Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 536/1267/18

провадження № 61-1182св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року у складі судді Клименко С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Прядкіної О. В., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» (далі - ТОВ «Фірма «Берізка») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки при звільненні - 99 118,08 грн, відшкодувати моральну шкоду - 150 000,00 грн та витрати на правничу допомогу - 25 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що з 03 серпня 2009 року позивач перебував із відповідачем у трудових відносинах.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора з 19 червня 2013 року, внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести розрахунок при звільненні.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у розмірі 2 960,00 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - 2 123,50 грн, компенсацію за невикористані щорічні відпустки - 10 369,20 грн, середній заробіток за час затримки - 45 657,30 грн, у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн та витрати на правничу допомогу - 1 489,30 грн.

Повний розрахунок ТОВ «Фірма «Берізка» провело 27 липня 2018 року в результаті проведених електронних торгів у виконавчому провадженні № 55778563 з примусового виконання судового рішення. Період затримки розрахунку із виплати заробітної плати становив з 02 червня 2015 року до 27 липня 2018 року, розмір відшкодування - 99 118,08 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 99 118, 08 грн, відшкодовано моральну шкоду - 70 000,00 грн, витрати на правничу допомогу 15 000 грн, судовий збір - 2 043,58 грн, а всього 186 161,66 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим,що невиконання рішення суду про стягнення на користь звільненого працівника недоплаченої заробітної плати є підставою для покладення на власника або уповноважений ним орган відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, за весь період невиплати цієї заробітної плати, оскільки вимоги звільненого працівника щодо її виплати є трудовим спором і регулюються нормами трудового права.

Оскільки позивач отримав кошти 27 липня 2018 року за рішенням суду від 20 липня 2015 року, яке набрало законної сили 05 травня 2016 року, то з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 червня 2015 року, з дня до якого за рішенням суду стягнуто середній заробіток, до 27 липня 2018 року, дня фактичного розрахунку відповідача з позивачем, який становить 1 152 днів.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року встановлено розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 за один день у сумі 86,04 грн. Середній заробіток за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню становить 99 118,08 грн ( 1152 днів х 86,04 грн /день).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Фірма «Берізка» Олефіра П. П. задоволено частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року змінено. Зменшено стягнення з ТОВ «Фірма «Берізка» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди з 70 000,00 грн до 3 000,00 грн, витрати на правничу допомогу з 15 000,00 грн до 5 000,00 грн, судовий збір з 2 043,58 грн до 1 069,00 грн, а всього зменшено стягнену суму з 186 161,66 грн до 108 187,08 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, не надано доказів на спростування правильності здійснення судом першої інстанції розрахунку середньоденної заробітної плати позивача та період затримки, не спростовано правові підстави стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з тривалості невиконання рішення суду, скрутного матеріального становища позивача, водночас завищив її розмір до 70 000,00 грн, який не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, не є співмірним зі змістом порушених трудових прав, фактично прирівняний до розміру компенсації за затримку розрахунку при звільненні. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції зменшив розміру відшкодування моральної шкоди до 3 000,00 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ТОВ «Фірма «Берізка» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, просило скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, зупинено виконання рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи, викладені у касаційній скарзі

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права.

Суди не звернули уваги, що позивач вже звертався до суду з позовом до того самого відповідача, з тих самих підстав та предмету спору, який вирішений судом у справі № 524/5164/15-ц.

Суди не звернули уваги, що позови до юридичних осіб пред`являються за місцем знаходження згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позови, що виникають з трудових відносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживанням чи перебуванням позивача. Місце проживання (перебування) ОСОБА_1 зареєстровано на території Автозаводського району м. Кременчука, що належить до Автозаводського районного суду м. Кременчука, проте позов поданий до Кременчуцького районного суду Полтавської області.

Позивач не підтвердив належним чином повноваження свого представника.

Суди не з`ясували, чи мало місце звільнення позивача з посади директора ТОВ «Фірма «Берізка» зборами учасників товариства, з вини якої посадової особи товариства позивачу не своєчасно виплачена заробітна плата. Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач є керівником ТОВ «Фірма «Берізка».

Відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суди неправомірно обчислили розрахунок з урахуванням календарних днів спірного періоду. У спірному періоді (з 02 червня 2015 року до 27 липня 2018 року) 811 робочих днів.

Відповідач не брав участь у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції та не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судових рішень.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення частково касаційної скарги з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02 жовтня 2013 року визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ «Фірма «Берізка» від 14 липня 2013 року, оформлене протоколом, про відмову ОСОБА_1 у звільненні за власним бажанням. Зобов`язано ТОВ «Фірма «Берізка» звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням з посади директора з 19 червня 2013 року, а також внести запис про звільнення до його трудової книжки та провести з ним розрахунок при звільненні.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 лютого 2015 року роз`яснено, що трудовий договір, укладений між ТОВ «Фірма «Берізка» та ОСОБА_1 , розірваний з 19 червня 2013 року за власним бажанням працівника, отже ОСОБА_1 із зазначеної дати не є директором ТОВ «Фірма «Берізка».

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 липня 2015 року, зміненим частково ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 05 травня 2016 року, стягнуто з ТОВ «Фірма Берізка» на користь ОСОБА_1 заборгованість за нарахованою, але невиплаченою заробітною платою, в розмірі 2 960,00 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати - 2 123,50 грн, компенсації за невикористані щорічні відпустки - 10 324,80 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку - 42 761,88 грн, у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн та витрати на правничу допомогу - 1 489,30 грн.

Це судове рішення виконане повністю 27 липня 2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 393, згідно з яким приватний виконавець Скрипник В. Л. перерахував ОСОБА_1 борг від боржника ТОВ «Фірма «Берізка» (ВП № 55778563) в сумі 67 599,30 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно із частиною першою статті 28 ЦПК України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Позивач звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області,вказавши як місце свого проживання: АДРЕСА_1 .

Довідка про реєстрацію місця проживання чи перебування позивача у справі відсутня.

За змістом положень статей 27 28 ЦПК України позови пред`являються до фізичної особи за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а у спорах з трудових відносин особа має право обрати один із судів: за місцем свого проживання чи перебування, яке має бути зареєстроване у встановленому законом порядку.

Верховний Суд зазначає, що місце проживання чи перебування фізичної особи визначається відповідно до статті 29 ЦК України і статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - це внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно з частиною сьомою - дев`ятою статті 187 ЦПК України (в редакції на час відкриття провадження у справі) інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Суд першої інстанції на день відкриття провадження у справі не встановив зареєстрованого місця проживання чи перебування позивача, та не взяв до уваги, що згідно з копією паспорта ОСОБА_1 , що є в матеріалах справи, місце його реєстрації зазначено АДРЕСА_2 , а надана позивачем довідка, не містить інформації про реєстрацію його місця проживання чи реєстрацію його місця перебування.

Відповідно до частини першої статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Верховний Суд зазначає, що звернення позивача до суду з позовом за місцем його перебування без підтвердження реєстрації, не відповідає вимогами статті 28 ЦПК України.

Суд апеляційної інстанції не спростував доводи апеляційної скарги, зазначивши в постанові, що порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності не заслуговують на увагу і не можуть розглядатись як достатня процесуальна підстава для скасування рішення, не взяв до уваги статтю 378 ЦПК України.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам цивільного процесуального закону, оскільки рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.

Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 125/1267/16-ц, провадження 14-160цс19.

Отже, судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановлені з порушенням правил територіальної підсудності, тому справу необхідно передати для продовження розгляду за встановленою у процесуальному законі підсудністю, за зареєстрованим місцем проживання позивача, а саме до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції.

Встановивши порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд за встановленою підсудністю.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Берізка» задовольнити частково.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко