ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 537/6068/16-а
адміністративне провадження № К/9901/24402/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 537/6068/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стадника Віктора Анатолійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Мельнікова Л. В., Бенедик А. П., Донець Л. О.) від 04 квітня 2017 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Стадника Віктора Анатолійовича, в якому просив:
- визнати незаконними дії інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенанта поліції Стадника В. А. щодо складання постанови серії АР № 812425 від 11 грудня 2016 року про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП;
- визнати протиправною та скасувати постанову серії АР № 812425 від 11 грудня 2016 року «про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі» та закрити провадження у справі.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що інспектор поліції необґрунтовано притягнув ОСОБА_1 до відповідальності, оскільки під час керування транспортним засобом він не порушував Правила дорожнього руху України і завчасно перед перестроюванням ввімкнув світловий покажчик повороту відповідного напрямку. Крім цього зазначає, що оскаржувана постанова винесена інспектором поліції з грубим порушенням процесуального порядку, ст. 268 КУпАП, без з`ясування обов`язкових даних для винесення такої постанови обставин та за відсутності доказової бази.
3. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 грудня 2016 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції.
4. Постановою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Скасовано постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року та прийнято нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Визнано протиправною і скасовано постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 8121425 від 11 грудня 2016 року.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлено для повторного розгляду інспектору роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці ДПП лейтенанту поліції Стаднику Віктору Анатолійовичу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 27 квітня 2017 року Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року залишити в силі.
7. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 537/6068/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).
12. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 699/0/78-20 від 29 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу прийнято до свого провадження, розгляд касаційної скарги Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у справі № 537/6068/16-а розпочато спочатку.
15. Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
16. Станом на час розгляду справи, заперечення та/або відзив на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України та/або Верховного Суду не надходили.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 грудня 2016 року інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Стадник Віктором Анатолійовичем винесено постанову серія АР № 812425 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 21 год. 15 хв., керуючи транспортним засобом MERCEDES - BENZ E220CDI, номерний знак НОМЕР_1 , у м. Кременчуці по вул. Леонова, 1А, перед перестроюванням не подав сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку, чим порушив р. 9 п. 2. «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
18. Вважаючи спірну постанову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскаржуване рішення і дії є законним та обґрунтованим, вчинені в межах повноважень та у повній відповідності з положеннями діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини.
20. Також суд дійшов висновку, що під час винесення оскаржуваної постанови АР № 812425 від 11 грудня 2016 року інспектор роти № 2 батальйону УПП у м. Кременчуці лейтенант поліції Стадник В. А. не порушив процедуру щодо її винесення, діяв в межах наданих законом повноважень, мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення. Також, суд дійшов висновку, що позивач дійсно не подав сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку, чим порушив р. 9 п. 2 «б» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що обставини даної справи свідчать про те, що застосування посадовою особою в даному випадку процедури скороченого провадження, тобто розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо 11 грудня 2016 року призвело до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у ст. 268 278 КУпАП.
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
23. Зокрема скаржник зазначив, що висновки апеляційного суду суперечать обставинам справи, оскільки спірна постанова містить усі відомості, встановлені ст. 283 КУпАП, а розгляд справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення здійснено з дотриманням вимог ст. 278 279 КУпАП. Також скаржник відзначив, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування обмеження реалізації ним прав, визначених ст. 268 КУпАП, про що зазначав апеляційний суд.
24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про часткове задоволення позовних вимог.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
26. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
27. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
29. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
30. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
31. Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху» (далі - ПДР, Правила), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
32. Пунктом 8.1 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
33. Згідно п. 9.2. ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Сигнали покажчиками повороту обов`язково мають подаватися завчасно і незалежно від місця виконання маневру (дорога, дворові території), наявності інших учасників дорожнього руху та плавності виконання маневру. Починаючи рух від-правого краю проїзної частини, необхідно подати сигнал лівого повороту, а від лівого - відповідно правого. Сигнал лівого повороту подається також перед перестроюванням на ліву смугу, поворотом ліворуч, розворотом, початком обгону. Сигнал правого повороту подається перед початком руху від лівого краю проїзної частини, зупинкою біля правого краю проїзної частини, поворотом або перестроюванням праворуч, а також перед перестроюванням під час завершення виконання обгону.
34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало те, що водій транспортного засобу під час руху, а саме перед перестроюванням не подав сигналу світлового показчику повороту відповідного напрямку, чим порушено вимоги р. 9 п. 2 «б» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
35. Крім цього, суд першої інстанції дослідив та зазначив, що позивач ОСОБА_1 заперечував факт, що перед перестроюванням не подав сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку, але відповідно наданого відповідачем фото фіксації правопорушення на ДВД диск вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно не подав сигналу світлового покажчику повороту відповідного напрямку. Отже, у інспектора поліції були наявні достатні підстави вважати, що особа вчинила правопорушення.
36. Відтак, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача при складанні оскаржуваної постанови серії АР № 812425 від 11 грудня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі визначеному законом.
37. Висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності інформації про події поза межами здійснення запису нагрудної камери (відео реєстратора) поліцейського та, як наслідок, відсутність підстав піддавати критиці доводів позивача ОСОБА_1 стосовно відхилення відповідачем його клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення в присутності його адвоката є передчасними, оскільки останнім не надано до судів попередніх інстанцій належних доказів щодо обмеження відповідачем прав позивача, встановлених ст. 268 КУпАП.
38. Крім цього, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
39. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
40. Доводи Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.
41. Отже, Харківський апеляційний адміністративний суд скасовуючи постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області, неправильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, дійшов хибного висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
42. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
43. З огляду на викладене, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року підлягає скасуванню, а постанова Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року - залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року скасувати.
Постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 січня 2017 року залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов