Постанова

Іменем України

31 березня 2021 року

м. Київ

справа № 552/2002/18

провадження № 61-16369св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап»,

відповідачка - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від

22 квітня 2019 року у складі судді Кузіної Ж. В. та постанови Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова група «Інтерпап» (далі - ТОВ «ТГ «Інтерпап») звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ТГ «Інтерпап» (протокол № 1 від 10 травня 2007 року),

ОСОБА_1 призначено на посаду генерального директора ТОВ «ТГ «Інтерпап» з 01 липня 2007 року. Згідно з протоколом загальних зборів учасників товариства від 15 грудня 2015 року № 15/12-2015, ОСОБА_1 введено до складу учасників товариства з внеском до статутного капіталу 560 000,00 грн, частка якого складає 10 процентів.

Перебуваючи на посаді генерального директора, ОСОБА_1 неодноразово зловживала посадовими обов`язками, здійснила розкрадання, розтрату та недостачу грошових коштів і майна товариства.

Будучи відповідальною за фінансово-господарську діяльність товариства,

ОСОБА_1 , на свій розсуд, 30 вересня 2017 року від імені ТОВ «ТГ «Інтерпап» уклала договір відповідального зберігання № 30/90 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ві-Славія Груп» (далі - ТОВ «Ві-Славія Груп»), керівником і засновником якого є ОСОБА_3 , яка є родичкою ОСОБА_4 - зятя

ОСОБА_1 (чоловік її старшої доньки).

27 грудня 2017 року, 26 та 29 січня 2018 року ОСОБА_1 здійснила оплату за указаним вище договором на користь ТОВ «Ві-Славія Груп» у загальному розмірі 3 839 832,00 грн. Проте первинні бухгалтерські документи щодо отримання послуг зберігання не складалися, будь-які товарно-матеріальні цінності від товариства на відповідальне зберігання до ТОВ «Ві-Славія Груп» не передавалися, що свідчить про «безтоварність» операцій та нікчемність правочину.

У подальшому виявлено, що 14 грудня 2017 року між ТОВ «ТГ «Інтерпап» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стамблер» (далі - ТОВ «Стамблер») укладений договір поставки № 14/12/17-1, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його. Специфікацією відповідно до додатку № 1 до договору визначено асортимент продукції - комп`ютерна техніка на суму 1 050 802,80 грн. Того ж дня ОСОБА_1 здійснила оплату цих товарів, а ТОВ «Стамблер» поставило товари, визначені в специфікації, підтвердженням чого є товарно-транспортна накладна від

14 грудня 2017 року № 1412-17, яка підписана відповідачкою. Товарно-матеріальні цінності на суму 1 050 802,80 грн були прийняті відповідачкою, однак при проведенні інвентаризації встановлено нестачу комп`ютерної техніки на суму 875 669,00 грн.

13 лютого 2018 року ОСОБА_1 безпідставно перерахувала грошові кошти за будівельні матеріали в сумі 99 880,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гібар-Профі» (далі - ТОВ «Гібар-Профі») за відсутності укладеного між товариствами договору та складання первинних бухгалтерських документів, що свідчить про «безтоварність» операції. Керівником та засновником ТОВ «Гібар-Профі» є зять ОСОБА_1 (чоловік її молодшої доньки).

У зв'язку з фактами розкрадання майна та коштів товариства, які були виявлені під час проведення службової перевірки, ОСОБА_1 з 14 березня 2018 року відсторонено від виконання посадових обов`язків.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 , як генеральний директор ТОВ «ТГ «Інтерпап», була наділена службовими повноваженнями розпоряджатися майном і коштами товариства для забезпечення його прибуткової діяльності, ефективного використання та зберігання майна, беручи до уваги наявність укладеного з нею договору про повну матеріальну відповідальність працівника від 01 липня

2007 року, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив: стягнути з ОСОБА_1 на його користь 4 715 501,00 грн - на відшкодування майнової шкоди та 73 111,80 грн - на відшкодування судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року позовні вимоги ТОВ «ТГ «Інтерпап» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТГ «Інтерпап» 4 715 501,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач уклав з відповідачкою письмовий договір про повну матеріальну відповідальність відповідно до положень статті 135-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а тому за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов`язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває у трудових відносинах. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ «ТГ «Інтерпап», була наділена повноваженнями на розпорядження коштами, уклала договір відповідального зберігання № 30/09 від 30 вересня 2017 року та договір поставки № 14/122/17-1 від 14 грудня 2017 року, чим завдала підприємству майнової шкоди. Ураховуючи наявність договору про повну матеріальну відповідальність, суд керуючись статтями 130 134 135-1 КЗпП України, статтями 22 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку, що заподіяна ОСОБА_1 майнова шкода у розмірі

3 839 832,00 грн (кошти сплачені на виконання умов договору відповідального зберігання № 30/90 від 30 вересня 2017 року) та 875 669,00 грн (вартість виявленої нестачі комп`ютерної техніки, придбаної згідно договору поставки

№ 14/122/17-1 від 14 грудня 2017 року) підлягає стягненню на користь позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно перевірив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення. Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин частину першу статті 1166 ЦК України, апеляційний суд вказав, що місцевий суд правильно вирішив спір на підставі норм КЗпП України, посилання суду на зазначену норму ЦК України, без обґрунтування мотивів її застосування, є помилковим, однак зазначене не вплинуло на правильність вирішення спору по суті. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за шкоду, спричинену підприємству, установі, організації внаслідок порушення працівником покладених на нього трудових обов`язків, він несе матеріальну відповідальність за нормами КЗпП України, правова оцінка протиправності дій працівника судом не надавалась. Суд визнав необґрунтованими посилання заявниці на те, що у провадженні суду знаходиться справа за її позовом про визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність, оскільки з таким позовом до суду ОСОБА_1 звернулася у 2018 році у зв`язку з розглядом справи про відшкодування майнової шкоди, тоді як договір був укладений 01 липня 2007 року, і відповідачка до цього часу його не оспорювала. Суд відхилив аргументи заявниці про відсутність підстав для покладення на неї відповідальності за заподіяну шкоду з посиланням на те, що укладені нею господарські договори є дійсними і не оспорювалися позивачем, мотивуючи тим, що заподіяна позивачеві шкода виникла у результаті виконання цих договорів, а не внаслідок визнання їх недійсними. Посилання позивача на те, що сторонами цих договорів є пов`язані з відповідачкою особи дає підстави сумніватися належному виконанні відповідачкою посадових обов`язків.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявниця просила скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від

31 липня 2019 року, і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що:

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема статтю 130 КЗпП України, оскільки необхідною підставою для притягнення її до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти її неправомірних винних дій чи бездіяльності, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою, тоді як відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Натомість суди не встановили та не зазначили в чому саме полягає неправомірність її дій, які нібито спричинили майнову шкоду позивачу та наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між завданими збитками та нібито винними її діями;

- безпідставними є посилання судів на те, що внаслідок укладення нею, як генеральним директором товариства, договорів відповідального зберігання майна та надання складських послуг, нібито було заподіяно майнову шкоду товариству, оскільки указані договори є дійсними та в судовому порядку не оспорювалися;

- посилання апеляційного суду на те, що сторонами цих договорів є пов`язані з нею особи є необґрунтованими, за відсутності відповідних доказів;

- ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій помилково застосували наказ Міністерства праці України від 12 травня 1996 року № 43, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 червня 1996 року, яким затверджено перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) відповідальність. Її посада не входить до переліку тих посад, з якими може бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність на підставі якого може провадитися стягнення завданої підприємству шкоди;

- суди невірно застосували Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України

від 02 вересня 2014 року № 879, не урахували, що інвентаризація в

ТОВ «ТГ «Інтерпап» проводилася без її участі, як матеріально відповідальної особи;

- в оскаржуваних судових рішеннях суди посилалися на висновок судово-економічної експертизи від 20 липня 2018 року та висновок експертизи

від 25 жовтня 2018 року № 2049, що були проведені в рамках кримінального провадження № 42018171010000099, та є недопустимими доказами, оскільки у порушення Інструкції про призначення та проведення експертиз і експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5, вона не надавала зразків свого підпису для їх проведення та відповідної ідентифікації. Звертала увагу на те, що в рамках зазначеного кримінального провадження її вина вироком суду не встановлена;

- у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції позивач подав заяву про зміну предмета позову, однак суд за її клопотанням не відклав розгляд справи, чим порушив її право на всебічний та об`єктивний розгляд справи, та можливість з нею ознайомитися;

- суд першої інстанції розглянув справу без її участі, не урахував подане нею засобами електронного зв`язку клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної до розгляду на 22 квітня 2019 року, у зв`язку з перебуванням її на лікарняному.

У квітні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ТГ «Інтерпап», мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для їх скасування. Об`єктивна відсутність необхідності в укладенні договорів, безпідставне перерахування грошових коштів за договорами передоплатою, невиконання договорів у подальшому, вказують на навмисні дії відповідачки, направленні на привласнення грошових коштів товариства, що призвело до заподіяння позивачеві майнової шкоди. Матеріали справи містять належні та достатні докази спричинення відповідачкою шкоди товариству.

Генеральний директор Мігуля А. А. приймала товарно-матеріальні цінності від постачальників на зберігання, її діяльність була тісно пов`язана з переміщенням (прийняттям, видачою, зберіганням) товарно-матеріальних цінностей.

Протокол інвентаризаційної комісії від 23 березня 2018 року був складений відповідно до діючих норм законодавства із повідомленням відповідачки, а тому її доводи про те, що інвентаризація проводилася без її участі, як матеріально відповідальної особи, є безпідставними. 26 березня 2018 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням на підставі її заяви від 12 березня 2018 року. Посилання заявниці на те, що висновки експертизи не є належними доказами є необґрунтованими, оскільки висновки експертиз, здійсненні в рамках кримінального провадження відповідно до вимог чинного законодавства України щодо їх проведення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

16 березня 2020 року справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що наказом від 01 липня 2007 року

№ 01-ОК ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників товариства (протокол від 10 травня 2017 року № 1) призначено на посаду генерального директора ТОВ «ТГ «Інтерпап».

01 липня 2007 року між ТОВ «ТГ «Інтерпап» та ОСОБА_1 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі товарно-матеріальні цінності, грошові кошти, які будуть ним отримані під час виконання посадових обов`язків. Працівник приймає на себе повну матеріальну відповідальність за всі товарно-матеріальні цінності, які будуть ним отримані від постачальників, контрагентів, продавців (тощо) за договорами поставки, купівлі-продажу, міни (тощо). Працівник приймає повну матеріальну відповідальність за оплату товарів, робіт чи послуг по договорам, що укладені ним без мети отримання прибутку товариством (безтоварні операції) та/або по договорам, які укладені всупереч матеріальним інтересам товариства та/або без наявної виробничої (господарської) необхідності (пункт 1). У випадку виявлення недостачі коштів, товарно-матеріальних цінностей, які будуть ним отримані від постачальників, контрагентів, продавців (тощо) за договорами поставки, купівлі-продажу, міни (тощо), або проведення оплат товарів, робіт чи послуг по договорам, що укладені ним без мети отримання прибутку товариством (безтоварні операції) та/або по договорам, які укладені всупереч матеріальним інтересам товариства та/або без наявної виробничої (господарської) необхідності, або, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини товарно-матеріальних цінностей, працівник зобов`язується відшкодувати недостачу та заподіяну шкоду товариству внаслідок оплати по договорам вказаним в цьому пункті та пункті 1 цього договору, шкоду відповідним товарно-матеріальним цінностям у повному обсязі (пункт 3).

30 вересня 2017 року між ТОВ «ТГ «Інтерпап» (поклажодавець), в особі генерального директора ОСОБА_1 , та ТОВ «Ві-Славія Груп» (зберігач) укладений договір № 30/09 відповідального зберігання, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання товари, які належать поклажодавцю за правом власності.

Вартість послуг відповідального зберігання за 1 (один) місяць складає

319 986,00 грн без ПДВ (пункт 4.2 договору відповідального зберігання).

У період з 27 грудня 2017 року по 29 січня 2018 року ТОВ «ТГ «Інтерпап» в особі генерального директора ОСОБА_1 здійснено оплату на користь ТОВ «Ві-Славія Груп» за послуги відповідального зберігання на загальну суму 3 839 832,00 грн.

14 грудня 2017 року між ТОВ «Стамблер» (постачальник) та ТОВ «ТГ «Інтерпап» (покупець), в особі генерального директора ОСОБА_1 , укладений договір поставки № 14/12/17-1 за умовами пункту 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити покупцеві визначений цим договором товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до додатку № 1 до договору поставки від 14 грудня 2017 року

№ 14/12/17-1 специфікацією визначено асортимент продукції, зокрема комп`ютерна техніка, та її загальну вартість, що становить 1 050 802,80 грн, у тому числі ПДВ у розмірі - 175 133,80 грн.

Згідно з товарно-транспортною накладною від 14 грудня 2017 року № 1412-17 ТОВ «Стамблер» доставив на ТОВ «ТГ «Інтерпап» комп`ютерну техніку на загальну суму 1 050 802,80 грн, яку прийняла генеральний директор ТОВ

«ТГ «Інтерпап» ОСОБА_1 , що підтверджується її підписом та печаткою товариства.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії від 23 березня 2018 року, затвердженого фінансовим директором ТОВ «ТГ «Інтерпап» 29 березня

2018 року, станом на 29 березня 2018 року встановлено відсутність товарно-матеріальних цінностей на суму 875 669,00 грн, а також комп`ютерної техніки, яка відображена у специфікації до договору поставки від 14 грудня 2017 року.

У провадженні слідчого відділу Полтавського Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Полтавській області перебуває кримінальне провадження № 42018171010000099, відкрите 17 квітня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 Кримінального кодексу України, у межах досудового розслідування якого проведено судову економічну та судову почеркознавчу експертизи.

Висновком № 1290/1291 судової економічної експертизи, складеним 20 липня 2018 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз

ім. заслуженого професора М. С. Бокаріуса, встановлено, що висновки інвентаризації ТОВ «ТГ «Інтерпап», оформлені протоколом від 23 березня

2018 року та висновку звіту про результати службового розслідування

від 29 березня 2018 року документально підтверджуються. У бухгалтерському обліку ТОВ «ТГ «Інтерпап» за наслідками службового розслідування та проведення інвентаризації, якими встановлено укладення договору відповідального зберігання за відсутності потреб у додаткових послугах зберігання, нестачу комп`ютерної техніки та палива, списано товарно-матеріальні цінності та грошові кошти в сумі 4 990 693,90 грн за рахунок фінансово-господарської діяльності підприємства як збитки.

Відповідно до висновку експерта від 25 жовтня 2018 року № 2049, складеного в результаті проведення Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судово почеркознавчої експертизи, серед іншого встановлено наступне:

1. підпис у графі «покупець» договору поставки від 14 грудня 2017 року

№ 14/12/17-1 виконаний ОСОБА_1 ;

2. підпис у графі «покупець» специфікації від 14 грудня 2017 року додатку № 1 до договору поставки від 14 грудня 2017 року № 14/12/17-1 виконаний

ОСОБА_1 ;

3. підпис у графі «отримав(ла)» видаткової накладної від 14 грудня 2017 року

№ 1412/90-17 виконаний ОСОБА_1 ;

4. підпис у графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» товарно-транспортної накладної від 14 грудня 2017 року № 1412-17 виконаний

ОСОБА_1 ;

12. підпис у графі «генеральний директор ОСОБА_1 » договору відповідального зберігання від 30 вересня 2017 року № 30/09 виконаний ОСОБА_1 ;

14. підпис у графі «генеральний директор ТОВ «ТГ «Інтерпап» ОСОБА_1 » наказу від 01 липня 2007 року № 01-ОК виконаний ОСОБА_1 ;

15. підпис у графі «працівник» договору про повну матеріальну відповідальність від 01 липня 2007 року виконаний ОСОБА_1 ;

16. підпис, що розміщений над рукописним записом «ознайомлена 01.07.2007» посадової інструкції генерального директора виконаний ОСОБА_1 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді (стаття 131 КЗпП України).

Пунктами 1, 2, 5 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України (стаття 135-1 КЗпП України).

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Під прямою дійсною шкодою необхідно розуміти, зокрема втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Отже, за змістом зазначених норм матеріального права, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (стаття 138 КЗпП України).

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від

28 грудня 1977 року № 447/24 затверджено Перелік посад і робіт, що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску) перевезення або застосування в процесі виробництва (далі - Перелік).

Договори про повну матеріальну відповідальність з працівниками, чиї посади (виконувана робота) в Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва не зазначені, юридичної сили не мають і не можуть бути підставою для покладання матеріальної відповідальності у повному розмірі заподіяної з їх вини шкоди.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 6-16цс12.

Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником із підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (пункт 1 статті 134 КЗпП), суд зобов`язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, із якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник із інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Згідно із Загальними положеннями Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, які містяться у Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності», затвердженому наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 р. № 336, конкретний перелік посадових (робочих) обов`язків визначається посадовими (робочими) інструкціями працівників всіх категорій, які розробляють і затверджують на основі типової кваліфікаційної характеристики роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників цих груп та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Таким чином, зміст трудової функції працівника визначається розділом «Завдання та обов`язки» посадової (робочої) інструкції.

Аналізуючи наведене, посада генерального директора не включена до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність.

Проте, якщо директору в установленому порядку (відповідно до робочої інструкції, наказу, розпорядження) передбачається розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт видами робіт, пов`язаними зі збереженням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва довірених працівникам цінностей, то з ним може бути укладений договір, відповідно до якого працівник несе матеріальну відповідальність.

Вирішуючи спір та стягуючи з ОСОБА_1 заподіяну нею майнову шкоду в повному розмірі на підставі договору про повну матеріальну відповідальність від 01 липня 2017 року, укладеного між ТОВ «ТГ «Інтерпап» та ОСОБА_1 (пункт 1 частини першої статті 134 КЗпП України), суди попередніх інстанцій не перевірили чи належить відповідачка до категорії працівників, з якими згідно зі статтею 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір. Зокрема, не встановили, чи входило до посадових обов`язків відповідачки, як генерального директора ТОВ «ТГ «Інтерпап», збереження, обробка, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва довірених їх цінностей, не надали правову оцінку повноваженням генерального директора, закріпленим у пунктах 9.10 та 9.11 Статуту ТОВ «ТГ «Інтерпап», затвердженого протоколом

№ 15/12-2015 загальних зборів учасників товариства від 15 грудня 2015 року, зареєстрованого 25 грудня 2015 року, не перевірили наявність у товаристві посадової інструкції генерального директора.

Відповідно до вимог частини першої статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до частини першої статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.

У разі, якщо до посадових обов`язків ОСОБА_1 , як генерального директора

ТОВ «ТГ «Інтерпап», не входило збереження, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва довірених їй цінностей, суду належало перевірити та мотивувати наявність чи відсутність інших підстав для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності, визначених частиною першою статті 134 КЗпП України, зокрема коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (пункт 3 частини першої статті 134 КЗпП України), з урахуванням порушеного кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364-1 Кримінального кодексу України.

За відсутності підстав для повної матеріальної відповідальності, передбачених частиною першою статті 134 КЗпП України, суду належало перевірити наявність підстав покладення на відповідачку обмеженої матеріальної відповідальності.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неповного з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що унеможливлює їх усунення на стадії касаційного провадження в силу повноважень суду касаційної інстанції, що визначені статтею 400 ЦПК України.

При новому розгляді справи, суду необхідно урахувати наведене, звернути увагу на відсутність у матеріалах справи всіх документів, складених за наслідками проведення інвентаризації у ТОВ «ТГ «Інтерпап», звіту про результати службового розслідування стосовно виявлених фактів зловживання посадовими обов`язками та розкрадання грошових коштів генеральним директором ТОВ «ТГ «Інтерпап» ОСОБА_1 від 29 березня 2018 року, а також відомостей про заробітну плату відповідачки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи у суді, разом з тим, оскільки до повноважень Верховного Суду не належить установлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, зазначене унеможливлює ухвалення нового судового рішення у справі.

Ураховуючи наведене, рішення Київського районного суду м. Полтави від

22 квітня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 22 квітня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко