Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 552/1219/15-ц

провадження № 61-16994св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

заявник - Управління майном комунальної власності міста,

заінтересовані особи: Територіальна громада в особі Полтавської міської ради, Друга полтавська державна нотаріальна контора, ОСОБА_1 ,

особа, яка зверталась з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року у складі судді Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаревської С. М., Абрамова П. С., Пилипчук Л. І.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Управління майном комунальної власності міста звернулось до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , якій належало 29/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 . Оскільки спадщину ніхто не прийняв, наявні підстави для визнання спадщини відумерлою.

Заявник просив:

визнати спадщину померлої ОСОБА_4 , що складається з 29/50 частин жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою. Передати зазначене майно територіальній громаді міста в особі Полтавської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року заяву Управління майном комунальної власності міста про визнання спадщини відумерлою задоволено. Визнано спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка складається з 29/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 відумерлою. Передано майно померлої ОСОБА_4 , що складається з 29/50 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади в особі Полтавської міської ради.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції, виходив з того, що після смерті ОСОБА_4 05 березня 1994 року до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходили; свідоцтво про право на спадщину не видавалось; спадкоємці майна ОСОБА_4 за заповітом і законом відсутні; спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, тому, на підставі пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, застосуванню підлягає стаття 1277 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника - адвоката Бурбак О. В. залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року залишено без змін.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо визнання спадщини відумерлою та зазначив, що ОСОБА_2 не доведено факт прийняття ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_2 ) спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

Апеляційний суд відхилив твердження ОСОБА_2 про те, що на час відкриття спадщини ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 проживала разом зі своїм сином ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом фактичного проживання зі спадкоємцем на час відкриття спадщини, через їх не підтвердження належними доказами.

Аргументи апеляційної скарги про те, що факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після ОСОБА_4 встановлений рішенням Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2018 року суд вважав необґрунтованими, оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у справі №552/2629/18 рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2018 року скасовано та заяву ОСОБА_2 про встановлення юридичних фактів залишено без розгляду.

Апеляційний суд заначив, що ОСОБА_2 після скасування рішення Київського районного суду м. Полтави від 23 травня 2018 року, на підтвердження місця проживання його батька ОСОБА_5 надав ксерокопії домової книги «для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 від 1962 року», однак з даної домової книги не вбачається за можливе встановити місце реєстрації та проживання ОСОБА_5 на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 , подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 у якій просивскасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішенням суду першої інстанції порушено його права, хоча він не залучався до участі у справі, судом апеляційної інстанції застосовані вимоги процесуального права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 2-о-46/08, № 484/747/17, № 222/1109/17, № 2-о-36/08. Оцінюючи домову книгу для прописки громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 , суд апеляційної інстанції не звернув увагу на постійно проживаючого сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , у зв`язку з чим помилково послався на те, що спадкоємці відсутні, спадкове майно ніхто не прийняв, безпідставно застосував до спірних правовідносин статтю 1277 ЦК України і визнав спадщину після ОСОБА_4 відумерлою. Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на дату відкриття спадщини) запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, є доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном. З огляду на викладене суди помилково вказали, що докази на підтвердження прийняття батьком ОСОБА_2 - ОСОБА_5 спадщини після смерті матері ОСОБА_4 відсутні. Щодо спадщини, яка відкрилася до ІНФОРМАЦІЯ_2 , передбачено фактичний вступ у володіння нею (який повинен мати місце протягом шести місяців з дня відкриття спадщини), а тому за наявності документів, що підтверджують фактичне прийняття спадщини, нотаріусом може бути видане свідоцтво про право на спадщину без обмеження строку на отримання цього свідоцтва. Вважає, що оскільки ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно строк прийняття спадщини не закінчився до 01 січня 2004 року, тому правовідносини щодо спадкування підлягають регулюванню ЦК України 2003 року, що відповідає висновку зробленому Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19 (провадження №61-9511сво19).

Позиція інших учасників справи

У грудні 2021 року до суду надійшов відзив Управління майном комунальної власності міста, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_2 в касаційній скарзі не зазначає, які саме висновки суду касаційної інстанції слід було застосувати при розгляді даної справи. Фактично касаційна скарга зводиться до принципової незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, повторного викладу обставин справи та спроби перегляду справи за вже наявними доказами. Наведені в касаційній скарзі постанови Верховного суду у справах № 484/747/17 та 222/1109/17 прийняті за інших обставин справи. Заявлена ОСОБА_2 касаційна вимога не направлена на відновлення порушеного права, оскільки скасування рішень по справі № 552/1219/15-ц не призведе до суттєвої зміни обставин. Відповідно до рішення Полтавської міської ради вирішено припинити право комунальної власності за територіальної громадою міста Полтава на спірний об`єкт нерухомості у зв`язку зі знищенням та непридатністю для подальшої експлуатації. Земельна ділянка під вказаним домоволодінням не була оформлена власником будинку та на момент розгляду справи у суді першої інстанції перебувала у комунальній власності міста.

У грудні 2021 року до суду надійшов відзив Полтавської міської ради, в якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Відзив обґрунтований тим, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми статті 1277 ЦК України, статті 338 ЦПК України та правомірно встановили, що на час прийняття рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року відсутні спадкоємці, як прийняли майно після смерті ОСОБА_4 , внаслідок чого у судів були беззаперечні правові підстави для визнання 29/50 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 16 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/1219/15-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа № 552/1219/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного суду від 13 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 16 листопада 2021 року зазначено, що касаційна скарга передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 2-о-46/08, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 2-о-36/08, від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , якій на праві власності належали 29/50 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини чи про відмову від спадщини не надходили. Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Позиція Верховного Суду

У червні 2020 року ОСОБА_2 , як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Полтави від 29 квітня 2015 року.

У частині першій статті 352 ЦПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року у справі № 372/268/15-ц (провадження № 61-17243св21) зазначено, що «критерії визначення чи вирішені судовим рішенням права і свободиособи, не залученої до участі у справі неодноразово були предметом перегляду Верховного Суду. У постанові від 28 липня 2021 року у справі № 2-95/12 (провадження № 61-16854св20) Верховний Суд зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків».

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Тобто, у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

В той же час відповідно до пункту четвертого частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

У справі, що переглядається:

відповідно до домової книги «для прописки громадян, які проживають в будинку АДРЕСА_1 від 1962 року», ОСОБА_5 (батько ОСОБА_2 ) був зареєстрований за зазначеною адресою на день відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 15);

переглядаючи судове рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що права ОСОБА_2 порушені рішенням суду та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

З урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2022 року у справі № 372/268/15-ц (провадження № 61-17243св21) колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року скасувати.

Справу № 552/1219/15-ц передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Полтавського апеляційного суду від 19 липня 2021 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук