№ 545/3569/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

31 березня 2023 року

м. Київ

справа № 545/3569/21

провадження № 61-592св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Акціонерне товариство «Укргазвидобування»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Ростислав Олександрович, на заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 07 липня 2022 року

у складі судді Шелудякова Л. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 рокуу складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Карпушина Г. Л., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - АТ «Укргазвидобування»), про розірвання договору про надання права користування земельною ділянкою та її витребування.

Позовну заяву мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,5715 га, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, що знаходиться на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області (за межами населеного пункту).

11 листопада 2015 року вказану земельну ділянку вона передала у користування ОСОБА_2 , уклавши з ним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Вказувала, що умовами договору користування земельною ділянкою

від 11 листопада 2015 року передбачено використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства щодо цільового використання земельної ділянки та умов укладеного між ними договору, уклав з АТ «Укргазвидобування» договір на проведення розвідувальних робіт від 12 жовтня 2018 року.

На підставі цього договору АТ «Укргазвидобування» на належній їй земельній ділянці проводить розвідувальні роботи з буріння розвідувальної свердловини, зокрема знято та перенесено ґрунтовий покрив та облаштовано майданчик, на якому проводяться бурові та інші геологорозвідувальні роботи. Цей майданчик обваловано земляним валом, поряд з опорами лінії електричної передач улаштована під`їзна дорога

з твердим покриттям, вимощена бетонними плитами. Мається інформаційний щит, де вказано: «роботи на свердловині № 103 Семенівського ГКР здійснюються бригадою № 1 Красноградського ЦКРС філії «УГВ-сервіс» АТ «Укргазвидобування».

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд:

- розірвати договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 листопада

2015 року, укладений між нею та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О. А. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права

11 листопада 2015 року, номер запису про інше речове право 12000305;

- зобов`язати ОСОБА_2 повернути у її розпорядження земельну ділянку, привівши за рахунок ОСОБА_2 її у попередній стан.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 07 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 листопада 2015 року, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, площею 6,5715 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О. А. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 11 листопада 2015 року, номер запису про інше речове право: 12000305.

Зобов`язано ОСОБА_2 повернути у розпорядження ОСОБА_1 земельну ділянку, привівши за рахунок ОСОБА_2 земельну ділянку

у попередній стан.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, площею 6,5715 га, не за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідно

до вимог пункту «г» статті 141 ЗК України та пункту 7.4.2 договору емфітевзису від 11 листопада 2015 року є підставою для розірвання цього договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області

від 07 липня 2022 року залишено без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач має право на власний розсуд користуватися земельною ділянкою, але в межах її цільового призначення та умов договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису)

від 11 листопада 2015 року. Укладення договору на проведення розвідувальних робіт з буріння розвідувальної свердловини виходить за межі цільового використання земельної ділянки з сільськогосподарським призначенням, що свідчить про нецільове використання відповідачем земельної ділянки, наданої йому в користування. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у січні 2023 року,

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Р. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження справи до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

У березні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що відповідно до частин першої-третьої статті 97 ЗК України розвідувальні роботи можуть проводитися на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем на земельних ділянках будь-якого цільового призначення, лише на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам`яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

Вказує, що проведення розвідувальних робіт не суперечить цільовому призначенню та допускається на земельних ділянках різних категорій земель з урахуванням статті 97 ЗК України.

Вважає, що цільове призначення земель сільськогосподарського призначення допускає проведення науково-дослідної діяльності на відповідних землях, до якої також належить розвідувальна діяльність.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій розірвано договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 листопада 2015 року у зв`язку з використанням відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Проте розвідувальні роботи не суперечать, згідно з вимогами частин першої-третьої статті 97 ЗК України, цільовому призначенню земельної ділянки та допускається їх проведення на земельних ділянках будь-якої категорії, відповідач не проводив розвідувальні роботи, а ним лише було укладено відповідний договір на проведення вказаних робіт з іншою організацією, який не оскаржувався позивачем.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Р. О., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права в частині можливості проведення розвідувальних робіт на земельних ділянках незалежно від цільового призначення, в тому ж числі земельних ділянках сільськогосподарського призначення без порушення режиму їх цільового використання (пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину, виданим Полтавською районною державною нотаріальною конторою 25 листопада 2008 року, за

№ 2-2188, та державного акта на право власності на земельну ділянку, серія

ЯЛ № 633393, виданого відділом Держкомзему у Полтавському районі

10 березня 2011 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,5715 га, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області

(за межами населеного пункту) (а.с. 9-10).

11 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Воронковою О. А. та зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права

11 листопада 2015 року, номер запису про інше речове право: 12000305

(а.с. 15-18).

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору ця земельна ділянка була передана землекористувачу ( ОСОБА_2 ) для ведення ним товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання продукції, плодів та доходів з обов`язковим використанням відповідно до цільового призначення.

Згідно з розділом 4 договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 11 листопада 2015 року визначено умови використання емфітевзису, а саме:

пункт 4.1 - для сількогосподарського використання в межах цільового призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

пункт 4.4 умови збереження стану об`єкта емфітевзису - землекористувач повинен використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології, утримуватися від дій, які можуть привести до погіршення екологічної ситуації (а.с. 15-18).

У пункті 7.4 договору зазначено підстави його розірвання, а саме:

- за взаємною згодою сторін (пункт 7.4.1);

- на підставі рішення суду на вимогу власника в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт 7.4.2).

12 жовтня 2018 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Укргазвидобування» в особі заступника директора Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Хівренка В. Є. угоду про проведення розвідувальних робіт з буріння розвідувальної свердловини на земельній ділянці площею 1,235 га, що підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 01 серпня 2018 року (а.с. 20-26, 28).

Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкта - земельної ділянки від 28 березня 2019 року

№ 219-ДК/0338/АП/09/01/-19, складеного старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Диканському, Карлівському, Машівському, Полтавському, Решетилівському, Чутівському районах та м. Полтаві управління з контролю за використанням та охороною земель Шевельовою О. В. встановлено, що на земельній ділянці, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, частково проведено зняття та складування поверхневого (родючого) шару ґрунту та розміщено бурову установку і тимчасові споруди для персоналу з під`їздом, що вимощений залізобетонними плитами.

Перевіркою встановлено, що АТ «Укргазвидобування» в особі філії Газопромислового управління «Полтавагазвидобування» здійснено зняття та перенесення поверхневого (родючого) шару ґрунту, загальною площею 3,5018 га, на частині земельних ділянок з кадастровими номерами: 5324080300:00:019:0015, 5324080300:00:019:0022, які розташовані за межами населених пунктів на території Валківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику

у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі або без робочого проекту землеустрою, чим порушено вимоги статті 168 Земельного кодексу України (а.с. 43-44).

Згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09 серпня 2019 року № 570/6-19 повідомлено, що за результатами перевірки земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 встановлено, що на цій земельній ділянці розміщено бурову установку і тимчасові споруди для персоналу з під`їздом, що вимощений залізобетонними плитами, та проведено зняття та складування поверхневого (родючого) шару ґрунту на земельній ділянці, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, площею 1,2577 га. Розмір шкоди за самовільне зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , становить 38 043,08 грн (а.с. 46-47).

За заявою ОСОБА_1 Полтавським районним відділенням поліції Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції

в Полтавській області відкрито кримінальне провадження

№ 12018170300001316 за ознаками статті 356 КК України стосовно проведення без її дозволу будівельних робіт на належній їй на праві власності земельній ділянці поблизу с. Лозівка Полтавського району.

Відповідно до висновку експерта № 595 за результатами проведення судової експертизи з питань землеустрою за матеріалами кримінального провадження № 12018170300001316, складеного 30 червня 2021 року, встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 5324080300:00:019:0015, площею 1,2590 га, перебуває у користуванні

АТ «Укргазвидобування» не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Фактичне користування земельною ділянкою не відповідає правовстановлювальним документам, документам землеустрою на цю земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.

Під час обстеження та огляду земельної ділянки судовим експертом

03 червня 2021 року, виявлено, що на частині ділянки розташовано майданчик, на якому проводяться бурові та інші геологорозвідувальні роботи. Майданчик обваловано земляним валом, поряд з опорами лінії електричної передачі улаштована під`їзна дорога з твердим покриттям, вимощена бетонними плитами. Інформаційний щит містить таку інформацію: «Роботи на свердловині № 103 Семенцівського ГКР здійснюються бригадою № 1 Красноградського ЦКРС філії «Угв-сервіс»

АТ «Укргазвидобування» (а.с. 30-36).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Р. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Статтею 395 ЦК України передбачено, що речовими правами на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі (частина перша статті 409 ЦК України).

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач не виконує умови спірного договору, зокрема щодо цільового використання земельної ділянки.

Згідно з частиною першою статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина перша статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня

2012 року № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Згідно з відомостями з Публічної кадастрової карти України, інформація про земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 6,5715 га, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, внесено до бази Державного земельного кадастру України (а.с. 33).

Статтею 102-1 ЗК України в редакції, чинній станом на 11 листопада

2015 року, визначала підстави набуття і зміст права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

1. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) може виникати також на підставі заповіту.

2. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу.

4. Строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для сільськогосподарських потреб або для забудови не може перевищувати 50 років.

5. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

6. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) припиняються в разі:

1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;

2) спливу строку, на який було надано право користування;

3) відчуження земельної ділянки приватної власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

3-1) прийняття уповноваженим органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування рішення про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності для суспільних потреб;

4) невикористання земельної ділянки для забудови в разі користування чужою земельною ділянкою для забудови протягом трьох років;

5) припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів емфітевзису та суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства);

Припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки державної чи комунальної власності з підстав, визначених у пункті 3-1 частини шостої цієї статті, здійснюється за правилами, встановленими статтею 32-1 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 410 ЦК України у редакції, чинній станом на

11 листопада 2015 року, землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, відповідно до договору.

Землекористувач зобов`язаний вносити плату за користування земельною ділянкою, а також інші платежі, встановлені законом.

Землекористувач зобов`язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватися від дій, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.

Відповідно до пункту 1.2 договору від 11 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) ця земельна ділянка була передана землекористувачу для ведення ним товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання продукції, плодів та доходів з обов`язковим використанням відповідно до цільового призначення.

У розділі 4 цього договору визначено умови використання (емфітевзису),

а саме:

Згідно з пунктом 7.4.2 укладеного між сторонами договору емфітевзису договір може бути розірваний на підставі рішення суду на вимогу власника в разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням

(а.с. 15-18).

Відповідно до пункту «г» статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, встановивши, що відповідач уклав з

АТ «Укргазвидобування» угоду (договір) на проведення розвідувальних робіт з буріння розвідувальної свердловини на земельній ділянці, кадастровий номер 5324080300:00:019:0015, власником якої є ОСОБА_1 , та що вказана угода суперечить цільовому використанню цієї земельної ділянки за договором, укладеним 11 листопада 2015 року між відповідачем та ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та розірвання спірного договору.

Згідно з частинами першою-третьою статті 97 ЗК України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам`яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

Доводи касаційної скарги про те, що розвідувальні роботи не суперечать згідно з вимогами частин першої-третьої статті 97 ЗК України цільовому призначенню земельної ділянки та допускається їх проведення на земельних ділянках будь-якої категорії, відповідач не проводив розвідувальні роботи, а ним лише було укладено відповідний договір на проведення вказаних робіт з іншою організацією, який не оскаржувався позивачем, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до пункту 1.2 спірного договору від 11 листопада 2015 року земельна ділянка була передана землекористувачу для ведення ним товарного сільськогосподарського виробництва з метою отримання продукції, плодів та доходів з обов`язковим використанням відповідно до цільового призначення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають,

а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником

у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Коваль Ростислав Олександрович, залишити без задоволення.

Заочне рішення Полтавського районного суду Полтавської області

від 07 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 29 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник