесла до своєї постанови завідомо неправдиві відомості.

Позивач просив:

визнати результати службового розслідування, яке провела виконуюча обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітова Ю. М., незаконними;

визнати дії виконуючої обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітової Ю. М. незаконними та такими, що направлені на приховування правопорушень службових осіб Горішньоплавнівського МВ ДВС для уникнення їх від відповідальності, передбаченої Законом;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. з неналежного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП № 56389934 від 14 травня 2018 року та про виклик до державного виконавця на 23 травня 2018 року незаконними;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. з нарахування заборгованості зі сплати аліментів за період із січня 2012 до квітня 2018 року незаконними;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22 травня 2018 року незаконними;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо винесення постанови від 22 травня 2018 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії незаконними;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників незаконними;

визнати дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо примусового проникнення до житла (в якому ОСОБА_1 був зареєстрований) в період із 16 травня до 18 липня 2018 року незаконними;

винести окрему ухвалу стосовно порушення законодавства посадовими особами Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Ухвалою від 22 жовтня 2019 року Комсомольський міський суд Полтавської області провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження божника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 22 травня 2018 року закрив.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 22 жовтня 2019 року Комсомольський міський суд Полтавської області позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо винесення постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та інші доходи боржника від 22 травня 2018 року незаконними.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання результатів службового розслідування, яке провела виконуюча обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітова Ю. М., незаконними відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій виконуючої обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітової Ю. М. незаконними та такими, що направлені на приховування правопорушень службових осіб Горішньоплавнівського МВ ДВС для уникнення їх від відповідальності, передбаченої Законом, відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження ВП № 56389934 від 14 травня 2018 року та про виклик до державного виконавця Тітова Ю. М. незаконними відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо нарахування заборгованості зі сплати аліментів за період із січня 2012 року до квітня 2018 року незаконними відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дії головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо внесення відомостей про боржника до єдиного реєстру боржників незаконними відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання дій головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. щодо примусового проникнення до житла (в якому ОСОБА_1 був зареєстрований) в період із 16 травня до 18 липня 2018 року незаконними відмовив.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо винесення окремої ухвали стосовно порушення законодавства посадовими особами Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області, яке містить ознаки кримінального правопорушення, відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що при винесенні постанови від 22 травня 2018 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, державний виконавець допустив порушення вимог частини третьої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Інші вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 56389934 від 14 травня 2018 року вчинені відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 12 березня 2020 року Полтавський апеляційний судапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2019 року скасував.

Справу в частині вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій головного державного виконавця Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовського Д. Є. з винесення постанов про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження божника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 22 травня 2018 року направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою від 12 березня 2020 року Полтавський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2019 року скасував. Ухвалив нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області про оскарження постанови про перевірку законності виконавчого провадження відмовив.

Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 057,20 грн.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що ОСОБА_1 у позові вказує саме на дії виконуючої обов`язки Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області та державного виконавця, як такі, що порушують його право, та просить визнати їх незаконними. Така позиція повністю узгоджується з приписами статті 447 ЦПК України, згідно з якою сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Оскільки дії державного виконавця та виконуючої обов`язки начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Тітової Ю. М., які позивач вважав неправомірними, вчинені в ході виконання судового рішення, а ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, то вказані правовідносини регулюється спеціальними нормами права, встановленими в Розділі VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень». У свою чергу, ОСОБА_1 звернувся до суду у невстановлений спосіб, який є неефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд за правилами, передбаченими розділом VII ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 29 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 16 грудня 2021 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункти 2, 8 частини першої, пункти 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційну скаргу мотивував тим, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_9 та судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 перебували під слідством за заявою позивача у справі, однак відмовили у задоволенні мотивованої заяви про відвід); суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (інша сторона виконавчого провадження ОСОБА_2 повинна бути залучена до участі у справі).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що на примусовому виконанні Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-3358/10 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі ј частини з усіх видів його заробітку (доходу) від 06 грудня 2010 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. При направленні виконавчого листа за належністю до Крюківського відділу ДВС, виконавчий документ втрачено.

У зв`язку з поновленням втраченого виконавчого документа стягувачем пред`явлено до Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області дублікат виконавчого листа № 2-3358/10, виданого судом 10 травня 2018 року (т. 1 а. с. 26)

14 травня 2018 року головний державний виконавець Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовський Д. Є. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного виконавчого листа та цього ж дня направлено її на адресу ОСОБА_1 за вихідним № 5593. (т. 1 а. с. 11).

Виклик до державного виконавця направлено ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язано з`явитись 23 травня 2018 року о 11 год. 00 хв. до Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області (т. 1 а. с.12).

У ході виконавчого провадження головний державний виконавець Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовський Д. Є., 16 травня 2018 року здійснив вихід за адресою боржника ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 для перевірки майнового стану, двері ніхто не відчинив.

22 травня 2018 року складена довідка-розрахунок за виконавчим листом № 2-3358/2010, згідно з якою за період з жовтня 2015 року до квітня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 01 травня 2018 року становила 110 625,00 грн, при цьому борг з 01 січня 2012 року до 01 жовтня 2015 року становив 51 382,50 грн (т. 1 а. с. 13).

Головний державний виконавець Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області Улозовський Д. Є. 22 травня 2018 року виніс постанови: про арешт майна боржника в зв`язку з наявністю у боржника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів понад 3 місяці за періодичними платежами; про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, в якій зазначено проводити щомісячне утримання з усіх видів доходів боржника 70 % до погашення заборгованості (а. с. 14); про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, керування транспортними засобами, користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (а. с. 15-18).

Відповідно до звіту про здійснення відрахування та виплат ПАТ «Київгаз» з ОСОБА_1 в травні 2018 року утримана сума аліментів у розмірі 4 218,79 грн (а. с. 20).

Відповідно до постанови про перевірку законності виконавчого провадження від 29 жовтня 2018 року в. о. начальника Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області в порядку здійснення контролю за законністю виконавчого провадження № 56389934, визнано дії головного державного виконавця Улозовського Д. Є. при примусовому виконанні виконавчого провадження такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Постановлено привести виконавче провадження № 56389934 у відповідність із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 4, 5).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: пункт 2 (в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою), пункт 8 (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі) частини першої, пункт 1 (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу), пункт 2 (суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження) частини третьої статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у позові вказує саме на дії виконуючої обов`язки Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області та державного виконавця, як такі, що порушують його право та просить визнати їх незаконними. Така позиція повністю узгоджується з приписами статті 447 ЦПК України, згідно з якою сторона виконавчого провадження має право звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Вирішуючи питання про порядок оскарження боржником рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, вчинені в ході виконання судового рішення, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) погодився з висновками судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки позивач, який є боржником у виконавчому провадженні, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19) зазначала, що сторони, інші учасники та особи можуть звернутися до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби в порядку частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якщо цей виконавчий документ виданий на виконання судового рішення, або - до адміністративного суду в порядку частини другої цієї ж статті, якщо він виданий на виконання рішення іншого органу (посадових осіб), та/або за умови перебування його у зведеному виконавчому провадженні, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а тому він не може бути позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Щодо участі судді, якому було заявлено відвід

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.

Однією з підстав відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначає, що в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід (суддя Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_9 та судді Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 перебували під слідством за заявою позивача у справі, однак відмовили у задоволенні мотивованої заяви про відвід).

Суди встановили, що, під час розгляду справи місцевим судом, позивачем заявлено відвід судді ОСОБА_9, який обґрунтовано, зокрема тим, що 05 липня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва своєю ухвалою зобов`язав уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань невідкладно внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, викладені у заяві ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року, отриманій 27 червня 2019 року, та розпочати досудове слідство, а саме кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною першою статті 375 КК України (винесення суддею Комсомольського міського суду Полтавської області ОСОБА_9 завідомо неправосудного рішення у справі № 534/272/19 за заявою ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису). Заявник вважав, що є об`єктивні підстави для сумніву в неупередженості судді при розгляді цієї справи з тими ж сторонами.

Ухвалою від 29 липня 2019 року Комсомольський міський суд Полтавської області у складі судді ОСОБА_9 дійшов висновку про необґрунтованість заяви про свій відвід і про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_9

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід судді ОСОБА_6, який обґрунтовує зокрема тим, що суддя частково задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відстрочив сплату, що свідчить про зацікавленість в результатах розгляду справи на користь відповідачів. Також у заяві зазначав про те, що має підстави для направлення до Державного бюро розслідувань та Служби безпеки України заяви (повідомлення) про вчинення суддею Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

Ухвалою від 17 лютого 2020 року Полтавський апеляційний суд заяву ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_6 вважав необґрунтованою та передав справу для визначення судді щодо вирішення питання про відвід.

Ухвалою від 20 лютого 2020 року Полтавський апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді ОСОБА_6 Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для відводу судді, а незгода з процесуальними рішеннями судді, не є підставою для відводу.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відвід колегії суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який мотивував, зокрема тим, що ним 20 лютого 2020 року на адресу Державного бюро розслідувань направлена заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 375 КК України, вчинене суддями Полтавського апеляційного суду та скаргу на бездіяльність слідчого стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення.

Ухвалою від 11 березня 2020 року Полтавський апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для відводу судді, а незгода з процесуальними рішеннями судді, не є підставою для відводу. Заява (повідомлення) ОСОБА_1 від 20 лютого 2020 року до Державного бюро розслідувань про кримінальні правопорушення за частиною першою статті 364, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 368, частиною другою статті 375 КК України, допущені суддями Полтавського апеляційного суду, не є підставою для відводу колегії суддів, оскільки відомостей про прийняття та реєстрацію вказаної заяви не надано.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся із повторною заявою про відвід колегії суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який мотивував, зокрема тим, що судове засідання з розгляду скарги на бездіяльність слідчих Державного бюро розслідування стосовно не внесення відомостей про кримінальне правопорушення колегією суддів Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до Єдиного реєстру досудових розслідувань призначене на 16 березня 2020 року, а тому найближчим часом буде ухвала про зобов`язання внести такі відомості.

Ухвалою від 12 березня 2020 року Полтавський апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Ухвала мотивована тим, що відсутні підстави для відводу судді, а незгода з процесуальними рішеннями судді, не є підставою для відводу. Доказів того, що ОСОБА_1 , в передбаченому законом порядку, визнаний потерпілим від кримінального правопорушення, вчиненого суддями Полтавського апеляційного суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , заявником не надано.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Колегія суддів вважає, що наведені ОСОБА_1 доводи заяви про відвід судді ОСОБА_9 та колегії суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є необґрунтованими та не свідчать про обставини, що можуть викликати об`єктивні сумніви в неупередженості та об`єктивності суддів при розгляді справи, зводиться до незгоди заявника з прийнятими суддями процесуальними рішеннями. Звернення особи до Державного бюро розслідування із заявою про вчинення суддею (суддями), на думку заявника, кримінального правопорушення є надуманою дією самого заявника щодо судді (суддів) і не є обставиною, що може свідчити про упередженість та необ`єктивність судді (суддів).

Щодо прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що до участі у справі не була залучена інша сторона виконавчого провадження ОСОБА_2 , а суди попередніх інстанцій прийняли рішення про права стягувача, є неприйнятними, оскільки позивач скориставшись своїм диспозитивним правом звернувся до суду з позовом саме до Горішньоплавнівського МВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області про оскарження постанови про перевірку законності виконавчого провадження, а залучення до участі у справі співвідповідача можливо лише за клопотанням позивача, проте у справі відсутнє зазначене клопотання. ОСОБА_2 сама судових рішень не оскаржила, повноважень на оскарження з цих підстав ОСОБА_1 не надавала.

Щодо не дослідження судом зібраних у справі доказів та розгляду у порядку спрощеного позовного провадження справи, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження

Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Не знайшли свого підтвердження доводи про скасування судових рішень на підставі пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки позивач у позові виклав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, яке було задоволено судом першої інстанції ухвалою від 03 грудня 2018 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити заяву без розгляду у відповідній частині.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлений права звернутися до суду зі скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Керуючись статтями 255 400 402 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 22 жовтня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Горішньоплавнівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про оскарження постанови про перевірку законності виконавчого провадження закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук