№ 545/3115/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 545/3115/19

провадження № 61-18145св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Репало Денис Олександрович, на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року у складі судді Гальченко О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини та стягнення додаткових витрат.

Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року зі ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року у справі № 554/299/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, 16 січня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Отже, ОСОБА_2 в середньому на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачує 1 783,00 грн, що становить 1/6 частину його доходів.

ОСОБА_1 вважає, що розмір аліментів, що сплачує ОСОБА_2 , є значно меншим необхідного, оскільки дитині потрібно забезпечувати продукти харчування, сплачувати за шкільні обіди, новий якісний одяг, додатковий позашкільний розвиток. У зв`язку з тим, що доходи ОСОБА_2 значно перевищують її доходи, а вона фактично самостійно виховує та утримує сина протягом всього часу, тому аліменти у розмір 1/6 частини від доходів ОСОБА_2 є недостатніми для покриття половини витрат, які щомісячно потребує дитина на розвиток здібностей та талантів, відвідування позашкільних закладів за вподобанням та для надання можливості розкрити таланти дитини та її потенціали.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- збільшити розмір аліментів з 1/6 до 1/4 частини всіх видів доходів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання ОСОБА_3 ;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання ОСОБА_3 разові додаткові витрати у розмірі 2 120,50 грн - відшкодування половини вартості путівки в дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Орлятко», що становила 2 245,00 грн;

- відшкодування половини вартості річного абонемента в басейн, 310,00 грн; - відшкодування половини вартості ремонту технічних пристроїв, 1 050,00 грн;

- половина вартості відвідування літнього закладу «Robot School», 900,40 грн;

- половина вартості витрат на лікування, а також стягнути щомісячні додаткові витрати на розвиток здібностей і талантів дитини, відвідування секцій та позашкільних закладів у розмірі 1 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди виходили із того, що позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни матеріального або сімейного стану відповідача, які необхідні для вирішення питання про зміну розміру аліментів, відповідно до вимог статті 192 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 згідно з рішенням суду, яке у встановленому порядку набрало законної сили, та має значну переплату зі сплати аліментів, що вказує на фактичне отримання позивачем від відповідача більшого розміру грошових коштів, ніж присуджено судовим рішенням.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача щодо несення нею додаткових постійних витрат на утримання дитини у вигляді оплати, зокрема, розважальних закладів (кіно, театр, ігроленд); витрат на дитячі речі та іграшки; оплати репетитора з англійської мови та занять з капуери; кишенькових грошей; витрат на шкільні обіди, оскільки ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дитини на користь матері.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Репало Д. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставою касаційного оскарження рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 760/11934/16-ц (провадження № 61-28152св18), від 23 січня 2019 року у справі №464/3480/17-ц (провадження № 61-891св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/4936/16 (провадження № 61-23160св18), від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17 (провадження № 61-13311св18).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_1 надала до суду об`єктивні докази, які підтверджують недостатність грошових коштів, які сплачує відповідач, для щомісячного утримання дитини. Витрати позивача значно перевищують розмір грошових коштів, які сплачує відповідач. Це порушує права дитини на справедливий баланс інтересів і майнових прав батьків, ставить позивача у гірше матеріальне становище у порівнянні із відповідачем.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що він сплачує аліменти на утримання сина в розмірі, який значно перевищує мінімальний розмір аліментів на утримання дитини відповідного віку, що забезпечує гідний рівень життя дитини, умови для його духовного та фізичного розвитку, тому касаційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Репало Д. О., на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року, зазначено, що справа є малозначною відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, проте має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, а тому відповідно до підпункту в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню, і витребувано із Полтавського районного суду Полтавської області цивільну справу № 545/3115/19.

Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Репало Д. О., підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

05 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 січня 2014 року розірвано.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки Полтавського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23 червня 2020 року № 18886 ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 червня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, існує переплата яка становить 13 237,97 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не повною мірою відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 30 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на утримання дитини відповідного віку.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2018 року у справі № 554/299/18 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини задоволено. Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду, 16 січня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

Цим рішенням встановлено, що у ОСОБА_2 змінилися обставини щодо складу сім`ї та матеріального становища після народження у шлюбі з ОСОБА_7 дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною. Також ОСОБА_1 не заперечувала щодо задоволення позову про зменшення розміру аліментів.

ОСОБА_1 є власником 1/4 частини у Приватному підприємстві «ОСОБА_1», а 29 жовтня 2019 року стала власником Товариства з обмеженою відповідальністю «Масла та Мастила».

Відповідно до довідки з Пенсійного фонду України ОСОБА_1 за 2019 рік сплачено до пенсійного фонду 78 415,50 грн, за 4 місяці 2020 року - 19 200,00 грн.

Згідно із статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження зміни матеріального становища або сімейного стану ОСОБА_2 , погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та інших випадків, передбачених статтею 192 СК України, тому її вимоги щодо збільшення розміру аліментів не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання дитини, які обумовлені оздоровленням та розвитком здібностей дитини, зокрема, відшкодування половини вартості путівки в дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Орлятко» у розмірі 2 120,50 грн; відшкодування половини вартості річного абонемента в басейн у розмірі 2 245,00 грн; відшкодування половини вартості ремонту технічних пристроїв у розмірі 310,00 грн; половина вартості відвідування літнього закладу «Robot School» у розмірі 1 050,00 грн; половина вартості витрат на лікування; відвідування секцій та позашкільних закладів у розмірі 1 000,00 грн.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 не надала до суду належних та допустимих доказів на підтвердження додаткових витрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 , а саме: витрат на утримання ним басейну, сплати за відвідування ОСОБА_3 дитячого закладу оздоровлення та відпочинку « Орлятко ».

Так, з договору про надання спортивно-оздоровчих послуг від 28 серпня 2019 року № ПЛТ 10519 вбачається, що він укладений між ОСОБА_1 від імені ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фіт-Пак» (а. с. 25).

Відповідно до пункту 2.2 цього договору клієнт обрав клубну картку категорії класік з басейном, тип дитяча. Зазначене спростовує доводи судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ОСОБА_1 укладала цей договір для власних цілей, а не в інтересах дитини.

Крім того, відповідно до платіжного документа від 11 червня 2019 року № 1611 ОСОБА_1 сплатила послуги за дитячий заклад оздоровлення та відпочинку «Орлятко» (а. с. 33).

Однак згідно із довідкою Полтавського районного відділу Державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23 червня 2020 року № 18886 ОСОБА_2 сплачує на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 01 червня 2020 року заборгованість зі сплати аліментів відсутня, існує переплата, яка становить 13 237,97 грн.

У зв`язку із існуванням у ОСОБА_2 переплати за аліменти у розмірі 13 237,97 грн відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Щодо відшкодування ОСОБА_2 половини вартості ремонту технічних пристроїв у розмірі 310,00 грн; половини вартості витрат на лікування; відвідування секцій та позашкільних закладів у розмірі 1 000,00 грн, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ці витрати не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України та охоплюються розміром аліментів, що стягуються з батька на утримання дитини на користь матері.

Позовна вимога про відшкодування ОСОБА_2 половини вартості відвідування дитиною літнього закладу «Robot School» у розмірі 1 050,00 грн не підлягає задоволенню, оскільки надані ОСОБА_1 квитанції до прибуткових касових ордерів на підтвердження сплати цих послуг не містять інформації, яка б свідчила, що їх надав саме заклад «Robot School» (відсутні ЄДРПО, найменування підприємства, установи, організації, номер реєстрації касового ордера, дата складання документа, підписи на касових ордерах, печатки).

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне змінити мотиви відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення додаткових витрат на утримання дитини шляхом виключення з мотивувальної частини судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій висновків щодо ненадання доказів на підтвердження понесених додаткових витрат на відвідування басейну ОСОБА_3 і сплати за відвідування ОСОБА_3 дитячого закладу оздоровлення та відпочинку « Орлятко ».

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 760/11934/16-ц (провадження № 61-28152св18), від 23 січня 2019 року у справі №464/3480/17-ц (провадження № 61-891св17), від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/4936/16 (провадження № 61-23160св18), від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17 (провадження № 61-13311св18), з огляду на таке.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 760/11934/16-ц (провадження № 61-28152св18), від 23 січня 2019 року у справі №464/3480/17-ц (провадження № 61-891св17) розглядалися спори щодо зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/4936/16 (провадження № 61-23160св18) розглядався спір щодо стягнення аліментів.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 272/118/17 (провадження № 61-13311св18) розглядався спір щодо стягнення додаткових витрат на лікування дитини, в якій зроблено висновок про те, що суди обґрунтовано задовольнили частково позов, оскільки додаткові витрати пов`язані із хворобою дитини.

Отже, висновки у справах, на які міститься посилання у касаційній скарзі, і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. Встановлені судами фактичні обставини є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи щодо необхідності стягнення додаткових витрат, в залежності від особистих, індивідуальних особливостей дитини.

Крім того, переоцінка доказів, згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили усі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, однак неправильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Репало Денис Олександрович, задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів залишити без змін.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 листопада 2020 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, а у решті - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк