Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 539/3886/19

провадження № 61-16687св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави,

відповідачі: ОСОБА_1 , Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У вересні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними.

Позов мотивовано тим, що Лубенською місцевою прокуратурою під час досудового розслідування кримінального провадження № 42019171240000074 встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Лубенського району.

Встановлено, що розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації від 31 травня 2012 року № 271 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 46,4 га, для ведення фермерського господарства, в оренду на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів. Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 21 липня 2014 року № 1853-сг, яким затверджено документацію із землеустрою, на вказану земельну ділянку та укладено договір оренди від 24 липня 2014 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га. 27 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване селянське (фермерське) господарство «Мгарське» (далі - СФГ «Мгарське»), засноване ОСОБА_1 .

Рішенням Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 22 вересня 2015 року надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 14,0 га та 19,2 га із земель запасу, не наданих у власність та користування, на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства.

04 грудня 2015 року рішенням Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 24,0547 га та передано ОСОБА_1 у довгострокову оренду терміном на 21 рік. Згідно з рішенням Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області з ОСОБА_1 укладено два договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, а саме: від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га; від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га. Право оренди за договорами зареєстровано та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Прокурор вважає, що вищевказані рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області прийнято з порушеннями законодавства, що є незаконним, мотивуючи свої висновки тим, що ОСОБА_1 як юридичній особі було надано право на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства лише один раз, а додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство може отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах, при цьому йому було виділено дві ділянки без проведення торгів. Крім того, при укладенні спірних договорів оренди земельних ділянок між Березотіцькою сільською радою та ОСОБА_1 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, не визначалась, отже договори оренди суперечить приписам чинного законодавства.

Також прокурором встановлено, що ОСОБА_1 отримані в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства не використовує, а передав спірні земельні ділянки за договорами суборенди ОСОБА_2 , а саме: за договором від 01 жовтня 2018 року б/н щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га; договір від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га, які зареєстровані із внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є порушенням статті 8 Закону України «Про фермерське господарство», оскільки ОСОБА_1 , після отримання зазначених земельних ділянок у користування нового фермерського господарства так і не створив, а передав їх в суборенду ОСОБА_2 , що свідчить про недобросовісність його дій при отриманні спірних земельних ділянок з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, які використовуються СФГ «Мгарське», а не для створення нового фермерського господарства, яке він так і не заснував.

Водночас при виявленні порушень земельного законодавства 10 квітня 2019 року прокуратурою направлено до Березотіцької сільської ради лист щодо проведення перевірки на законність дій посадових осіб, установ, вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень, у тому числі шляхом пред`явлення позовів.

Враховуючи вищенаведене, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 22 вересня 2015 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 14,0 га та 19,2 га, із земель запасу, не наданих у власність та користування, на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства; визнати незаконним та скасувати рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 04 грудня 2015 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га, в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства; визнати недійсними договори оренди землі, укладені між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , а саме: від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га; від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га; стягнути судові витрати із відповідачів на користь позивача.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року позов першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 22 вересня 2015 року в частині надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 14,0 га та 19,2 га, із земель запасу, не наданих у власність та користування, на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду для ведення фермерського господарства. Визнано незаконним та скасовано рішення Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області від 04 грудня 2015 року про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, загальною площею 11,5930 га та 12,4617 га, в оренду ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства. Визнано договір оренди землі від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га, укладений між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , недійсним. Визнано договір оренди землі від 08 грудня 2015 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га, укладений між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 , недійсним. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Березотіцька сільська рада Лубенського району Полтавської області не дотрималась приписів статей 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», передавши в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки без проведення земельних торгів, не звернувши також уваги на невмотивованість поданих ним заяв. ОСОБА_1 не створив нового фермерського господарства, а через певний час передав отримані в оренду землі в суборенду ОСОБА_2 , що, на думку суду, свідчить про недобросовісність дій відповідача з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 лютого 2020 року скасовано. Закрито провадження у справі № 539/3886/19 за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до ОСОБА_1 , Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними. Повідомлено, що розгляд даної справи належить до юрисдикції господарського суду.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що оскільки фермерські господарства - це юридичні особи, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, в тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У листопаді 2020 року перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 рокув якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- дійшов помилкового висновку про те, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- не врахував, що ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки у користування як фізична особа, у здійсненні підприємницької діяльності їх не використовує, а також те, що це відповідач передав їх в суборенду ОСОБА_2 як фізичній особі;

- помилково вважав доведеним факт використання спірних земельних ділянок СФГ «Мгарське»;

- не звернув у вагу на те, що прокурор подав позов як самостійний позивач, що не має статусу юридичної особи;

- не надав належної оцінки тому, що у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, відсутні повноваження на звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок комунальної власності, а також звернення до суду з вимогами про звільнення земельних ділянок;

- не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц; від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц; від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі № 701/161/18-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 530/879/18 та від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17.

Станом на момент розгляду справи відзивів на касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури до Верховного Суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 листопада 2020 року касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків, а саме надання доказів на підтвердження дати отримання копії повного тексту постанови апеляційного суду та сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Надано строк для усунення зазначених недоліків до 28 грудня 2020 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено першому заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано з Лубенського міськрайонного суду Полтавської області матеріали цивільної справи № 539/3886/19; надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У січні 2021 року матеріали справи № 539/3886/19 надійшли до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року справу № 539/3886/19 призначено до судового розгляду колегією суддів у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації від 31 травня 2012 року № 271 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, орієнтовною площею 46,4 га, для ведення фермерського господарства, в оренду на території Мгарської сільської ради Лубенського району Полтавської області за межами населених пунктів.

Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ від 21 липня 2014 року № 1853-сг, яким затверджено документацію із землеустрою на вказану земельну ділянку та укладено договір оренди від 24 липня 2014 року б/н щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322884600:07:001:0020, площею 46,4 га.

21 вересня 2015 року ОСОБА_1 як фізична особа звернувся до Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, орієнтовною площею 14,0 га, терміном на 21 рік, у межах с. Суха Солониця.

Рішенням 66 сесії Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області шостого скликання від 22 вересня 2015 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 » надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 21 рік, орієнтовною площею 14,0 га (ріллі), із земель запасу у власність та користування сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства, встановивши орендну плату в 2015 році в розмірі 7 відсотків нормативної грошової оцінки землі, що становить 22 591,40 грн у рік.

Цим рішенням також вирішено укласти договір на виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з проектною організацією, яка має ліцензію на виконання зазначених робіт, та представити даний проект на затвердження в сільську раду.

27 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване СФГ «Мгарське», засноване ОСОБА_1

03 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 11,5930 га строком на 21 рік, яка розташована в межах с. Суха Солониця.

Рішенням 3 сесії Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області сьомого скликання від 04 грудня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0054, у оренду ОСОБА_1 , площею 11,5930 га, із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району, для ведення фермерського господарства, передану ОСОБА_1 терміном на 21 рік, встановивши орендну плату в 2016 році в розмірі 7 відсотків від нормативної оцінки землі, що становить 18 707,28 грн за 11,5930 га в рік.

Крім того, 03 грудня 2015 року ОСОБА_1 подав до Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області заяву, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 12,4617 га строком на 21 рік , яка розташована в межах с. Суха Солониця.

Рішенням 3 сесії Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області сьомого скликання від 04 грудня 2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_4 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, у оренду ОСОБА_1 , площею 12,4617 га, із земель сільськогосподарського призначення (рілля) на території с. Суха Солониця Лубенського району для ведення фермерського господарства, передану ОСОБА_1 терміном на 21 рік, встановивши орендну плату в 2016 році в розмірі 7 відсотків від нормативної оцінки землі, що становить 16198,96 грн за 12,4617 га в рік.

08 грудня 2015 року між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладені два договори оренди землі: від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га та від 08 грудня 2015 року щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га.

Згідно з даними договорами орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5322880402:02:001:0054 та кадастровим номером 5322880402:02:002:0037, які знаходяться на території Березотіцької сільської ради Лубенського району Полтавської області, в межах населеного пункту с. Суха Солониця, для ведення фермерського господарства.

Пунктом 2 вказаних договорів визначено загальну площу земельних ділянок: 12,4617 га ріллі та 11,59340 га ріллі відповідно, а пунктом 8 визначено строк дії договорів - 21 рік.

Як убачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1343829753228, 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322880402:02:001:0054.

Крім того, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 949643053228, 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 12,72 га, кадастровий номер 5322880402:02:001:0032, для ведення фермерського господарства.

Також судами встановлено, що ОСОБА_1 передав отримані в оренду земельні ділянки для ведення фермерського господарства в суборенду ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи ОСОБА_1 , а саме на підставі договору суборенди землі від 01 жовтня 2018 року б/н з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га та договору суборенди землі від 01 жовтня 2018 року б/н з ОСОБА_2 щодо земельної ділянки, кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га.

Відомості про створення відповідачем будь-якого іншого фермерського господарства відсутні.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Статтями 124 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Отже, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. Земельні спори, сторонами в яких є насамперед юридичні особи та фізичні особи-підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до частини другої статті 124 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Зокрема, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства (частина друга статті 134 ЗК України).

Частиною першою статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Відповідно до вимог статей 89 91 92 ЦК України та статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності чи постійного користування на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень частини першої статті 31 ЗК України та частини першої статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності, земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» встановлено, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі

№ 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що «можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам».

Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження

№ 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження

№ 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 у справі

№ 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що «відповідно до статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18).

Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19)».

Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції виходив

із того, що за суб`єктивним складом заявлена прокурором вимога повинна розглядатися за правилами господарського судочинства, посилаючись при цьому на правовий висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц, від 29 травня 2019 року в справі № 402/1225/16, від 02 жовтня 2019 року в справі 542/118/17.

Проте з таким висновком Верховний Суд не може погодитися, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі

№ 357/1180/17 (провадження № 14-508цс19) відступила від висновку, який містився у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18), на який посилався апеляційний суд у цій справі, про те, що спори, пов`язані з наданням без проведення земельних торгів в оренду земельної ділянки існуючому фермерському господарству шляхом надання в оренду додаткової земельної ділянки для ведення фермерського господарства його засновнику і подальшого передання цієї ділянки у користування фермерського господарства, мають розглядатися за правилами господарського судочинства, та дійшла висновку про те, що такі спори повинні розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів наголошує, що для визначення юрисдикції суду у спірних правовідносинах слід врахувати, те, що визначальним у цій справі є те, що, як встановили суди, станом на 08 грудня 2015 року, коли між Березотіцькою сільською радою Лубенського району Полтавської області та ОСОБА_1 укладені договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 5322880402:02:001:0054 та 5322880402:02:002:0037, ОСОБА_1 вже був засновником СФГ «Мгарське», яке зареєстровано 27 жовтня 2015 року, а спірні земельні ділянки отримав із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності в оренду для створення фермерського господарства. Відомості про створення відповідачем будь-якого іншого фермерського господарства відсутні. Разом із тим 01 жовтня 2018 року між відповідачемі ОСОБА_2 укладені договори суборенди спірних земельних ділянок, кадастровий номер 5322880402:02:001:0054, площею 11,593 га та кадастровий номер 5322880402:02:002:0037, площею 12,4617 га.

Отже, з огляду на суб`єктивний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц (провадження № 14-83цс19), від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18 (провадження № 14-109цс19), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19), у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 766/5282/17-ц.

Закриваючи провадження у цій справі, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Під час продовження розгляду справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене, дослідити усі наявні у справі докази, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства України та ухвалити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись статтями 400 406 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко