ПОСТАНОВА
Іменем України
09 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 540/426/19
адміністративне провадження № К/9901/30339/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 540/426/19
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (ліквідаційна комісія) про стягнення грошового забезпечення,
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Д. К. Василяка) від 06 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: А. В. Крусян, Ю. М. Градовський Ю. М., О. В. Яковлєв) від 23 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - відповідач або Управління УМВС України в Херсонській області), в якому просить:
- стягнути з Управління УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 09 лютого 2017 року по 05 березня 2019 року в розмірі 104386,33 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 821/861/17 наказ про звільнення № 3/ос від 08 лютого 2017 року скасовано, внаслідок чого наказом УМВС України в Херсонській області № 4/ос від 13 лютого 2019 року позивача поновлено на службу в органах внутрішніх справ з 08 лютого 2017 року, однак по теперішній час фактично до виконання попередніх службових обов`язків не допущена, у зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 09 лютого 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 104386,33 грн., вважаючи також, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 821/861/17 стягнутий на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року в сумі 1981,83 грн. був визначений невірно.
3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2017 року по 06 травня 2019 року в розмірі 14448,18 грн.
Допущено до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Управління МВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах за один місяць в сумі 639,30 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року скасовано рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року та прийнято нову, якою стягнуто з Управління МВС України в Херсонській області (ліквідаційна комісія) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2017 року по 23 жовтня 2019 року у розмірі 138478,14 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій, 04 листопада 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі
6. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою; відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року справі № 540/426/19 до закінчення їх перегляду у касаційному порядку; встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
7. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на 09 квітня 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 03 серпня 2004 року по 06 листопада 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ.
10. Наказом Управління МВС України в Херсонській області від 06 листопада 2015 року № 428 о/с за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) звільнено ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.
11. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2016 року у справі № 821/3743/15-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, позов задоволено частково, зокрема:
Наказ Управління МВС від 06 листопада 2015 року № 428 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 скасовано та поновлено ОСОБА_1 на попередній посаді.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції України в Херсонській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади в поліції.
12. 15 вересня 2016 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області № 23 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського Управління УМВС з 06 листопада 2015 року.
13. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08 лютого 2017 року № 3 о/с відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС, за відсутності можливості подальшого використання на службі та у зв`язку з не переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, звільнено у запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС.
14. Постановою Верховного Суду України від 21 січня 2019 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 821/861/17 залишено в силі, якою:
визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08 лютого 2017 року № 3 о/с в частині звільнення через скорочення штатів капітана міліції ОСОБА_2 з посади дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС;
поновлено капітана міліції ОСОБА_2 на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС з 08 лютого 2017 року;
стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року в сумі 1981,83 грн.
15. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 13 лютого 2019 року № 4 о/с скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області від 08 лютого 2017 року № 3 о/с та поновлено позивача на службу в органах внутрішніх справ з 08 лютого 2017 року.
16. Водночас, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопад 2015 року № 1388 визнано такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств МВС України згідно з Переліком змін у штатах МВС, що додається. Зокрема, зазначеним наказом у Управлінні МВС України в Херсонській області скасовано та скорочено 4350 посад.
17. Однак, фактично до виконання посадових обов`язків позивач не приступила, в зв`язку з чим звернулась до суду з цим позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме з 09 лютого 2017 року по 05 березня 2019 року у розмірі 104386,33 грн..
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що судом при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача застосовувано норми Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), беручи до уваги кількість робочих днів, а також тільки місячний посадовий оклад в розмірі 650 грн. у вересні, жовтні 2015 року згідно довідки 16 червня 2017 року № 331, оскільки позивач не була призначена на посаду. Крім того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року № 821/861/17 було стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року у розмірі 1981,83 грн. (з розрахунку 1300,00 грн.: 61=21,31х93 = 1981,83 грн.). З урахуванням викладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума вирахувана за період з 27 червня 2017 року по 06 травня 2019 року у розмірі 14448,18 грн. (з розрахунку 1300,00 грн. : 61 = 21,31 х 678 = 14448,18 грн.).
19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року (далі - Порядок № 260), беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
20. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного позивача необхідно застосовувати норми Порядку № 100, беручи до уваги кількість робочих днів, а також тільки місячний посадовий оклад в розмірі 650 грн. у вересні, жовтні 2015 року згідно довідки 16 червня 2017 року № 331, оскільки позивач не була призначена на посаду, суперечать нормам законодавства, а також принципу верховенства права, відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст та спрямованість держави.
21. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 821/861/17 було невірно визначено розмір виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року у розмірі 1981,83 грн., позивач не позбавлена свого конституційного права ставити питання про стягнення додаткової суми невиплаченого грошового забезпечення.
22. Разом з тим, враховуючи стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року у розмірі 1981,83 грн. згідно постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 821/861/17, суд вважає за необхідне вирахувати вказану суму з загальної суми стягнення (140459,97-1981,83), а тому остаточна сума стягнення складає 138478,14 грн.
23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
24. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам відзиву на адміністративний позов та апеляційну скаргу, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
25. Зокрема, скаржник зазначив, що застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм права, які не розповсюджуються на позивача, яка поновлена на службі в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Комсомольського районного відділу Херсонського міського управління УМВС з 08 лютого 2017 року та не є поліцейським, Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядку № 260 та ухвалення рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року, який вже був предметом розгляду у справі № 821/861/17 та який судом вже стягувався середній заробіток за час вимушеного прогулу.
26. Водночас, відповідач звертає увагу на тому, що суд при обчисленні грошового забезпечення за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 судом першої інстанції враховувались саме календарні дні, а не робочі.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
29. Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження в цій справі є лише постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року, оскільки постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року було скасовано постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року.
30. Вирішуючи питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове урегулювання спірних правовідносин, Верховний Суд виходить з такого.
31. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, звільнення позивача зі служби з органів внутрішніх справ проведено відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114).
32. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
34. Згідно з пунктом 24 Положення № 114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
35. Частино першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
36. Частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
37. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному. При цьому можливе субсидіарне застосування загальних норм, тобто, в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.
38. Можливість субсидіарного застосування загальних правових норм до відносин публічної служби, як правило, закріплена у спеціальному законі, що регулює такий вид публічної служби. Подібна законодавча техніка спрямована на усунення прогалин у правовому регулюванні.
39. Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
40. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є відсилочною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акта для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
41. Такий «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
42. Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
43. Вперше Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.
44. Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.
45. Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).
46. Так, у справі, що розглядається, період вимушеного прогулу позивача тривав з 09 лютого 2017 року. Тобто у період, в який набрав чинності саме спеціальний нормативно-правовий акт.
47. Верховний Суд ураховує приписи статті 57 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а ті, що не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
48. Оскільки на момент звільнення позивача зі служби в поліції норми спеціального нормативно-правового акта набрали законної сили, Верховний Суд дійшов висновку що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок № 260.
49. Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
50. Зі змісту Порядку № 260 випливає, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
51. У свою чергу, підпункт «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100: цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу.
52. Абзац третій пункту 2 Порядку №100: у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
53. Згідно пункту 5 Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
54. Абзац перший пункту 8 Порядку №100: нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
55. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що підлягав присудженню на користь позивача з відповідача, правильно застосував до спірних правовідносин наведені норми, оскільки брав до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
56. Абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
57. Відповідно до абз. 18 пункту 4 Порядку № 100, в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
58. Суд першої інстанції при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, фактично, керувався положеннями абзацу 4 пункту 2 та абзацу 18 пункту 4 Порядку № 100, а той час як суд апеляційної інстанції керувався приписами пункту 8 Порядку № 100.
59. Проте, як випливає з встановлених судами попередніх інстанцій обставин, протягом двох місяців які передували звільненню 08 лютого 2017 року ОСОБА_1 не працювала, останнім робочим днем позивача було 06 листопада 2015 року, а тому Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування приписів абзацу четвертого пункту 2 та абзацу вісімнадцятого пункту 4 Порядку №100.
60. Разом з тим, судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно зроблені висновки, що суд першої інстанції при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу брав до уваги кількість робочих днів, оскільки судом першої інстанції вираховувалися саме календарні дні, період з 27 червня 2017 року по 06 травня 2019 року (по день постановлення рішення) становить 678 днів.
61. Як вбачається з довідки № 331 від 16 червня 2017 року, відповідно до якої визначено розмір грошового забезпечення за 2015 рік, встановлено, що посадовий оклад позивача складав у вересні 2015 року - 650, 00 грн. та у жовтні 2015 року - 650,00 грн., а тому середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 27 червня 2017 року по 06 травня 2019 року складає 14448,18 грн. (з розрахунку 1300,00 грн. : 61 = 21,31х 678 = 14448,18 грн.).
62. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також правильно враховано час вимушеного прогулу, а саме період з 27 червня 2017 року по 06 травня 2019 року (по день винесення рішення), оскільки період з 09 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року був предметом розгляду іншої справи (№ 821/861/17), у якому рішення набрало законної сили.
63. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
64. Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.
65. Отже, П`ятого апеляційний адміністративний суд скасовуючи рішення Херсонського окружного адміністративного суду, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, дійшов хибного висновку про застосуванню до даних правовідносин приписи пункту 8 Порядку № 100, а також стягненню додаткових сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 09 лютого 2017 року по 26 червня 2017 року, який був предметом розгляду іншої справи.
66. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
67. З огляду на викладене, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року залишенню в силі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року скасувати.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 540/426/19 залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов