ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 540/1356/19

адміністративне провадження № К/9901/32124/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Тацій Л.В., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 (головуючий суддя: Семенюк Г.В., Федусик А.Г., Шляхтицький О.І.) у справі №540/1356/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУПФУ в Херсонській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку розміру пенсії;

зобов`язати ГУПФУ в Херсонській області з 30.12.2009 здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії на підставі постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.12.2006 та наказу УМВС України в Херсонській області № 735 о/с від 30.12.2009 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86 % сум грошового забезпечення, мотивуючи його тим, що розмір пенсії позивача залежить від вислуги років, а тому він має право на перерахунок та виплату пенсії у новому (збільшеному) відсотковому розмірі.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 скасовано рішення суду першої інстанції і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 28.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом УМВС України в Херсонській області від 05.01.2005 № 2 о/с позивача було звільнено із органів внутрішніх справ (далі - ОВС). Згідно із цим наказом, вислуга років для призначення пенсії становить 28 р. 06 міс. 13 днів.

З 2005 року позивач перебуває на обліку в УПФУ та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Згодом постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.12.2006 у справі №2-а-504а/06 позов ОСОБА_1 до УМВС України в Херсонській області задоволено:

визнано протиправними дії УМВС України в Херсонській області по розрахунку ОСОБА_1 вислуги років для призначення пенсії періодів служби в ОВС з 16.09.1991 по 05.10.1992, з 04.07.1995 по 14.07.1998, з 14.07.1998 по 14.12.1999, з 20.03.2002 по 05.01.2005 із розрахунку 1 місць служби за 1 місяць;

зобов`язано УМВС України в Херсонській області здійснити позивачу розрахунок вислуги років для призначення пенсії періодів служби в ОВС з 16.09.1991 по 05.10.1992, з 04.07.1995 по 14.07.1998, з 14.07.1998 по 14.12.1999, з 20.03.2002 по 05.01.2005 в пільговому обчисленні із розрахунку 1 місць служби за 1,5 місяця;

зобов`язати УМВС внести зміни до наказу УМВС України в Херсонській області від 05.01.2005 № 2 о/с в частині визначення вислуги років ОСОБА_1 з розрахуванням періодів служби в ОВС з 16.09.1991 по 05.10.1992, з 04.07.1995 по 14.07.1998, з 14.07.1998 по 14.12.1999 в пільговому обчисленні з розрахунку 1 місяць служби за 1,5 місяця.

На виконання судового рішення у справі №2-а-504а/06, наказом УМВС України в Херсонській області № 735 о/с від 30.12.2009 було внесено зміни в пункт наказу УМВС від 05.01.2005 № 2 о/с шляхом визначення вислуги років у календарному обчисленні 28 р. 06 міс. 13 днів, у пільговому 32 р. 08 міс. 04 дні.

Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням нової вислуги років, встановленої постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.12.2006 у справі № 2-а-504а/06 та наказів УМВС України в Херсонській області № 735 о/с від 30.12.2009 та № 2 о/с від 05.01.2005.

Листом ГУПФ України в Херсонській області від 28.12.2018 № 190/к-99-1 позивача повідомлено про відсутність підстав для перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» періоди проходження служби на посадах, виконання обов`язків на яких пов`язано з виховною та соціально-психологічною роботою з особливим складом УМВС, не зараховуються до вислуги років на пільгових умовах. Додатково повідомлено про відсутність нормативного документа, яким було б визначено, що Пенсійний Фонд України та його органи є правозаступником МВС. За таких обстави, на переконання пенсійного органу, здійснення перерахунку пенсії з нової вислуги років відповідно до рішення суду від 26.12.2006 № 2-а-504а/206 не належить до компетенції органів Пенсійного фонду.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на момент призначення пенсії останній мав право на її призначення в розмірі 74% (за 20 років служби - 50%, за кожен наступний 8х3%). Проте після набрання законної сили рішення у справі №2-а-504а/06 та відповідно встановлення наказом УМВС України в Херсонській області № 735 о/с від 30.12.2009 вислуги років для призначення пенсії в пільговому обчисленні, позивач набув право на призначення пенсії в розмірі 86% (за 20 років служби - 50 %, за кожен наступний 12х3%). Таким чином, враховуючи, що розмір пенсії залежить від вислуги років, то відповідно позивач має право на перерахунок та виплату пенсії у новому (збільшеному) відсотковому розмірі.

Пенсійний орган позов не визнав. Стверджує, що періоди проходження служби на посадах, виконання обов`язків на яких пов`язано із виховною та соціально-психологічною роботою з особовим складом УМВС, не зараховуються до вислуги років на пільгових умовах. Здійснення перерахунку пенсії з нової вислуги років відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.12.2006 № 2-а 504а/206 не належить до компетенції органів Пенсійного фонду. Пенсійний Фонд України та його органи не є правонаступником МВС, чи інших органів, що здійснювали призначення пенсій зазначеній категорії громадян.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII, в редакції чинній на момент винесення наказу УМВС України в Херсонській області № 735 о/с від 30.12.2009, - особам офіцерського складу, ... які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, ..... за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, а тому позивач набув право на призначення пенсії в розмірі 86% (за 20 років служби - 50 %, за кожен наступний 12х3%).

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. За висновками суду апеляційної інстанції, нормативний документ, що визначає Пенсійний Фонд України та його органи правонаступником Міноборони, МВС, СБУ, МНС, Державного департаменту з питань виконання покарання та інших органів відсутній, а тому здійснення перерахунку пенсії з нової вислуги років відповідно до рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 26.12.2006 № 2-а 504а/206 не належить до компетенції органів Пенсійного фонду. Також апеляційний суд зазначив, що Порядком №45 передбачено алгоритм дій пенсійного органу щодо проведення перерахунку пенсії на підставі рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення, який полягає у наступній послідовності: уповноважений орган повідомляє Пенсійний фонд України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру грошового забезпечення; Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки (у спірному випадку військкомату) про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки. Проте порядок здійснення перерахунку пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України №988 від 11.11.2015 дотримано не було.

У той же час, органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат - залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках, а тому вимоги про здійснення перерахунку є передчасними, адже не сформовано нової довідки, відповідно до якої Пенсійний фонд має можливість перерахувати та обчислити позивачу пенсію.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом апеляційної інстанції обставини справи, що призвело до помилкового скасування законного рішення суду першої інстанції. Насамперед скаржник стверджує про те, що розгляд справи судом апеляційної інстанції відбувся з численними порушеннями норм процесуального закону, зокрема, оскаржуване судове рішення було постановлене без належного повідомлення позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні. На переконання скаржника суд апеляційної інстанцій позбавив його можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду.

По суті спірних правовідносин скаржник наполягає на обґрунтованості своєї позиції щодо справедливого пенсійного забезпечення, право на яке гарантується державою.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення апеляційної інстанції просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Доводи відзиву повністю дублюють позицію пенсійного органу, викладену ним у відзиві на позовну заяву.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З метою безумовного дотримання цього конституційного принципу в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

На сьогодні Європейським судом з прав людини сформовані вже сталі підходи до розуміння принципу змагальності як однієї з базових гарантій права особи на справедливий суд, що може та, певною мірою, повинна враховуватися судами України при розгляді справи та винесенні рішень.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01, п. 87) Суд зробив висновок, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу («Руїс-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), заява №12952/87, п. 63).

У справі «Лазаренко та інші проти України» (№70329/12, п. 37) Суд нагадує, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід`ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття «право на справедливий суд», що гарантоване Конвенцією.

Звернення із цією касаційною скаргою насамперед обумовлено тим, що апеляційний розгляд справи відбувся без належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи.

Колегією суддів установлено, що ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУПФУ в Херсонській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження на 22.10.2019.

Зазначені процесуальні документи апеляційного суду були отримані позивачем 27.09.2019, що підтверджується інформацією, зазначеною у корінці повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 83).

Проте згодом апеляційний суд розглянув клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні, подані ним до суду 02.10.2019 та 07.10.2019 відповідно, і ухвалою від 10.10.2019 призначив розгляд цієї справи у відкрите судове засідання на 22.10.2019 об 11 год 00 хвилин.

У відкритому судовому засіданні, призначеному на 22.10.2019, П`ятий апеляційний адміністративний суд, у присутності представника відповідача, постановив рішення, яким задовольнив апеляційну скаргу ГУПФУ в Херсонській області; скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 31.07.2019 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Частинами першою, другою статті 124 КАС України унормовано, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Згідно положень статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно із частиною першою статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що розгляд справи судом апеляційної інстанції, якщо справа відповідно до КАС України розглядається з їх повідомленням, здійснюється за обов`язкового повідомленням сторін про дату, час та місце розгляду справи. Суд апеляційної інстанції має переконатися у належному повідомленні учасників справи, та у випадку відсутності відомостей про вручення їм судової повістки відкласти розгляд справи.

Проте у спірному випадку у матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про дату, час і місце апеляційного розгляду. Зокрема, матеріали справи містять текст ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 про перехід розгляду справи із письмового провадження у справі у відкрите судове засідання з викликом сторін. Однак доказів направлення позивачу повістки та/або повідомлення про дату, час та місце судового розгляду в інший спосіб, передбачений КАС України, матеріали справи не місять. В матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення поштового відправлення адресату з відміткою про отримання рекомендованої кореспонденції, або ж неотримання такої із зазначенням відповідних причин.

Таким чином, у суду апеляційної інстанції не було підстав стверджувати, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а відтак, здійснення розгляду цієї апеляційної скарги у відкритому судовому засіданні без участі позивача відбулося з порушенням норм статті 307 КАС України.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, постановив рішення без повідомлення осіб, чим порушив право скаржника на справедливий апеляційний перегляд справи, а також принципи змагальності сторін, офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Наведене є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2020 у справі №215/4063/16-а, від 29.04.2020 у справі №200/16635/16-а (2а/200/646/16), від 20.10.2020 у справі №620/142/19, від 11.11.2020 у справі №682/3398/17 та від 18.05.2022 у справі №810/4420/17.

Одночасно із цим, Верховний Суд зазначає, що за наявності безумовних підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати правову оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення в контексті доводів та вимог касаційної скарги.

VIІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно частини четвертої цієї статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості, а тому воно підлягає скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд до цього апеляційного суду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2019 у справі №540/1356/19 - скасувати.

Справу №540/1356/19 направити на новий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Л. В. Тацій

В. М. Шарапа