Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 543/459/21

провадження № 61-30св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба»,

відповідач - Оржицька селищна рада Лубенського району Полтавської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Дряниці Ю. В., Чумак Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У травні 2021 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» (далі - СТОВ «Агрофірма «Дружба») звернулося до суду з позовом до Оржицької селищної ради Лубенського району Полтавської області (далі - Оржицька селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_1 , про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На обґрунтування позову посилалося на таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Денисівка Оржицького району Полтавської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 10 лютого 2006 року серії НОМЕР_1 .

Після його смерті залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,81 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку від 15 квітня 2003 року серії Р2 № 610046, яку ОСОБА_2 заповів СТОВ «Агрофірма «Дружба», що підтверджується заповітом від 07 квітня 2001 року (реєстровий запис № 45).

СТОВ «Агрофірма «Дружба» звернулось до Оржицької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_2 , однак державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини, що підтверджується постановою нотаріуса від 18 травня 2021 року.

СТОВ «Агрофірма «Дружба» пропустило строк для подачі заяви про прийняття спадщини з поважних причин, оскільки про наявність заповіту позивачеві стало відомо лише у 2021 році.

З урахуванням наведеного позивач просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, у порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 22 липня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до спадкової справи спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Відповідачем у цій справі позивач визначив Оржицьку селищну раду, яка не порушувала і не оспорювала прав позивача та не вчиняла жодних дій щодо їх невизнання.

Тому позов пред`явлений до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 22 липня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Визначено СТОВ «Агрофірма «Дружба» додатковий строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю в три місяці з моменту набрання рішенням у цій справі законної сили, у порядку спадкування за заповітом.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача.

Успадкування ОСОБА_1 належного їй грошового вкладу не вказує на прийняття нею всього обсягу спадкового майна.

Цей спір виник щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 .

Зазначена земельна ділянка ніким не успадкована, а тому висновки суду першої інстанції про те, що Оржицька селищна рада є неналежним відповідачем, є помилковими.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач неправильно визначив суб`єктний склад учасників справи.

ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитися від іншої, або висунути умови, на яких він приймає спадщину.

Спадщина приймається не в частині, а в цілому.

Оржицька селищна рада є неналежним відповідачем у цій справі, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19, від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19-ц, від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18, від 25 березня 2020 року у справі № 140/871/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц, від 14 серпня 2019 року у справі № 523/3522/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди встановили, що 07 травня 2001 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , склав заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Круподеринської сільської ради Афанасьєвою В. О., зареєстрований у реєстрі за № 45, яким зробив розпорядження на випадок свої смерті: належне йому право на земельну частку (пай) в колгоспі «Червоний партизан» Денисівської сільської ради Оржицького району Полтавської області заповів СТОВ «Агрофірма «Дружба» (а. с. 17).

15 квітня 2003 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на землю на підставі розпорядження Оржицької РДА Ради народних депутатів від 11 грудня 2002 року № 586, згідно з яким набув у приватну власність земельну ділянку площею 6,81 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Денисівської сільської ради, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 18).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (свідоцтво про смерть від 10 лютого 2006 року серії НОМЕР_1 ) (а. с. 16).

Постановою державного нотаріуса Оржицької державної нотаріальної контори Полтавської області Русняк Р. В. від 18 травня 2021 року СТОВ «Агрофірма «Дружба» відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку у зв`язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а. с. 21).

У матеріалах справи є спадкова справа від 01 серпня 2006 року № 291 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 49-64).

Зазначена спадкова справа відкрита за заявою ОСОБА_1 від 25 липня 2006 року щодо успадкування нею після смерті ОСОБА_2 належного йому грошового вкладу (а. с. 50).

18 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори заяву щодо успадкування нею після смерті ОСОБА_2 належної йому земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,81га, яка розташована на території Денисівської сільської ради (а. с. 61).

Листом державного нотаріуса від 24 березня 2021 року № 36/02-14 ОСОБА_1 повідомлено, що за життя ОСОБА_2 склав заповіт щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою не на користь заявниці (а. с. 62).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220 1222 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за пред`явленим позовом. Встановлення цієї умови є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Для визнання відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу, яка має виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ необхідно перевіряти наявність або відсутність спадкової справи щодо спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 619/2796/19 (провадження № 61-16575св20), на яку посилається заявниця у касаційній скарзі.

Отже, при розгляді справ про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України суду з метою встановлення кола спадкоємців за заповітом і за законом, які прийняли спадщину, необхідно, у тому числі, перевіряти наявність заведеної нотаріусом спадкової справи.

Виходячи з аналізу статті 1251 ЦК України, територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування є відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.

При зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості щодо факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, а при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково, крім зазначеного, перевіряє наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Встановлення зазначених обставин має істотне значення для формування належного суб`єктного складу учасників справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що після смерті ОСОБА_2 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , яка не залучена до участі у розгляді цієї справи як відповідачка, тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що Оржицька селищна рада як орган місцевого самоврядування не є належним відповідачем у справі.

Належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , яка своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

З огляду на те, що СТОВ «Агрофірма Дружба» пред`явило позов до неналежного відповідача - Оржицької селищної ради, висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позову є помилковими.

Суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що спір у цій справі стосується конкретного обсягу спадкового майна - земельної ділянки для введення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки ОСОБА_2 склав заповіт, яким він заповів зазначену земельну ділянку СТОВ «Агрофірма Дружба», а успадкування ОСОБА_1 грошового вкладу не свідчить про прийняття нею всього обсягу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 .

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що саме за заявою ОСОБА_1 від 25 липня 2006 року заведено спадкову справу щодо майна померлого ОСОБА_2 , а СТОВ «Агрофірма Дружба», хоч і є спадкоємцем за заповітом, але пропустило строк для прийняття спадщини.

Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 352/382/18 (провадження № 61-40424св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20), на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, то з СТОВ «Агрофірма Дружба» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 540,00 грн.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року скасувати.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 22 липня 2021 року залишити в силі.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 540,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко