№ 540/940/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2022 року

м. Київ

справа №540/940/19

адміністративне провадження № К/9901/36188/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 540/36188/19

за позовом Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Варняка Д.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В.)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль» (далі - АТ «Херсонська теплоелектроцентраль», позивач) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Херсонської міської ради (далі - відповідач), за участю третьої особи ОСОБА_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати п.1.2 рішення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення від 08 листопада 2018 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. АДРЕСА_1 та в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати будівельно - монтажні роботи та здійснити замовлення проектної документації.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що законодавством передбачено надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення з ініціативи споживачів на будинок у цілому, а не на окремі квартири. З огляду на те, що рішення, підтримане всіма власниками багатоповерхового будинку, про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення відсутнє, у відповідача не було правових підстав для надання третій особі дозволу на відключення її квартири від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання.

Також скаржник зазначив, що згідно із вимогами відповідних державних будівельних норм з питань влаштування системи опалення, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі при проектуванні гідравлічно ув`язані для забезпечення стабільної роботи системи опалення будинку. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньобудинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, внаслідок цього, скарг споживачів на незадовільне опалення. Крім того, процес доставки теплоносія до житлового будинку пов`язаний із технологічними витратами його температури, які залишаються незмінними незалежно від кількості абонентів у будинку. Таким чином, у випадку зменшення кількості абонентів, вартість послуги з опалення мала б збільшитись, що також є неможливим в умовах державного регулювання тарифу на послуги теплопостачання. Тобто, без відповідного коригування тарифу, AT ««Херсонська теплоелектроцентраль»» зазнаватиме фінансових втрат, що порушить його законний господарський інтерес.

Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення судів мотивовано тим, що за вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), який набрав чинності 10 грудня 2017 року, можливе відключення квартири від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та влаштування системи індивідуального теплопостачання, якщо у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Оскільки більше половини квартир у будинку АДРЕСА_2 відокремлено (відключено) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, надання Комісією дозволу ОСОБА_1 на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. 60 прийнято в межах наданих повноважень та у відповідності до діючого законодавства.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про необхідність перевірки технічної можливості відключення квартири третьої особи у відповідності до затвердженої схеми теплопостачання, спростовуються тим, що на момент звернення третьої особи до Комісії в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 з централізованим опаленням перебувало 34 квартири, з індивідуальним опаленням 38 квартир. По стояку квартири № 60 відключені квартири № 48 , № 52 , № 56 , № 64 , № 68 , а опалюються квартири № 60 та № 72 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 24 грудня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Херсонська теплоелектроцентраль».

У касаційній скарзі скаржник із посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні видмоги.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Закон № 2189-VIII хоча і набрав чинності 10 грудня 2017 року, проте введений в дію лише з 01 травня 2019 року, а тому відсутні підстави для застосування положень пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону до правовідносин, які виникли у листопаді 2018 року.

Крім того, позивач вказав, що одночасно із наданням третій особі дозволу на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та влаштування індивідуальної системи теплопостачання квартири АДРЕСА_10 , такий дозвіл також було надано іншим мешканцям цього будинку ОСОБА_2 (кв. 72 ) і ОСОБА_3 (кв. 41). За результатами судового оскарження рішень Комісії про надання ОСОБА_2 і ОСОБА_3 згоди на відключення від мереж ЦО та ГВП, рішеннями судів у справах № 540/799/19 (спір щодо квартири АДРЕСА_11 ) та № 540/894/19 (спір щодо квартири АДРЕСА_12 ), що набрали законної сили, встановлено протиправність прийнятого відповідачем рішення, оформленого протоколом від 08 листопада 2018 року. У межах цих справ, судами встановлено, що підтриманого всіма власниками рішення про відключення будинку АДРЕСА_2 від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення до Комісії надано не було, тому були відсутні підстави для задоволення заяв ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Скаржник вважає, що встановлені у справах №540/799/19 та №540/894/19 обставини справи мають преюдиційне значення для вирішення цього спору.

5. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 грудня 2019 року визначено склад колегії суддів: Желєзний І.В. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Саприкіна І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 08.12.2021 № 2228/0/78-21, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Мороз Л.Л., Тацій Л.В.

Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суд не надходило.

Верховний Суд ухвалою від 30 серпня 2022 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 30 серпня 2022 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 19 серпня 2014 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради прийнято рішення №212 «Про утворення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення».

08 листопада 2018 року на засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення вирішено надати дозвіл ОСОБА_1 на відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та влаштування індивідуальної системи теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , а також зобов`язано ОСОБА_1 виконати будівельно-монтажні роботи у міжопалювальний період, здійснити замовлення проектної документації та виконання відповідних робіт у виконавця, який має на це відповідні дозвільні документи (сертифікат, ліценція).

Вказане рішення (п. 1.2 протоколу) оформлене протоколом від 08 листопада 2018 року.

Вважаючи п.1.2 протоколу протиправним позивач звернулась до суду.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

Приписами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

9. Ключовим питанням при вирішенні даної справи є законність застосування п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII станом на час прийняття спірного рішення.

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV від 24.06.2004 (далі - Закон №1875-ІV), Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 №2633-IV (далі - Закон №2633-IV), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VIII іншими нормативно-правовими актами.

Закон № 1875-ІV визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

За термінами, визначеними у статті 1 Закону № 2633-IV, система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для тепло-забезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону №2633-ІV встановлено, що проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 статті 8 Закону №1875-ІV передбачено, що стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання встановлені статтею 13 Закону № 2633-ІV.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, регулювання діяльності суб`єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; затвердження місцевих програм розвитку у сфері теплопостачання, участь у розробці та впровадженні державних і регіональних програм у цій сфері; затвердження з урахуванням вимог законодавства у сфері теплопостачання проектів містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, схем теплопостачання та іншої містобудівної документації; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці нових або реконструкцію діючих об`єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній території.

Відповідно до статті 19 Закону № 2633-ІV споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положеннями статті 24 Закону № 2633-ІV визначено, що споживач теплової енергії має право на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами.

Основними обов`язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплоспоживання; забезпечення безперешкодного доступу до власного теплового обладнання, вузлів обліку представникам теплогенеруючої чи теплопостачальної організації, за умови пред`явлення відповідного посвідчення при виконанні службових обов`язків.

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів врегульовано пунктами 24-28 Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі по тексту - Правила).

Згідно із пунктом 24 цих Правил споживачі можуть відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Витрати, пов`язані з відключенням від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, а також встановленням індивідуальних (автономних) систем опалення, відшкодовуються споживачами відповідно до калькуляції, складеної виконавцем (пункт 27 Правил №630).

Споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, квартирні засоби обліку теплової енергії, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства (пункт 28 Правил №630).

З огляду на викладене вбачається, що чинним законодавством України фактично передбачено право споживачів відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

10. Що ж стосується порядку відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, то з цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Так, на виконання вимог пункту 25 Правил № 630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 №4 було затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до вимог пункту 1.2 вказаного Порядку №4 для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19.08.2014 №212 було утворено постійно діючу міжвідомчу комісію з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення.

11. Відповідно до пункту 2.1 цього ж Порядку №4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно із пунктом 2.2 даного Порядку №4, комісія розглядає надані заявником документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї.

Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужностей та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньо-квартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання.

Засідання Комісії відбувається за участю заявника або його уповноваженого представника Рішення Комісії оформляється протоколом, витяг з якого у десятиденний строк надається заявникові.

При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку (підпункти 2.2.1, 2.2.2 пункту 2.1 Порядку №4).

Якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку (підпункт 2.2.3 пункту 2.1 Порядку №4).

12. Зі змісту наведених правових норм, чинних на момент прийняття оскаржуваного у цій справі рішення від 08 листопада 2018 року, вбачається, що дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання може бути виданий лише за умови відключення цілого багатоквартирного житлового будинку, на підтвердження чого додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. При цьому, можливість відключення окремих квартир (приміщень) Порядком № 4 не передбачена.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9835/16, від 15 серпня 2019 року у справі №210/2496/15-а(2-а/210/14/16), від 09 липня 2020 року у справі №401/497/17(2-а/401/63/17), від 18 травня 2022 року у справі №401/533/17(2-а/401/69/17), від 20 липня 2022 року у справі №540/603/19.

13. Проте колегія суддів звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не встановлено, а матеріали справи не містять доказів наявності копій протоколів загальних зборів мешканців будинку за адресою АДРЕСА_2 щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У той же час, доказів того, що будинок за вказаною адресою в цілому належать третій особі на праві власності судами попередніх інстанцій також не встановлено і такі докази відсутні у матеріалах справи. Відповідно третя особа є власником окремої квартири у багатоповерховому будинку. Відтак будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору (від`єднання від системи централізованого опалення) порушує чи може порушити права інших мешканців.

Частиною другою статті 383 Цивільного кодексу України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Отже здійснення власником квартири своїх прав обмежується правами власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та санітарно-технічними вимогами, правилами експлуатації будинку, оскільки останні розробляються спеціалістами у галузі теплопостачання з урахуванням відповідних будівельних норм та правил.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №826/9835/16 та підтримана у ряді інших постанов, зокрема від 09 липня 2020 року у справі №401/497/17(2-а/401/63/17), від 22 жовтня 2020 року у справі № 766/16428/16-а. від 20 липня 2022 року у справі № 540/603/19.

14. Колегія суддів наголошує, що невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 Порядку є безумовною підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП ( п.п. 2.2.2 пункту 2.1 Порядку №4).

Зважаючи на те, що третьою особою до Комісії разом із заявою не було подано підтриманого всіма власниками рішення про відключення будинку за адресою АДРЕСА_2 від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення, тобто невиконані умови, визначені у пункті 2.1 Порядку №4, то підстав для надання дозволу не було.

Відповідно оскаржуване рішення відповідача від 08 листопада 2018 року є протиправним і підлягає скасуванню.

15. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», колегія суддів зазначає таке.

Так, цим пунктом передбачено право власників квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, на відокремлення (відключення), у встановленому порядку, від них своєї квартири чи нежитлового приміщення та влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні за однієї умови: якщо у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що пункт 1 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII встановлює дату набрання чинності цим законом та строки введення у дію його окремих положень.

Згідно із цим пунктом, Закон №2189-VIII набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім:

статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 31, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом;

частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року.

Тобто, законодавцем передбачено відтермінування дії Закону №2189-VIII, окрім окремо визначених в ньому положень, серед яких пункт 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII відсутній.

Відповідно, положення пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2189-VIII вводяться в дію не раніше ніж з 1 травня 2019 року.

16. Отже, з огляду на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем 08 листопада 2018 року, тобто до введення в дію Закону №2189-VIII, окрім окремо визначених у пункті 1 цього Закону положень, то підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 7 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» - відсутні.

За приписами частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України , підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувані судові рішення - скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

17. Щодо розподілу судових витрат у даній справі колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 гривень (платіжне доручення № 815 від 13 березня 2019 року), за подання апеляційної скарги - 2 881,50 гривень (платіжне доручення № 2033 від 03 вересня 2019 року) та за звернення до суду з касаційною скаргою - 3 842,00 гривень (платіжне доручення № 3432 від 15 січня 2019 року), а тому такі підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355-356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у справі № 540/940/19.

Ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа - ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування п.1.2 рішення постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та встановлення індивідуального джерела опалення від 08 листопада 2018 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на відключення від мереж ЦО та влаштування індивідуальної системи опалення у кв. АДРЕСА_1 та в частині зобов`язання ОСОБА_1 виконати будівельно - монтажні роботи та здійснити замовлення проектної документації

Стягнути на користь Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бориславське шосе, 1, ЄДРПОУ 00131771) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Херсонської міської ради (73003, м. Херсон, пр. Ушакова, 37; код ЄДРПОУ 04059958) судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 8 644,50 гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г. Стрелець

Судді Л.Л. Мороз

Л.В. Тацій