Постанова

Іменем України

23 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 539/44/18

провадження № 61-7002св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, заінтересована особа - Друга Лубенська державна нотаріальна контора, особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року у складі судді Іващенка Ю. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (далі - Закон № 460-ІХ).

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області звернулося до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа - Друга Лубенська державна нотаріальна контора.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував, що на АДРЕСА_1 знаходиться нерухоме майно, а саме: житловий будинок під літ. «А», загальною площею 35,3 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м, сарай під літ. «Б», сарай під літ. «Г» з вбиральнею, погріб та огорожа. Будинок із господарськими будівлями розташований на земельній ділянці площею 0,0815 га.

Зазначене домоволодіння та земельна ділянка зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відомості про спадкоємців відсутні, спадщину ніхто не прийняв, хоча з часу смерті останнього минуло близько 15 років.

Ураховуючи наведене, Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області просило суд визнати відумерлою спадщиною будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0815 га, що знаходиться за цією ж адресою, і передати вищевказане майно територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року заяву Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області задоволено.

Визнано майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 35,3 кв. м, житловою площею 17,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належав ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2002 року, та земельну ділянку площею 0,0815 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії Р3 № 673238, виданого на підставі рішення виконкому Лубенської міської ради народних депутатів від 26 лютого 2003 року № 39, відумерлою спадщиною та передано його у власність територіальній громаді м. Лубни в особі Лубенської міської ради Полтавської області.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки власник спірного нерухомого майна помер, відомості щодо спадкової справи, відкритої після його смерті, та виданих свідоцтв про право на спадщину відсутні, також відсутні спадкоємці майна померлого та з часу відкриття спадщини минуло більше чотирнадцяти років, тому така спадщина є відумерлою й підлягає передачі у власність заявнику.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 закрито.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що станом на момент подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 не прийняв спадщину, тому рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року його право на спадкування за законом не порушено, а також він не є особою, яка має право оскаржити судове рішення.

Постановою Верховного Суду від 12 грудня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 червня 2018 року скасовано та передано справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Суд касаційної інстанції виходив з того, що апеляційний суд не дослідив належним чином наявність у ОСОБА_1 права на спадкування майна, яке входить до складу спадщини, що відкрилася внаслідок смерті двоюрідного брата - ОСОБА_2 .

Постановою Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання спадщини відумерлою.

При цьому, суд зазначив, що на час відкриття спадщини на майно, яке на праві власності належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , двоюрідні брати не входили до кола спадкоємців за законом. Положеннями Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, право на спадкування надано також і двоюрідним братам. Тому ОСОБА_1 міг скористатися таким правом шляхом звернення до нотаріальної контори з відповідною заявою про намір прийняття спадщини. Проте, до даного часу ОСОБА_1 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, тому у нього відсутнє право на спадкування спірного майна, у зв`язку з чим оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його право на спадкування не порушено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року та рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й залишити позов без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки виник спір про право на спадкове майно, то його слід вирішувати у порядку позовного провадження, що є підставою для залишення без розгляду заяви у порядку окремого провадження.

Крім того, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з часу відкриття спадщини до набрання чинності ЦК України (01 січня 2004 року) не сплив один рік, спадщину було прийнято шляхом фактичного вступу двоюрідного брата померлого в управління та володіння майном, а відтак на вказані правовідносини не поширюється дія статті 1277 ЦК України (відумерлість спадщини).

Доводи інших учасників справи

Управління з питань комунального майна та земельних відносин Виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити в силі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2002 року ОСОБА_2 набув у власність будинок АДРЕСА_1 .

Згідно з державним актом на право приватної власності на земельну ділянку від 01 квітня 2003 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0815 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

10 січня 2018 року Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області звернулося до суду із заявою про визнання майна відумерлою спадщиною.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 рішення Лубенської міської ради Полтавської області від 24 червня 2011 року повноваження міської ради щодо здійснення представництва інтересів територіальної громади міста при зверненні до суду з заявами про визнання спадщини відумерлою та майна безхазяйним передано Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин щодо управління майном, яке належить до комунальної власності міста.

Відповідно до статті 1277 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Верховний Суд, скасовуючи судове рішення про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , у постанові від 12 грудня 2018 року, прийнятій у цій справі, зазначив, що оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на час набрання чинності ЦК України строк на прийняття спадщини не закінчився, тому спірні правовідносини регулюються його нормами, а заявник ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги.

При цьому вказав, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

У пункті 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначено, що правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Частиною третьою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, не розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 по суті, не дослідив наявності у нього права на спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його двоюрідного брата - ОСОБА_2 , що унеможливило встановлення необхідних фактичних обставин і призвело до обмеження реалізації права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та права на апеляційне оскарження судового рішення, а також у непроцесуальний спосіб виходив із того, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем і не прийняв спадщину.

В апеляційній скарзі та під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 зазначав, що відразу після смерті ОСОБА_2 він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, забрав собі домашні та побутові речі, передав в тимчасове користування земельну ділянку, на якій розташований будинок, ОСОБА_3 , яка десять років перед смертю спадкодавця доглядала за ним.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 636/1324/16-ц (провадження № 14-225цс18).

Пунктом 8 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ в порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний із порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умови, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про визнання права на спадкове майно, яке може вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Звертаючись до суду із заявою про визнання майна відумерлою спадщиною Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області зазначало, що після смерті ОСОБА_2 залишилося нерухоме майно, яким ніхто не цікавиться, спадкоємці відсутні.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились з такими висновками.

Проте, доводи ОСОБА_1 , викладені в апеляційній та касаційній скаргах, що він є спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, хоча і не оформив право власності на спадкове майно, підлягають перевірці.

Оскільки Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області подано заяву в порядку окремого провадження, а зацікавленою особою є державна нотаріальна контора, то відсутня можливість встановлення певних обставин справи щодо прийняття спадщини ОСОБА_1 та їх доказування.

Таким чином, заява Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання спадщини відумерлою не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.

Ухвалюючи рішення про задоволення заяви Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання спадщини відумерлою, суд першої інстанції викладеного не врахував, не з`ясував обставин, за якими особи могли вважатися такими, що прийняли спадщину, зокрема в силу фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд залишив поза увагою, що наявні перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_1 вважає себе таким, що прийняв спадщину; розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та встановивши існування спору щодо права на спадкове майно, судове рішення не скасував й не залишив заяву Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання спадщини відумерлою без розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, вони підлягають скасуванню, а заява - залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 294 400 409 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 лютого 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 04 березня 2019 року скасувати.

Заяву Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа - Друга Лубенська державна нотаріальна контора, залишити без розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська