Постанова

Іменем України

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 552/1378/18

провадження № 61-11560св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Дробітько Вікторія Вікторівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 січня 2019 року у складі судді Самсонової О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просять визнати недійсним заповіт, вчинений ОСОБА_4 01 вересня 2015 року на користь ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., зареєстрований в реєстрі за № 855.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_4 . Відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4 . Після смерті батька вони звернулись до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини та дізнались про наявність заповіту, посвідченого нотаріусом 01 вересня 2015 року, за яким все належне йому майно батько заповідав відповідачці. Позивачі вважають, що заповіт було посвідчено всупереч волі батька, який тяжко хворів. У нього стався інсульт, у зв`язку з чим він лікувався у неврологічному відділенні 1-ї МКЛ та у Полтавській обласній клінічній психіатричній лікарні імені О. Ф . Мальцева . Після перенесеного інсульту батько був позбавлений можливості рухатись, розмовляти, адекватно сприймати дійсність, орієнтуватись у часі, просторі. Відповідач та її мати ізолювали батька та не допускали їх та тітку до батька.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 21 січня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов задоволено.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 01 вересня 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., зареєстрований в реєстрі за №855. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що під час складання заповіту ОСОБА_4 страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що висновок експерта, яким встановлено, що на час вчинення оспореного заповіту ОСОБА_4 внаслідок психічної хвороби не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, відповідає зібраним у справі доказам, містить конкретні відповіді на поставлені питання в ухвалі суду, відповідачем не спростований та сумнівів щодо його достовірності не викликає.

Судом апеляційної інстанції відхилено як безпідставні доводи відповідача про неможливість подати клопотання про призначення повторної судової психіатричної чи додаткової експертизи щодо стану здоров`я ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю медичної документації, оскільки встановлено, що відповідач і її представник мали можливість і достатньо часу для заявлення вказаного клопотання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_3 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що висновок посмертної судово-психіатричної експертизи від 14 вересня 2018 року є неповним та не відповідає всім обставинам справи, у зв`язку з чим вона мала намір заявити клопотання про проведення повторної експертизи, але була позбавлений такої можливості через порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме у зв`язку з порушенням її права на представництво у суді.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року відкрито касаційне провадження на рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року, зупинено дію цих рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, витребувано справу з суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є синами ОСОБА_4 .

Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_4 .

01 вересня 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. посвідчено заповіт ОСОБА_4 , згідно якого все належне йому майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, яке належатиме йому на час смерті, і на що він за законом матиме право, він заповідав дочці - ОСОБА_3 .

За змістом вказаного заповіту, розпорядження щодо спадкового майна ОСОБА_4 зроблено в присутності двох свідків - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також, у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 переніс хворобу (інсульт), не володіє рукою і не може особисто підписати текст заповіту, за його дорученням, у його та нотаріуса присутності текст заповіту підписано ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

14 серпня 2017 року ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 подано 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 та 11 жовтня 2017 року - ОСОБА_2 .

Згідно акту судово-психіатричного експерта № 379 від 14 вересня 2018 року встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час складення заповіту 01 вересня 2015 року страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції. Наявний у нього хронічний, стійкий психічний розлад позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при складанні заповіту 01 вересня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до статей 1216 1217 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною статтями 1251-1252 ЦК України.

Стаття 1257 ЦК України передбачає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У даній справі встановлено, що 01 вересня 2015 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. посвідчено заповіт ОСОБА_4 .У зв`язку із тим, що ОСОБА_4 переніс хворобу (інсульт), не володіє рукою і не міг особисто підписати текст заповіту власноручно, за його дорученням та в його присутності текст заповіту підписано ОСОБА_10 у присутності двох свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статі 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надано належну правову оцінку, правильно виходили із того, що ОСОБА_4 на час складення заповіту 01 вересня 2015 року страждав на хронічний, стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а позивач довів обставини того, що ОСОБА_4 складаючи оспорюваний заповіт, не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання заповіту від 01 вересня 2015 року недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що у зв`язку з порушенням судом першої інстанції права ОСОБА_3 на правову допомогу у судовому засіданні вона була позбавлена можливості заявити клопотання про проведення повторної експертизи, є безпідставними з огляду на таке.

Так, з матеріалами справи, зокрема і з медичною документацією щодо хворого ОСОБА_4 , представник ОСОБА_3 - адвокат Займак В. Б. ознайомився 09 січня 2019 року та 10 січня 2019 року ( том 1 а. с. 242-244, том 2 а.с. 7,12).

З того часу і до 21 січня 2019 року, коли судом першої інстанції було ухвалене рішення, (впродовж десяти днів) ні ОСОБА_3 , ні її представник ОСОБА_11 у спосіб визначений статтею 183 ЦПК України, не подали до суду клопотання про проведення повторної чи додаткової судово-психіатричної експертизи щодо стану здоров`я ОСОБА_4 .

Суд апеляційної інстанції розглянув клопотання представника позивача про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи у судовому засіданні 16 травня 2019 року та у межах своїх повноважень відмовив у його задоволенні через його безпідставність, не порушивши при цьому норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, у зв`язку з чим Верховний Суд не вважає необхідним повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.

При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх належить залишити без змін.

Оскільки дія оскаржених судових рішень зупинялась до закінчення касаційного провадження, а за результатами касаційного перегляду ці рішення залишені без змін, їх дію необхідно поновити.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України від 15 січня 2020 року № 460-IX» касаційні скарги, подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 січня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Київського районного суду міста Полтави від 21 січня 2019 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 16 травня 2019 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель