ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 540/461/21
адміністративне провадження № К/9901/40467/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/461/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року (постановлену у складі колегії суддів: судді-доповідача - Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А.)
у с т а н о в и в :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ у розмірі 88 % від суми місячної чинної заробітної плати на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.1/8604/Явт від 26.08.2020 з урахуванням посадового окладу - 5640 грн., окладу за військовим званням (майор внутрішньої служби) - 1340 грн., надбавки за вислугу років (40%) - 2792 грн., підвищення посадового окладу особливі умови служби 15% - 846 грн., підвищення посадового окладу (шкідливі умови праці) 7,5% - 423 грн., надбавки за особливо- важливі завдання 50% - 4886 грн., премії 190% - 18566,80 грн. починаючи з 01.04.2019 року без обмеження максимального розміру;
- допустити негайне виконання рішення в суду в межах суми стягнення пенсії за один місять.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
3. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 540/461/21.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 груня 2021 року зупинено апеляційне провадження по справі №540/461/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року по справі № 540/461/21, до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду по справі №580/5962/20.
Судове рішення суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що спірні правовідносини у цій справі, саме щодо застосування обмеження максимального розміру пенсіїю, є подібними до правовідносин у справі №580/5962/20, яка перебуває на розгляді Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду, та керуючись приписами пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зупинив провадження у справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції інстанції.
Касаційна скарга аргументована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Позивач зазначив, що у суду апеляційної інстанції не було підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду по справі № 580/5962/20, оскільки правовідносини не є подібними та регулюються різними законами.
Також позивач наголосив, що суд залишив поза увагою рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 листопада 2021 року визначено склад колегії суддів: Желєзний І.В. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 09.12.2021 № 2239/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Рибачука А.І., Тацій Л.В.
22 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач повідомив суд про прийняття КАС ВС 16 грудня 2021 року постанови по справі № 400/2085/19 з аналогічних фактичних обставин. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що застосуванню підлягають норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI.
Справа надійшла до суду касаційної інстанції 02 грудня 2022 року.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2022 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 21 грудня 2022 року.
ІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Питання зупинення провадження в справі врегульовано статтею 236 КАС України, частиною першою якої визначено перелік підстав, за яких суд обов`язково зупиняє провадження у справі, а частиною другою, - за яких суд має право зупинити провадження.
За змістом оскаржуваної ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року вбачається, що провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини 2 статті 236 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Передбачена пунктом 5 частини 2 статті 236 КАС України підстава зупинення провадження у справі покликана забезпечити єдність судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
КАС України не містить дефініції терміну "подібні правовідносини".
Тлумачення визначення "подібності правовідносин" міститься, зокрема, у ряді постанов Верховного Суду, а саме: від 13.02.2019 у справі № 802/3999/15-а, від 03.07.2019 у справі № 826/27404/15 та інших.
За змістом вказаних постанов подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
7. Судом встановлено, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року передано на розгляд Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав справу № 580/5962/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії. Правовідносини у справі № 580/5962/20 стосуються визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 22.10.2020 № 971010121824 про перерахунок пенсії; зобов`язання останнього перерахувати з 01.10.2020 та виплатити йому пенсію у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 16.10.2020 №21-601, без обмеження граничного розміру та з урахуванням раніше проведених виплат.
Отже, спірними у справі № 580/5962/20 є питання щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII), а також застосування при перерахунку такої пенсії обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
8. Спірні правовідносини у цій справі за позовом ОСОБА_1 стосуються визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність; зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІІ (далі - Закон № 2262-ХІІІ) у розмірі 88 % від суми місячної чинної заробітної плати на підставі довідки Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 3.1/8604/Явт від 26.08.2020 з урахуванням посадового окладу - 5640 грн., окладу за військовим званням (майор внутрішньої служби) - 1340 грн., надбавки за вислугу років (40%) - 2792 грн., підвищення посадового окладу особливі умови служби 15% - 846 грн., підвищення посадового окладу (шкідливі умови праці) 7,5% - 423 грн., надбавки за особливо- важливі завдання 50% - 4886 грн., премії 190% - 18566,80 грн. починаючи з 01.04.2019 року без обмеження максимального розміру.
9. Колегією суддів Верховного Суду встановлено, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Закону України «Про прокуратуру", десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01 жовтня 2011 року.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України "Про державну службу" (3723-12), "Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII та у статтю 50-1 Закону № 1789-XII, які викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Приймаючи вказане рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
10. Судом встановлено, що пенсія ОСОБА_1 призначена на підставі Закону України «Про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а позивачу по справі №580/5962/20 на підставі Закону України «Про прокуратуру».
Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом, положення Закону України «Про Пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», які встановлювали обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до цього Закону, були визнані неконституційними. Натомість положення Закону України «Про прокуратуру», які регулюють зазначені обмеження розміру пенсії, визнанні неконституційними не були.
З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що правовідносини у справі за позовом ОСОБА_1 та у справі за позовом ОСОБА_2 (№580/5962/20) не є подібними. Тому, не вбачається підстав для зупинення апеляційного провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України.
11. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
З матеріалів справи колегією суддів Верховного Суду встановлено, що 15 лютого 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд прийняв ухвалу про поновлення апеляційного провадження по справі № 540/461/21 та постанову за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права при постановленні ухвали про зупиненні апеляційного провадження, яка перешкоджала подальшому провадженню у справі, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, шляхом скасування ухвали апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року.
У зв`язку з надходженням адміністративної справи № 540/461/21 до суду касаційної інстанції вже після поновлення зупиненого апеляційного провадження та розгляду апеляційної скарги, підстави для направлення справи на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції відсутні.
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статті 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 139 345 349 351 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
п о с т а н о в и в :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року по справі № 540/461/21- скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Стрелець Т.Г.
Судді Рибачук А.І.
Тацій Л.В.