Постанова

Іменем України

22 липня 2021 року

м. Київ

справа № 539/3720/16-ц

провадження № 61-5368св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Абрамова П. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди транспортного засобу дійсним.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 01 листопада 2014 року між ним та відповідачем укладено договір оренди транспортного засобу з правом викупу № 157/14 строком на один рік. Відповідно до умов договору та акта прийому-передачі транспортного засобу від 01 листопада 2014 року він передав, а ОСОБА_2 отримав в платне користування належний йому на праві власності екскаватор - навантажувач марки JCB 3-CX 1999 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , загальною масою 7 600 кг, жовтого кольору, реєстраційний номер № НОМЕР_3 . Транспортний засіб передався відповідачу у користування і виплату повної вартості в національній валюті гривні у розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США на момент виплати, без надання послуг по управлінню ним та його технічній експлуатації, після чого орендодавець зобов`язався передати право власності орендарю в повному обсязі. Розмір орендної плати з урахуванням виплати повної вартості визначено в національній валюті згідно із комерційним курсом, еквівалентному 2 500 доларів США на момент оплати.

Сторонами погоджено, що договір оренди спочатку буде укладатись у простій письмовій формі, а пізніше, при наявності у відповідача вільного часу, договір оренди буде посвідчено нотаріально.

На виконання умов договору ОСОБА_2 здійснив часткову оплату за користування транспортним засобом, зокрема перший платіж в сумі 2 500 доларів США сплачено 01 листопада 2014 року, другий платіж у сумі 2 500 доларів США сплачено 07 грудня 2014 року, та третій платіж в сумі 2 500 доларів США сплачено 01 січня 2015 року.

Надалі орендна плата ОСОБА_2 не вносилася, договір оренди транспортного засобу нотаріально не посвідчено.

Заяви-вимоги, направлені ОСОБА_2 про необхідність посвідчення договору оренди транспортного засобу та сплату орендної плати, залишені останнім без реагування.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати дійсним договір № 157/14 оренди транспортного засобу з правом викупу (договір оренди техніки без екіпажу з правом викупу) від 01 листопада 2014 року, предметом якого є екскаватор - навантажувач марки JCB 3-CX 1999 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , загальною масою 7 600 кг, жовтого кольору, реєстраційний номер № НОМЕР_3 , з моменту його укладення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір № 157/14 оренди транспортного засобу з правом викупу від 01 листопада 2014 року, предметом якого є екскаватор - навантажувач марки JCB 3-CX, 1999 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , загальною масою 7 600 кг, жовтого кольору, реєстраційний № НОМЕР_3 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди від 01 листопада 2014 року було укладено сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчений. Відповідач припинив сплачувати позивачу орендну плату згідно умов вказаного договору, не реагував на письмові вимоги про необхідність прибуття до приватного нотаріуса для здійснення нотаріального посвідчення вказаного договору оренди, а, отже, ухилявся від нотаріального посвідчення договору оренди, укладеного з позивачем, що в силу статті 220 ЦК України є підставою для визнання цього договору дійсним.

Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23 892,56 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року та додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу з правом викупу від 01 листопада 2014 року № 157/14, частково виконані його умови, за якими відповідач отримав від позивача транспортний засіб та здійснив три платежі на користь позивача.

Водночас, позивачем не доведено належними і допустимими доказами факт безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення укладеного з відповідачем договору оренди та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Надані ОСОБА_1 заяви-вимоги, спрямовані на адресу ОСОБА_2 за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , не підтверджують зазначений факт, оскільки доказів про те, що ОСОБА_2 ухилявся від отримання цих вимог матеріали справи не містять та позивачем не надані.

Крім цього, як роз`яснено в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. У зв`язку з чим додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року про стягнення судових витрат також підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 жовтня 2020 року та додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 листопада 2020 року.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, а саме частини другої статті 220 ЦК України без урахування висновків викладених щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 125/1640/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 183/6571/17, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц, відповідно до яких, однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Заявник вважає, що позивач повністю виконав умови договору щодо передачі об`єкта оренди, відповідач частково сплатив орендні платежі, але ухилився та ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору оренди. Крім того, у практиці Верховного Суду не сформовано жодного можливого переліку документів, які б могли підтверджувати факт свідомого ухилення іншої особи від нотаріального посвідчення укладеного правочину.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 20 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали ізЛубенського міськрайонного суду Полтавської області.

13 травня 2021 року справа № 539/3720/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди транспортного засобу з правом викупу № 157/14 строком на 1 рік.

З умов договору вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 надає орендарю ОСОБА_2 належний йому на праві власності екскаватор - навантажувач марки JCB 3-CX 1999 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , загальною масою 7 600 кг, жовтого кольору, державний реєстраційний номер № НОМЕР_3 у користування і виплату повної вартості в національній валюті гривні у розмірі, еквівалентному 30 000 доларів США на момент виплати, без надання послуг по управлінню ним та його технічній експлуатації, після чого зобов`язується передати право власності на транспортний засіб орендарю в повному об`ємі.

Розмір орендної плати з урахуванням виплати повної вартості складає суму в національні валюті згідно з комерційним курсом, еквівалентному 2 500 доларів США на момент оплати.

Згідно акта прийому-передачі від 01 листопада 2014 року, орендодавець ОСОБА_1 передав, а орендар ОСОБА_2 прийняв екскаватор - навантажувач марки JCB 3-CX 1999 року випуску, заводський № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , загальною масою 7 600 кг, жовтого кольору, державний реєстраційний номер № НОМЕР_3 .

Відповідно до розписок від 01 листопада 2014 року, 07 грудня 2014 року та 01 січня 2015 року ОСОБА_1 на виконання вимог договору від 01 листопада 2014 року № 157/14 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі по 2 500 доларів США, всього 7 500 доларів США, що не оспорюється сторонами.

14 квітня 2015 року у Золочівському РВ ГУ МВС України в Харківській області зареєстрована заява ОСОБА_2 про те, що невідомі особи вчинили підпал спецтехніки, а саме екскаватора та навантажувача марки JCB на території ПП «ОСОБА_3» за адресою: АДРЕСА_2.

15 листопада 2016 року позивачем на адресу відповідача направлена рекомендованим листом заява-вимога про необхідність прибуття 20 листопада 2016 року до м. Львова до приватного нотаріуса Красовської А. В. для здійснення нотаріального посвідчення спірного договору оренди від 01 листопада 2014 року.

Крім цього, аналогічна за змістом вимога направлена відповідачу 13 січня 2017 року, про необхідність прибуття 23 січня 2017 року до м. Львова до приватного нотаріуса Красовської А. В. для здійснення нотаріального посвідчення вказаного договору оренди, які залишені ним без реагування.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 759 ЦК України, яка є нормою, що регулює загальні положення про найму, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17.

Крім того, згідно вимог частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першої статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Для визнання такого договору дійсним обов`язковою умовою, як і для будь-якого іншого договору, є відповідність його змісту ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина третя статті 209, частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування частини другої статті 220 ЦК України.

Відповідно до статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з цим позовом ОСОБА_1 посилався на те, що між сторонами був укладений договір оренди транспортного засобу з правом викупу від 01 листопада 2014 року № 157/14, частково виконані його умови, за якими відповідач отримав від позивача транспортний засіб та здійснив три платежі на користь позивача, але ОСОБА_2 ухиляється від нотаріального посвідчення вищезазначеного договору.

Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено факт ухилення ОСОБА_2 від нотаріального посвідчення договору.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки на підставі доказів, поданих сторонами, що були належним чином оцінені, не встановлено факту безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та втрати можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Крім того, твердження позивача про доведеність підстав для визнання договору дійсним, не заслуговують на увагу, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено таких підстав, а суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, тому з огляду на вимоги процесуального закону Верховний Суд не здійснює переоцінку доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з висновками викладеними у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 125/1640/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 183/6571/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 637/203/19, у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 754/2339/16-ц та підстав для відступу від таких висновків колегія суддів не вбачає.

Таким чином доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький