Постанова
Іменем України
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 541/859/18
провадження № 61-13944св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Гулька Б. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст Сергій Іванович, на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року у складі судді Андрущенко-Луценко С. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Лобова О. А., Дорош А. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 26 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ним було укладено договір купівлі-продажу двигуна моделі Dotaх-912-VLS та комплектуючих деталей на літак моделі «ВИС 5М».
Відповідно до розписки від 26 травня 2015 року ОСОБА_2 передав, а він прийняв двигун та комплектуючі деталі. У свою чергу, він передав, а ОСОБА_2 прийняв грошові кошти у розмірі, еквівалентному 20 000,00 дол. США.
11 лютого 2016 року він видав ОСОБА_3 розписку, відповідно до якої він зобов`язується передати до 30 червня 2016 року суму, еквівалентну 32 500,00 дол. США, за умови передачі ОСОБА_2 формуляру на двигун та гвинта, а також інших документів, необхідних для реєстрації літака, які не були передані за договором купівлі-продажу двигуна та комплектуючих деталей від 26 травня 2015 року.
Впродовж 2015-2017 років він регулярно вів усні переговори зі ОСОБА_2 з приводу виконання останнім зобов`язання щодо передачі необхідних документів за договором купівлі-продажу.
13 грудня 2017 року він направив ОСОБА_2 письмову вимогу, яку він отримав особисто 08 січня 2018 року. Однак зазначені в розписці від 11 лютого 2016 року документи так йому і не були передані.
Він неодноразово направляв на адресу ОСОБА_2 повідомлення про відмову від договору купівлі-продажу від 26 травня 2015 року.
ОСОБА_1 вважав, що договір купівлі-продажу від 26 травня 2015 року було розірвано шляхом його односторонньої відмови від договору, а тому у відповідача виник обов`язок повернути грошові кошти у повному розмірі з моменту розірвання договору купівлі-продажу двигуна та комплектуючих деталей на літак, укладеного сторонами 26 травня 2015 року.
Оскільки з 11 лютого 2016 року ОСОБА_2 користується чужими грошовими коштами без належної правової підстави, загальна сума заборгованості на день звернення з цим позовом до суду складає 750 936,32 грн, з яких: 521 785,58 грн - основна сума боргу, 45 331,02 грн - 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України; 183 819,72 грн - інфляційне збільшення суми боргу.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь зі ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 750 936,32 грн, а також судові витрати, понесені під час звернення до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що розпискою від 26 травня 2015 року, наданою ОСОБА_1 ОСОБА_4 , останній підтвердив внесення ОСОБА_1 платежу за договором купівлі-продажу. Предметом договору є самозбудований легкомоторний літак аматорської конструкції «ВИС-5м», який отримав позивач. Оскільки ОСОБА_1 не передав остаточну суму за проданий йому літак, то відповідач правомірно не передав йому документи, необхідні для реєстрації літака, а саме: формуляр на двигун і гвинт.
Отже, ОСОБА_1 вимагає повернення платежу за договором, який сам належно та своєчасно не виконав, оскільки не передав відповідачу обумовлену договором суму, що підтверджується у тому числі судовими рішеннями у справі № 635/1530/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
17 вересня 2020 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст С. І., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 обов`язку щодо передачі документів для реєстрації літака договір купівлі-продажу від 26 травня 2015 року є розірваним в односторонньому порядку ОСОБА_1 як покупцем відповідно до вимог статей 666 693 ЦК України. З огляду на це, грошові кошти у розмірі, еквівалентному 20 000,00 дол. США, підлягають поверненню позивачу, з урахуванням положень статті 1212 ЦК України, разом із нарахуванням 3 % річних (стаття 625 ЦК України) та інфляційним збільшенням суми боргу.
Суди попередніх інстанцій, належним чином не з`ясувавши фактичних правовідносин сторін у справі, неправильно застосували положення указаних статей під час вирішення спору. Суди не взяли до уваги факт розірвання договору купівлі-продажу та факт існування позадоговірних правовідносин між сторонами, що виникли після односторонньої відмови покупця від договору.
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст С. І., на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишено без руху для сплати судового збору.
У листопаді 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В., судді, які входять до складу колегії: Воробйова І. А., Гулько Б. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст С. І., витребувано з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області цивільну справу № 541/859/18.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у грудні 2020 року, представник ОСОБА_2 адвокат Огієнко Б. С. заперечував проти доводів ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст С. І., просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
26 травня 2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в усній формі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_5 продав та передав у користування ОСОБА_1 самозбудований легкомоторний літак аматорської конструкції «ВИС-5М» з можливістю подальшого оформлення покупцем права власності на цей літак на своє ім`я, а ОСОБА_1 , сплативши аванс у розмірі 20 000,00 дол. США, зобов`язувався сплатити залишок суми в розмірі 32 500,00 дол. США у найкоротший термін. Загальна сума вартості літака «ВИС-5М» за домовленістю між сторонами складала 52 500,00 дол. США.
На підтвердження того, що ОСОБА_5 отримав кошти від ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 дол. США, ОСОБА_2 склав розписку від 26 травня 2015 року (а. с. 5).
11 лютого 2016 року ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 видав розписку, відповідно до умов якої ОСОБА_1 підтвердив, що він винен ОСОБА_5 32 500,00 дол. США за проданий йому літак «ВИС-5М», які він зобов`язувався сплатити до 30 березня 2016 року. У свою чергу, ОСОБА_5 зобов`язувався передати позивачу формуляр на двигун і гвинт для реєстрації літака. У разі невиплати обумовленої суми до вказаного строку, ОСОБА_1 зобов`язувався сплачувати ОСОБА_5 щомісячно 500,00 дол. США (а. с. 6, 7).
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу, посилаючись на те, що за умовами договору купівлі-продажу літака аматорської конструкції «ВИС-5м» з ціною 52 500,00 дол. США, ОСОБА_1 сплатив йому 20 000,00 дол. США, решту коштів не виплатив, при цьому літак залишився в ОСОБА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року у справі № 635/1530/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 32 500,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 03 березня 2017 року складає 880 425,00 грн, три відсотки річних в розмірі 24 404,36 грн, та судові витрати в розмірі 8 000,00 грн (а. с. 51, 52).
Постановою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у справі № 635/1530/17 залишено без змін (а. с. 155-161).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарг) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року відповідають зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.
Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
У справі встановлено судами та не спростовано матеріалами справи, що 26 травня 2015 року між сторонами був укладений в усній формі договір купівлі-продажу самозбудованого легкомоторного літака аматорської конструкції «ВИС-5M», вартість якого за домовленістю сторін визначена 52 500,00 дол. США.
Зазначене підтверджуються власноручно написаною ОСОБА_1 розпискою від 11 лютого 2016 року, згідно з якою останній засвідчив, що до 30 березня 2016 року має повернути ОСОБА_2 суму коштів, еквівалентну 32 500,00 дол. США, за проданий йому літак моделі «ВИС-5М» і вказана сума є остаточною, оскільки раніше ним було сплачено аванс у сумі еквівалентній 20 000,00 дол. США. Загальна вартість літака становить 52 500,00 дол. США.
Вказані обставини встановлено судами під час розгляду справи № 635/1530/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу унаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов договору купівлі-продажу від 26 травня 2015 року.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2017 року у справі № 635/1530/17, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року та постановою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та штрафу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 32 500,00 дол. США, що відповідно до курсу НБУ станом на 03 березня 2017 року складає 880 425,00 грн, три відсотки річних в розмірі 24 404,36 грн, та судові витрати в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, преюдиційним судовими рішеннями у справі № 635/1530/17 встановлено не тільки наявність між сторонами договірних правовідносин щодо купівлі-продажу самозбудованого легкомоторного літака аматорської конструкції «ВИС-5M», а й неналежне виконання, в першу чергу, ОСОБА_1 зобов`язання зі сплати ОСОБА_2 грошових коштів за товар.
Зазначені обставини в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними для справи № 541/859/18 та не підлягають доказуванню, оскільки встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, у якій брали участь ті самі особи.
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, позивач зазначив, що після розірвання договору в односторонньому порядку між сторонами існували уже позадоговірні відносини, що пов`язані з поверненням відповідачем позивачу грошових коштів, які регулюються положеннями статтею 1212 ЦК України.
Суди встановили, що одностороння відмова від правочину договором не передбачена.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином виконав свої договірні зобов`язання, а ОСОБА_2 прострочив виконання умов щодо передачі технічної документації на літак, позивач суду не надав, що є його процесуальним обов`язком (стаття 81 ЦПК України).
Зазначене унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень статей 662 666 693 1212 ЦК України, що належним чином обґрунтували суди попередніх інстанцій.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не передав ОСОБА_4 остаточну суму за проданий йому літак, а відповідач не передав йому документи, необхідні для реєстрації літака (формуляр на двигун і гвинт), висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є правильними, оскільки фактично позивач вимагає повернення платежу за договором, який сам належно та своєчасно не виконав, що підтверджується у тому числі судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Доводи касаційної скарги про те, що зобов`язання за договором купівлі-продажу припинені і він є розірваним, є безпідставними.
Позивач не навів суду обґрунтованих підстав для його розірвання. Не було встановлено таких підстав і під час розгляду справи № 635/1530/17.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, з якою погоджується суд касаційної інстанції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Волторніст Сергій Іванович, залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 03 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
І. А. Воробйова
Б. І. Гулько