№ 540/583/21 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа №540/583/21

адміністративне провадження №К/9901/37418/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Херсонської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Херсонської обласної прокуратури, у якому, із урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 05 березня 2021 року, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної прокуратури щодо неналежного розрахунку з позивачем, а саме невиплати їй частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII), за період з 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року;

- зобов`язати Херсонську обласну прокуратуру сплатити позивачеві недоплачену частину заробітної плати - посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, за період з 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року в розмірі 1146818 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала про те, що бездіяльністю відповідача порушено її право власності на отримання заробітної плати у повному розмірі, гарантованої частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ), виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Позивач уважає необґрунтованим визначення їй розміру посадового окладу на підставі постанови КМУ від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі - постанова КМУ №505), що за період з 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року вона недоотримала частину заробітної плати у вигляді посадового окладу в розмірі 1146818 грн.

ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Херсонської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, за період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року. Зобов`язано Херсонську обласну прокуратуру здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 недоплаченої частини заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, за період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року включно у розмірі 321760 грн із урахуванням податків і зборів та обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зробив висновки про те, що: у 2015-2019 роках норми і положення Закону №1697-VII щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених постановами КМУ №505, №657, з дотриманням норм Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон №79-VIII), а не статтею 81 Закону №1697-VII; дія окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 втратила чинність 26 березня 2020 року, і саме з цього часу положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у відповідній частині не підлягають застосуванню відповідачем; Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 не впливає на спірні правовідносини до 26 березня 2020 року, оскільки такі виникли до його ухвалення, і це Рішення не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності; визнання неконституційними певних положень чинного законодавства у подальшому не може мати за собою наслідки визнання протиправними дій чи рішень відповідача, які були вчинені або ухвалені до визнання таких норм неконституційними; відповідач був зобов`язаний і діяв у межах та на підставі того законодавства, яке існувало на момент виникнення спірних правовідносин, і висновки Конституційного Суду України, викладені у Рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020, не можуть бути підставою для визнання протиправною бездіяльності прокуратури та зобов`язання здійснити позивачеві виплату частини недоотриманої заробітної плати у вигляді посадового окладу за період з 15 грудня 2015 року по 26 березня 2020 року відповідно до статті 81 Закону №1697-VII. Разом із тим, зважаючи на Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, позивач з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року має право на нарахування та виплату недоплаченої заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII. Відповідачем не доведено правомірність вчинення дій по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 заробітної плати у вигляді посадового окладу відповідно постанови КМУ №505 з огляду на вимоги пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон №113-ІХ) у період з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року включно.

5. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року апеляційну скаргу Херсонської обласної прокуратури задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що: Закон №79-VIII прийнятий пізніше Закону №1697-VII, а тому до 2019 року норми і положення цього Закону щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених КМУ, а не статтею 81 Закону №1697-VII; відповідач не був наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати в іншому розмірі, ніж це передбачено постановою КМУ №505; до визнання Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 неконституційним окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, у відповідача не було правових підстав обраховувати посадовий оклад позивача з урахуванням приписів статті 81 Закону №1697-VІІ, оскільки зазначене положення, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення. Щодо позовних вимог у частині нарахування ОСОБА_1 посадового окладу відповідно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VIІ з 27 березня 2020 року по 29 грудня 2020 року, суд апеляційної інстанції, пославшись на норми абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, зробив висновок про те, що нарахування позивачеві до 29 грудня 2020 року посадового окладу на підставі постанови КМУ №505 відповідало приписам чинного на той час законодавства.

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

8. Скаржник зазначає, що оскаржувана постанова прийнята судом апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

9. Підставою оскарження постанови суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 у касаційній скарзі визначила пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частин другої, третьої та сьомої статті 81 Закону №1697-VII у взаємозв`язку із Законом №113-ІХ після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 26 березня 2020 року №6-р/2020.

IV. Позиція інших учасників справи

10. Херсонською обласною прокуратурою подано відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року - без змін, оскільки вона, на думку відповідача, є законною та обґрунтованою.

V. Рух справи у суді касаційної інстанції

11. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 09 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 08 грудня 2022 року.

VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

13. ОСОБА_1 з 13 листопада 2009 року працювала на різних посадах в органах прокуратури України.

14. Наказом керівника Херсонської обласної прокуратури від 23 грудня 2020 року №925к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Каланчацького відділу Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII з 29 грудня 2020 року. Підстава: рішення кадрової комісії від 24 листопада 2020 року №134.

15. Заробітна плата ОСОБА_1 у спірний період виплачувалася із урахуванням посадових окладів, визначених постановою КМУ №505.

16. Уважаючи, що відповідач порушив порядок нарахування та виплати їй заробітної плати - посадового окладу за період з 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон №1697-VII, який набрав чинності 15 липня 2015 року, приписами частини першої статті 81 якого закріплено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

19. Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону №1697-VII).

20. Приписами частин третьої та четвертої статті 81 Закону №1697-VII (у первинній редакції) передбачалося, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

21. Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину третю статті 81 Закону №1697-VII викладено у такій редакції: «посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року».

22. 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №113-ІХ, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку з чим внесено ряд змін до Закону №1697-VII, у тому числі до статті 81.

23. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 81 Закону №1697-VII (у редакції Закону №113-ІХ) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

24. Приписами частини п`ятої статті 81 Закону №1697-VII встановлено розміри посадових окладів прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах.

25. Згідно з частиною сьомою статті 81 Закону №1697-VII прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу. Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується КМУ.

26. Частиною дев`ятою статті 81 Закону №1697-VII внормовано, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

27. Згідно з частинами першою та другою статті 89 Закону №1697-VII (у первинній редакції) фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України.

28. Відповідно до частин першої та другої статті 89 Закону №1697-VII (у редакції Закону №113-IX) фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проєктами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

29. Статтею 90 Закону №1697-VII передбачено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

30. За правилами статей 8, 13 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються КМУ, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

31. Приписами частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України закріплено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

32. Положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (у редакції Закону №79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року) передбачено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

33. Відповідно до пункту 9 «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року №80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» (далі - Закон №80-VIII) норми і положення, зокрема, статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічні положення закріплені у пункті 11 «Прикінцеві положення» Закону України від 25 грудня 2015 року №928-VIII «Про Державний бюджет України на 2016 рік».

34. Постановою КМУ №505 (зі змінами) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з відповідними додатками. Надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці, з-поміж іншого, установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів. Визначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці (пункти 1, 2, 6 цієї постанови).

35. Приписами пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX внормовано, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури. Закон №113-IX є чинним та неконституційним у встановленому законом порядку не визнавався.

36. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 1 резолютивної частини Рішення). Положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

37. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

38. Аналогічне положення закріплене у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII «Про Конституційний Суд України». Окрім цього у статті 97 вказаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку (частина перша).

VІІІ. Позиція Верховного Суду

39. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

41. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

42. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі визначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

43. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

44. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини виникли у зв?язку із тим, що, на думку ОСОБА_1 , наявна бездіяльність відповідача щодо неналежного з нею розрахунку, а саме: невиплати їй заробітної плати з урахуванням посадового окладу, визначеного частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII, за період з 15 грудня 2015 року по 29 грудня 2020 року.

45. У спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не відповідно до норм частини третьої статті 81 Закону №1697-VII, а у порядку та розмірах, встановлених КМУ.

46. Відповідно до висновків, зроблених Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №807/1171/16, від 27 жовтня 2020 року в справі №826/18228/16, від 26 травня 2022 року в справі №440/5383/20, від 30 червня 2022 року в справі №120/1674/21-а та інших, Закон №80-VIII і Закон №79-VIII прийняті пізніше Закону №1697-VII, а тому у 2015 році норми і положення Закону №1697-VII щодо заробітної плати прокурора застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених КМУ, а не статтею 81 цього Закону.

47. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у іншому розмірі, ніж це передбачено постановою КМУ №505.

48. У постановах від 14 вересня 2021 року в справі №320/1874/19, від 18 серпня 2022 року в справі №200/2499/21-а, від 20 жовтня 2022 року в справі №320/13773/20 та інших Верховний Суд звернув увагу на те, що зміни до постанови КМУ №505, зокрема, щодо розмірів окладів працівників органів прокуратури не вносилися, законами про Державний бюджет України на відповідні періоди не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII, а тому відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено КМУ. Відповідач не наділений правом самостійно, без правового врегулювання збільшення видатків Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача та виплату заробітної плати у розмірі, встановленому Законом №1697-VII.

49. У Рішенні від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 Конституційний Суд України вказав на те, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

50. Подібний висновок також висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року в справі №4819/49/19, згідно з яким рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію, тобто поширюється на правовідносини, що виникли або тривають після його ухвалення (за винятком тих випадків, якщо інше встановлено Конституційним Судом України безпосередньо у тексті ухваленого рішення).

51. У Рішенні від 26 березня 2020 року №6-р/2020, на яке посилається позивач, Конституційний Суд України визначив, що положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМУ, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Це Рішення Конституційного Суду України не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

52. За таких обставин, немає правових підстав уважати, що орган прокуратури допустив протиправну бездіяльність у частині нарахування та виплати позивачеві заробітної плати (посадового окладу) за чинним на той час законодавством.

53. Роблячи системний аналіз приписів Закону №113-ІХ Верховний Суд у постановах від 14 липня 2022 року в справах №160/13767/20, №240/1984/21, від 28 липня 2022 року в справі №620/1338/21, від 09 серпня 2022 року в справі №240/15182/21, від 11 серпня 2022 року в справі №120/3931/21-а, від 18 серпня 2022 року в справі №200/2499/21-а, від 08 вересня 2022 року в справі №360/931/21 та інших дійшов висновків про те, що на період, тобто до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови КМУ №505. Водночас ті прокурори, які переведені на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, отримують заробітну плату згідно зі статтею 81 Закону №1697-VII зі змінами, внесеними Законом №113-ІХ.

54. Положеннями пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX запроваджено різні підходи до оплати праці прокурорів залежно від проходження чи непроходження атестації.

55. Тому прирівняння посадового окладу позивача до посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в ці установи, суперечить вимогам Закону №113-IX.

56. У постановах від 30 червня 2021 року в справі №826/17798/14, від 26 травня 2022 року в справі №540/1268/21 та інших Верховний Суд указував, що з набранням чинності (16 січня 2020 року) постановою КМУ від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів» (далі - постанова КМУ №1155), яка втратила чинність 05 червня 2021 року, не всім прокурорам України воднораз збільшили посадові оклади, а тільки тим, кого після атестації перевели на посади прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур (відповідно до Закону №113-ІХ). Цей процес був триваючим, тому виникали ситуації, коли протягом одного періоду прокурори отримували заробітну плату відповідно до різних нормативно-правових актів (відповідно до постанови КМУ №505 і постанови КМУ №1155).

57. Стосовно застосування Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020 необхідно зазначити, що відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у цьому Рішенні (абзац одинадцятий підпункту 2.2 пункту 2), заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом.

58. Таким чином, Конституційний Суд України дав тлумачення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, яка водночас відповідно до іншого Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-р(II)/2020 вказує на те, що за новим конституційним правопорядком прокуратуру як інститут, що виконує функцію кримінального переслідування, структурно вмонтовано в загальну систему правосуддя.

59. Конституція України, як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, зокрема, від 21 вересня 2021 року в справі №160/6204/20, від 13 жовтня 2021 року в справі №560/4176/19, від 26 листопада 2021 року в справі №200/14545/19-а та інших, віднесла прокурорів у розділ правосуддя, змінила характер їх діяльності з загального нагляду на основну функцію кримінального обвинувачення та запровадила нові принципи в проведенні оцінювання прокурорів. Таке оцінювання було визначено на законодавчому рівні та стосувалося без винятку усіх прокурорів, які мали бажання продовжувати працювати в органах прокуратури.

60. Тобто Рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року №6-р/2020, на яке посилається позивач, стосується приписів статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами, офіційне тлумачення яких здійснено в розумінні статті 131-1 Основного Закону України та пов`язане з організацією і порядком діяльності прокуратури нової якості - функцією кримінального обвинувачення та проведення кадрового перезавантаження через оцінювання прокурорів. А тому застосування статті 81 Закону №1697-VII зі змінами у редакції Закону №113-ІХ без обмежень у цій справі, пов`язується із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в «новоутворені»/«оновлені» прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).

61. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин у цій справі, ОСОБА_1 не була переведена на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури у зв`язку з успішним проходженням атестації; вона звільнена з посади прокурора Каланчацького відділу Новокаховської місцевої прокуратури Херсонської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і рішення кадрової комісії від 24 листопада 2020 року №134 як така, що не пройшла атестацію, а тому у спірних правовідносинах застосуванню підлягають приписи абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, зі змісту якого слідує, що на період до дня звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури оплата праці прокурорів, які не завершили процедуру атестації, здійснюється відповідно до постанови КМУ, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, а саме постанови КМУ №505.

62. Відповідні висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, зробленими у постановах від 26 травня 2022 року в справі №540/1268/21, від 14 липня 2022 року в справах №160/13767/20, №240/1984/21, від 28 липня 2022 року в справі №620/1338/21, від 09 серпня 2022 року в справі №240/15182/21, від 11 серпня 2022 року в справі №120/3931/21-а, від 18 серпня 2022 року в справі №200/2499/21-а, від 08 вересня 2022 року в справі №360/931/21, від 19 жовтня 2022 року в справі №540/352/21, від 10 листопада 2022 року в справах №160/2916/21, №160/10050/21, №420/20708/21, від 24 листопада 2022 року в справі №440/7526/21, від 28 листопада 2022 року в справах №380/8155/21, №460/1156/21 та інших.

63. Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і доводи касаційної скарги такий висновок не спростовують.

64. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Ураховуючи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, переглянута судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року - без змін.

IХ. Судові витрати

66. Підстави для здійснення розподілу судових витрат, з огляду на результат касаційного розгляду, відсутні.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року в справі №540/583/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: О. Р. Радишевська

С. А. Уханенко