ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 540/3466/21
провадження № К/990/35123/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №540/3466/21
за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (суддя-доповідач Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року (суддя-доповідач Панченко О.М., судді - Іванова С.М., Чередниченко В.Є.),
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
1. У липні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на користь держави, в особі Херсонського прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України заборгованість (надлишково сплачене грошове забезпечення) в сумі 6119 грн 37 коп.
2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року справу №540/3466/21 передано за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
3. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 КАС України.
4. Залишаючи позовну заяву без руху суд указував, що позивачем, в порушення частини другої статті 161 КАС України не додано до позову доказів направлення копії позову з доданими до нього документами відповідачу.
5. Зазначав, що позовну заяву подано до суду 15 липня 2021 року, а тому вважав, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з цим позовом, відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, та не наведено переконливих доказів поважності причин пропуску такого строку, який обраховується з 18 травня 2021 року.
6. Констатував, що позивачем не додано документу про сплату судового збору у розмірі 2270 грн 00 коп.
7. На виконання вимог указаної ухвали позивачем 11 жовтня 2021 року подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
8. Так, заявник подав до суду копію фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 04 жовтня 2021 року, яким підтверджував направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками.
9. Позивач зазначив, що судовий збір вже був сплачений до спеціального фонду Державного бюджету України при поданні позовної заяви до Херсонського окружного адміністративного суду (за реквізитами указаного суду), що підтверджується платіжними дорученнями №2186 та №2187 від 13 липня 2021 року, доданими до заяви про усунення недоліків.
10. Щодо строку звернення до адміністративного суду переконував, що цей спір не пов`язаний з питаннями прийняття, звільнення чи проходження військової служби ОСОБА_1 , а стосується відшкодування шкоди завданої державі відмовою повернути надміру сплачене грошове забезпечення, а тому помилковим є застосування судом до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України.
11. Цитуючи абзац 2 частини другої статті 122 КАС України, частину третю статті 233 КЗпП України указував на існування ряду спеціальних процесуальних норм, які установлюють строки позовної давності (звернення до адміністративного суду) щодо спорів пов`язаних з відшкодуванням працівниками (військовослужбовцями) шкоди завданої державі в особі підприємств, установ, організацій.
12. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року, позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
13. Так, суди попередніх інстанцій констатували, що позивач усунув недоліки в частині необхідності подання до суду доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, однак зазначили, що недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору та подання клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску такого строку, позивачем не усунуто.
14. Вирішили, що позивач у тексті заяви про усунення недоліків не спростував необхідність застосування приписів частини п`ятої статті 122 КАС України при зверненні до адміністративного суду з даним позовом.
15. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновками суду першої інстанції указав, що діяльність відповідача в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України була публічною службою, а тому, відповідно до приписів частини п`ятої статті 122 КАС України, строк для звернення до суду із цим позовом становить один місяць.
16. Суди зазначили, що позивачем, всупереч частині першій статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не сплачено за місцем розгляду справи (Запорізький окружний адміністративний суд), а тому вважали, що недоліки позовної заяви у цій частині не усунуто.
17. Суд апеляційної інстанції додатково указав на те, що порушення позивачем правил підсудності, які визначені КАС України, не може бути підставою для звільнення особи від сплати судового збору за місцем розгляду справи, а позивач, у свою чергу, не позбавлений можливості повернути помилково сплачений судовий збір на підставі приписів Порядку №787.
18. Підсумовуючи викладене вирішили, що відповідно до пункту 1, 9 частини четвертої статті 169 у взаємозв`язку із частиною другою статті 123 КАС України, позовну заяву слід повернути особі, яка її подала.
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
19. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.
20. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій помилково не врахували, що судовий збір за подання позовної заяви сплачений позивачем безпосередньо при поданні такої заяви до Херсонського окружного адміністративного суду, який пізніше направив справу №540/3466/21 за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.
21. Переконує, що повернути вже сплачений судовий збір неможливо, оскільки відсутня така підстава для повернення судового збору як залишення позовної заяви без руху після перенаправлення судом справи за підсудністю. Вважає, що вимога суду про повторну сплату судового збору створює штучні перепони у доступі до правосуддя.
22. Щодо строку звернення до суду із цим позовом указує, що позовна заява не стосується питань проходження чи звільнення з публічної (військової) служби, а стосується факту завдання державі шкоди (у вигляді надлишково сплаченого грошового забезпечення). З огляду на викладене вважає, що для правильного обчислення строку звернення до суду із цим позовом слід керуватись абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, яким визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.
23. З огляду на викладене, просить скасувати ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
24. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
25. 12 грудня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Військової частини НОМЕР_1 .
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 грудня 2022 року для розгляду справи №540/3466/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху.
28. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2023 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі №540/3466/21.
29. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2023 призначено справу №540/3466/21 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IV. Позиція Верховного Суду
30. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
31. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.
Щодо сплати судового збору
32. Законодавство України однією з умов розгляду справи судом визначає сплату судового збору у розмірі та у випадках, визначених законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
33. Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону України «Про судовий збір»).
34. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
35. Відтак держава ставить сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі позовної заяви в суд.
36. Позивач (заявник, скаржник) виконує свій обов`язок щодо сплати судового збору в момент зарахування визначеної Законом України «Про судовий збір» суми до спеціального фонду Державного бюджету України.
37. Співвідношення принципу доступу до правосуддя та обов`язку сплати судового збору під час звернення до суду вимагає від суду тлумачити будь-які обов`язки зі сплати судового збору так, щоб жодним чином не ускладнити їх виконання позивачем (заявником, скаржником).
38. Так, первинне визначення територіальної юрисдикції (підсудності) справи здійснюється позивачем самостійно на підставі статей 25-27 КАС України.
39. Згідно вимог частини першої статті 26 КАС України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
40. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, серед іншого, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
41. Частиною 5 указаної статті передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
42. Згідно положень пункту 2 частини першої статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, зокрема, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
43. Отже, якщо суд установив, що справа належить до територіальної юрисдикції іншого суду, то він повинен передати справу на розгляд іншому суду та самостійно направити у цей суд матеріали справи. При цьому виправданим є таке направлення до початку здійснення будь-яких інших процесуальних дій, у тому числі в частині перевірки дотримання вимог процесуального закону до форми та змісту позовної заяви та доданих до неї додатків.
44. Вичерпний перелік вимог до позовної заяви визначений статтями 160-161 КАС України. У частині третій статті 161 КАС України зазначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
45. Стаття 9 Закону України «Про судовий збір» установлює, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
46. Зарахування коштів до Державного бюджету України свідчить по те, що з моменту їх зарахування вони стають коштами дохідної частини Державного бюджету України, однак повинні витрачатись на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади. При цьому, виходячи зі змісту зазначеної норми, законодавство не визначає, що кошти державного бюджету, які зараховані до Державного бюджету за розгляд певної справи певним судом, повинні витрачатись лише на функціонування цього суду.
47. Розміри судового збору, що надійшли за розгляд справ судами України, ураховуються по кожному суду. За їх надходження, застосування пільг щодо сплати судового збору та їх використання суди звітують перед Державною судовою адміністрацією України, а Державна судова адміністрація України - перед Державною службою статистики України (наказ Державної судової адміністрації України від 21 грудня 2012 року №172 (зі змінами) у редакції наказу ДСА України від 04 листопада 2022 року №404).
48. Однак це також не означає, що суди як органи судової влади, що здійснюють функції правосуддя, є автономними у цій своїй діяльності, оскільки кошти судового збору є коштами спеціального фонду Державного бюджету України в цілому та вони не спрямовуються лише на здійснення правосуддя виключно тим судом, що розглядає справу.
49. Отже, виходячи з аналізу зазначеного законодавства, немає підстав вважати, що судовий збір при передачі справи за підсудністю іншому суду повинен сплачуватись повторно на рахунок того суду, де справа розглядається фактично. Перерозподіл сплачених коштів може здійснюватися Державною судовою адміністрацією України у визначеному нею порядку або у порядку, визначеному іншим компетентним органом держави.
50. Виходячи з термінології Порядку №787 кошти судового збору, що сплачені позивачем на рахунок певного суду, вважаючи, що справа підсудна саме цьому суду, не відносяться до коштів, які повертаються на підставі цього порядку, за винятком випадків, коли судовий збір на рахунок суду, що передав справу за підсудністю до іншого суду, сплачено у більшому розмірі, а саме у розмірі, що перевищує розмір судового збору, установленого законом.
51. З огляду на викладене, судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, і суд, який отримав справу у випадку направлення справи за підсудністю, не має права вимагати повторної сплати судового збору за місцем розгляду справи.
52. Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №170/129/21.
53. Постановляючи ухвалу від 11 жовтня 2021 року про повернення позовної заяви у зв`язку з невиконанням ухвали суду про її залишення без руху від 13 вересня 2021 року, суд першої інстанції виходив з двох підстав: несплати судового збору та неповажності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із цим позовом.
54. Оскільки Верховний Суд у цій справі (з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду) дійшов висновку про те, що судовий збір є сплаченим з моменту зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України, незалежно від того, на реквізити якого суду він сплачений, то доводи скаржника щодо виконання ним обов`язку зі сплати судового збору знайшли своє підтвердження, а висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є помилковими.
Щодо строку звернення до суду із цим позовом
55. Так, визнаючи неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначав, що цей спір є спором щодо проходження військової (публічної) служби, а тому застосував до спірних правовідносин місячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною 5 статті 122 КАС України.
56. У постанові від 22 січня 2020 року у справі №813/1045/18 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу за позовом військової частини до військовослужбовця про стягнення з останнього матеріальної шкоди, завданої ним державі через особисту неправомірну бездіяльність під час проходження військової служби, дійшла висновку, що спір у справі щодо відшкодування державі в особі військової частини НОМЕР_2 шкоди, завданої військовослужбовцем шляхом втрати майна під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.
57. У цій же справі Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
58. Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду зазначений спір пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
59. У контексті спірного питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений абзацом 2 частини другої статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.
60. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у справі №420/4099/20 (постанова від 24 червня 2021 року) та у справі №580/1911/21 (постанова від 02 лютого 2023 року).
61. Таким чином, суди попередніх інстанцій, установивши дату початку перебігу строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, з якою погоджується і позивач (18 травня 2021 року) невірно застосували норми процесуального права, а саме частину 5 статті 122 КАС України.
62. З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов передчасних висновків про порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду, та відповідно про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
63. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
64. Відповідно до частини 1 статті 353 Кодексу адміністративною судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
65. Ураховуючи викладене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи та вимоги касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права і постановлено ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
V. Висновок щодо розподілу судових витрат
66. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 122 341 345 353 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити.
2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року - скасувати, а справу №540/3466/21 направити до Запорізького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду