Постанова

Іменем України

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 551/517/19

провадження № 61-21436св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,

відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Валентина Михайлівна,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня 2021 року у складі судді Сиволапа Д. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Обідіної О. І., Карпушина Г. Л., Хіль Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»(далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»; Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки О. В. про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки.

Вимоги обґрунтовані тим, що згідно договору оренди землі від 01 січня

2014 року, укладеного з ОСОБА_1 , Товариство є орендарем земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321. Строк дії договору - 10 років.

Разом з тим, 19 грудня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В. М.

22 квітня 2019 року прийнято рішення про припинення права оренди ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» щодо вказаної земельної ділянки. Підставою для прийняття такого рішення стала угода про дострокове розірвання договору оренди землі, яка була укладена 03 жовтня 2017 між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Вказана угода про розірвання договору оренди землі між позивачем та відповідачем не укладались, є сфальсифікованою в 2019 році, оскільки процедура укладання та розірвання договорів оренди землі не могла бути укладеною самим генеральним директором без попереднього погодження з рядом структурних підрозділів і фахівців Товариства та внесення відповідних записів і змін в облікову документацію. У Товаристві відсутні як другий оригінальний примірник даної угоди, так і інформація про її укладання у внутрішній документації Товариства.

Оспорювана угода про розірвання договору оренди землі була сфальсифікована відповідачем шляхом проставлення на ній минулої дати, а саме 03 жовтня

2017 року, тоді як реально проставлення підписів під угодою мало місце лише в 2019 році, тобто напередодні звернення до приватного нотаріуса.

З урахуванням наведеного, просило суд:

визнати недійсною угоду про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка укладена 03 жовтня 2017 року між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 ;

скасувати рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М. індексний номер 46589745 від 22 квітня 2019 року щодо припинення іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» відносно земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321.

Короткий зміст рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня

2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доказів про те, що спірна угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_3 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка». Так само не надано позивачем й доказів того, що на час укладання спірних угод генеральний директор товариства ОСОБА_3 не мав повноважень на укладання даних договорів, або того, що вони виконанні всупереч існуючому в Товаристві порядку. Сторонами не заперечується та підтверджується показаннями свідків, що ОСОБА_3 перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на момент укладання спірної додаткової угоди. Загальними зборами учасників ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» 27 грудня 2017 (протокол № 12/27/2017) припинено повноваження генерального директора Товариства ОСОБА_3 в зв`язку з відкликанням, зі звільненням з посади, а на посаду генерального директора призначено

ОСОБА_4 .

Позивачем не заперечується, що спірна угода від імені ТОВ «Агрофірма імені Довженка» підписана ОСОБА_3 та скріплена печаткою Товариства. Позивач лише заперечує, що угода підписана сторонами у вказану в ній дату та вважає, що її підписано в квітні 2019 року, коли ОСОБА_3 вже не обіймав посаду генерального директора Товариства. Про таку позицію позивача свідчать не лише доводи наданих позивачем заяв по суті справи та усні пояснення його представника, а й запропонований позивачем перелік питань, що ставились експерту у клопотанні позивача про призначенні судово-технічної експертизи щодо спірної угоди (а. с. 19). Однак доводи позивача про фальсифікацію дати укладання угоди та складання її вже після того, як ОСОБА_3 перестав обіймати посаду генерального директора Товариства, носять виключно характер припущень. В той же час, визначений у статуті Товариства обсяг повноважень ОСОБА_3 жодним чином не перешкоджав йому в укладенні даних угод від імені Товариства.

Надані позивачем копії Положення «Про встановлення порядку використання та зберігання печаток та штампів» від 01 квітня 2009 року, посадових інструкцій юрисконсульта та фахівця з землеустрою товариства в сукупності з іншими документами, що передбачали участь в укладенні договорів оренди землі інших працівників Товариства, окрім генерального директора (т. 1 а. с. 42-45, 76-236), жодним чином не спростовують факту наявності у ОСОБА_3 , як генерального директора, повноважень укладати та розривати договори оренди землі. Доводи позивача про відсутність даних про розірвання договорів оренди землі з ОСОБА_1 у внутрішній документації підприємства та у відповідних бухгалтерських програмах на висновки суду також не впливають, оскільки ведення даної документації залежить виключно від волевиявлення і дій саме сторони позивача. Не впливає на висновки суду й наданий позивачем Регламент взаємодії з власниками земельних ділянок ТОВ «Астарта-Київ» від

12 серпня 2016 року щодо порядку укладання типових договорів оренди землі, внесення в них змін та доповнень, оскільки позивачем не надано доказів того, що він був обов`язковим для виконання Генеральним директором Товариства. Дотримання чи недотримання працівниками (в тому числі генеральним директором) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» певних локальних нормативних документів при підготовці та укладанні спірних угод жодним чином не повинно впливати на права та обов`язки ОСОБА_1 , який підписуючи спірну угоду не повинен був перевіряти чи якимось чином припускати, що генеральний директор Товариства - орендаря діє без дотримання певних внутрішніх інструкцій.

До показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які пояснили суду, що спірна угода укладена без дотримання існуючої у товаристві процедури розірвання договорів оренди землі та працівникам підприємства жодним чином не було відомо про її наявність, суд віднісся критично, оскільки ці свідки є працівниками керівної ланки ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка». Крім того, відповідно до частини другої статті 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт того, що оригінал договору оренди землі із ОСОБА_1 зберігався

в м. Києві в ТОВ «Астарта-Київ» жодним чином технічно не перешкоджав укладанню угоди про його розірвання. Не заслуговують на увагу суду й доводи позивача про те, що доказом фальсифікації спірної угоди є зазначення у ній недійсного паспорту ОСОБА_1 , оскільки останній 31 березня 2017 року отримав новий паспорт громадянина України. Дані недійсного паспорта ОСОБА_1 дотепер зберігаються в базі даних (реєстр власників/користувачів земельних ділянок) ТОВ «Агрофірма імені Довженка», тому при укладанні спірної угоди використовувались дані про серію та номер паспорта орендодавця, що були в розпорядженні саме позивача.

Суд не прийняв до уваги доводи позивача про те, що ознакою фальсифікації оспорюваної угоди є не зазначення в ній дати з якої договір оренди припиняє свою дію, кадастрового номеру земельної ділянки, місця її укладання та невірне посилання на п. 35 договору оренди як на підставу його розірвання. Зазначення в тексті спірної угоди посилання на п. 35 договору замість п. 37, яким передбачається його розірвання за згодою сторін суд вважає лише технічною опискою, яка не має правових наслідків. Відсутність в угоді посилання на дату розірвання договору оренди також не є перешкодою для її укладання, оскільки час розірвання договору оренди землі пов`язано з моментом державної реєстрації припинення права оренди відповідно до вимог Законів України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Місце укладання угоди про розірвання договору оренди землі не визначено як її істотна умова, ані положеннями ЦК України, ані Закону України «Про оренду землі», тому це не є підставою для визнання угоди недійсною.

Надані позивачем витяги з кримінальних проваджень (т.2 а. с. 21-23), що були розпочаті за заявами ТОВ «Агрофірма «імені Довженка» за фактом можливих злочинних дій ОСОБА_3 , приватних нотаріусів Ганночки О.В., Ганночки В.М. та ряду інших осіб при укладанні та реєстрації угод про дострокове розірвання договорів оренди з Товариством на висновки суду також не впливають, оскільки згідно пояснень сторін жодній особі підозра у вчиненні даних кримінальних правопорушень не пред`явлена. Натомість статтею 62 Конституції України закріплено презумпцію невинуватості особи.

Апеляційний суд погодився з висновками суду та вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт фальсифікації оспорюваного правочину, відсутності волевиявлення орендаря на розірвання договору оренди землі та зловмисних дій ОСОБА_3 , який діяв від імені орендаря за власною волею, всупереч волі та інтересів довірителя. Так, доводи щодо відсутності самого оригіналу оспорюваної угоди, втрата якого відповідачем ОСОБА_8 визнана судом поважною причиною неподання витребуваних судом доказів, не свідчать про помилковість рішення щодо недоведеності позивачем заявлених ним вимог внаслідок неподання належних та допустимих доказів, які б містили інформацію про предмет доказування. При цьому, жоден з учасників справи не заперечує самого факту укладання угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, що стало підставою для здійснення приватним нотаріусом реєстрації іншого речового права, а в матеріалах справи наявна копія вказаної угоди про розірвання договору оренди землі, яка містить підписи як

ОСОБА_1 , так і уповноваженої особи ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» ОСОБА_3 Разом з цим, підстав недійсності вказаної угоди як сфальсифікованої шляхом проставлення минулої дати укладення, а саме

03 жовтня 2017 року, тоді як реально проставлення підписів під угодою мало місце лише в 2019 році, тобто напередодні звернення до приватного нотаріуса - в ході розгляду справи позивачем не доведено. Доводи апеляційної скарги щодо порушення внутрішніх документів юридичної особи не ґрунтуються на передбачених законом підставах визнання правочинів недійсними та суперечать положенням статті 627 ЦК України щодо свободи договору.

Аргументи учасників справи

У грудні 2021 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що 24 березня 2020 року до суду надійшло повідомлення з Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М. С. Бокаріуса про неможливість надання висновку експерта у цій цивільній справі, в зв`язку з тим, що проведення експертизи є неможливим у зв`язку із відсутністю оригіналу спірної угоди (т. 2, а. с. 56-57). Суд в порушення вимог частини четвертої статті 81 ЦПК України, зобов`язавши відповідача своєю ухвалою надати оригінал угоди від 03 жовтня 2017 року та не отримавши відповіді від нього щодо виконання такої вимоги, не визнав відсутність події укладення угод від 03 жовтня 2017 року про дострокове розірвання договору оренди, фактично звільнивши відповідача від обов`язку доказування, та виніс рішення, в якому послався як на встановлений факт - укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від

03 жовтня 2017 року.

В постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17 зазначено, що схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину. В пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження N 12-79гс19) зроблений висновок, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Якщо відповідач стверджує, що він розірвав орендні відносини з відповідачем в жовтні 2017 року, то він мав можливість на повернення в своє розпорядження земельної ділянки, але безпосередньо своєю поведінкою дав зрозуміти, що не буде реалізовувати спірну угоду, тому така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Проведення державної реєстрації спірної угоди суперечить попередній поведінці ОСОБА_1 та має призводити до припинення зазначеного права. Всупереч пункту 2 частини четвертої статті 265 ЦПК України суди не надали оцінки доказам щодо існування між сторонами орендних правовідносин в протягом 2017-2019 років, виплатою орендної плати відповідачу, показам свідків, відсутності в обліку позивача та реєстрації у внутрішніх документах ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» оригіналів оспорюваних угод.

В угоді про розірвання Договору оренди землі від 03 жовтня 2017 року зазначено, що угода укладена на підставі статті 654 ЦК України та п. 35 Договору оренди землі від 01 січня 2014 року, зареєстрованому у Шишацькому районному відділі Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» при Держкомземі України. Дана інформація не відповідає дійсності, так як договір оренди землі від 01 січня 2014 року був зареєстрований Реєстраційною службою Шишацького РУЮ 09 грудня 2015 року. Крім того п. 35 Договору оренди землі не передбачає умови дострокового розірвання договору або припинення договору оренди іншим шляхом. В спірній угоді про розірвання Договору оренди землі від 03 жовтня 2017 року вказані недійсні паспорті дані ОСОБА_1 , так як 31 березня 2017 року ОСОБА_1 отримав новий паспорт, тобто на час укладення спірної угоди не була встановлена особа, тому не була встановлена її правоздатність та дієздатність. З цього можливо зробити висновок, що на момент укладання спірної угоди був відсутній договір оренди землі від 01 січня 2014 року, який укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 .

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним. Згідно відповіді на адвокатський запит Шишацька РДА Полтавської області повідомила про те, що реєстраційна справа не містить угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 03 жовтня

2017 року, яка укладена між ТОВ «Агрофірмою імені Довженка» та

ОСОБА_1 згідно опису переданих документів. Ці обставини свідчить про той факт, що спірної угоди в оригіналі у паперовій формі не існувало.

ОСОБА_3 шляхом укладення спірної угоди мав умисел не тільки на власне збагачення, а й на заподіяння шкоди позивачу, так як він був звільнений з посади не за власним бажанням. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 мали умисну змову проти інтересів ТОВ «Агрофірми «ім. Довженка» з метою заподіяння шкоди позивачу.

25 травня 2020 року позивачем було повторно заявлений відвід судді

Сиволап Д. С. в зв`язку з тим, що сторонам у справі не було направлено клопотання судового експерта, яке було направлено в суд при проведені судово-технічної експертизи. Ухвалою судді Сиволап Д. С. від 25 травня 2020 року безпідставно відмовлено в задоволенні відводу.

Рух справи межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, в якій зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18, від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19,

16 травня 2018 року у справі № 910/1163/17, від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15, від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16, 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18, 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 554/10202/13, від 07 серпня 2019 року у справі № 753/7290/17, у постанові Великої Палати верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,8502 га, що розташована на території колишньої Гоголівської сільської ради Шишацького району Полтавської області, кадастровий номер 5325781600:00:005:0321.

01 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» укладено договір оренди землі. Відповідно умов договору орендодавець надав, а агрофірма прийняла в строкове приватне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 3,85 га з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321. Строк дії договору згідно п. 9 - 5 років.

01 січня 2014 року сторонами договору оренди складено акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, який є додатком до договору.

12 листопада 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Шишацького РУЮ Дерій В. І. здійснено реєстрацію іншого речового права (права оренди) ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» на земельну ділянку з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321.

22 квітня 2019 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Ганночкою В. М. до реєстру внесено запис про припинення іншого речового права (права оренди) належної

ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 5325781600:00:005:0321, індексний номер рішення 46589745. Підставою для прийняття даного рішення вказано угоду про розірвання договору оренди землі б/н від 03 жовтня 2017 року, укладену між ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» та ОСОБА_1 .

Згідно тексту наданої відповідачем ОСОБА_1 копії угоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року, яка датована 03 жовтня 2017 року, орендодавець ОСОБА_1 та орендар ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» в особі генерального директора ОСОБА_3 дійшли взаємної згоди про розірвання договору оренди землі від 01 січня 2014 року. З моменту набуття чинності цією угодою сторони не вважають себе обтяженими будь-якими правами і обов`язками, що випливали з договору оренди землі та не мають одна до одної будь-яких претензій з приводу виконання договору оренди землі. Указана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами.

Відповідно до п. 4 указаної угоди визначено, що вона складена у 2-х примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, а другий - в орендодавця.

Станом на 03 жовтня 2017 року ОСОБА_3 був генеральним директором ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»

Згідно пункту 19.5 Статуту ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка», затвердженого загальними зборами учасників протокол № 05/18/2016 від 18 травня 2016 року, генеральний директор без доручення діє від імені товариства, у тому числі укладає договори та інші угоди.

Позиція Верховного Суду

Щодо визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається в письмовій формі і за бажанням сторін може бути посвідчено нотаріально.

У частині першій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що «у випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача (наприклад, зайняттям та використанням іншою особою приміщення позивача за відсутності встановлених для цього правових підстав). Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується».

Тому вимоги про визнання договору недійсним є неефективним способом захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

За таких обставин суди правильно відмовили у задоволенні позову в цій частині, проте мотиви такої відмови є помилковими, у зв?язку з чим судові рішення в цій частині слід змінити.

Щодо скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом (частина третя статті 31 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У справі, що переглядається, надавши оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, суди встановили, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження своїх доводів про те, що оспорювана угода була укладена не у зазначену у ній дату, а пізніше, коли ОСОБА_3 вже не перебував на посаді генерального директора ТОВ «Агрофірма ім. Довженка», тобто її підроблення.

Судами враховано, що ухвалою суду першої інстанції від 25 лютого 2020 року за клопотанням сторони позивача у справі призначено судово-технічну експертизу документів щодо оспорюваної угоди, проте оригінал оспорюваної угоди не було надано у розпорядження експерта жодною зі сторін, позивачем з посиланням на те, що у нього такого примірника не має та не було, а відповідачем через його втрату, а тому матеріали цивільної справи повернуто суду у зв`язку із неможливістю проведення експертизи за її копією.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша - третя статті 89 ЦПК України).

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (частина четверта статті 81ЦПК України).

Отже, положення частини четвертої статті 81 ЦПК Українивизначає право суду визнати певні обставини, яке суд реалізує за своїм внутрішнім переконанням, оцінивши поведінку учасників в судовому процесі та фактичні обставини справи у їх сукупності.

Тому Верховний Суд відхиляє доводи заявника про порушення судами норм процесуального права щодо розподілу обов`язків доказування, оскільки у наведених позивачем справах та у справі, яка переглядається, суди визначали підстави для визнання обставин, у зв`язку з ненаданням учасником на вимогу суду певного доказу, саме оцінюючи поведінку учасників в судовому процесі та конкретні фактичні обставини відповідної справи.

У справі, що переглядається, суди виходили з недоведеності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявлених вимог. Тобто з урахуванням фактичних обставин цієї справи та доводів сторін немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на які посилається позивач.

Схожі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 02 листопада

2020 року у справі № 551/410/19 (провадження № 61-6092св20), від 10 серпня 2021 року у справі № 551/338/19 (провадження № 61-7342св21), від 10 серпня 2021 року у справі № 529/464/19 (провадження № 61-8600св21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436 св 21), від

26 листопада 2021 року у справі № 551/1320/19 (провадження № 61-8904св21), від 24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц (провадження

№ 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), ухвалених за аналогічними позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка».

Колегія суддів відхиляє посилання Товариства на безпідставність відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви про відвід судді Сиволап Д. С. від 25 травня 2020 року, оскільки в ухвалі суду першої інстанції від 25 травня 2020 року викладено мотиви та підстави відмови у заявленому відводі.

Щодо позовних вимог, пред`явлених до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки В. М.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати від

31 серпня 2022 року в справі № 521/6739/11 (провадження № 61-12575св21) зазначено, що «належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 335/4419/19 (провадження № 61-6171св21) зазначено, що «спір про скасування рішення, запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до змісту та характеру відносин між сторонами, спір виник з приводу порушення ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», права власності ОСОБА_1 на квартиру, внаслідок здійснення державної реєстрації такого права за ПАТ «Укрсоцбанк», а тому належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Тому мотиви відмови судів в цій частині позовних вимог до приватного нотаріуса слід змінити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) та Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц (провадження № 61-21254св21), від

07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження № 61-11340св21), від 31 серпня 2022 року в справі № 521/6739/11 (провадження № 61-12575св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 201/3040/20 (провадження № 61-19042св20), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, а також вимог до приватного нотаріуса змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення залишені без змін, а в частині змінено лише мотиви їх прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» задовольнити частково.

Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня

2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі, а також вимог до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки Валентини Михайлівни змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Шишацького районного суду Полтавської області від

21 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від

20 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук