ПОСТАНОВА
Іменем України
02 березня 2021 року
м.Київ
справа №537/48/17
провадження №К/9901/37334/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
на постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 липня 2017 року (суддя Сьоря С.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя Калиновський В.А., судді Кононенко З.О., Бондар В.О.)
у справі №537/48/17
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправними дії Кременчуцького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області в частині обмеження граничного розміру його пенсії; зобов`язати Кременчуцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок і виплату йому пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 31 травня 2016 року №18 - 310/вих16, згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» без обмеження її граничного розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
2. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, позов задоволено: визнано протиправними дії Кременчуцького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 , зобов`язано Кременчуцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону №1789-ХІІ), виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати працівника прокуратури на відповідній посаді згідно довідки прокуратури Полтавської області від 31 травня 2016 року №18- 310/вих16, починаючи з 01 січня 2016 року, без обмеження її граничного розміру та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених виплат.
3. Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №537/48/17 та відмовити у задоволенні позову.
4. Від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення залишити без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу Октябрського УПФУ від 17 липня 2002 року №1699, ОСОБА_1 з 11 червня 2002 року та довічно призначено пенсію за вислугу років як працівнику що займав прокурорсько-слідчі посади.
6. У зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» відповідній категорії прокурорсько-слідчих працівників підвищені розміри заробітної плати, що підтверджено довідкою від 31 травня 2016 року №18-310/вих.16, виданою Прокуратурою Полтавської області.
Згідно з цією довідкою ОСОБА_1 працював в прокуратурі Полтавської області на посаді прокурора міжрайонної прокуратури, заробітна плата для нарахування пенсії станом на 01 грудня 2015 року складала 14 214, 69 грн.
7. Постановою Крюківського районного суду м.Кременчука від 15 вересня 2016 року, яка набрала законної сили 30 листопада 2016 року, визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 30 червня 2016 року №121 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , зобов`язано Кременчуцьке об`єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), починаючи з 01 січня 2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати, на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 31 травня 2016 року №18-310/вих16, та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.
8. Відповідно до розпорядження від 09 грудня 2016 року №186855, на виконання вказаної постанови суду, Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 червня 2016 року.
9. 13 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою, відповідно до якої просив провести йому перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, відповідно до постанови Крюківського районного суду м. Кременчука від 15 вересня 2016 року, без обмеження максимальним розміром пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
10. Кременчуцьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області листом від 14 грудня 2016 року №76/Д-02 повідомило, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років як працівник, що займав прокурорські посади. Відповідно до абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII тимчасово, у період з 01 червня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі вислуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплат до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн. На виконання постанови Крюківського районного суду м.Кременчука від 15 вересня 2016 року ОСОБА_1 перераховано пенсію з 01 січня 2016 року. Оскільки в постанові суду відсутні зобов`язання щодо не застосування обмежень максимальним розміром пенсії в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, тому розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 встановлено з врахуванням обмежень на рівні 10 740 грн.
11. Не погодившись з відповіддю Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
12. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, є ч. ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", які змін у зв`язку із прийняттям Закону від 02 березня 2015 року № 213-VIII не зазнали. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії), відповідач порушує соціальні права і свободи позивача. Тобто, відповідачем порушено право позивача на перерахунок пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
13. Касаційну скаргу мотивовано порушеннями судами попередніх інстанцій матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на те, що висновки судів ґрунтуються на вибіркових приписах Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII та Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911- VIII; судами не враховано, що у позивача відсутні правові підстави для виплати пенсії без обмеження граничним розміром.
14. У запереченнях на касаційну скаргу позивач, з посиланням на висновки Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини, зазначає про необґрунтованість касаційної скарги та погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
16. Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII внесені зміни до ст. 501 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
17. 15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
Відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII положення Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.
18. Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
19. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
20. Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом
21. На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення цього спору.
22. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд звертає увагу, що для вирішення спору необхідно з`ясувати: а) чи має позивач право на перерахунок раніше призначеної пенсії; б) чи відбулось звуження обсягу існуючих прав позивача внаслідок зміни законодавства, що регулює порядок перерахунку раніше призначених пенсій; в) чи є бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації права громадян на перерахунок пенсії, втручанням у права людини, передбачені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
23. Верховний Суд вважає, що ці зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
24. Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.
25. Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
26. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
27. У Рішенні від 26.12.2011 № 1-42/2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.
28. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
29. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.
30. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
31. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
32. У контексті спору Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.
33. Щодо того, чи мало місце втручання у право позивача мирно володіти своїм майном (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), Верховний Суд зазначає наступне.
34. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
35. У справі "Суханов та Ільченко проти України" (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.
36. Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає "законних сподівань" на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.
37. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.06.2014 у справі "Великода проти України" Суд розглянув скаргу за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19.01.2010 після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів. Суд дійшов висновку про відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.
38. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у спірних правовідносинах факту втручання держави у право позивача на мирне володіння майном.
39. Також, варто зазначити, що питання конституційності закону, яким скасовано норми законодавства, що передбачали право на перерахунок пенсії прокурорських працівників у разі підвищення заробітної плати, відноситься до компетенції Конституційного Суду України і виходить за межі предмету адміністративного позову, що розглядається.
40. Відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій відповідачем.
41. Враховуючи наведені положення чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.
42. У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.
43. Частина позовних вимог про здійснення перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 31 травня 2016 року №18 - 310/вих16 є безпідставним, оскільки у позивача немає права на перерахунок пенсії у контексті обставин цієї справи та вимог чинного на той час законодавства.
44. Суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог.
45. У відповідності до п.3 ч.1 ст.349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
46. Частинами 1 та 3 ст.351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
47. Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а касаційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - задовольнити.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука від 10 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі №537/48/17 - скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя І.В. Желєзний