№ 536/188/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 536/188/21

провадження № 61-1434св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Волошина Наталія Анатоліївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Асатрян Олена Вікторівна, на постанову Кропивницького апеляційного суду в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Єгорової С. М., від 18 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Волошина Н. А., про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя та поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 19 серпня 2019 року вона з ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, а з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , мали спільний бюджет, спільні права та обов`язки як подружжя, вели спільне господарство, проводили ремонт будинку, разом виїздили на відпочинок, за час спільного проживання у них склалися усталені відносини, притаманні подружжю. Ні вона, ні ОСОБА_4 в шлюбі з іншими особами не перебували.

29 січня 2019 року за спільні кошти ними було придбано автомобіль Renault Megane.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з автомобіля Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 крім неї звернулася до нотаріуса його дочка від попереднього шлюбу - ОСОБА_3 .

Вказує, що вказаний автомобіль є їх з ОСОБА_4 спільною сумісною власністю.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року;

- визнати автомобіль марки Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 1/2 частку автомобіля марки Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області у складі судді Кавун Т. В. від 21 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела, а суд не встановив обставин її спільного проживання з ОСОБА_4 як подружжя, введення ними спільного господарства, наявність у них спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю в період часу з 01 січня 2013 року до 06 серпня 2020 року.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною власністю подружжя скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Визнано факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в період з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року .

Визнано автомобіль марки Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю в період з 01 січня 2013 року і до дня смерті ОСОБА_3 , вели спільне господарство та побут, що підтверджується належними та допустимими доказами,наявними у матеріалах справи.

У період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали спірний автомобіль, який входить до складу спадщини після смерті останнього.

За таких обставин вимоги позивачки є доведеними, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, шляхом ухвалення нового судового рішення у справі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

03 лютого 2025 року до Верховного Суду від імені ОСОБА_3 - адвокат Асатрян О. В. подала касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 536/188/21.

У квітні 2025 року матеріали цивільної справи № 536/188/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі адвокат Асатрян О. В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 рокута залишити в силі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 червня 2024 року.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22, від 14 лютого 2018 року у справі № 129/2115/15-ц. від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 588/350/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не надала доказів існування спільного бюджету та придбання спірного транспортного засобу за спільні кошти. Спірний автомобіль ОСОБА_4 придбав за рахунок продажу іншого його автомобіля, набутого за кредитні кошти, які повернуто банку його дочкою разом з матір`ю.

Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Шлюб між позивачкою та ОСОБА_4 укладено 19 серпня 2019 року, тоді як спірний автомобіль набутий ОСОБА_4 29 січня 2019 року.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання одною сім`єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковим, у задоволенні позову в цій справі слід відмовити. Обґрунтування позиції щодо підтвердження судом чи спрощення факту спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути зазначено в мотивувальній частині рішення. У них, зокрема, мають бути зазначені фактичні характеристики, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

У резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в повній або частково щодо кожної із заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна, а також без підстави для вирішення такої справи.

Позивачка не довела в судовому засіданні факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року та обрала неналежний спосіб захисту, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції в повному обсязі дослідив надані сторонами докази, на підставі чого правильно встановив обставини недоведення позивачкою факту ведення спільного господарства з ОСОБА_4 , наявності у них спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

На підставі одних і тих самих доказів суд апеляційної інстанції в порушення статті 367 ЦПК України помилково дійшов протилежного висновку.

Відзиви на касаційну скаргу від позивачки та третьої особи до суду не надходили.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

З 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Волошиною Н. А. заведено спадкову справу № 66373557 до майна ОСОБА_4 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі.

З копії спадкової справи вбачається, що до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 .

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ОСОБА_4 на праві власності належав транспортний засіб марки Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , дата реєстрації - 29 січня 2019 року (т. 1, а. с. 16).

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Виконавчим комітетом Піщанської сільської ради, від 04 січня 2022 року

№ 10-11/11, ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований на АДРЕСА_1 .

Відомості про реєстрацію ОСОБА_4 за вказаною адресою також підтверджені паспортом громадянина України, серія НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки, виданої Піщанською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 06 січня 2020 року, ОСОБА_1 проживала в одному будинку і вела спільне господарство з ОСОБА_4 .

Згідно з актом проживання однією сім`єю від 17 січня 2022 року, складеним депутатом сільської ради, на підставі показань двох свідків підтверджено факт постійного та безперервного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 06 серпня 2020 року.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України від 03 листопада 2022 року, в період з 01 травня 2018 року до 31 травня 2018 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перетинали державний кордон України.

Згідно з платіжними дорученнями про поповнення картки за жовтень, листопад 2019 року, березень, квітень, липень 2020 року, жовтень, листопад 2017 року, грудень 2018 року, лютий травень 2019 року, отримувачем зазначено ОСОБА_4 , а платником - ОСОБА_1 .

Матеріали справи містять: дублікати чеків оплати мобільного зв`язку; спільні фотознімки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ; світлокопії замовлення товарів ОСОБА_4 у компанії «Форевер Лівінг Продактс Юкрейн» в лютому, березні, травні 2019 року та в січні, червні, липень 2020 року; договір № 18537 від 30 серпня 2017 року на технічне обслуговування внутрішньобудинкової/внутрішньоквартирної системи газопостачання приватного житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_4 на підставі права власності дружини уклав даний договір щодо технічного обслуговування будинку на АДРЕСА_1 ; договір підряду від 08 листопада 2017 року, відповідно до якого ОСОБА_4 замовив виконання робіт щодо монтажу кондиціонера на АДРЕСА_1 ; копії заяв ОСОБА_4 про допомогу та ОСОБА_7 про нанесення їй тілесних ушкоджень; медичну документацію:мультизрізової комп`ютерної томографії від 16квітня 2019 року, виписки з лікувально-діагностичного центру від 25серпня 2020 року, чеки на оплату придбання медичних препаратів за лютий, липень, серпень 2020 року; квитанції видані ОСОБА_1 на підтвердження здійснення нею поховання та оплати ритуальних послуг; квитанціюза серпень 2016 року про оплату інтернет зв`язку ОСОБА_4 .

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) викладено висновок, згідно з яким особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника (пункт 40).

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, підлягають встановленню факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовується час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мета придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22) зазначено, що «у справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України)».

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, провадження № 61-1904св22; від 09 жовтня 2024 року у справі № 753/11423/22, провадження № 61-2916св24).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

На підтвердження обставин проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу за період з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 надала суду докази реєстрації їх місця проживання та фактичного проживання за однією адресою на АДРЕСА_1 , спільного відпочинку, у тому числі за кордоном, спільного здійснення ними витрат, пов`язаних з поліпшенням умов проживання та технічного обслуговування будинку, а також із задоволенням їхніх потреб побутового та медичного характеру.

В оцінці судами вказаних доказів з метою встановлення характеру відносин, що склались між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року, колегія суддів звертає увагу на те, що 19 серпня 2019 року вони зареєстрували шлюб, в якому перебували до моменту смерті ОСОБА_4 . Позивачка надала докази, що саме вона здійснювала поховання свого чоловіка ОСОБА_4 .

При цьому, заперечуючи проти позову, а також зазначаючи про фіктивність укладеного шлюбу, що не є предметом цього спору, відповідачка достовірно не обґрунтувала, яким чином спільна реєстрація та проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року, а також здійснення ними взаємних витрат та обов`язків, спрямованих на поліпшення побуту, відрізняються від аналогічних обов`язків, які вони виконували у шлюбі.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт її спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка, зокрема, ведення ними спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, подружніх взаємних прав та обов`язків.

Натомість відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами обставини, які вказують на наявність у період з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року встановлених між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відносин, притаманних подружжю, та їх проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції правильно встановив факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року.

Потребу у встановленні вказаного факту позивачка пов`язує з необхідністю вирішення питання щодо правового режиму майна, набутого ними за час спільного проживання 29 січня 2019 року в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, а саме визнання автомобіля марки Renault Megane, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , а також поділу цього майна.

Враховуючи похідний характер вимоги про визнання автомобіля спільною сумісною власністю від встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року, суд апеляційної інстанції правильно виходив з її обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків апеляційного суду щодо суті спору не спростовують та зводяться до вимоги здійснити переоцінку доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Також колегія суддів вважає відсутніми підстави для скасування постанови Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року з огляду на обрання позивачкою неефективного способу захисту.

Як зазначено у цій постанові у справах позовного провадження юридичні факти належать до предмета доказування і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, якщо ці факти пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

За змістом статті 76 ЦПК України суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність необхідних фактів, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)) обґрунтування позиції щодо підтвердження судом чи спрощення факту спільного проживання сім`єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути зазначено в мотивувальній частині рішення. У них, зокрема, мають бути зазначені фактичні характеристики, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі, що переглядається, позивачка звернулася до суду з позовом про поділ спільного майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності, який не обмежено вимогою про встановлення юридичного факту.

Зазначення у резолютивній частині постанови апеляційного суду про встановлення факту спільного проживання позивачки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 01 січня 2013 року до 18 серпня 2019 року, за умови задоволення інших вимог, які є пов`язаними із встановленням такого факту та спрямовані на вирішення спору щодо поділу майна, не свідчить про грубе порушення апеляційним судом норм процесуального права та обов`язковість підстав для скасування судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку про неправильне застосуванням апеляційним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Асатрян Олена Вікторівна, залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович