ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 540/3508/21
адміністративне провадження № К/990/6885/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів - Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про стягнення компенсації за невикористані дні відпусток та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Херсонської обласної прокуратури на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (суддя Хом`якова В.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року (суддя-доповідач Градовський Ю.М., судді Бітов А.І., Шеметенко Л.П.),
У С Т А Н О В И В:
I. Суть спору
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Херсонської обласної прокуратури про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної основної і додаткової оплачуваної відпустки в сумі 588646,06 грн та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 по дату постановлення рішення суду.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, а саме: при обчисленні виплат за невикористані дні щорічної основної і додаткової оплачуваної відпустки не врахував розміру середньоденної заробітної плати та коефіцієнту підвищення (коригування) заробітної плати (пункти 5, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100)), а також не включив до складових цих виплат допомогу для оздоровлення, чим порушив вимоги статті 82 Закону України «Про прокуратуру».
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року, позов задоволено частково: стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної і додаткової оплачуваної відпустки в сумі 374617,16 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.11.2020 по 01.10.2021 (включно) в сумі 374617,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Судові рішення в частині задоволених позовних вимог мотивовані тим, що при проведенні розрахунку з позивачем при звільненні відповідач неправильно визначив суму компенсації за не використані позивачем у 2014-2020 роках дні щорічної основної і додаткової оплачуваної відпустки, оскільки не врахував отриману останнім суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період. У зв?язку з цим суди дійшли висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
III. Провадження в суді касаційної інстанції
5. У касаційній скарзі Херсонська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
6. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій неправильно застосували у спірних правовідносинах положення абзацу першого пункту 2, абзацу третього пункту 4 і пункту 7 Порядку №100, з яких убачається, що в разі відсутності у працівника заробітку за останні 12 місяців роботи розрахунок компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з розміру його посадового (місячного) окладу. Такий самий висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №818/1551/17, який не був врахований судами.
7. Крім того, відповідач звертає увагу на порушення судами першої та апеляційної інстанцій частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у справі №240/532/20, щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
8. Позивачем не подано відзиву на касаційну скаргу.
9. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів виходить з такого.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
10. Наказом Генерального прокурора України від 23.10.2014 №1480к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Херсонської області.
11. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року у справі №821/4547/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
12. Постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №821/4547/14 скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року. Ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 №1480к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Херсонської області, поновлено позивача на займаній посаді та зобов`язано Генеральну прокуратуру України проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Справу в частині позовних вимог про стягнення з Генеральної прокуратури України середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, - направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
13. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №821/4547/14 стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 27.10.2020 в сумі 2439173,09 грн з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.
14. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року у справі №821/4547/14 скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року та прийнято нове судове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Херсонської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по 30.10.2020 в сумі 2523112,89 грн з відрахуванням обов`язкових платежів та зборів.
15. Наказом Генерального прокурора від 02.11.2020 №423к ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника прокурора Херсонської області з 02.11.2020.
16. У зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням наказом Генерального прокурора від 02.11.2020 №424к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника прокурора Херсонської області і органів прокуратури з 02.11.2020 за власним бажанням на підставі пункту 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
17. При звільненні позивачу виплачено компенсацію за 271 календарний день невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 24.10.2014 по 02.11.2020 в розмірі 74842,07 грн.
18. Не погодившись із проведеним відповідачем розрахунком, позивач 21 травня 2021 року звернувся до Херсонської обласної прокуратури із заявою про проведення з ним остаточного розрахунку за невикористані дні відпустки з урахуванням виплаченого йому на підставі рішення суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
19. Листом від 14.06.2021 №21-260вих-21 Херсонська обласна прокуратура відповіла позивачу, що розрахунок з ним при звільненні проведений у повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. В листі, зокрема, зазначено, що розрахунок середньоденної заробітної плати для обчислення компенсації за невикористані дні відпустки проведений виходячи з розміру посадового окладу заступника прокурора області, який становив 8170 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», оскільки за останні 12 календарних місяців роботи, що передували звільненню, позивач не мав заробітку, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі №821/4547/14 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 02.11.2020 не набрало законної сили і не було виконано.
V. Позиція Верховного Суду
20. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Спірні правовідносини виникли з приводу розміру належної ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації за невикористані відпустки та відшкодування позивачу у зв`язку з цим середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. На стадії касаційного провадження спірними є питання щодо виплат, які підлягають включенню в розрахунок середньої заробітної плати для обчислення компенсації за невикористані відпустки, а також щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
22. Матеріали справи свідчать про те, що період з 24.10.2014 по 02.11.2020 є часом вимушеного прогулу позивача, спричиненого його незаконним звільненням з роботи, у зв`язку з чим цей період зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (пункт 2 частини першої статті 9 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки»).
23. Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України і частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» в разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
24. Виплата грошової компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи із середньої заробітної плати, що обчислюється за правилами, встановленими Порядком №100.
25. Згідно з абзацами першим і другим пункту 2 Порядку №100 (у редакції, чинній до 12.12.2020) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.
26. В абзаці першому пункту 3 Порядку №100 (у редакції, чинній до 12.12.2020) передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати, надбавки, виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.
27. При цьому згідно з абзацом четвертим пункту 3 Порядку №100 (у редакції, чинній до 12.12.2020) при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
28. Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (пункт 7 Порядку №100 у редакції, чинній до 12.12.2020).
29. На підставі аналізу наведених норм Порядку №100 суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що в разі, якщо працівник протягом розрахункового періоду (останніх 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки, або фактичного часу роботи, який є меншим за рік) перебував у вимушеному прогулі, то середня заробітна плата для виплати йому компенсації за невикористані відпустки обчислюється з урахуванням суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка припадає на місяці, що увійшли до розрахункового періоду.
30. Як установлено судами, постановою Верховного Суду від 25 червня 2020 року ОСОБА_1 поновлений на посаді заступника прокурора Херсонської області. Водночас справу в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі, Верховний Суд направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
31. 02 листопада 2020 року Херсонська обласна прокуратура поновила ОСОБА_1 на займаній посаді і того ж дня звільнила його за власним бажанням, виплативши компенсацію за невикористані відпустки виходячи з установленого на день звільнення посадового окладу заступника прокурора області, як це передбачено у випадку відсутності заробітку у розрахунковому періоді (абзац третій пункту 4 Порядку №100).
32. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 30.10.2020 був стягнутий на користь ОСОБА_1 згідно з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року.
33. У заяві від 21 травня 2021 року на ім`я керівника Херсонської обласної прокуратури позивач зазначив про повне виконання цього судового рішення 26 березня 2021 року, у зв`язку з чим просив провести остаточний розрахунок компенсації за невикористані відпустки.
34. За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо безпідставності посилання відповідача під час розгляду цього спору на відсутність у позивача заробітку протягом останніх 12 календарних місяців перед звільненням як підставу для застосування порядку обчислення середньої заробітної плати, передбаченого абзацом третім пункту 4 Порядку №100, оскільки цей розрахунковий період входив до часу вимушеного прогулу позивача, оплата якого є імперативно встановленим статтею 235 КЗпП України способом поновлення порушених прав незаконно звільненого працівника.
35. Виплата відповідачем ОСОБА_1 на виконання рішення суду середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення останнього з іншої підстави не звільняла відповідача від обов`язку провести на вимогу позивача перерахунок виплаченої йому при звільненні компенсації за невикористані відпустки з урахуванням розміру сум, щодо яких існував спір.
36. Безпідставними є аргументи касаційної скарги про включення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до складу виплат, з яких обчислюється середня заробітна плата для компенсації за невикористані відпустки, лише нормою абзацу четвертого пункту 3 Порядку №100 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213, яка набрала чинності з 12.12.2020, адже нова редакція цієї норми не змінила, а лише доповнила приклади виплат за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток.
37. Доводи відповідача про обчислення судами попередніх інстанцій середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували звільненню позивача (абзац третій пункту 2 Порядку №100), спростовуються мотивувальною частиною судових рішень, в якій відповідний розрахунок проведений за формулою, передбаченою пунктом 7 Порядку №100, виходячи із сумарного заробітку позивача за останні перед звільненням 12 місяців, тобто із суми виплаченого останньому за вказаний період середнього заробітку за час вимушеного прогулу (абзац четвертий пункту 3 Порядку №100).
38. Так само необґрунтованими є посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №818/1551/17, у якій немає жодних висновків (тлумачення) щодо застосування абзацу третього пункту 4 або абзацу четвертого пункту 3 Порядку №100 у подібних правовідносинах.
39. Що стосується позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що застосування до відповідача такого виду відповідальності за порушення строку розрахунку при звільненні, встановленого статтею 116 КЗпП України, передбачено статтею 117 цього Кодексу.
40. При цьому у частині першій статті 117 КЗпП України йдеться про виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а в частині другій цієї статті - про стягнення середнього заробітку за результатом вирішення спору про розміри належних звільненому працівникові сум.
41. Вирішуючи питання про строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, Верховний Суд у складі палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20 сформулював правову позицію щодо обмеження строку звернення до адміністративного суду з такою вимогою одним місяцем, установленим частиною п?ятою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня проведення фактичного розрахунку з працівником.
42. Проте зазначений висновок Верховного Суду не є застосовним у цій справі, оскільки пред`явлена ОСОБА_1 позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не зумовлена фактом проведення з позивачем остаточного розрахунку, а є похідною від основної позовної вимоги про стягнення належних позивачу сум при звільненні.
43. Водночас спір щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки, в силу частини другої статті 233 КЗпП України, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду, оскільки ця компенсація входить до виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством (є належною працівнику заробітною платою).
44. Виходячи з цього, відсутні підстави для застосування до цього спору в цілому частини п?ятої статті 122 КАС України.
45. Визначений судом першої інстанції розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні сторонами не оспорюється.
46. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
47. У зв?язку з цим виконання оскаржуваних судових рішень, яке було зупинене ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року, підлягає поновленню (частина третя статті 375 КАС України).
48. З огляду на результат касаційного розгляду справи та відсутність документального підтвердження понесення позивачем будь-яких судових витрат у суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 375 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Херсонської обласної прокуратури залишити без задоволення.
2. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року залишити без змін.
3. Поновити виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2022 року.
4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.
Суддя-доповідач С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.Е. Мацедонська