ПОСТАНОВА

Іменем України

17 березня 2020 року

Київ

справа №537/4363/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2016 року (суддя - Сьоря С.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року (головуючий суддя - Любчич Л.В., судді Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції капрала поліції Лісового Ігора Олеговича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить суд скасувати постанову серії АР №071609 від 25.08.2016 року, винесену поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП Лісовим І.О. відносно нього про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позову посилався на те, що 25.08.2016 року він дійсно рухався по проспекту Перемоги в м. Кременчуці на автомобілі «Фольксваген Гольф», державний номер НОМЕР_1 . В момент, коли він рухаючись по проспекту Перемоги, мав намір повернути на вул. І.Сердюка ввімкнувши лівий поворот він почав здійснювати поворот, його було зупинено працівником поліції - інспектором роти №2 УПП у м. Кременчуці Лісовим І.О. Відповідач вказав йому на те, що він нібито здійснив обгін на перехресті, чим порушив п.п. 14.6 а ПДР України. З указаним твердженням поліцейського він не погодився, оскільки не збирався робити обгін транспортного засобу, а ввімкнувши поворот повертав на вулицю І. Сердюка. Проте, не беручи до уваги його пояснення, працівником поліції було винесено постанову про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в сумі 425 гривень. За вказаних обставин вважає постанову незаконною.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Поліцейського роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції капрала поліції Лісового Ігора Олеговича, третя особа Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції було задоволено.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №071609 від 25.08.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП - скасовано.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2016 року було залишено без змін.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції (проїзд 40 років ДАІ, 3 м. Кременчук, 39600) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, в розмірі 300,00 грн. (триста гривень).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказали, що як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, в ній взагалі не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок поліцейського про вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст.122 ч.2 КУпАП, та не зазначено, які, передбачені ст. 33 КУпАП обставини врахував відповідач при накладенні на позивача адміністративного стягнення. Виходячи з наведеного, суди дійшли висновку, що при накладенні на позивача адміністративного стягнення було порушено загальні засади накладення адміністративного стягнення, а сама оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Крім того, керуючись ст. ст. 87 94 КАС України, враховуючи витрати позивача на проїзд до місця розгляду справи і назад, що підтверджуються квитками на автобус 014399, 014400 (а.с. 61, 62) слідуванням Кременчук-Харків та Харків-Кременчук вартістю по 150,00 грн., судом апеляційної інстанції було стягнуто з відповідача вартість проїзду позивача в обох напрямах в сумі 300,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

03 січня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у позовних вимогах.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення позовних вимог. Вказав, що позивач 25.08.2016 о 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf» д.н. НОМЕР_1 , здійснив обгін на перехресті вулиць Перемоги та І.Сердюка в м. Кременчуці, чим порушив п. 14.6 а ПДР України. Зважаючи на вказане правопорушення, а також не надання позивачем інших належних та допустимих доказів, відповідач вважає, що мав право винести постанову АР №071609 від 25.08.2016. Щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, в розмірі 300,00 грн., скаржник вказав, що суд апеляційної інстанції не вимагав обов`язкової явки позивача в судове засідання, отже прибуття позивача до суду апеляційної інстанції було його власним волевиявленням реалізації свого права, встановленого статтями 49 51 КАС України. У зв`язку з чим, вважає, що у суду були відсутні підстави для задоволення клопотання про стягнення витрат, пов`язаних із прибуттям позивача до суду.

Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких вказує, що рішення судів попередніх інстанцій були винесені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права, тому просив залишити їх без змін.

Клопотань від учасників справи про розгляд касаційної скарги за їх обов`язкової участі Суду надано не було.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25.08.2016 поліцейським роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці ДПП Лісовим І.О. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР №071609, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

Як слідує із фабули оскаржуваної постанови, фактичною підставою притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 25.08.2016 о 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Volkswagen Golf» д.н. НОМЕР_1 , здійснив обгін на перехресті вулиць Перемоги та І.Сердюка в м. Кременчуці, чим порушив п. 14.6 а ПДР України.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Зі змісту ч. 2 ст.122 КУпАП вбачається, що Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до вимог п. 14.6 А ПДР України, заборонено обгін на перехресті.

Згідно п.1.10 ПДР України обгін - випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху.

Крім цього, ч. 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

КУпАП закріплено низку гарантій забезпечення прав суб`єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту особи.

Так, враховуючи відсутність будь-яких належних доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП , колегія суддів вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування постанови серії АР №071609 від 25.08.2016 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП.

Крім того, Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Елементами верховенства права є принцип рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці. Принцип правової визначеності означає, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.

Посилання скаржника на відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення на користь останнього витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, в розмірі 300,00 грн. з підстав прибуття позивача до суду апеляційної інстанції в судове засідання, призначене на 31.10.2016, з власної ініціативи, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.2 ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду, в тому числі, задля участі в судовому розгляді справи.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.

Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н.В. Шевцова