ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа №540/635/19
адміністративне провадження №К/9901/1338/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянув в порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 (колегія у складі суддів Стас Л.В., Шляхтицького О.І, Семенюка Г.В.)
у справі № 540/635/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Херсонській області
про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу.
І. РУХ СПРАВИ
1. 29.03.2019 ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.01.2019 №ХС 2892/498/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 223380 грн., на підставі абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 позов задоволено.
3. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області задоволено; рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.05.2019 скасовано та прийнято нове про відмову в задоволенні позову.
4. 09.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2019.
5. У касаційній скарзі Позивач із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2020 відкрито провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.08.2016 та здійснює діяльність за КВЕД 56.10 - "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування".
8. Відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295, рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у пп.1, 2, 4-7 п.5.
9. На підставі звернення ОСОБА_2 (вхідний № Ш-579/11-06 від 13.12.2018), ГУ Держпраці у Херсонській області видало наказ від 14.12.2018 №1301 "Про проведення інспекційного відвідування", пп.1 п.1 якого, серед іншого, прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування з питань дотримання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин ФОП ОСОБА_1 .
10. На підставі наказу від 14.12.2018 №1301 відповідач видав направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.12.2018 №1681 зі строком дії з 17.12.2018 по 18.12.2018.
11. 17.12.2018 інспектори праці Фисина І.В. та Венгер О.В. провели інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 ", за результатами якого склали акт № ХС 2892/498/АВ.
12. В акті інспекційного відвідування зазначено, що в порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, працівники допускаються до роботи без укладення трудового договору та повідомлення до ДФС про прийняття працівника до роботи. Так, наприклад, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору. Працівники ОСОБА_4 (офіціант) та ОСОБА_5 (бармен) згідно з опитуванням проходять стажування з 15.12.2018.
13. 18.12.2018 інспектори праці Фисина І.В. та Вергер О.В. винесли припис про усунення виявлених порушень №ХС2892/498/АВ/П, яким зобов`язали позивача усунути порушення до 17.01.2019.
14. 25.12.2018 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. прийняв рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ХС2892/498/АВ, відповідно до якого призначено розгляд справи на 04.01.2019 о 10:00 год.
15. 27.12.2018 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. виніс повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, згідно з яким розгляд справи призначено на 04.01.2019 о 10:00 год. (направлено позивачу 27.12.2018).
16. 04.01.2019 перший заступник начальника ГУ Держпраці у Херсонській області Франкевич Т.І. виніс постанову №ХС2892/498/АВ/П/ТД-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 за допуск працівників до роботи без укладання трудового договору наклав штраф у розмірі 223380 грн.
17. Позивач не погодився з постановою та звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на протиправність накладення штрафу за допущення до роботи працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оскільки з 17.12.2018 з ними укладено трудові договори, їх офіційного працевлаштовано, повідомлено ДФС про прийняття працівників на роботу, а тому відсутні підстави для застосування штрафу.
19. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених в запереченнях, та розглядати справу без участі його представника.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені в акті інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпП України не підтверджено належними та допустимими доказами, а також позивача несвоєчасно повідомлено про розгляд справи про накладання штрафу.
21. Суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком, оскільки з боку ФОП ОСОБА_1 мало місце порушення ч.3 ст.24 КЗпП України (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору), а тому, застосовані суб`єктом владних повноважень акти реагування у вигляді припису та постанови про накладення штрафу є правомірними.
22. Крім того, зазначив, що надсилання повідомлення про розгляд справи щодо накладання штрафу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою ФОП ОСОБА_1 , зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним виконанням обов`язків Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо інформування. При цьому, відносини між оператором поштового зв`язку, який доставляє лист, та адресатом (позивачем), перебувають поза контролем відправника (відповідача).
23. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки:
А) суд апеляційної інстанції не врахував, що допитані в судовому засіданні свідки під присягою спростували твердження Відповідача про те, що їх 17.12.2018 було допущено до роботи Позивачем. Будь-яких доказів виконання роботи до видання наказів про прийняття на роботу, укладення трудових договорів Відповідач не надав;
Б) суд апеляційної інстанції не врахував, що справу, на підставі якої винесено оскаржувану постанову, прийнято без належного повідомлення Позивача про дату, час, місце розгляду справи, за відсутності Позивача, що ж грубим порушенням законодавства.
24. Відзив від Відповідача не надходив, однак копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримано 21.01.2020.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Суд оцінив доводи касаційної скарги, перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
26. Згідно зі статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
27. Відповідно до частини 1 статті Закону України "Про охорону праці" працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
28. Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
29. За правилами ст.21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
30. Нормами ст. 24 КзпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (ст. 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
31. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
32. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 №5067-VI для створення умов щодо здобуття студентами вищих, учнями професійно-технічних навчальних закладів у вільний від навчання час досвіду практичної роботи за обраною спеціальністю та сприяння їх працевлаштуванню після завершення навчання їм надано можливість проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта.
33. Студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
34. Метою стажування є удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткової компетенції та досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків.
35. Студенти (учні) можуть пройти стажування на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
36. Стажування здійснюється на умовах, визначених договором між стажистом і роботодавцем. Порядок укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2013 №20 «Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів закладів вищої освіти та учнів закладів професійної (професійно-технічної) освіти на підприємствах, в установах та організаціях».
37. Договір про стажування укладається у двох примірниках, один з яких зберігається на підприємстві, другий - у стажиста (п. 10).
38. У разі коли в період стажування особа, зазначена у частині першій цієї статті, виконує професійні роботи, підприємство, організація, установа за всі роботи, виконані відповідно до наданих завдань, здійснює виплату їй заробітної плати згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
39. Запис про проходження стажування вноситься до трудової книжки.
40. Суд апеляційної інстанції встановив, що під час інспекційного відвідування, 17.12.2018 ФОП ОСОБА_1 власноруч надав письмові пояснення, в яких зазначив, що офіціант ОСОБА_4 та бармен ОСОБА_5 прийняті на стажування з 15.12.2018, після проходження якого будуть прийняті на роботу та офіційно працевлаштовані. (а.с.66)
41. При цьому, а ні під час інспекційного відвідування, а ні під час розгляду справи позивачем не надано докази укладання між ним та вказаними особами договору стажування, чи підтвердження того, що вказані особи є студентами вищих професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні.
42. Більш того, доказів того, що зазначені особи працевлаштовані у ФОП ОСОБА_1 станом на 17.12.2018 позивач під час інспекційного відвідування теж не надав.
43. При цьому, факт допуску до роботи вказаних осіб підтверджено працівниками кафе «М`ята», які під час опитування, зазначили, що ОСОБА_5 - бармен - стажер виконує відповідну роботу з 15.12.2018, ОСОБА_4 - офіціант - стажер виконує відповідну роботу з 15.12.2018.
44. Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що під час проведення інспекційного відвідування відповідач встановив факт допуску двох працівників до роботи без укладення трудового договору. Позивач після ознайомлення з актом інспекційного відвідування підписав його без зауважень. Отже, ФОП ОСОБА_1 допустив порушення частини 3 ст.24 КЗпП України (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).
45. Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №804/330/17, і Суд не вбачає підстав для відступу від них.
46. Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
47. Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 ( далі - Порядок № 509).
48. Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
49. Згідно з п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа). Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
50. Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
51. Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов`язку державного органу повідомляти особу, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.
52. Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
53. Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн., який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.
54. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
55. Положення п. 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
56. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
57. Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.
58. З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
59. Таке тлумачення п. 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
60. З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
61. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
62. Зазначені підходи висловлені Верховним Судом у постанові від 12.06.2019 у справі №813/3415/18.
63. Суди попередніх інстанцій встановили, що письмове повідомлення про розгляд справи (вих.№ 01-08/1/3563 від 27.12.2018), яким ФОП ОСОБА_1 повідомлялося про те, що розгляд справи відбудеться 04.01.2019 о 10:00 год. за адресою: вул.Тираспільська,1, м. Херсон, 3 поверх, було направлено позивачу 27.12.2018.
64. До ГУ Держпраці у Херсонській області 25.01.2019 повернулося поштове відправлення з відміткою "за письмовою заявою відправника, одержувача", тобто ФОП ОСОБА_1 належним чином не повідомлено про дату, час та місце розгляду справи.
65. Однак Суд звертає увагу, що 28.12.2018 відповідач отримав заяву ФОП ОСОБА_1 та документи щодо укладення трудових договорів з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Тобто позивач надав ГУ Держпраці у Херсонській області документи, які стосуються порушень, викладених у акті інспекційного відвідування до розгляду справи про накладення штрафу. Отже, позивач реалізував право подати пояснення для розгляду справи. При цьому, ані у позовній заяві, ані в касаційній скарзі Позивач не зазначає, які саме додаткові пояснення та документи він хотів би представити під час розгляду справи щодо нього, та що конкретно не було взято до уваги Відповідачем через відсутність позивача під час розгляду справи.
66. З огляду на вищенаведене, неучасть Позивача у розгляді справи не призвела до неправильного висновку Відповідача щодо вчинення порушення.
67. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення судом апеляційної інстанції.
68. За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
69. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення рішень суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Керуючись ст. 341 345 349 350 356 359 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі №540/635/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя Н.В. Коваленко